Пізнаємо Матір богів

                      Про Ісиду — матір богів

Колись в підземних приміщеннях храмів зберігалися статуї Ісиди, а після християнізації Галлії вони стали «чорними Дівами» (Vierges noires), яких простий народ зробив  предметом особливого поклоніння. Втім, символічне значення статуй Ісиди і Мадонни одне і те ж, про що свідчить напис внизу: «Virgini parituræ» (Діві, що має народити).
У астрономічній теогонії Ісида до моменту зачаття має, за словами Бігарна, всі атрибути Діви, так що задовго до християнства багато пам'ятників зображають її під ім'ям Virgo paritura. Ісида в цьому випадку символізує землю до запліднення, яку відродять до життя сонячні промені. Це також Мати Богів, як свідчить напис на камені Джона Ді (36): Matri Deum Magnœ ideœ. У герметизмі вони відповідають первісній землі (terre primitive), тієї, що Майстер обирає в якості суб'єкта для Великого Діяння. ( З.Н. Подаю фото  кремнію, оскільки вже визнано, що він  є базою органічної матерії як і вуглець. Вони разом утворюють  полотно, основу органіки).

Старовинні тексти стверджують, що це важка, тендітна, ламка чорна субстанція, що проявляє себе як камінь, і, як камінь, розколюється на дрібні шматочки. Не дивно, що антропоморфні ієрогліфи цього мінералу мають чорний колір і мешкають в підземеллях храму. У наші дні зображення чорної Діви зустрічаються рідко. Одна (посідаючи на троні), виразно названа Нашою підземною Пані (Notre-Dame-sous-Terre), і на цоколі цієї статуї є напис Virgini pariturœ; інша, так звана Наша Пані біля колони (Notre-Dame-du-Pilier), - зовні, в ніші у вигляді палаючих сердець.

Самі ж статуетки Ісіди - ті, що ні зазнали християнізації, - ще більш рідкісні, ніж чорні Діви. Культ Ісиди, єгипетської Церери, досі залишається для нас таємницею за сімома замками. Раніше ми вже говорили, що написи про явлену статуетку “Оголене лоно Ісиди” , таке плоске, що, перефразовуючи образний вислів абата Брантома, "воно дає лише загальне уявлення про жіночі груди ". На голові у Ісіди - покривало (couvert d'un voile). Шкіра пофарбована в червоний колір, облягаючий одяг - в чорний.

Ісиду на камені Джона Ді іменували Матір'ю богів (mère des dieux) описуючи барельєф із Кибелою, протягом багатьох століть прикрашав зовнішню стіну парафіяльної церкви в Пенне (деп. Буш-дю-Рон). Під барельєфом красувався напис Matri Deum. «Цей цікавий фрагмент зник лише близько 1610, - пише Венсан, - але він відображений в" Збірнику "Гроссона». У наявності дивовижна аналогія з герметизмом. У Пессінунт, у Фрігії, Кибелу почитали у вигляді чорного каменю, який, як стверджувалося, впав з небес. Фідій зобразив богиню на троні між двома левами, на голові у неї золота корона з спадаючим покривалом. На деяких зображеннях Кибела однією рукою як би відстороняє покривало, тримаючи в іншій руці ключ. Ісида, Церера і Кибела - немов три особи під одним покривалом.
Ми знаємо лише, що кожен рік богиню урочисто вшановували і приносили їй в жертву бика. «Після жертвопринесення, - пише Геродот, - всі присутні чоловіки і жінки - багато десятків тисяч - б'ють себе в груди на знак печалі. А кого вони оплакують, мені не дозволено говорити ».

Греки, так само як і єгиптяни, зберігали повне мовчання щодо загадкового культу Церери, і історики не змогли повідомити нам нічого цікавого. Розкриття профанам таємниць цих практик каралося смертю. Вхід в храм Церери, як і в єгипетське святилище Ісиди, був суворо заборонений тим, хто не пройшов посвячення. У Римі цереалії справляли протягом тижня, починаючи з 12 квітня. Учасники процесії несли яйце, символ світобудови, і приносили в жертву свиней.

