- Visits: 0
- Hits: 0
Анатолій ВИСОТА: РАДІЯ – ось це слово, соколійці!
Спецтема:
Анатолій Висота, к.х.н.
РАДІЯ – ось це слово, соколійці!
Я не називаю себе гравцем.
Бо за словом гра тягнеться пласт негативу. Бо в мене гра асоціюється не лише із радістю переможця, а й із потом, кров’ю і слізьми переможеного. Але ж багато соколійців називають себе гравцями, бо впевнені, що беруть участь у радісних іграх. Я намагаюся в цьому розібратися. Знаходжу у Вікіпедії: Гра – діяльність із розважальною та іноді навчальною метою. Гра відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою корисної практичної мети, і від мистецтва тим, що не створює художніх цінностей, хоча кордони між цими видами діяльності розмиті.
Поміркувавши, я дав своє визначення гри: Гра – це усвідомлена змагальна діяльність людей по моделюванню деяких фрагментів життя для свого навчання та вдосконалення. Отже життя первинне, а гра вторинна і тому є імітацією життя.
Аріянство – це філософія радісного життя.
Основою її є заповідь ПОЛЮБИТИ БЛИЖНЬОГО СВОГО ЯК САМОГО СЕБЕ. Отже джерелом радісного життя є взаємна любов. Хрестос мив ноги своїм учням і цим викликав їхнє радісне зачудування. Це був радісний процес. Але це не гра. Це діяння стало б грою, коли б учитель і учні змагалися між собою, хто швидше і якісніше помиє ноги один одному. Як назвати такі приклади радісного життя? Яке дати визначення їм? Ось таке моє визначення: радісне життя – є взаємна осмислена діяльність людей, яка породжує їхню взаємну радість.
Як назвати такі види діяльності людей?
Слово гра не підходить. Треба видумати нове слово. Це слово – РАДІЯ. Я його давно придумав і навіть був подарував посестрі Зоріні, а вона цього й не помітила. Подаю визначення: Радія – це певна взаємна осмислена діяльність людей, яка породжує взаємну радість. Отже наша діяльність на Народному Оглядачі – це велика Радія, а ми всі радійці.
Як до цього поставляться соколійці? Як і все нове, більшість це не сприйме. Ігор Каганець, мабуть, спробує не помітити. Володимир Щербина, мабуть, перечитає книгу Гейзінга. Наші поети Василь Петришин, Наталка Артанія і Леонід Українець можливо скажуть, що в цій пропозиції щось є. Маю надію, що мене зрозуміє друг Володимир Майборода. І я впевнений лише в одній талановитій і сміливій полтавці із Решетилівки – Майї Українці, яка мене підтримає.
Соколійці! Скидаймо баласт старих ігор і сміло вперед у вир радісного життя!
Хай же буде!
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Завтра маю засідання кафедри - це справжнісінька гра. Але щоб добре її зіграти треба вміти витримати паузу
Comments
Мушу спробувати захистити саме слово "гра". З мого досвіду розробника, саме у внутрішньому стані гри мені найліпше виходило вирішення проблем. Згадайте ваші дитячі відчуття! Для творчості необхідна внутрішня свобода, інакше вас потягне до пошуків готового рецепту, або "отработанной схемы" в моєму випадку. Хоча, визнаю, необхідна дисципліна і відповідальність, але це потім, після завершення пошуку. Мені слово "гра" подобається, і не тільки саме слово, але і той самий стан внутрішньої свободи!
Юро, радіймо! Це добре, що тобі подобається слово ГРА. Погодьтся, що в це слово вкладаються різні змісти. Є КЛАСИЧНІ людські ігри, їх абсолютна більшість, У них визначається переможець. Ці ігри породжують разом і радість для переможців і горе для переможених. Саме вони сформували у народній свідомості пласт негативу, пов"язаний із словом ГРАВЕЦЬ. Є людські дійства від дитячих забав до толоки, які породжують ВЗАЄМНУ РАДІСТЬ. Це і є РАДІЯ. Гадаю, що саме АБСОЛЮТИЗАЦІЯ гри (=все, чим займаються люди і Творець - є грою!) є помилкою. Наприклад, один докторант із Києво-Могилянської Академії ДОКАЗАВ, що війни не є іграми. Ця стаття і її обговорення є спробою якось обійти отой негатив, що пов"язаний із словами ГРА і ГРАВЕЦЬ.
