- Visits: 196
- Hits: 221
Аріянство і язичництво (+аудіо)
Категорія:
Світ:
150306ariyany.jpg
Table of Contents
Аудіоверсія статті: Аріянство і язичництво
Релігія, тобто йога
Аріянство – це світогляд і практика відновлення зв’язку між божественним і людським. Таке відновлення зв’язку традиційно позначається словом «ре-лига» (ре – повторення, відновлення; лига – зв’язок, єдність, звідси «залигати» – прив’язати, «ліга» – союз). Давньоукраїнському слову «лига» відповідає санскритське «йога» (зв’язок). Тому аріянство – це релігія в первинному, істинному сенсі цього слова.
Слово «арії» (на санскриті – ар’я) означає «шляхетні, благородні, сонячні, ярі». Відповідно, аріанство (арійство) – це світогляд і спосіб життя шляхетних людей – аріїв. Докладніше про походження назви ТУТ.
Головні риси аріянства
1. Аріянство – релігія знань (відання, від)
Найвідоміша аріянська школа була в Антиохії: «Характерною особливістю філософської і богословської думки представників антиохійської школи були реалізм і раціоналізм, звісно, в богословському контексті. Прагнення антиохійців до ясності і висока оцінка ними можливостей людського пізнання приводили їх до того, що вони стирали грань між релігією і наукою, між вірою і знаннями, ототожнювали релігійне почуття з розумом. У їхній школі для розуму відкривався широкий і вільний простір. В області релігійного світогляду і церковних догм антиохійці за допомогою розуму прагнули досягти такої ж ясності, як і у вивченні матеріального світу» (див.: Антиохійський аріянський центр).
2. Релігія 5%
Для аріянства характерне критичне ставлення до будь-якої нової інформації і визнання її правдивості тільки після всебічної ретельної перевірки, логічного і практичного випробування. Тому аріянство – це релігія людей, спроможних до самостійного, критичного мислення. Зазвичай у людських спільнотах здатністю до критичного мислення володіє приблизно 5% населення (про це у статті «Звичайні зомбі» (2015) – оргвисновки для лідерів).
Тому аріянство (аріохрестиянство) – це релігія творчої, шляхетної меншості. Історично воно розгорталося серед арійської еліти, згідно з євангельською заповіддю «Як зайдете в яке місто чи село, спитайте, хто в ньому достойний, і там пробувайте, поки вийдете» (Матвій 10.11).
«Слід пам’ятати, що верхи державної влади нерідко були зачаровані хрестиянськими ідеями і перебували під їхнім впливом. Імператорська сім’я Флавіїв без сумніву мала серед своїх членів хрестиян. Син Марка Аврелія Коммод (180–192) був під сильним впливом своєї фаворитки Марції, хрестиянки. При Септимії Севері (193–211) римський двір був просто переповнений хрестиянами. Його син Каракалла був з дитинства оточений хрестиянськими впливами, його молочною мамою була хрестиянка. У самого імператора Діоклетіана, якого представляють як найбільшого ворога хрестиянства з тих, хто був на престолі, хрестиянкою була дружина Пріска і дочка Валерія.
Подібні приклади красномовно свідчать, що саме у вищих шарах суспільства хрестиянство часто знаходило підтримку і явну прихильність. Всупереч поширеній думці, начебто хрестиянство було релігією народних мас і мало характер демократичного руху, вдумливе вивчення історичних даних вселяє непохитне переконання в тому, що гоніння на хрестиян відбувалися не під тиском згори, а, навпаки, внаслідок ненависті до хрестиянства нижчих шарів суспільства, і що переслідування розпочиналися переважно з причини відкритої вимоги натовпу» (Николаев Юрий. В поисках божества. – К.: София, 1995. – С.102) – докладніше у статті Міф про гоніння християн.
3. Божественний Сокіл і шляхетний Лебедь
Аріанська філософія називається «динамістичне монархіанство», «динамізм». Сенс динамізму полягає в наступному.
1. Кожна людина має не тільки плоть, душу й дух, а й божественне ядро, яке є частинкою Бога-Творця: «Ісус у відповідь сказав їм: Майте віру бога!» (Марко 11.22), «Я сказав: ви боги» (Іван 10.34).
2. Бог-Творець володіє Мудрістю (Словом), яка відкривається людині в міру її розвитку. Слово, особливо якщо воно промовлене, має велику силу (дунаміс): «і Він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих» (Матвій 8.16), «Істинно кажу вам: коли матимете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20).
3. Розвиток людини досягається передусім її індивідуальними зусиллями, її духовними подвигами: «Царство Боже здобувається силою, і ті, хто застосовують силу, схоплюють його» (Матвій 11.12).
4. Чим вищий рівень розвитку людини, тим більше дружать між собою її божественна і земна складові. На певному рівні дружба між ними досягає такої інтенсивності (динаміки), що плоть якісно змінюється (трансмутується) і набуває божественних властивостей – людина стає сином Божим (хрестом, боголюдиною): «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвій 5.9).
