Те, що в надрах силових відомств видніється якась подоба внутрішнього бунту, ми вже неодноразово писали. Як і про те, що кожна з команд кандидатів у президенти намагалася будь-яким способом перетягнути силовиків на свій бік – як публічними способами, так і кулуарними.

Ющенко зачитував звернення до правоохоронців.

Янукович обіцяв дільничним інспекторам збільшення платні і «дорахування» стажу.

Ющенко зустрічався з керівництвом силових відомств і звертався до їхньої совісті.

Янукович дотримувався адміністративних методів, зміцнюючи Київ військовими підрозділами.

І перший, і другий не впевнені, що у випадку надзвичайного стану, вони будуть мати в особі силовиков підтримку, точно як не впевнені, що їх не зрадять в останній момент. І якщо Ющенку немає на що особливо сподіватися, то для Януковича це може означати беззастережну капітуляцію.

На сьогоднішній день Янукович може зробити ставку хіба що на Міністерство оборони. Прийшов у МО член команди кандидата від влади Олександр Кузьмук, що раніше очолював це відомство, досить добре розбирається в довіреній йому структурі. Однак, як розповідають джерела з міністерства, Кузьмук, призначений два місяці тому, більше часу витрачає на те, щоб зберегти вплив у міністерстві після виборів, який би не був кінцевий результат. Цей процес включає і поетапне розміщення «своїх людей», і складання балансу в середовищі генералітету, а також - банальне накопичення коштів на рахунках працюючих з МО комерційних структур. Не будемо видавати це твердження за істину, однак чутки про те, що Кузьмуку далеко не до виборів, циркулюють завзято і давно. Найближче оточення Кузьмука не впевнене, що навіть у випадку приходу до влади Януковича, Олександр Іванович залишиться на своїй посаді. Оскільки дана посада нібито обіцяна ставленику СДПУ(о). Звідси і таке ставлення до довіреного сегмента.

Настрій Кузьмука не може позначатися не тільки на ставках, які робить генералітет, але і на позиції офіцерів нижчої ланки. Агітація за Януковича в армії зводиться до нагадування, що Ющенко «забрав пільги», а Янукович пообіцяв їх повернути. Однак навіть для тих, кому раніше цей аргумент вбачався найбільш переконливим, не дуже вірять у збільшення дохідної частини сімейних армійських бюджетів. А звідси – як і раніше зберігають відносно нейтральне ставлення до двох кандидатів. Командири частин, звичайно ж, мають можливість в обхід закону про вибори контролювати проходження голосування на дільницях у військових частинах, однак ступінь лояльності до діючої влади в лавах ЗСУ не дозволяє говорити про те, що він дуже високий.

У самій армії проходять також досить цікаві процеси, що налаштовують інших силовиків проти Кузьмука. Спроби нинішнього міністра оборони приєднати до структури МО відроджений, у повному значенні цього слова, департамент військової контррозвідки ДВКР СБУ, пов'язані, як видно, з невдоволенням активністю контррозвідників і небажанням мати незалежну структуру, що має всі можливості контролю за армією. До слова, ця структура вже на сьогоднішній день «накопала» масу матеріалів про зловживання, махінації вищого командного складу МО.

«Торги» з таких питань стають не тільки каменем спотикання між силовиками, але і нагнітають обстановку між окремими підрозділами, у тому числі і тими, котрі повинні забезпечувати порядок у день проведення виборчої кампанії 21 листопада, а можливо – і після оголошення їхніх результатів.

Уникають активної участі у виборах напередодні другого туру виборів і в СБУ. За наявними даними, спецслужба самоусунулася від активної участі з виборах, а на стіл перших осіб держави перестали потрапляти розгорнуті відомості з «електоральних полів». А також – оперативна інформація з областей, особливо західних.

Чи можна такі факти записати в актив команди опозиційного кандидата? Сумнівно. Швидше за все, глава СБУ Ігор Смєшко відстояв перед Президентом право не брати участі у виборчих ігрищах, навіть незважаючи на завислу над ним відставку, яку лобіювали сили, близькі до «Регіонів».

