Документи і першоджерела

Політична концепція Національної Держави – Третього Райху – не спрямована на змарнування сили шляхом зовнішньої експансії, але направлена до раціонального внутрішнього будівництва та збереження національного стандарту існування.

Помилково вважати, що «народна влада» це добре для людей. Навпаки! Досвід показав, що парламентська демократія веде до загибелі людей. А люди можуть тільки тоді відчувати прогрес ( Aufstieg), коли Лідер (Фюрер) стоїть на чолі руху. Герої роблять історію!

Довідка про націоналістичні та інші ворожі прояви у місті Львові і області. (Документ № 5/2-2739)

Приблизний перелік прикмет для взяття в агентурно-оперативне обстеження осіб, в минулому причетних до діяльності ОУН – УПА… (Документ № 5/2-1167)

Доповідна записка про роботу Управління КДБ УРСР по Львівській області серед колишніх учасників ОУН – УПА… (Документ № 5/2-593 від 27 січня 1981 року)

На людській крові й руїнах храмів не можна збудувати світлого майбуття! А та влада, яка це чинила, мусить бути названа своїм справжнім іменем! Влада ця була сатанинською і погубила вона не тільки безліч людських життів, але й безліч душ людських!

7 листопада (20 – за новим стилем) 1917 року – проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншин (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, а також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.

Після того, як у травні 1917 року Тимчасовий уряд відмовився надати автономію Україні (навіть не негайно, а в перспективі), Центральна Рада, виходячи з принципу «ні бунту, ні покірності», прийняла рішення ухвалити I Універсал ("До українського народу, на Україні і поза її сущому"). Враховуючи багатонаціональний склад України, Універсал закликав українських громадян до злагоди і порозуміння. Українська Центральна Рада брала на себе відповідальність за поточний стан справ у державі, були запроваджені додаткові збори з населення на користь Ради, але не ставилася вимога про припинення платежів у загальноросійський бюджет. По проголошенні автономії 15 (28) червня 1917, було створено уряд (Генеральний Секретаріат). У відповідь на І Універсал Тимчасовий уряд 16 (29) червня виступив з відозвою «Громадянам України», в якому запропонувало громадянам українцям розвивати земське і міське самоврядування.

Політизація жорстокого і трагічного українсько-польського конфлікту 1940-х рр. набула в 2013 році свого апогею. Неоднозначні постанови верхньої та нижньої палат польського парламенту, маніпулювання цифрами жертв, юридичні новотвори на кшталт «етнічні чистки з ознаками геноциду», неадекватні дії мало не третини народних депутатів українського парламенту призвели не до вдумливого аналізу та осмислення подій 70-річної давнини, а лише до утвердження значної частини польського та українського суспільств на позиціях давно сформульованих під впливом стійких стереотипів. На жаль, в сучасній демократичній Польщі частина політиків і державних діячів чітко реалізовує план із конструювання класичної «індустрії геноциду» (з жертвами, катами, праведниками), яка покликана стати одним із наріжних каменів колективної історичної пам’яті поляків, про що свідчить «Резолюція Сейму Республіки Польща у справі про пам'ять жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках», прийнята 22 липня 2016 року.

Під час «Великого терору» Ворошилов брав участь у розгляді так званих розстрільних списків – переліків осіб, репресованих із санкції членів Політбюро ЦК ВКП(б). Підписи на списках означали винесення обвинувального вироку. Підпис Ворошилова присутній на 185 списках, за якими були засуджено і розстріляно понад 18 тисяч осіб.

Такою побачив Росію і росіян в середині XIX століття французький історик Мішле: «До росіян в точності може бути застосовано: «Для них немає ні минулого, ні майбутнього; вони знають тільки сьогодення». Дивлячись на росіян, ясно розумієш, що це плем'я поки що не розвинулося до кінця. Росіяни – ще не цілком люди. Їм бракує головної властивості людини – морального чуття, вміння відрізняти добро від зла. На цьому чутті і цьому вмінні стоїть світ. Людина, їх позбавлена, пливе по волі хвиль і перебуває у владі морального хаосу, який ще тільки чекає появи Творця. Ми не заперечуємо, що у росіян є безліч чудових якостей. Вони лагідні і поступливі, з них виходять вірні друзі, ніжні батьки, вони людинолюбні і милосердні. Біда лише в тому, що вони геть позбавлені прямодушності і моральних принципів. Вони брешуть без злого умислу, вони крадуть без злого умислу, брешуть і крадуть скрізь і завжди».

Започаткувати тему україно-єврейських відносин, маємо намір саме у медично-військовій площині як канву для більш аналітичних досліджень у цій та інших сферах суспільно-політичного життя двох народів на українській землі. Один із складових національної ідеї є націоналізм який має два крила Ідею і Чин. Націоналізм кожного народу, який в процесі життя і боротьби оформився у націю – фазу свого найвищого буття, завжди солідарний з усіма іншими націоналізмами, незалежно від їхнього європейського, азійського, американського, чи африканського походження. У цьому контексті можна і треба говорити про український і єврейський націоналізм, що у багатьох випадках є, як ідеології солідарний, і готовий до тісніших стосунків у площині чину.

XX століття, що вже увійшло в історію, це – важлива історична віха зі своїми злетами і падіннями, що викликають захоплення успіхами як окремих людей так і цілих народів і нещастями, рівних яким не було до цього в історії людства. У зв’язку з тим, що для цього історичного періоду характерні суттєві шлейфи, XX ст. ще не швидко увійде в ту сиву старовину, до якої відносяться відсторонено і холодно. Для України початок XX ст. характерний ще й тим, що впродовж 1917 – 1920 рр. наша державність розвивалася надзвичайно стрімко й суперечливо: Українська Народна Республіка, Західно-Українська Народна Республіка, Українська Держава, Українська Радянська Соціалістична Республіка... У відповідності зі зміною форми державного управління змінювалася як форма військової організації, так і система медичного забезпечення українських національних військових формувань.

Підпільна Пошта України (скорочено ППУ) — назва поштового відомства в рамках Закордонного поштового відділу Закордонних Частин Організації українських націоналістів (ЗЧ ОУН), яке видавало в 1949—1983 роках за кордоном українські поштові марки. Ці мистецькі знаки поштової оплати виконували не властиві, а пропагандистські функції. Їх випускали українські націоналісти з ОУН(р) з метою привернення уваги світової громадськості до підневільного статусу України, а також з метою збирання грошей на «Визвольний фонд».

Демонстрація студентів Ризького Університету... (Фотоархів Пресслужби Гофмана)