5. Ісус Хрестос – це реалізована людина, яка завдяки власному духовному подвигу еволюційно випередила всіх інших, досягнула релігійної мети – об’єднання божественного і земного («ре-лига» – відновлення зв’язку), стала сином Божим (хрестом) і показала усім нам приклад для наслідування – мету і шлях.
Ключова ідея динамізму, а отже й усього аріянства, полягає в тому, що між Творцем (божеством) і його творінням (плоттю) існують стосунки симпатії, дружби, взаємного тяжіння. Подолання перешкод між божественним і тілесним приводить до негайного преображення тілесного, набуття ним нових, чудесних, боголюдських якостей.
Ця ідея взаємодії божественного і людського відтворена на гербі Володимира Великого, який спеціально був розроблений до події освячення Русі в аріянство у 987 році.
На гербі зображений Сокіл Святого духа, який рухається згори вниз, і Лебедь шляхетної людини, яка підноситься знизу догори. Разом вони перебувають у стані радісної Гри, яка є проявом їхньої дружби і взаємного руху назустріч. Гра – це завжди розвиток, тож ігрова взаємодія божественної і людської сутностей веде до розвитку обох сторін.
4. Життя як божественна Гра
Згідно з аріянством, людина має іскру Божу (божественну сутність), яка є частинкою Творця і разом з ним творить Всесвіт. До втілення ця спільнота божественних істот, які сукупно позначаються словом Бог-Творець, творила Всесвіт із-зовні. Після втілення вони продовжують творення із-середини.
Кожна людина раніше творила Всесвіт із-зовні, проте далеко не всі про це знають. Ті, які усвідомлюють свою божественну природу, позначаються термінами син Божий, хрестос, мамай, будда, боголюдина. Досягнення божественної свідомості – мета релігії (йоги).
Бог-Творець, який є колективною особистістю божественних істот, створював світ для власного розвитку і радості. Найкращим способом розвитку є гра. Подібним чином команда програмістів (колективний творець) створює комп’ютерні ігри, а потім почергово ці програмісти стають гравцями у своїх іграх, розвиваючи внутрішній ігровий світ. Це приклад творення із-зовні та творення із-середини.
Втілюючись у форму людини, божественна сутність залишається гравцем, тому слово «людина» буквально означає «гравець» (латинською – Homo Ludens). Гра – це природний стан людини. У давнину вважалося, що гра є єдино можливим способом життя шляхетної людини, яка все робить тільки добровільно і займається тільки тим, що її цікавить. Прикладом звичаєвої гри була Запорізька Січ.
Головними різновидами гри є змагальність і кооперація. У дружній взаємодії божественного і людського має місце кооперація.
Язичництво – народні вірування
1. Язики, тобто народи
«Язиками» у давнину називали народи. Це тому, що мова є головним засобом етнічної ідентифікації. З другого боку, ідентифікація – це головна функція мови. Вона, можливо, навіть важливіша за функцію комунікації, адже перед тим, як спілкуватися, треба визначити, хто перед тобою. Тобто спочатку ідентифікація, а потім комунікація. Після здійснення ідентифікації може виявитися, що з людиною взагалі не варто спілкуватися.
2. Релігія 95%
Язичництво – це звичаї і вірування «язиків», тобто народів. Язичництвом називали простонародні звичаї і вірування. На відміну від аріянства, яке є релігією 5% населення, язичництво – це вірування решти 95%.
Як виглядає язичництво? Погляньте навколо себе: світогляд більшості людей – це і є сучасне язичництво. Ставлення до життя і смерті, довіра чи недовіра до політиків, традиції виховання дітей, система харчування та оздоровлення, народні та родинні святкування, стиль одягу, залежність від телевізора та медицини, церковне освячення паски раз на рік, всезагальні вибори, пісні та молитви – все це різні аспекти сьогоднішнього язичництва.
Язичництво – це хаотична суміш народної мудрості і забобонів, корисних і шкідливих звичок, правильних і помилкових стереотипів. Тут мало творчого та раціонального: язичництво тримається на дотриманні норм – «щоб усе було як у людей». Тут вперто дотримуються усталених звичок, навіть якщо вони відверто безглузді та руйнівні.
Взаємодія аріянства та язичництва
Аріянство виступає в ролі активного, творчого, сонячного чинника, який окультурює, просвітлює, спрямовує язичництво. Якість язичництва залежить від якості аріянства та ефективності його впливу. Якщо аріянство не працює, то язичництво перебуває у стані темноти, масового отупіння і самознищення. Якщо ж аріянство бере язичництво під свою активну опіку, то якість язичництва стрімко зростає, адже 95% людей інстинктивно підлаштовується під запропоновані норми, що переконливо показано у згаданому фільмі «Звичайні зомбі» (2015).
Аріянство не бореться з язичництвом – воно ним опікується і підносить до свого рівня. Це пояснює стрімке поширення аріохрестиянства в усьому світі. Аріяни не зустрічали опору, бо одразу ж вивчали місцеві традиції, все продуктивне – підтримували, священні тексти перекладали на народні мови, відкривали школи, засновували громади, запроваджували передові організаційні форми. Цим аріянство докорінно відрізняється від іудохристиянства, яке з самого початку несло уніфікацію, приниження та знищення місцевих мов і традицій.