Вітаю, Анатолію. Я вважаю, що ми не повинні відбиватися від кожної, навіть успішної, спроби повісити негатив на слова, у кожного слова є його первісний сенс, мусимо його дотримуватись і захищати, що б хто не казав і не робив. Мені довелося певний час витратити на сперечання із приводу термінів у часи "перебудови", я вважаю - марно. Первісний сенс слова закарбований навіть у його частотному спектрі, не кажучи вже про етимологію, історію вживання в класичній літературі, і т. і. Не варто віддавати ініціативу темним, дозволяти ліпити до слова якійсь негатив.
Юро, радіймо! Ти пишеш: Первісний сенс слова закарбований навіть у його частотному спектрі, не кажучи вже про етимологію, історію вживання в класичній літературі, і т. і. Не варто віддавати ініціативу темним, дозволяти ліпити до слова якійсь негатив. Є народні пісні, є народні казки, є літературні твори. Заглибся, Юро, в етимологію слова ГРА і ГРАВЕЦЬ (у смислі ЗМАГАННЯ!). Гадаю, що ці слова використовуються українцями (у вказаному смислі) може так років із 50-100. В піснях цих слів - нема, в казках цих слів - нема. А що ж є? Раніше казали на гру - ГУЛЬНЯ. Ось в пісні співається: ... Пусти ж мене, моя мати, та й до Січі ПОГУЛЯТИ! Чи є в Добрій Новині слова ГРА і Гравець? Нема! Чи є ці слова в зовсім недавньому новотворі Філатовича - ЖИВОМУ СЛОВІ? Нема! Погодься, Юро, що народні пісні і казки, Добра Новина та Живе Слово - відображають ЖИТТЯ людей. Отже рівень відображення в цих джерелах слів гра і гравець і відповідає рівню застосування такого дійства як гра в реальному житті. Ось візьми і запереч написане мною.
І ще раз, Юро, радіймо! Ти пишеш: Первісний сенс слова закарбований навіть у його частотному спектрі, не кажучи вже про етимологію, історію вживання в класичній літературі, і т. і. Не варто віддавати ініціативу темним, дозволяти ліпити до слова якійсь негатив. Є народні пісні, є народні казки, є літературні твори. Заглибся, Юро, в етимологію слова ГРА і ГРАВЕЦЬ (у смислі ЗМАГАННЯ!). Гадаю, що ці слова використовуються українцями (у вказаному смислі) може так років із 50-100. В піснях цих слів - нема, в казках цих слів - нема. А що ж є? Раніше казали на гру - ГУЛЬНЯ. Ось в пісні співається: ... Пусти ж мене, моя мати, та й до Січі ПОГУЛЯТИ! Чи є в Добрій Новині слова ГРА і Гравець? Нема! Чи є ці слова в зовсім недавньому новотворі Філатовича - ЖИВОМУ СЛОВІ? Нема! Погодься, Юро, що народні пісні і казки, Добра Новина та Живе Слово - відображають ЖИТТЯ людей. Отже рівень відображення в цих джерелах слів гра і гравець і відповідає рівню застосування такого дійства як гра в реальному житті. Ось візьми і запереч написане мною.
Я вважаю, що обговорюючи ці поняття не варто говорити про них як щось абсолютно вірне або невірне. То що в один час є правильним, в інший є неправильним.
