Що таке несторіанство

 Виявляється, що  яковіти це сповідники сирійської православної церкви. Їхня назва походить від засновника тієї церкви, сирійського монаха монофізита Якова (Якоба) Барадея. Церква сповідувала іудохристиянське міафізицтво – доктрину, яка стверджувала єдність і невід’ємність боголюдської природи Ісуса Хреста. Церковні історики, зокрема дореволюційний історик Болотов Василь Васильович, провівши класифікацію напрямків міафізитства і монофізитства, поєднав одне з другим. Тобто міафізитство - це те саме монофізицтво, лише забарвлене ідеєю боголюдини, що на думку доктрини нерозривнe з людською природою.  Згідно з цією доктриною Ісус Хрестос був завжди боголюдиною, а не божественною сутністю, яка втілилась на землі та поєднала дві риси – божественне і людське. Ідея міафзитства приписується ставленику Алдександрійської школи Афанасію Великому, який більш відомий як енергійний противник аріанства.

Окрім Сирійської церкви яковітів, цю доктрину також сповідує Коптська православна церква, Ефіопська православна церква та Вірменська апостольська церква. І тут постає питання. Яке відношення до слов’ян має ця іудохристиянська церква?

Справа по перше, в Аль Масуді. Жоден історик не знаходить жодного натяку на те, щоб одна або інше звістка, почерпнута нашим автором, була із особистого спостереження та особистого знайомства зі слов'янами і русами (Див.: Из сочинений Абуль-Хасана Али ибн-Хуссейна, известного под прозванием Аль-Масуди (писал от 20 или 30 до 50-х годов X века по Р. X.)). Навпаки  все вказує на запозичення ним чужих відомостей, від попередників чи письменників, або з чуток і усних розповідей сучасників. І про релігію русів та слов’ян він очевидно, запозичив відомості скоріш за все від візантійців.

По друге міафізити, були лютими ворогами несторіан і їхнього діофізитства – концепції Антіохійської богословської школи, яка визнає дві природи Хреста - божественна і людську. 

?Але чому ж тоді ототожнюють ці два ворожі один до другого напрями? А це полягає у тому, що  630 р., за імператора Іраклія, яковіти  прийняли монофелітство – доктрину, штучно створену в VII столітті у Візантії з метою об'єднати на основі спільної віри протиборчі у Вселенській церкві партії міафізітів і діофізітів. Монофелітство сповідувало у Хресті єдину волю при двох природах. 

Можливо саме це і вплинуло на те, що несторіан і яковітів почали плутати. Так наприклад, російський історик Юрій Дроздов зазначає, що Якобітське трактування християнства у Аль Масуді - це один із варіантів переводу. Насправді у переводі має бути по несторіанському трактуванню. ?Що це таке несторіанство?

Прийнято вважати, що несторіанство - це вчення про людську та божественну природу Хреста. Свій початок воно бере з вчення Антіохійської богословської школи, де воно набуло розвитку у працях попередників і вчителів Несторія - Діодора Тарсійского і Феодора Мопсуестійського, що більш відомого, як приятель Івана Золотоустого. З цього можна зробити висновок, що несторіанство це і є аріанство, яке бере початок із часів Хреста й апостолів і набуло розвитку у вченні Антіохійської богословської школи.

Про самого Несторія  відомо те, що він народився в Германіку (Сирія). В юності вступив до монастиря св. Евпрепія, поблизу Антіохії, де був учнем Феодора Мопсуестійского. Після висвячення в пресвітери Несторий своїм ораторським красномовством здобув таку популярність, що імператор Феодосій II відкликав його з Антіохії, щоб надати йому єпископську кафедру в Константинополі.

Очевидно, що розповідь про  спалення Несторієм аріанської церкви в Константинополі - це одна із хуцп спрямованих проти нього. Про спалення Несторієм аріанської церкви, розповідає Сократ Схоластик у “Церковній історії в 7 книгах”. Сам Схоластик, очевидно, що був аріанином, адже він прихильно ставився до аріанства та гелленської язичницької культури. Його виховали грецькі язичнецькі жерці по імені Елладій та Амоній.

Очевидно, що  критика Сократа Схоластика гелленської язичницької культури та Івана Золотоустого, чи опис спалення Несторієм аріанського храму, це очевидна вставка, адже відомо, що у VI ст. книгу Сократа Схоластика скомпілювали з творами його сучасників Созомена і Феодорита Кирського, після чого їх важко відрізнити один від одного. Окрім цього могли бути і вставки.