Утім, Смєшку в будь-якому випадку доведеться після виборів збирати речі на вихід. У випадку приходу Януковича до влади Смєшко швидше за все буде замінений колишнім першим своїм заступником СБУ Юрієм Землянським. Якого, до речі, Смєшко не дуже давно звільнив. Землянський є не тільки вихідцем з Донецької області, але й одним з тих людей, через які Янукович ще під час перебування губернатором вирішував левову частину своїх питань у Києві.

Те, що Землянський тривалий час знаходився в будинку на Володимирській, однак, не означає, що його авторитет дуже міцний і непохитний. У головному офісі в нього ворогів набагато більше, ніж друзів. За запевняннями самих спецслужбістів, у цьому будинку більше пам'ятають Володимира Радченка (нині – секретар Ради нацбезпеки та оборони), ніж Юрія Володимировича, незважаючи на те, що перший раніше перейшов на іншу роботу.

Володимир Сацюк, відповідальний за вибори в СБУ, останнім часом утратив до цих заходів особливий інтерес, напевно, не знайшовши у виграші Януковича скільки-небудь вигідного для себе проекту.

Єдине питання, що нині залишається без відповіді, як поведеться в кінцевому підсумку міліція. Одержимість міністра МВС Білоконя в період президентської кампанії дивувала б, якщо не знати, що конкретно Янукович пообіцяв генералу у своєму кабінеті. А пообіцяв, говорять, багато. Однак багато чого залежить не стільки від самого Білоконя, скільки від його сприйняття самими співробітниками МВС. У самому головкомі постійно шепотяться про шантаж і погрози родичам співробітників внутрішніх справ, що, на думку оточення міністра, неактивно допомагають «вести передвиборну роботу штабу Януковича». Відомо також і про те, що частина наказів по міністерству віддається в усній формі, щоб уникнути відповідальності у випадку виграшу Ющенка. Відповідну постанову було прийнято позаминулого тижня – тепер велика частина розпоряджень передається по системах ЗАЗ.

Те, що витік інформації про дії міліцейського керівництва спливає в ЗМІ, доводить наявність певного контингенту співробітників правоохоронних органів, готових вести діалог зі штабом опозиційного кандидата. За чутками, до таких людей також належить колишній міністр МВС Юрій Кравченко, що зрідка зустрічається з представниками штабу Ющенка і пропонуючи їм допомогу. Наскільки відверті ці позиви, судити важко.

Можна також нагадати, що не так давно від імені правоохоронців Харківщини був опублікований текст звернення до спікера Володимира Литвина. У листі повідомлялося про фальсифікації виборів і про те, що до цього були причетні співробітники МВС. Правда, пізніше в інтерв'ю «Главреду» заступник міністра Михайло Корнієнко сказав, що «лист – це виборча технологія», і його не існує. За нашими даними міліціонери-«зрадники» відразу зібралися скликати прес-конференцію, однак в останній момент її скасували.

Пізніше на інтернет-сайтах з'явилося інше повідомлення – про те, що заступник міністра Микола Любар у кабінеті губернатора Черкаської області давав напуття підлеглим – «якщо Янукович не набирає 50% голосів, необхідно задіяти план зриву виборів для визнання їх недійсними». Чи можна вважати таку заяву усним розпорядженням? З огляду на директиву міністра, швидше за все, так.

Проте головне питання залишається відкритим: як такі ініціативи сприймаються на місцях? За нашими даними – досить неоднозначно. Навіть сама постановка такого питання означає, що влада, яка хотіла бути «сильною, як ніколи» і адмінресурс якої в першу чергу спирався на силовиків, під кінець виборів починає втрачати силу. Нинішня ситуація в Україні нагадує Румунію останніх часів Чаушеску, коли під кінець повстання проти Чаушеску налаштувалися всі силовики. Нагадує Росію, коли сильніше танків було слово Єльцина. Нагадує Вірменію і недавню Грузію. І навіть якщо Кузьмук, Смєшко і Білоконь у випадку непередбачених обставин повторить слова румунського генерала Василе Міля, що відмовився виконувати накази Чаушеску: «Я шукав у всіх військових статутах і ніде не знайшов параграфа, де б говорилося, що народна армія повинна стріляти в народ...», до стрілянини в Україні, сподіваємося, не дійде. Дуже сподіваємося.