Що робити?
Сучасні народні звичаї та вірування переживають глибокий і всеосяжний занепад. Народ займається самознищенням і щороку скорочується на півмільйона, пострадянська держава відверто демонструє свій паразитичний характер, політики постійно дурять «лохторат», який щоразу повторює ті ж самі помилки і приводить до влади своїх катів та паразитів. Гнів і повстання проти віджилої системи не супроводжується творенням нової системи, бо народні маси до цього принципово неспроможні.
Системотворчу функцію спроможні виконувати тільки 5% населення, а для їх об’єднання потрібна раціональна релігія та політична ідеологія. Нинішнє язичництво не може бути об’єднуючим чинником для цих 5%, тому що «творчий клас» сприймає усі ці язичницькі забобони не інакше, як приниження свого інтелекту.
Реальні зміни в Україні почнуться тоді, коли об’єднається «творчий клас», а він об’єднається тоді, коли буде об’єднуюча політична ідеологія. Таку ідеологію ми називаємо національним солідаризмом. Її метафізичним і магічним ядром є аріянство.
Чітко сформульовані засади аріянства та національного солідаризму означатимуть народження національної ідеї. Як тільки з’явиться ідея, то одразу ж з’являться її носії – національні лідери. Навколо лідерів об’єднається творчий клас – 5% населення. Решта 95% до них приєднаються. Так народиться нова українська нація і Українська держава нового циклу.
Додатково: Ігрова релігія експансії та антиігрові псевдорелігії втечі
Аудіоверсія статті: Аріянство і язичництво
Здійснюємо "виправлення імен" - називаємо все своїми іменами.
Зверніть увагу
Кращий коментар
"Бог - досконала сутність" - це продовження "книги Буття"?
"На сьомий день Бог почив" - ніколи цього не розумів! :)
"Почив" - тобто став досконалим? Тобто, Бог-Творець "ПЕРЕСТАВ ТВОРИТИ"?!!! О-о! ;)
...Я вважаю, що Бог вже давно є ДОСКОНАЛОЮ СУТНІСТЮ...
Хіба "образ і подоба" Бога - Людина, не має(мо) бути подібною і в цьому - потребі вдосконалюватися постійно? Якщо не в цьому, то в чому стимул?! Лише відшукуванні "знайомих рис" в дзеркалі і тішенні себе такою примарністю (бо подібність - це не ідентичність, не клоновість) - тішити своє ЕГО? Подібність - це "син божий", це звання якому слід відповідати! Якщо "Бог почив", то нащо Людині працювати? Така праця, коли господар байдикує лежачи і понукаючи, перетворюється на роботу - діяльність раба! Це вже не "сродна праця", праця по нужді через примус перетворюється в роботу. То в чому "подоба бога"? В потребі постійного руху-вдосконалення!!!
Адже ж, і Любов - це рух-творення! Якщо Любов - це не рух, тоді звідки взялася "породжена нею Радість"? Породження - це рух. А без руху - не має(мо) Життя!
Творець - творить-вдосконалює постійно, а творення - це постійний рух - навчання-творення-вдосконалення.
Любов - досконала, але вдосконалюється постійно. Вдосконалення - це рух "вперед і в гору".
"БОГ - ЦЕ ЛЮБОВ"
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Comments
Це ти гарно сказав. Деколи зроблю якусь дурницю, а потім жалкую, що втратив час через це. Але заспокоюю себе, що попереду ціла вічність, і все встигну зробити, що треба буде :)
Доброславе, адже це так! )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Василь пише: Якщо Ви учень у Божій школі,то я радий за Вас..Готуйтеся до іспиту і випускного..пора у доросле життя.. От добре, що ти, Василю, мене попередив, що попереду в мене екзамен і, що мені пора йти в ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ. Ви з Арсеном теж є Учнями в Божій школі, але напускаєте туману, заявляючи, що знаходитеся з Богом в якійсь ІГРОВІЙ ЗМАГАЛЬНОСТІ. От станете Сином Божим, коли увійдете у Божественну Ієрархію, отоді ви будете приблизно в однаковій "ваговій категорії" (= безконечні можливості творення), отоді я вам повірю, що будете здатні з Богом ПОГРАТИСЯ і навіть ПОЗМАГАТИСЯ з ним. Хай буде!
Змагання - це лише один із видів Гри, друже Анатолію! :)
Погратися - це одне, а позмагатися - це інше. Саме змагання і веде часом до поразок і сліз.
Цікаво... на Твою думку... ?Ми з Тобою змагаємось у розуміння Гри? Чи я граюся з Тобою в розкритті поняття "Гра"? Га?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
У школі всі учні і всі вчителі. Якщо вчитель справжній то він постійно має вчитись донести власну думку до свідомості кожного учня. А всі учні-ідівідуальності. Вчитель кожен день складає іспит. І коли він не зміг достукатись до свідомості навіть одного учня-значить провалив іспит.
