Володимир Буковський: Путін може не пережити конфлікт в Україні

- Весь світ гадає, чим же закінчиться російсько-український конфлікт. І головне питання сьогодні: чи хочуть росіяни війни? Ви для себе на нього відповіли?

- Ні, війна Путіну не цікава. Все, що він робить, - це відповідь на Майдан. Його не влаштовує під боком революція проти режиму, який дуже схожий на його. По-друге, без України його ідеї відновити в якійсь формі СРСР так і залишаться ідеями. Поки він там нічого на досягнув. Все складається проти нього. Я розумію, що всі в напрузі, всі переживають, але поки я бачу, що все складається на диво добре. Поки що Путін зробив те, що було не під силу нікому: він об'єднав український народ. Та ще до такої міри, що нікому й не снилося. Це багатонаціональна країна, багатоконфесійна, з різними регіонами та історією. Проте, Путін об'єднав Україну, хоча це не входило в його плани.

- Але відбувається це, можливо, ціною Криму.

- З одного боку так, але з іншого - я не впевнений, що світ прийме такий компроміс. Цілісність України гарантували великі держави. Це рішення - частина процесу щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Якщо великі держави не зможуть підтримати свої гарантії, то це буде величезний удар по їх престижу і крок з розповсюдження ядерної зброї. А з цією формулою світ ніяк не може погодитися. Путін намагається розколоти Україну, викликати громадянську війну або подібний процес. Але все це марно, це ж очевидно. І чим далі, тим більше очевидний програш Путіна. Мені здається, що Крим він не отримає навіть для розради.

- Ви думаєте, що реакція світу, яку ми спостерігаємо, в змозі зупинити Путіна?

- Реакція була набагато більшою, ніж можна було сподіватися. Я живу майже 40 років на Заході і знаю, що домогтися тут якоїсь ясної і осмисленої реакції на агресію - спочатку СРСР, а потім Росії - неможливо. Вони все обмежують висловлюваннями про співчуття і стурбованість. Далі цих дипломатичних зківок справа не йшла. Санкції проти Радянського Союзу вводилися одного разу, після введення військ в Афганістан в 1979-1980. Тоді Картер придумав якісь санкції. Але більше їх ніколи не було. Змусити західний світ прийняти санкції проти Росії з огляду на частку залежності Європи від Росії, дуже складно. Можливо, в Україні, Польщі та Білорусі чекали більшої реакції, але я - ні.

- Але поки санкцій немає, Путін може відчувати себе господарем ситуації: зайняти і Крим, і Донбас, і Молдову на десерт.

- Реакція буде пізніше як слідство. Для нього найбільша прикрість - це відсутність армії. Мова ж про військову операцію. Але всі забувають, що російська армія не закінчила реформу. Вона стоїть посередині: стара демонтована, а нова ще не створена. З того, що я знаю, у них там дієздатними є тільки 10 бригад на всі війська. Це непрофесійна армія, це ж новобранці. Цим хлопцям все до лампочки, вони відслужать свій термін і все. Навіщо їм війна?

- Проте, громадська думка в Росії готується до війни. І артисти, і письменники, задіяна вся прапаганда.

- Справа в тому, що ці артисти і письменники воювати не підуть і своїх дітей не пустять. Це все пусте. Це типова брехня радянської людини. А вони ще залишилися дуже радянськими . Це безвідповідальність, боягузтво російської інтелігенції. Звичне вже лицемірство. Їх емоційні сплески ніякого значення для ситуації не мають.

- Зате має значення один постріл українських військових або небайдужих громадян у бік цих «зелених чоловічків» без розпізнавальних знаків. Мені здається, що ви недооцінюєте загрозу війни.