                                Жінка Алхімія
Навпроти паперті, на почесному місці - статуя Алхімія, у вигляді жінки, що чолом торкається хмар. Сидячи на троні, вона тримає у лівій руці скіпетр - знак верховної влади, у правій - дві книги: закриту (езотеризм) і відкриту (екзотеризм). Колінами вона стискає драбину з дев'ятьма сходинками (scala philosophorum).

Драбина символізує терпіння, яким повинні запастися алхіміки на час проведення дев'яти послідовних операцій герметичного Діяння . «Терпіння - драбина Філософів, - говорить Валуа, - а змирення - хвіртка в їх сад, бо, якщо хто прибуде без гордині і заздрості, Бог над ним змилується».

Досліджується процес перетворення вихідної субстанції (substance originelle), стихійної Матерії (Matière élémentaire, лат. materea, корінь mater, мати). Позбавлена свого символічного покриву Діва-Мати - не що інше, як уособлення початкової субстанції (substance primitive), яка служила Початку (Principe), який сотворив усе суще. Такий сенс — досить прозорий - незвичайного тексту, вимовного на месі в день Непорочного Зачаття Діви.

              Ось цей текст:
«Господь опанував мною на початку своїх шляхів. Я була до того, як Він створив першу істоту, я була здавна, до створення землі. Безодень ще не було, коли я була зачата. Джерела ще не забили, гірські хребти не виросли; я з'явилася на світ до гір. Він ще не створив ні землі, ні річок, ще не зміцнив твердь на полюсах. Коли Він замишляв створити небеса, я вже була; коли Він накладав кордони безодням і встановлював непорушні закони, коли закріпляв над землею повітря, розподіляв воду за джерелами, оточував море берегами і засновував єдині правила для всіх вод, щоб вони не переходили визначений рубіж, коли Він закладав основу землі, я була з ним і все впорядковувала ».
Тут явно йде мова про саму сутність (essence) речей. І дійсно, в літаніях говориться, що Діва - Чаша (Vase) з ув'язненим в ній Духом: Vas spirituale. «На столі з одного боку від магів, - говорить Еттейлі , - лежала книга або декілька золотих листів (книга Тота), а з іншого була чаша з небесно-астральною рідиною, на одну третину складалася з дикого меду, на одну - з води земної і на одну - з води небесної. Таємнича сакральна сутність зберігалася, отже, в чаші ».
Причому ця незвичайна Діва, Virgo singularis, як виразно називає її Церква, - прославляється під іменами, які досить ясно видають її позитивне похождення (origine positive). У тих же текстах Марія згадується як троном Премудрості, іншими словами, як суб'єкт герметичної науки, універсального ведення. У символізмі планетарних металів це Місяць, приймаючий промені Сонця і зберігає їх підспудно в своїх надрах. Він розподілювач пасивної субстанції, в яку сонячний дух привносить життя. Марія, Діва і Мати являють собою, отже, форму; Ілля, Сонце, Бог- животворящий дух.

“ І СЛОВО тіло прийняло І вселилося в нас “...( І СЛОВО ПЛОТЬ БЫСТЬ И ВСЕЛИСЯ В НЫ). Крім того, в Біблії сказано, що Марія, мати Ісусова - галузь від кореня Єссея (était de la tige de Jessé). А між тим єврейське слово Jes означає вогонь, Сонце, божество. Бути галуззю від кореня Єссея - значить сходити до сонячного роду, роду вогню. Отже, ми тільки що переконалися - матерія веде своє походження від сонячного вогню, і саме ім'я Ісуса являється нам у своїй первісній небесній величі: вогонь, Сонце, Бог.
Нарешті, в Ave Regina (Привіт Цариця) Діва прямо іменується Коренем (Racine, Salve, radix); це означає, що Вона - основа і початок Всього: «Вітаємо тебе, Корінь, через який у світі засяяло Світло».

                      Сіль - іскра життя
Далі зображена жінка з довгим хвилястим волоссям, схожими на язики полум'я. Жінка уособлює процес прожарювання (Calcination), вона притискає до себе диск з Саламандрою, «що живе у вогні і живиться їм» . Ця дивовижна ящірка - не що інше, як центральна сіль (sel central), вогнестійка і нетлінна, яка зберігає своє єство навіть в попелі, що залишився після прожарювання металів. Стародавні прозвали її Сім'ям металів (Semence métallique).