А "доросле" життя - та ж сама школа, тільки вище рівнем. Де треба постійно вчитись. Як тільки доросла людина перестає вчитись і ділитись власним досвідом ("заморилась" від життя), то втрачається сенс існування.
Ігоре, ти пишеш: слово «людина» буквально означає «гравець» (латинською – Homo Ludens). Та невже? Homo з латинської перекладається ЛЮДИНА. Те, що випадково у двох мовах двоє слів має один корінь (люд... і lud...) - ніяк не свідчить, що Людина = Гравець. Якби це було так, то і в народній творчості це давно б проявилося. Якби це було так, то Хрестос називав би своїх Учнів Гравцями. Може я неуважний, а хтось помітив десь у Добрій Новині що це саме так і є?
Так, друже Анатолію! Ти дуже неуважний! :) Питання зараз навіть в тому, чи ця неуважність усвідомлювана Тобою, чи це така собі свідома гра?
!Адже про "Homo" ми вже вели розмову в статті «Звичайні зомбі» (2015) – оргвисновки для лідерів і коментарі до неї (звідси і до сюди).
І навіть окрему статтю Що означає слово Homo Ігор написав! ;))))
Уже всім набридла така Твоя Гра. Скоро і я, мабуть, вийду з неї, бо бачу її безперспективність - з нібито пізнавальною метою задавати запитання і не чути/слухати відповіді на них! Тобі подобається такий стиль життя-гри?
Мабуть, я вже скоро захочу програти, але сліз і ненависті не буде! ;)
Буде нова Гра!
А поки що, як казала колись пані Олена Каганець, "Читай матчасть!" ;) На сайті є гарна дієва система пошуку! Хай буде!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Щоб стати гравцем, треба пройти школу. Пан Анатолій ще у школі.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Відчуваю, що це складна для мене гра.( ще в підготовчому класі.) Спробую матчасть усвідоміти, читаючи без канікул. Мабуть, кожен учень мріє чути/слухати. Намагаюсь бути свідомою (життя змушує). Якщо це розцінюється як неуважність... Вивчатиму правила і працюватиму над помилками. Якщо дозволите, інколи читатиму тут.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Треба розуміти, що в народній свідомості слова ГРА, ГРАВЕЦЬ не мають позитивної окраски, скоріше навпаки. Пригадую з дитинства: куди йдеш? гуляти! а що у вас за гульня? а в м"яча! То це згодом стали називати ГУЛЬНЮ грою? На думку спадає з пісні:
Пусти ж мене, моя мати,
Та й до Січі погуляти!
І та гульня була такою для парубка привабливою, що він обіцяє за це:
Буду тобі день орати,
День орати, день косити,
Три дні ціпом молотити!
Отже, може, треба шукати в народній творчості не ГРУ і ГРАВЦІВ, а ГУЛЬНЮ?
Тих, для кого ГУЛЬНЯ стала професійною діяльністю, народ став називати ГУЛЬТЯЯМИ, а дівчат - ГУЛЯЩИМИ. То тут і виникає питання, чи варто нам тягти у вимріяне прекрасне майбутнє Третього Гетьманату такий скомпроментований мовний баласт? Порівняйте, як звучить, прислухайтесь до свого внутрішнього голосу: Людина-Гравець і Людина-Творець! А потім робіть висновки.
Ну тоді все зрозуміло, пан Анатолію, в тебе негативні особисті асоціації зі словом ГРА. Звідси і твоє несприйняття цього слова. В мене зі словом ГРА тільки дуже світлі асоціації, такі як - цікавість, свято, розвиток і реалізація свого потенціалу. І це явно - не ГУЛЬНЯ і не ГУЛЬКИ :)
Під час ГРИ все робиться набагато швидше, ніж під час простого навчання. Та ще й закріплюється адреналіном і емоціями, що сприяє хорошому запам’ятовуванню інформації і уроків, отриманих в грі.
Можливо варто сформулювати, що "Метою життя людини на Землі є НАВЧАННЯ, яке відбувається у формі ГРИ". Оскільки саме гра є найкращим методом навчання.
Гравець - це одночасно й творець, бо будь-яка гра передбачає творчість, причому радісну і вільну.
Радісна творчість - це ядро будь-якої гри. Все інше є допоміжним - тим, що підносить гру на вищий рівень: змагальність, правила, глядачі, слава.
Людина є гравцем тому, що в ній живе божественний творець (Ра) - образ Божий. Коли він пробуджується, людина відчуває дух гри - "гра-аль". І тоді вона радіє, бо в ній Ра діє.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Дякую, друзі! Дуже інформативна стаття пана Ігора та не менш цікаві коментарі. Читаю і усміхаюся в душі. Бо то є щастя - долучитися до просвітлених людей, радіти від усвідомлення своєї божественної суті, грати і вдосконалюватися у найцікавішій грі - земному втіленні. Хай буде!
Радіємо!