Проте невдові назрів конфлікт між ним та Кирилом. Його причиною стало те, що серед апеляцій Несторія були справи деяких незадоволених кліриків з Александрії зі скаргами на свого архієпископа Кирила. Несторій забув або, вірніше, не зрозумів, що саме такого роду справи згубили Івана Золотоустого, викликавши полум'яну ворожнечу Кирилового дядька александрійського єпископа Феофіла. Як і архієпископ Феофіл, так і його племінник Кирило вирішив затіяти  війну  і не бути судимим, а самому судити Несторія.  Причина крилась у тому, що Несторій виступив за гармонійне  поєднання в Хресті людської та Боголюдської природи. Лише ім'я Хрестос позначає обидві природи і лише до нього можна застосовувати і людські, і божественні дії та ознаки, зазначав він. Це було сказано в суто аріанському дусі. Діва Марія для нього була матір’ю боголюдини. Відповідно до цього він називав її Хрестородиця, тобто та що породила боголюдину, хоча термін Богородиця він не заперечував.

Це дало привід александрійському єпископу Кирилу помиритися з папою і об’явити Несторія єретиком. Несторій, будучи людиною рішучою, також вирішив вступити в диспут з Кирилом.   Друг Несторія, патріарх антіохійський Іван, радив йому підкоритися. Але Несторій не хотів підкорятися. У серпні  430 р. Папа Целестин засудив Несторія, а Кирило виголосив дванадцять анафем проти нього в листопаді того ж року.

 Імператор Феодосій 2  431 р. скликав вселенський собор в Ефесі, після різних перипетій і ускладнень, привів до остаточного засудження Несторія. Рішення собору було оголошено йому у властивій середньовіччя (іудохристиянству)  витіюватій формі : "Святий собор, зібраний благодаттю Божою, по велінню найблагочестивішим і хрістолюбівейшх наших імператорів, в митрополії Ефесі, Несторію, новому Іуді”. Після цього його було заслано спочатку в монастир св. Евпрепія (поблизу Антіохії), а потім у віддалений єгипетський оазис Ібіс, де через кілька років і помер. 

 Так закінчилась доля, ще одного прихильника аріанської ідеї Несторія. Приводом до цього, як ми бачимо, стали не тільки розбіжності між аріанством та іудохристиянством, але і власна помста.

Про самого Кирила відомо те, що він був одним з представників александрійської архиєпископської династії, що почалася з Афанасія Александрійського, лютого противника аріанства. Будучи злою і фанатичною людиною, він переслідував язичників та інших своїх противників. Він був натхненником знищення центру тодішньої нехристиянської культури — Александрійської бібліотеки та вбивства її директора — вченого математика, астронома і філософа-неоплатоніка Гіпатіїї. Саме він першим організував погром і  вигнання євреїв із Александрії, після чого його скарбниця ломилася від награбованих скарбів.

Відомо і те, що Кирило люто ставився до аріанського духовенства. Так, коли Івана Золотоустого визнали святим і його мощі перевезли в константинопольський храм Святих апостолів, Кирило заявив: “Іван такий же святий, як Іуда Іскаріотський — апостол”. Ця образа зумовлена тим, що Іван Золотоустий, вбачаючи владолюбство, нахабство і підступність  Александрійських патріархів, осуджував їх, називаючи фараонами. 

Значить несторіанство - це те саме аріанство, яке поширилось у східному напрямку. Зусиллями її місіонерів воно було широко поширене серед тюркських і монгольських народів Центральної Азії : кераїтів , меркітів, найманів і уйгурів.

Центром аріанства в Азії став Ктесифон (на території Іраку), єпископальні кафедри розташовувалися в Нішапурі ( Іран ), Гераті ( Афганістан ), Мерві (Туркменія ) і Самарканді ( Узбекистан ), також існувала об'єднана єпархія Невакета і Кашгара (Киргизів з уйгурами )

Року 635 аріанство проникло в Китай. Перші імператори династії Тан ( Тай- цзун і Гао - цзун ) протегували аріанам і дозволяли їм будувати церкви. Аріанство проникло навіть до Японії. Проникло воно і в Індію.

Можливо, саме тому Аль Масуді називав слов’ян несторіанами. Тоді коли в Візантійській імперії аріанство було знищено, на Сході воно процвітало як вчення Несторія.

Хибним також виглядає гіпотеза Лева Гумільова про поширення несторіанства на Русі із Центральної Азії. Адже нестріанство (аріанство) набуло розповсюдження на Русі із І ст. н.