Цей вогонь, або палаюча вода, - по суті іскра життя, вміщена Творцем в інертну матерію. Це дух, укладений в тіла, немеркнучий вогненний промінь, замкнутий в глибини безформної субстанції, темної і холодної. Тут ми торкаємося найбільшої таємниці Великого Діяння.
Пишуть: «Треба виділити початкову небесну воду з тіла, в яке вода укладена. Ця вода, як ми вважаємо, позначається сім'ю літерами і позначає вихідне насіння всіх істот. Вона не проявляється в будинку Овна (Ariès) як породжуюча Сина. Цій воді Філософи дали безліч імен, вона - універсальний розчинник, життя і запобігання усього сущого від недуг.

Філософи запевняють, що в цій воді здійснюють обмивання Сонце і Місяць, причому вони й самі перетворюються на воду, з якої вийшли. «Корінь речей мешкає в повітрі, - говорили Мудреці, - а голови - в землі».

Коли ти тверде зумієш розчинити,
А розчинене в політ відправиш,
Летючому знову твердь зумієш подарувати,
Тоді утішишся, всю скорботу свою розплавиш.

Post tenebras lux - Світло виходить з темряви.  Воно поширюється в мороці, в чорноті, як день вночі. У день Творіння світло і сукупні йому промені були виділені з темного Хаосу. Дух Божий носився над водами Безодні - Spiritus Domini ferebatur super aquas, - спочатку ж невидимий дух становив однорідну суміш з водною массою.
І нарешті, згадаємо, що Бог здійснив своє Велике Діяння за шість днів, що в перший день він відділив світло від темряви, а в наступні дні, як і тепер, постійні проміжки темряви і світла чергувалися між собою.
Богородиця північчю темною
Світлу нам зірку сотворить.
І Бога братом трудівник зрить
У цю чудесну мить просвітлений.

Як взнати нам цю Таємницю таємниць, це Verbum dimissum, вже згадане нами, Слово, яке, згідно апостолу Павлу, Ісус передав своїм учням:
«... Якій (Церкві ) я став служителем за домобудівництвом Божим, ввіреному мені для вас щоб виконати Слово Боже, Таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену святим Його ...» Нам залишається лише послатися на свідоцтва великих Майстрів, які самі билися над тим, як її пояснити.
«Народжений єством металевий Хаос містить в собі всі метали, сам не будучи таким. Він містить золото, срібло і ртуть, але сам він не золото, не срібло, і не ртуть ». Текст цілком зрозумілий.

Автор коментаря до «Світла, самовиходячому з Темряви» пише: «Сутність, в якій мешкає шуканий нами дух, зрощена з ним, відображена на ньому, хай і недосконалим чином”. Егідія де Вадис у своєму "Діалозі про Єство" чітко проводить думку про те, що в цьому світі збереглася частина всім знайомого, але всіма нехтуваного першого Хаосу». Що «цей суб'єкт присутній у багатьох місцях і в кожному з трьох царств, але якщо виходити з реального стану справ, ясно, що лише металеве єство повинно природно прийняти допомогу від єства (doit être aidée de la nature et par la nature), тому, власне, суб'єкт, необхідний для нашого Мистецтва, треба шукати лише в мінеральному царстві, де покоїться металеве насіння ». (З.Н. Білий монокристал кварцу-кремнію SiO з вкрапленням металу титану набуває рожевого кольору і створюється сполука надзвичайних якостей. Розгадкою для алхіміків вважаю Рожевий Кварц.)
«Це камінь великого гідності, - заявляє в свою чергу Ніколя Валуа , - це і камінь, і не камінь, він мінерал, рослина і тварина, його можна виявити всюди, в будь-який час і у всіх людей».
Також і Фламель пише: «Є камінь таємний, потаємний, захований на самому дні джерела. Цей камінь грубий, усіма нехтуємий, знедолений і анітрохи не цінується, він покритий послідом, випорожненнями, він до такої міри єдиний, що йому підходять всі імена. Недарма говорить Мудрець Моріен, що це камінь і не камінь, що він живий і має здатність плодитися і породжувати. Сей камінь м'який і бере початок, числить своє походження і рід (race) від Сатурна або ж від Марса, Сонця і Венери; якщо він Марс, Сонце і Венера ... »
Відомий мінерал, який вони приховують у своїх писаннях під різними іменами. Цей мінерал в достатку містить тверде (le fixe) і летюче (le volatil) ». (З.Н. Чорним є забруднений кремній, бо він формувався в неспокої, нестальності, виверженнях. А білий монокристал утворюється в надрах землі, там де висока температура і охолодження проходить в коливальних процесах, без бурхливості і втручання інших сил. )
Хто оцінює все лише з точки зору практичного використання, адже якби ті на власні очі побачили Матерію, яку Богу було угодно приховати в речах, які здаються їм корисними, вони перестали б їх цінувати ».