ГРА як спосіб життя і праці дуже добре підходить для аріохрестиянства. Тому що аріохрестиянство - це активна дія, інтелект, досягнення, усунення старого і впровадження нового, цікава змагальність і т.д. Для цих основних рис дуже добре підходить термін ГРА. Тому для віку аріохрестиянства - це правильно. Після нього колись послідують інші релігії і вчення. Цілком можливо для їх означення і більше буде підходити ваше слово РАДІЯ. Але в найближчі роки настає саме час ВЕЛИКОЇ ВЕСЕЛОЇ ГРИ (аріохрестиянства), і подій, які дозволять покінчити з іудохристиянством і піднятися більшій частині людства до рівня аріохрестиянства, що стане основою для ще вищих майбутніх сходжень.
"То що в один час є правильним, в інший є неправильним."
Ви напевне хотіли сказати, що: На периферії поля (простори страждань, боротьби іт.д.) не можливо ідентифікувати конкретні речі чи визначення, як щось абсолютно вірне або невірне.
Проте, в центрі поля, куди прагнуть нерівноважності - нерегулярний атрактор (простір волі) в конкретний момент сприймає усе поле, як цілісну систему і виключає одночасне застосування подвійних стандартів там чорне є чорним, а біле білим так само гра (забавка) є забавкою, а гра (навчання) є навчанням.
Волю не здобувають на одинці
Я мав на увазі, що, наприклад, від учнів початкових класів не намагаються добитися такого розуміння і знання предметів як від студентів, тому що цим можна тільки відлякати учнів, які ще не готові. Тому в різний час людству дається та інформація і те розуміння понять, які воно може сприйняти.
В найближчі роки, коли відбувається перехід від "тупої віри" до "інтелектуальних пошуків" логічно використовувати ГРУ як основний елемент нової релігії, яка призначена для цих людей.
Прбував підштовхнути до гри у інтелектальний пошук в контексті обговорення, так гра може виглядати обговоренням конкретних тем навколо предмету обговорення (поле, простори в ньому, нерегулярний атрактор, гра, радія і т.д.).
Страх перед незрозумілим - найбільший ворог на шляху переходу (або усвідомлення).
Як можна назвати гру в межах цього обговорення, в що тут граємо?
Волю не здобувають на одинці
Ніколи не прагнув до змагальності, але грати любив завжди і люблю досі. Дитина може гратися сама із собою, і ні сльоз, ні смутку поразки, програшу. Гра не обов'язково - змагальність. Гра - це внутрішній стан людини, цікавість до життя - до всесвіту, до Божого створіння, до себе... Гра - це навчання. Ніколи не любив вчитися, поки не закінчив "обов'язкові штудіі". Інтерес до навчання з'явився одразу після "обов'язкової програми", коли почалося самостійне життя . Отже гра - це і є життя.
А для означення гульні - вже є термін - "гульня".
Кудись поділося моє фото, замість нього - "зображення", і не тільки в мене.
Я би звернув увагу саме на внутрішній стан, а не тільки на етимологію. Мені здається це - важливіше. Якщо ми хочемо створити щось нове - так чи інакше доведеться розібратися з інструментарієм. Згадайте, Анатолію, Ваші відчуття дитинства. Саме стан безтурботності потрібен для зосередження на чомусь. Якщо Ви вже правильно сформували задачу - Ви майже її вирішили. Але без того самого стану увага розсіюється, концентрації нема, я думаю, Вам ця проблема відома.
Друзі мої Доброславе і Юро, в чомусь ви маєте рацію. Звичайно ж, Юро, мені відомий той стан дитячої безтурботності і породжувана тим станом радість. Але це не ГРА! Скоріше це - Радія! У нас на сайті - Радія, бо цей процес спілкування і взаємодії між нами переважно породжує ВЗАЄМНУ РАДІСТЬ. А класичні ігри з визначенням переможця породжують одночасно і радість, і горе (в переможених). То треба ж речі називати своїми іменами, а не тягнути в майбутнє поняття із пластом негативу. А дитячі ігри - це не лише радість. Я був написав, що знаю одну дитячу гру в ЛАТИША. А хочби хтось звернув на це увагу і запитав, а що це таке?