Вікепедія дає просте визначення "гри" точніше "рольової гри" так званої RPG (Role-playing game) коли людина грає певну роль, і гравець може вибрати будь-яку роль озгодивши її перед тим з організаторами, найчастіше це невеликі групи людей(Де всі знайомі, або дуже скоро ними стануть, залежно від сеансу гри), тому як усі творці уних є вільний вибір будь-якої ролі воїн, маг, король, ... є можливість попробувати себе будь-вчому. Логічно що це щось нам нагадує...
П.С. це все відбувається в реальному світі live-action role-playng game (LARP) і "простий" продавець звязавшись з компанією людей(організувавши їх через соц. мережу) може відчути себе в ролі вище згаданих персонажів, і кількість різновид цих песнонажів необмежений походу гри(сценарію), сценарій найчастіше - це опис тих же персонажів і їх взаємодію з світом та сокупність правил за якими ведеться гра, тому зазделегідь ніхто незнає як поведе себе інший гравець він може вільно творити... П.С. Так як вище в коментарях НО згадувалося про гру в грі...
Цитати з вікі, статті НО:
- "...дії завершуються успіхом чи провалом за визначеною системою правил..."
Золоте правило етики, або Залізний закон розплати
- "Це фундаментально відрізняє рольову гру від настільних, картярських, спортивних та інших, не таких динамічних ігор."
ГРАЙ! – сакральне ім’я герба Третього Гетьманату
- "...зазвичай у вигляді щотижневих сесій протягом місяців або навіть років..."
Реінкарнація і принцип економії енергії
- "Типова рольова гра більш сприяє бажанню грати разом, а не поодинці."
Націоналізм, фашизм, солідаризм
- "Рольові ігри не основані на конкуренції, навпаки, вони більше зближують людей у спілкуванні."
В останній цитаті описано що як не здорову змагальність?
П.С. На Народному Оглядачі все це описано тільки кожен із Нас сприймає цю інформацію порізному! І Це нормально)
"Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів" (с)Гельвецій
.Люк пише На Народному Оглядачі все це описано тільки кожен із Нас сприймає цю інформацію порізному! І Це нормально) Так це ж чудесно, що ми сприймаємо світ саме власними очима, а не через чужі окуляри! З останнього коментаря Люка дізнався більше про РОЛЬОВІ ІГРИ. То хто ж підкаже, чи подає Вікіпедія ЗАГАЛЬНЕ визначення ГРИ? Я визначив так: Гра - це є усвідомлена діяльність людей по моделюванню деяких фрагментів реального життя з метою навчання і вдосконалення. Просив, щоб хтось змінив, чи доповнив, чи заперечив це моє визначення. Натомість читаю про прекрасні аромати й гру на піаніно, що викликають добрі відчуття. Хтось пише про користь ігор при навчанні. Це справді так, що при навчанні є ігрові моменти і краще, щоб їх було б побільше. Та від цього учнів у школі, студентів у ВИШі+ чогось не називають гравцями. Ви знаєте, що учні постійно щось ПИШУТЬ і ЧИТАЮТЬ - це один з головних методів їх навчання. Однак їх же не називають ПИСАРЯМИ. Моя мета, Арсене, не погратися з тобою, а обміркувати цю статтю і, можливо, змінити деякі акценти з користю для загальної справи. У грандіозній роботі по становленню Третього Гетьманату вам, що вже вважають себе Синами Божими і запросто ГРАЮТЬСЯ та ЗМАГАЮТЬСЯ із Богом-Творцем - доведеться мати справу і з такими, як я, що вчуся у ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ Творця, і з першачками, і з учнями нульового класу - і таких буде абсолютна більшість. Давайте це усвідомимо. Хай буде!
Гра-це перш за все ДОБРОВІЛЬНА, за власним бажанням самофінансована діяльність. "Реальне" життя-це теж ГРА, це спектакль. Де кожен ГРА добровільно взяту роль або тому, "що так усі роблять". А ГРА-репетиції-це моделювання деяких фрагментів спектаклю та "вживання" у роль. Тоб-то укріплення власної ВІРИ, переконання самого себе у тому, що Я - той, чію роль граю.
Загальне визначення ГРИ у Вікіпедії-це точка зору автора статті.
А те, що один з головних сучасних методів навчання учнів та студентів - постійно щось ПИСАТИ і ЧИТАТИ вказує на мету існуючої системи освіти: сформувати виконавців з дуже обмеженою здатністю творити. Виконавців-рабів божих для відтворення існуючої, вмираючої системи.
Для творення нової системи потрібні творці-гравці,не обмежені рамками існуючої системи, які повірили або здатні повірити, що вони і є Сини Божі. Здається, у "Веселковій школі", ПИСАТИ і ЧИТАТИ-зовсім не головний метод навчання.
Гарний коментар Тарная. По-перше ним дано нарешті визначення гри: Гра-це перш за все ДОБРОВІЛЬНА, за власним бажанням самофінансована діяльність.