Анонімний майстер, творець медальйонів на портику Діви-Матері, дав  цікаве тлумачення згущення універсального духу. Адепт споглядає, як потік небесної роси падає на якусь купу, яку багато авторів приймають за руно. Не заперечуючи цієї думки, зауважимо, що тут може бути і щось інше, наприклад, мінерал, іменований магнезією або філософським Магнітом. Вода падає тільки на цей предмет, що підтверджує його здатність притягувати. (З.Н. Руно створено з кремнію. Шерсть розчиняється в середовищі лужному і твердіє в кислотному. Відповідний вплив і на шкіру, бо колаген шкіри є властивостями кремнію. Тоді виявляється, що шерсть і шкіра є магнітом, що притягує, а надалі передає чи відзеркалює радіохвилі, ультразвук, електрони і т. д. Може бути і накоплювачем. Відповідно, Ріг достатку- це є кремній, окис кремнію.  Цікавим є те, що в лужному середовищі сьогодні штучно вирощують чорний монокристал, а в глибоких надрах землі в кислотності утворюється білий  кришталь,кварц.)
Іншими словами, це те, що народжує ніч і потребує ночі, щоб рости і функціонувати.  Яка ж головна, початкова умова (condition primordiale) того, щоб народження було проявлено?

Знайте ж, що це повна відсутність якого б то не було, навіть розсіяного, пом'якшеного сонячного світла. Подивіться навколо себе, зверніться до свого власного єства. Хіба ви не бачите, що у людини і тварин зачаття здійснюється в повній темряві!  В глибині землі, в темряві, проростають, пускають паростки насіння рослин.  Вдень і вночі утворюється благодатна роса, що живить рослини і надає їм життєву силу.

Візьміть запліднені яйця і проведіть інкубацію в добре освітленій кімнаті; до кінця інкубації ембріони в яйцях будуть мертві і на різних стадіях розкладання. Така згубна дія сонячного світла - не на життєву силу вже утворених істот, а на сам процес зародження. І не слід думати, що вплив основоположного закону на створене єство обмежується лише органічним світом. Хоча реакція мінералів не настільки помітна, вони, так само як тварини і рослини, схильні до дії цього закону.

Багато хто знає, що отримання фотографічного зображення засноване на властивості солей розкладатися на світлі. Солі повертаються таким чином в інертний металевий стан, в той час як до цього в темряві лабораторії вони придбали такі якості, як активність, життєтворність і чутливість.

Два гази, хлор і водень, будучи в суміші, зберігають у темряві свою цілісність, але при світлі вони вступають один з одним у взаємодію: при розсіяному світлі - повільно, при яскравому сонячному - з потужним вибухом. При денному світлі багато розчинних солей металів за більший або менший строк змінюють своє єство або випадають в осад. Так, сульфат закису заліза швидко перетворюється в сульфат окису заліза і т. д.
Важливо, отже, запам'ятати, що сонячне світло надає надзвичайно руйнівну дію на всі дуже юні істоти, нездатні протистояти вогняній силі Сонця. Це специфічний вплив настільки очевидний, що на його основі розроблений терапевтичний метод зцілення шкірних захворювань і швидкого загоєння зовнішніх виразок і ран.
Подібне фототерапевтичне лікування можливе внаслідок згубного впливу сонячного світла насамперед на бактеріальні, а також на органічні клітини.

А тепер працюйте при денному освітленні, якщо вважаєте за потрібне, але не нарікайте на нас, якщо ваші зусилля ні до чого не приведуть. Ми твердо знаємо, що богиня Ісіда (Isis) - мати всіх речей, вона виношує їх у своїй материнській утробі, вона єдина розповсюдниця Одкровення і Посвяти. Профани, які мають очі та є незрячі, які мають вуха і не чують, до кого ви принесете свої молитви? Хіба вам не відомо, що до Ісуса можна наблизитися, лише маючи прохання Його Матері - sancta Maria ora pro nobis .

