Такі розділові знаки, як знак оклику(!) і знак питання (?), виконують допоміжні функції – виділяють одиниці тексту (слова, словосполучення, речення), вказуючи на їх емоційне забарвлення та завершеність.
Зокрема знак оклику вживається для вираження вигуку, окличної інтонації і підкреслення змісту речення. Як відомо, цей знак для підвищення окличної інтонації може подвоюватись і потроюватись. Він може стояти у кінці окличного називного речення (“Дмуть вітри історії в наші паруси!” О. Підсуха), після звертання (О мово рідна!), після вигуків (Гей! Хай!), у дужках в середині речення для виявлення обурення, здивування, іронії автора до наведеної інформації (“Із збільшенням поголів’я корів(!) зросли озонові діри”.). Відповідно для вираження питання вживаємо розділовий знак – знак питання (?). (“Хто підняв мене над народом? Бог? Король? Випадок? Горе?” П. Загребельний).
Окличні і питальні речення можуть бути доволі довгими, тоді читачеві важко зорієнтуватися, якою має бути інтонація. В такому випадку читач може мимоволі спотворювати текст, губити відповідну інтонацію. Щоб зорієнтувати читача одразу щодо інтонації треба знак оклику і знак питання відзеркалювати на початку речення.
В такому випадку, підкреслюючи зміст речення, ми увиразнюватимемо мову. Приклад:
“!В часи зневіри, в годину важких думок про долю мого рідного краю, – ти одна моя підпора і запомога, о велика, могутня, правдива та вільна рідна мово! ?Якби не було тебе, то як не впасти в розпуку, бачачи усе те, що коїться дома?.. !Та як його і не доняти віри, щоб таку мову не було дано великому народові!”(Панас Мирний).
Проте у реченнях, що побудовані з трьох слів і менше, знаки оклику і питання ставити не варто, оскільки такі мовні одиниці добре охоплюються зором і не вимагають додаткового акценту. Приклад:
"О слово! Будь мечем моїм!” О. Олесь.
Отож, для зручності, для інтонаційного підкреслення власної мови у довгих реченнях вживаймо такі розділові знаки, як знак питання і знак оклику, на початку і в кінці. Дбаймо про виразність і могуть власної мови.
Цю статтю також можна прочитати у Вікіборії
!Якою виразною є наша мова!
Хай такою і буде!
П.С. Пані Оксано, будь ласка, напишіть ще про дефіс, тире і довге тире.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Commentaires
!Якою виразною є наша мова!
Хай такою і буде!
П.С. Пані Оксано, будь ласка, напишіть ще про дефіс, тире і довге тире.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
З однієї сторони є логічним ставити емоційний розділовий знак на початку речення. Але, якщо його писати ще й в кінці, то з'являється надлишковість.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Якщо речення довге, то справді корисно ставити знаки на початку і в кінці - тоді добре видно, де починається і де закінчується відповідна інтонація.
Але якщо речення дуже коротке і охоплюється одним поглядом, то немає потреби ставити додатковий знак. Наприклад, у привітанні "Радіймо!" достатньо одного знаку оклику. Так само у виразах "Хай Буде!" чи "Ласкаво просимо!"
Зазвичай людина відразу ж, без рахування сприймає три предмети. Тому у виразах, що мають три або менше слів, достатньо ставити один знак оклику або запитання.
Можемо запровадити правило: "у реченнях, що мають більше 3 слів, знаки оклику та запитання ставляться на початку і в кінці речення".
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
У закритих питальних реченнях можна просто на початку ставити коротеньке питальне слово "Чи", і тоді потреба в знаках взагалі відпадає.