Тарнаю, ти пишеш, загальне визначення ГРИ у Вікіпедії - це точка зору автора цієї статті. Арсен відмічає, що я неуважний. То я ще раз перечитав цю статтю і у розділі ЖИТТЯ ЯК БОЖЕСТВЕННА ГРА відмічаю таке: У давнину вважалося, що гра є єдино можливим способом життя шляхетної людини, яка все робить тільки добровільно і займається тільки тим, що її цікавить. Ти саме це мав на увазі? Тоді я прошу тебе зацитувати точне визначення ГРИ, яке дає Вікіпедія. А ще дай посилання на ВЕСЕЛКОВУ ШКОЛУ - вона того варта!
У ВЕСЕЛКОВІЙ ШКОЛІ світлі асоціації, такі як цікавість, свято, розвиток і реалізація свого потенціалу. Як набридли звичайні колись спектаклі! У висловах Людина - Гравець і Людина -Творець, приємніше звучить Людина - Творець. Тобто та, що відповідальна за свої дії. Тому і РаДіє.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Нарешті маю один голос підтримки - від Майї Української, яка пише, що Людина - Творець звучить приємніше, аніж Людина - Гравець. Це тому, що в народній свідомості слова Гра і Гравець мають більше негативу аніж позитиву. Це тут на НО можна цілком успішно гравцям гратися в Третій Гетьманат. В реалі нову державу третій Гетьманат доведеться ТВОРИТИ, застосовуючи для цього всі методи в т.ч. й ігрові (толока, весілля і т.д.).
Ігор стверджує: Кожна людина раніше творила Всесвіт із-зовні, проте далеко не всі про це знають. Ті, які усвідомлюють свою божественну природу, позначаються термінами син Божий, хрестос, мамай, будда, боголюдина. Чи правильно я розумію, що спочатку Бог із Со-Творцями (=Синами Божими) створили Всесвіт. Вся ця Божа ієрархія була досконалою і мала ДУХОВНУ природу. Потім Бог-Отець зітер із пам"яті своїх Синів Божих цю інформацію, наділив кожного матеріальними тілами й направив на Землю вже як ЛЮДЕЙ. Ці мільярди людей в повсякденній боротьбі за власне життя в багатократних втіленнях мають пригадати про свою давню Со-Творчість із Богом. Після цього усвідомлення ці люди знову стають Синами Божими і не потенціально, а ТУТ І ЗАРАЗ. То скажіть, Ігоре, Арсене і Доброславе, чи ви вже пригадали, як ТВОРИЛИ Всесвіт разом із Богом?
Пане Анатолій, ти щось дуже складно мислиш. По-моєму, в твоїх думках розділяються поняття "ми" і "Бог", як різні речі. Спробуй зрозуміти, що Бог це - ми. І якщо Бог щось створив, то виходить автоматично це можна приписати і нам. Бо ми і є - він.
Але в нас всіх є ілюзія свого ЕГО, своєї відокремленості від Бога. Це пов’язано з тим, що наша свідомість є тільки маленькою частинкою від загальної свідомості Бога, тому вона така обмежена. Але чим більше духовна сутність росте, тим більше її свідомість розширюється, і тим більше вона розуміє себе і все на світі як невід’ємну частинку Бога.
Тут ще запитання, що значить "творити". Ось хтось створив сайт народного оглядача, він такий же творець як і той, хто створив галактики і планети. Творіння продовжується завжди. Просто однією рукою Бог творить сонячні системи, а іншою більш дрібні речі, хоча теж важливі. Причому в цьому другому випадку рукою Бога виступаємо Ми - люди.
Доброславе, я поставив чітке запитання: То скажіть, Ігоре, Арсене і Доброславе, чи ви вже пригадали, як ТВОРИЛИ Всесвіт разом із Богом? А замість цього отримав повчальні міркування щодо свого "складного мислення". Висновок: на моє запитання Доброславу нема чого сказати.
Я пригадую одну справу,яку ми з Богом разом робили..що конкретно Вас цікавить...
Вірю в те, що розумію.
Анатолію, ось подивись як ти сформував запитання "чи ви вже пригадали, як ТВОРИЛИ Всесвіт разом із Богом?" Тут ти чітко ділиш на "ВИ" і "БОГ". Як окремі поняття. А це якраз іудохристиянський погляд про відокремленість людей і Бога. Можливо саме через це ти не можеш зрозуміти моєї відповіді.
Ми і Бог це одне те ж саме. Питання тільки в тому коли ми доростемо до того, щоб усвідомити це максимально глибоко.
Тому немає смислу запитувати, чи ми пам'ятаємо як творили Всесвіт разом з Богом, так само як не запитуємо, чи колесо їхало разом з автомобілем. Тому що "автомобіль" це цілісне поняття, яке вже включає в себе колесо і немає смислу виділяти це колесо в щось окреме.
Цікаво, що юдохрістиянських "святих" теж малюють з книгами. ?Як їх відрізнити.
1. Перше за етнічним походженням, адже богоборці просувають у масову свідомість образ юдея як святого.
2. Об’ємом книги: аріянські святі зображені з малими за обсягом книгами, де зібрано концентрат важливої інформації. Тут діє принцип: "лаконічність - сестра таланту". Натомість юдохрістиянські т. зв. святі тримають в руках непосильно важкі талмуди, які детально регламентують кожен крок людини, тобто, словами Хреста, "в'яжуть непосильні тягарі і кладуть людям на плечі".