Хтось перекинув коментар Юри Корольчука від 23.4.15 р. кудись угору. Ти, Юро, пишеш: Страх перед незрозумілим - найбільший ворог на шляху переходу (або усвідомлення). Це справді так. Тому НОВЕ спочатку сприймають найсміліші, а їх у всіх середовищах одиниці. Ти сподівався на інтелектуальне обговорення якихось тем? В умовах ГОНКИ таке неможливе.
ГОНКА - це гра! Згоден, друже? Тому дії на НО в нинішньому стані називаються грою?
Тепер розумію це Твоє Бажання - перетворити події на НО в РАДІЮ! Взаємність, інтелектуальність, взаємодія, творення простору позитивних подій навколо НО, реалізація бажань з перетворенням нас самих на єдину духовну громаду!
ТАК?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Реалізовувати неможливі ідеї це моє улюблене занняття).
Пропоную всетаки на базі цієї статті зіграти у ГОНКИ МІЖ ТЕРМІНАМИ), отримати досвід і йти далі. Думаю така гра на НО близько змоделює процеси в суспільстві бо хоча ми тут говоримо, що на НО концентровані 5% - скоріш за все зріз ідентичний навколишньому супільству (ми те що нас оточує).
Якщо вийде то далі хочу зіграти у СТРАТЕГІЮ - РУССКИЙ МИР.
Волю не здобувають на одинці
Дякую, Юро!
Сформулюй правила гри і гайда!
Ми вже почали, то ж структуруй це ;)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Будемо грати в ГРА-РАДІЯ?
Правила вже скидав - Синергетичний метод наукових досліджень - правила відсутні, є лише принципи, що характеризують закриту і відкриту системи (дивіться самі їх зовсім небагато, хто може і хоче - ознайомтеся із методикою грунтовніше).
Думаю Гра - буде закритою системою лише в частині меж обговорення + жодних пустих заперечень і бродінь лише аргументовані доводи по темі, ідеї їх моделювання далі побачимо.
Гра у цій статті почалась давно, ми маємо дослідження того що вже є по темі, необхідно відкинути усі наявні обмеження і розвинути питання далі.
Особисто вважаю, що гра і радія це частини розділеного цілого.
Волю не здобувають на одинці
Вважаю на НО діє прихована цензура, можливо вона формується неусвідомлено за рахунок неодинакового доступу до наповнення сайту або його набміру ускладненої архітектури, окремі "гравці" мають змогу здійснювати будь-які операції у статтях, блогах, особистих даних (вставляти і знімати аватари), а основна маса самостійно позбавлена можливості це зробити. З таким явищем зіткнувся коли намагався завантажити на сайт книги відсутні в неті, виконання рекомендацій не призводило до результату або вони його не передбачали.
Хтось пробував сам завантажити електронну книгу?
Волю не здобувають на одинці
Я вважаю, вже час обговорювати не тільки загальні речі, але і конкретні техніки.
Тоді, можливо, багато чого проясниться. До речі, багато чого я тут вже і читав,
за що вельми вдячний шановному товариству.
Саме стан гри невимушено призводить до такої концентрації, тому і діти так ефективно
і скоро вчаться, якщо вчитель - мудрий, а не звичайний партач життя, за висловом пані Олени Теліги.
До речі, Анатолію, я в дитинстві любив гратись саме наодинці і ніколи не нудьгував при цьому. Зрозуміло, про змагальність в такому випадку не йдеться, але стан гри - є. Я взагалі змагань не дуже люблю, особливо без твердих правил, і завжди їх уникаю, коли є така можливість, хоча брав участь і навіть - вигравав іноді (дзюдо, наприклад). Я до того, що гра - не обов'язково змагальність. А Радія асоціюється із випромінюванням, і асоціація справедлива. Колись прийде час, а може вже і прийшов, знайдуть межі частот, винайдуть прилади, зможемо тренуватися із об'єктивним зворотнім зв'язком.
Люди продовжують писати коментарі до РАДІЇ, отже їх зачепило. А що саме, як ти гадаєш, друже Доброславе?
