Документи і першоджерела

Генерал-майор Олексій Сіднев в 1948 році був викликаний в Кремль на доповідь. Доповідав Сталіну про стан справ. Сталін виглядав дуже задоволеним і двічі схвально кивнув. Закінчивши доповідь, воєначальник зам'явся. Сталін запитав: "Ви хочете ще що-небудь сказати?" - Так, у мене особисте питання. У Німеччині я відібрав деякі цікаві для мене речі, але на контрольному пункті їх затримали. Якщо можна, я просив би повернути їх мені. - Це можна. Напишіть рапорт, я накладу резолюцію. Генерал-майор витяг з кишені заздалегідь заготовлений рапорт. Сталін наклав резолюцію. Прохач почав гаряче дякувати. "Не варто подяки", - зауважив Сталін. Прочитавши написану на рапорті резолюцію: "Повернути майору його барахло. Й. Сталін", - генерал звернувся до Верховного, - "Тут описка, товариш Сталін. Я не майор, а генерал-майор". "Ні, тут все правильно, майор", - відповів Сталін. Надалі начальник оперсектора НКВД Тюрінгії Григорій Бежанов, начальник оперсектора НКВД Саксонії Сергій Клепов, начальник оперативного сектора МВС по Берліну генерал-майор Олексій Сіднев, були заарештовані і засуджені.

Польовий Молитовник включав в себе заповіді німецького солдата, текст присяги Гітлеру і молитви.

Листівка-пам’ятка для військової частини Російської Імператорської Армії у Першій світовій війні – Корнилівського ударного полку.

Український козаче! Памятай, що що ти є син Українського Народу і оборонець Самостійної Української Народньої Республіки. Пишайся і за честь май, козаче, що ти служиш Українській Армії: добра слава та чисте імя Рідної Армії повинні для тебе бути найвищі над усе.

РОСІЯ, під якою б державницькою назвою вона не маскувалася, з 1917 року веде гібридну війну проти всього світу! При цьому широко використовує партійних функціонерів лівого табору.

Історія комсомолки Зої Космодем’янської, яка стала першою жінкою – Героєм Радянського Союзу під час Великої Вітчизняної війни – ще з воєнної пори стала хрестоматійною. Написано-переписано про неї дуже багато, але оскільки певні обставини її «подвигу» були засекречені-замовчані, то це неминуче призвело до брехні, як самого початку її військової біографії, так і в подальшому культі «подвигу Тані». До недавніх пір в офіційних версіях не було навіть чітко визначено, ким вона була і з яким завданням прибула в Петрищево. Зою називали то московської комсомолкою, що відправилася в тил ворога мстити, то партизанкою-розвідницею, схопленою в Петрищево при виконанні бойового завдання.

Червоній армії було наказано вдаватися до особливо жорстоких і підлих методів тероризування власного населення. Є свідчення людей зі спалених чекістами в німецькій формі сіл, про радянських убивць і паліїв, переодягнених у форму СС. Тактика терору і провокацій широко застосовувалася радянськими спецслужбами і надалі: наприклад, після війни в Україні лютували енкавеесники, переодягнені у форму бійців УПА, про що свідчить велика архівно-документальна база.

Під час Другої світової війни на звільнених від більшовизму теренах України була добре поставлена німецько-українська пропаганда у плакатах та листівках...

«…Поліцисти мене поінформували, що гробів з масовими похованнями є у Вінниці багато, але розкопки покищо велися тільки в одному місці. Недалеко двірця мали б бути велетенські гроби з тисячами трупів українських старшин і вояків з часів, коли українці воювали з Москвою. Також говорили мені про масові гроби в Зарваницькому лісі, недалеко Вінниці, де також мали бути погребані українські вояки, що мали нещастя попасти живими в большевицькі руки».

Газета «Deutsche Ukraine Zeitung» в статті під назвою «Виявлено масові вбивства НКВС у Вінниці – нове свідоцтво кривавого панування Сталіна» пише: «Вбивство власного народу є складовою частиною більшовицької системи – і це було не відкриттям будь-якої таємниці, а тільки – подробиць методів і цілей некультурної і нігілістичної системи, передумовою існування якої є терор і знищення населення. Події у Вінниці – один із прикладів того, на що здатний нелюдський режим, від якого повинні бути захищені всі європейські народи».

Під час Другої світової війни на звільнених від більшовизму теренах України була добре поставлена німецько-українська пропаганда у плакатах та листівках...

«На радянську розвідку працювали сотні емігрантів. Знаю, що бойовими орденами СРСР відзначена діяльність на цьому поприщі представників найвідоміших княжих прізвищ, найбільших дворянських гнізд. Співпрацювали вони з нами аж ніяк не за гроші, принципово відмовляючись від будь-якої винагороди ... Сама французька розвідслужба, втім, як і англійська, повністю була під нашим контролем протягом багатьох років. (БЕРИЯ С.Л. (Гегечкорі С.А.) (1924-2002) – вчений, розвідник, літератор. Син Л.П. Берія). Одним з сотень таємних агентів Кремля у Франції був український художник Микола Глущенко.

«Це не мир, це перемир'я років на двадцять», – маршал Франції Фердинанд Фош, верховний головнокомандувач союзними військами. «Через 25 років ми можемо одержати ще одну війну», – Гарольд Ллойд Джордж, прем’єр-міністр Великобританії.

Я часто думаю про Мюнхен, і в кожного з нас тільки одне бажання: скоріше порахуватися з цією бандою, добратися до них за будь-яку ціну, і щоб ті з нас, кому пощастить повернутися на батьківщину, знайшли її чистішою, менш піддатливою до іноземного впливу, і щоб щоденні жертви і страждання сотень тисяч людей, потоки їхньої крові, які продовжують литися тут день за днем через міжнародну змову ворогів, не тільки допомогли б змести зовнішніх недругів Німеччини, але щоб і наш внутрішній інтернаціонал було знищено. Це буде вартісним набагато більше, ніж будь-яка загарбана територія.

«Той, хто стає членом партії, не вступає в будь-яку організацію, а стає солдатом німецького визвольного руху, і це означає значно більше, ніж сплата внесків і відвідування партійних зборів. Тим самим він бере на себе зобов'язання поставити власне «я» на задній план і все, що він має, віддати на благо народу. Тільки той, хто здатний на це, може стати членом партії. За цими ознаками і повинен здійснюватися відбір. Готовність до боротьби, самовідданість, сила характеру є умовами для істинного націонал-соціаліста».