3. Віком: в аріянстві прийнято людей малювати у розквіті сил, раз людина свята, отже вміє жити в гармонії з собою, довкіллям, дбати про чистоту і красу свого тіла. Тоді і у 60 років виглядатиме на 30.
Натомість юдохрістиянство показує своїх пророків старезними дідами, які ледве переставляють ноги і здається от-от впустять важену книгенцію з рук.
4. Гармонійним виглядом людей.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Хороші критерії.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Аріохрестиянство: книги тримають з шаною, тримають через тканину.
Іудохристиянство: тримають книгу дещо недбало і лапають руками.
Доброславе, я відштовхуюся від того що ствердив у цій статті Ігор: Кожна людина раніше творила Всесвіт із-зовні, проте далеко не всі про це знають. Ті, які усвідомлюють свою божественну природу, позначаються термінами син Божий, хрестос, мамай, будда, боголюдина.
Ось дивись, Доброславе, Ігор написав у цій статті: Кожна людина раніше творила Всесвіт із-зовні, проте далеко не всі про це знають. Ті, які усвідомлюють свою божественну природу, позначаються термінами син Божий, хрестос, мамай, будда, боголюдина. Слова "далеко не всі про це знають" означають, що є багато людей, які про це ЗНАЮТЬ. Ось я, до прикладу, не можу пригадати, як я колись творив Всесвіт разом із Творцем. Може колись і пригадаю. А коли пригадаю за цю подію, тоді й буду ЗНАТИ, що саме так воно й було. То я й запитав тебе, Доброславе, чи ти пригадав про персональну свою участь у творенні Всесвіту із Богом? Якщо вже пригадав і знаєш, тоді ти вже є Сином Божим. Я вірю, що в мені є Іскра Божа, що Божа Ієрархія допомагає мені жити (=навчатися, вдосконалюватися) і творити. Тому я ставлюся до Бога ШАНОБЛИВО, а не граюся з Ним, поплескуючи по плечі.
Спочатку я подумав, що в цій фразі малося на увазі те, що ми творили не будучи втіленими в фізичних оболонках на Землі. Адже багато сутностей в тонких тілах теж займаються речами, які можна назвати твореннями фізичного світу. Але тут не варто згадувати подробиці, бо це може помішати нашому навчанні в теперішніх життях на Землі. Достатньо просто розуміти, що все творіння від Бога, а ми є тільки його проявами в окремих місцях.
Тому замість того, щоб знову все ділити на Бога і нас, краще зрозуміти свою божественну природу, тобто тотожність з Богом. Це набагато важливіше ніж згадувати подробиці, того що ми творили "із-зовні" перебуваючи поза фізичним тілом.
Василь Петришин загадково пише: Я пригадую одну справу, яку ми з Богом разом робили. То розкажи ж нам! Може хоч ти ЗНАЄШ, як саме ти в якості Со-Творця разом із Творцем колись творили Всесвіт?
Де я писав,що колись творив Всесвіт..і кому вам розказувати..Ви себе у множині рахуєте..Так легше перекладати відповідальність за свої коментарі....Між нашими розуміннями прірва, в яку летить усе що Вам старалися пояснити Гравці..і мости прийдеться зводити саме Вам...
Вірю в те, що розумію.
Учора, Тарнаю, 14.3.15 р. я заглянув до Вікіпедії і побачив різні визначення поняття ГРИ. Одне з них таке: Гра - діяльність із розважальною та іноді навчальною метою. Гра відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою корисної практичної мети, і від мистецтва тим, що не створює художніх цінностей, хоча кордони між цими видами діяльності розмиті. Як ти ставишся до такого визначення?
Василю, ти пишеш: Де я писав,що колись творив Всесвіт Я цього й не стверджую. Ігор написав, що колись люди творили Всесвіт разом із Богом. Я засумнівався в цьому, а ти, мабуть, ні. Тому я тебе й запитав, може ти згадаєш, як відбувалося це сумісне творіння. Але ось це ти написав точно: Я пригадую одну справу, яку ми з Богом разом робили. То розкажи ж нам нарешті, що ж це таке ви робили разом з Богом? Чого пишу "нам"? Гадаю, що твоя щира розповідь про сумісне творення ОДНІЄЇ СПРАВИ із Творцем буде цікавою для всього товариства. Висновок до цього обговорення такий: я запитав чотирьох соколійців - Ігоря, Арсена, Доброслава й Василя, чи пригадує хтось про їхню персональну участь у Сотворінні Світу? Ніхто не відповів ТАК. І з читачів теж ніхто не відгукнувся на це моє запитання. Це не означає, що Ігор не має рації. Людей на Землі багато і, може, знайдуться ті, як скажуть, що ЗНАЮТЬ, як відбувалося сотворіння Світу їхнє разом із Богом. Таких Людей справді можна буде визнати Синами Божими. Хай буде!