Я думаю, пане Анатолій, що людей зачіпила не "Радія", а твоє заперечення "Гри".
Саме так!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Друже Асене, ти пишеш: Тепер розумію це Твоє Бажання - перетворити події на НО в РАДІЮ! Взаємність, інтелектуальність, взаємодія, творення простору позитивних подій навколо НО, реалізація бажань з перетворенням нас самих на єдину духовну громаду!
ТАК? Відповідаю: Так! І додаю, що на НО вже відбувається формування духовної громади і це вже РАДІЯ! Але наповнення цього ПРОЦЕСУ ТИМ, що ти так чітко виразив, є десь всього на 10%. Насправді ми спостерігаємо нове явище серед людських взаємодій, яке не описується вповні вживаним терміном ГРА І ГРАВЦІ. Я це помітив і запропонував товариству інші поняття: РАДІЯ і РАДІЙЦІ. Ви можете запропонувати й інші, більш підходящі. Щодо пропозиції Юри Корольчука: Пропоную все таки на базі цієї статті зіграти у ГОНКИ МІЖ ТЕРМІНАМИ), отримати досвід і йти далі. Думаю така гра на НО близько змоделює процеси в суспільстві. Гадаю, що не вийде, бо Стратег грає лише в ті ігри, які сам починає. Альберт Саїн вже намагався зіграти у РОЗСТАНОВКИ ПСИХОЛОГІЧНІ. І отримав фіаско з тієї ж причини.
Виходить так, що кожен грає у свою гру! ;) Тільки одні їх вміють вести, а інші - ні. Ще тільки вчаться. ;)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Вважаю - світло на суть питання проливає ідентифікація протилежностей.
Що є протилежністю гри?
Як на мене це робота, звідси у гру грають гравці і одночасно у ній беруть участь професіонали, хоча, обидві сторони є учасниками, вони по різному ідентифікують ситуацію, як гра або реальне життя робота це відношення впливає на результат і відчуття від нього, професіонал коли програє бій чи війну відчуває досвід, а гравець тішиться.
Волю не здобувають на одинці
1. Живіть без претензій до інших людей.
2. У Саїна в голові суцільна каша і в цьому його проблема. Поки не наведе там лад проблема залишиться.
Не забувайте, що обов’язковим атрибутом гри є добровільність. Кожен має грати тільки ті ігри, які йому подобаються.
Це як аргументація на користь того чи іншого? Так це й не потрібно, бо ці поняття суть одне і те ж. Давно про це кажу, але мене не чують ;)
Можна так сказати - "Гра РаДія", а можна й так - "РаДія - це одна з ігор".
Те, що терміни "гра" і "гравці" наповнено негативом, то й слово "відьма" також звучить нині зловіщо, а раніше воно означало відаючу життя жінку. Вихід один - повертати, очищати первинне значення слів. Не всі це сприймають. Однак, "а нам своє творить".
Юро, поділись посиланнячком/линком на ці правила, бо ми знаходитемось в неоднакових "вагових категоріях" ;)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
синергетика - пошук - читаємо, усвідомлюємо.
Навіт у вікіпедії все досить ясно описано. Відкриваємось знанням)
В двох словах: синергетичний метод визначає підхід до питання, як до системи. Передбачає, що на перед не знаємо хто правий, а хто ні, необхідно припускати, що існує те чого ми не знаємо, тому відсутні правила бо вони обмежують, за рахунок такого підходу вірний варіант може запрпонувати будь хто, такий підхід гарантує функціонування саморегулюючих механізмів та еволюцію. Його протилежність - відношення до питання як до закритої системи.
Волю не здобувають на одинці
Гарно пояснив, Юро! Дякую. )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую, пане Анатолію! Особисто я взагалі не сприймала всю цю "гру" на наших сайтах. Тепер знаю чому.
Хотіла Вас привітати з Новим роком і запитати як Ваші родичі в Лівані (у зв'язку з останніми подіями), але ніхто не взяв слухавку.
Pages