Діву, завжди одягнену в блакитне, вам для науки зображують стоячою на молодому місячному серпі (croissant); блакитний колір, до речі, символічний колір нічного світила.

Ієрогліф поєднує в собі основні емблеми спокути (хрест) та світ (коло). Про це говорить і напис INRI, який екзотерично розшифровують як Iesus Nazarenus Rex Iudœorum (Ісус Назарянин Цар Юдейський), він запозичує у хреста своє таємне значення: Igne Natura Renovatur Integra (Єство повністю оновлюється вогнем) . На залізному віці лежить печать Смерті (Mort). Його ієрогліф - скелет з атрибутами Сатурна: порожнім пісочним годинником, що символізують кінець часу, і косою у вигляді цифри сім (сім - число зміни, руйнування, знищення).
Таємна наука вимагає від людини точності, визначеності, проникливості при інтерпретації фактів, здравості розуму, логічності, врівноваженості, живої, але не нестримної уяви, палкого і щирого серця. Найвища простота і повна неупередженість по відношенню до теорій, систем, гіпотез, які зазвичай беруть без перевірки, покладаючись лише на книги. Таємна наука бажає, щоб її прихильники навчилися думати своєю головою, а не сподівалися на чужу, щоб в пошуках істини, знань, в практичній діяльності вони спиралися на Єство (Nature), нашу спільну матір (mère).

                        Про павука, сонце і душу
В соборах одним з найбільш поширених мотивів був лабіринт; лабіринти зображували на підлозі, в місці перетину нефа з трансептами. Або лабіринт Соломона - це «кабалістична фігура, яка трапляється на початку деяких алхімічних манускриптів і є частиною магічних традицій, пов'язаних з ім'ям Соломона. Фігура являє собою ряд несуцільних концентричних кіл, знайти вихід з яких можна лише за незвичним, премудрим шляхом ».

Тут-то і потрібна нитка Аріадни, згідно міфів, допомогла Тесею вийти з лабіринту. Слово Аріадна (Аріана, Αριαδνη - грец.) Утворене з airagne (araignée, Павук) шляхом метатези  «i». По-іспанськи «ñ» вимовляється як «нь»; отже,, airagne) може читатися як arahné (арахне), arahni (Арахне), arahgne (Арахне). Хіба наша душа не павук, а ткання наше тіло?  це слово допускає і інші утворення. Дієслово αίρω означає брати, хапати, тягнути, притягати, звідки αίρην - те, що бере, хватає, притягує. Значить, αίρην - це магніт (aimant), властивість тіла, яке Мудреці називають своєю магнезією.
Продовжимо наші шукання. По-провансальські залізо - aran (аран) або iran (іран), залежно від діалекту. Це і є масонський Хірам (Hiram), божественний Овен (Bélier), зодчий Храму Соломона (architecte du Temple de Salomon).
Павук на мові провансальських поетів і письменників - aragno (Араней), iragno (Іран) і airagno (Еран), по-пікардійськи павук - arègni (Арені). Порівняємо з грецьким Σίδηρος (залізо і магніт). Слово має два значення. Але і це ще не все. 'Αρύω означає схід небесного світила над морем, звідси αρυαν (аріан) - світило, що сходить над морем, а замінивши голосну, отримуємо orient (Оріан, схід). Крім того, άρύω має значення притягати, отже, αρυαν - ще й магніт. Тепер, зіставивши це з Σίδηρος, яка дала латинське sidus, sideris, зірка, прийдемо до нашого провансальського aran, iran, airan і грецького αρυαν, сходяче сонце.

Немає більше в Ам”єнскому готичному соборі Аріани, містичного павука, залишилися лише сліди павутини на кам'яній підлозі кліросу ...
Нагадаємо, до речі, що найзнаменитіший з античних лабіринтів, лабіринт в Кноссі (Крит), відкритий в 1902 р доктором Евансом з Оксфорда, називався Абсолют - поняття, близьке до Абсолюту (цим словом стародавні алхіміки позначали Філософський Камінь).