Одна краплинка води може поживити вологою одну маленьку квітку у полі,широкий Дніпро дає життєдайну вологу багатьом містам,а також поливання степам і навіть Криму,Тропічні дощі живлять вічнозелені ліси...Краплина,Дніпро і тропічні зливи-це ВОДА,яка дає життя органічному світу..Так само маленька краплина Бога пише-грає-творить цей коментар,який стає частиною Всесвіту і щоб друга краплина Бога,яка буде його читати вже нарешті зрозуміла,що вона Божа краплина,котра нічим не відрізняється від Великого Океану Води,бо вона по своїй природі теж Вода...
Вірю в те, що розумію.
До слів Явсе Світа про Океан і краплину води можна ще додати порівняння "Море-Хвиля". Ми - це хвилі. А хвилі - це частинки Моря, які зосереджені в конкретних місцях. Завдяки хвилям море себе проявляє та постійно перебуває в русі, що забезпечує відсутність застою, який може привести до негативних процесів.
Але по мірі росту свідомості "окремої хвилі", ця хвиля стає все більшою, аж поки повністю не зливається з морем, і не починає розуміти, що вона це і є море, а море - це вона.
"Знати" і "пригадати" - це різні речі, друже :) Знати - це змога Духу, а "пригадати" - Душі.
Тобі ж відомо, що психіка-душа у втіленнях дуже рідко і дуже мало привносить у наступне втілення свій здобутий досвід. Натомість, усвідомлення своєї божественної природи властиве саме Духу, а він знає-відчуває те, що було і буде, бо головне усвідомлення Духу - це усвідомлення "співпричетності"("сопрічасності") Богу-Творцю.
"Кожна Людина - це Всесвіт, який з нею народжується і помирає. Під кожним надгробним каменем поховано цілу Всесвітню історію." (Г.Гейне)
У своєму пошуку, дай собі відповідь на запитання: (?)"що сприяло становленню особистостей позначених термінами
син Божий, хрестос, мамай, будда, боголюдина"?Може, пригадування (історія) варте(а) сАме прижиттєвих пошуків себе, віднаходження себе, усвідомлення співпричасності Всесвіту, Богу? І хто усвідомив до кінця - той стає сином Божим, хрестом, мамаєм, буддою, боголюдиною?
!?Невже Ти справді думаєш, що цьому сприяло одне банальне "пригадування", а не усвідомлення?!
;) З собою ся грати можна, але плескати себе по плечу не те, що не шанобливо, а ЕГОїстично. Адже так? ;) Навчаймося, вдосконалюймося, творімо... але(і)... УСВІДОМЛЮЙМО СВОЮ БОЖЕСТВЕННУ ПРИРОДУ, СОПРИЧАСНІСТЬ БОГУ - і тоді відкриється шлях до Волі, і тоді не лише нам матимуть змогу допомагати, а й самі матимемо змогу ся користати з цієї допомоги.
Бачу ланцюжок: Живи (втілюйся, ) - Усвідомлюй (можливості і відповідальність) - ставай Гравцем - Усвідомлюй - ставай Сином Божим - Усвідомлюй - Твори - Усвідомлюй - Живи! Адже так рухається Сокіл Волі і злітає Лебідь Долі?! Так пробуджується зерно! Так зростає проросток!
Амінь! :)
Дуже доступно розкрив, Василю! Дякую! Виділю основне:
Соколійці, Стратегія Води відкриється тому, хто усвідомить себе її частинкою! ;)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Саме так, важливе усвідомлення себе творцями, а не конкретні спогади!
Спогади та інформація не зроблять нас вільними, потрібне усвідомлення та розуміння!
Мені подобається Василеве порівняння Бога з океаном, а сутностей (Людей+), які мають у собі часточку Бога (Духа Святого), з краплинами в цьому океані. Мені подобається і порівняння Доброславове людей із хвилями, які хвилюючись, проявляють море (Бога). Мені подобається і Арсенова співпричетність до Бога. Це так добре, що ми, четверо авторів-коментаторів, усвідомлюємо в собі ІСКРУ БОЖУ. Мені не подобається абсолютизація гри і людей, як гравців. Гра - це лише один із методів навчання, вдосконалення, творення у житті людини, яке є одним із уроків у ШКОЛІ Творця на Землі. Ми лише потенційно є Синами Божими (Со-Творцями) і станемо ними, коли будемо такими ДОСКОНАЛИМИ, яким є наш Батько Небесний. Але вже є якась подвижка до такого розуміння. Доброслав ось пише: Саме так, важливе усвідомлення себе творцями, Хай буде!
До цієї статті мою увагу знову "привернула" вранішня розсилка новин Народного Оглядача ))) Добре, що є такий сервіс!!!!
Гарно перечитати!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Аріянство виглядає надзвичайно привабливим, але замало релігійних текстів для заглиблення у цю тему. Старий завіт для цієї мети явно виглядає сумнівним. Євангелії зіпсовані величезною кількістю вставок.
Де шукати першоджерела?
Потрібна детальніша історія аріянства.
Потрібен стан питання у сучасному світі.
Pages