- Чим більше ситуація була б незрозумілою, чим більше було б насильства і крові, для Путіна, безперечно, було б краще. Тоді б він виступив у ролі захисника. Добре, що українські політики, військові та місцеве населення не піддалися на провокації. Адже це була провокація. Вони чекали пострілу, щоб виправдати агресію, а українці показали всю абсурдність ситуації: прийшли якісь солдати, а кого вони захищають? Стрільби немає, все спокійно. Уявіть собі, якими ідіотами себе зараз почувають ці солдати.

- 16-го березня в Криму відбудеться референдум. Результат - очікуваний , адже демократією там і не пахло. Україна результат не визнає, а Росія буде продовжувати цю незрозумілу політику, фактично «окупацію» або провокацію, десятиліттями.

- Ну, ви загнули! Путінський режим стільки не протримається. Ви його дуже високо цінуєте. У мене немає сумнівів, що переможцями референдуму зроблять тих, хто хоче відокремитися від України. Деякий час така ситуація незрозумілою може бути, справді. Але це знову провокація, щоб спровокувати «гарячі голови» серед українців. Але якщо цього не буде? Ви дійсно вірите, що Росія рветься годувати Крим? Давати йому воду і електрику? Це все дуже дорого і додатковий головний біль.

- Але тут виникає проблема , як пояснити відхід з Криму самим росіянам, які зараз знаходяться в стані збудження політикою Путіна. Навколо нього об'єдналися навіть колишні опоненти. А вихід з Криму може означати падіння його рейтингу.

- У нього немає ніякого рейтингу. Це все пропаганда. Я пам'ятаю перші опитування. 73% росіян були проти війни з Україною. Це, звичайно, може підірвати його рейтинг, але я вважаю, що він може і не пережити цього конфлікту з Україною. Він підірвав всі свої позиції у світі, потрапив в ізоляцію. Багато його колег на Заході серйозно сумніваються в його психічному здоров'ї.

- А це тим більше небезпечно, враховуючи, що у нього є атомна зброя.

- Між нами кажучи, я взагалі сумніваюся, що його ракети хоч кудись долетять. Це все давно лежить, давно не обслуговується. Це, в основному, металобрухт.

- Поки Кремль постійно наступає, поводиться досить впевнено і створює враження, що він не боїться нікого.

- Війни з усім світом і так не буде. Він розуміє, що це нереально, що він не в змозі її перемогти. Навіть у найкращі роки СРСР вони не були готові до глобальної конфронтації. А сьогодні і говорити нічого. Це смішно. Зрозумійте його суть. Режим завжди підтримував ментальність обложеної фортеці. У радянські часи це називалося «капіталістичне оточення». Це свідомо пропагується, щоб мати хоч якусь консолідацію громадської думки. Але результату це не давало. Вхід в Афганістан не викликав патріотичної хвилі в Росії. Це старий прийом, але за стільки років він перестав бути ефективним.

- Україна сьогодні опинилася в складній ситуації. Бюджет на нулі, а відносини з Росією зіпсовані. Захід серйозної допомоги, швидше за все, не дасть. Виходить, що Київ приречений налагоджувати відносини з Росією?

- Ні, не думаю. Зрозуміло, що поліпшення відносин значно полегшило б ситуацію українців, але не забувайте, що тиск Заходу буде рости. Москві це не потрібно, тому що являє для неї велику загрозу. Санкції, про які говорила Меркель, будуть введені. А це означає розширення принципу «закону Магнітського», тобто приватне покарання винних. Це заборона на в'їзд, візи, заморожування фінансів за кордоном. Це ніяк не може сподобатися оточенню Путіна. Вони 14 років крали, а тепер, виходить, у них все заберуть. Любити свого лідера за це вони не стануть. Я думаю, що ще й у Кремлі буде якась перестрілка. Це великий тиск. Це ж банда. Я спостерігав за бандами, коли був у таборах, у них простий принцип: голова банди працює на банду, а банда - на нього. Якщо цей принцип порушується, то ватажка знаходять з перерізаним горлом. Ніхто з його оточення не радіє з цієї ситуації. Вони на нього жахливо злі.