Відкриття відкритих даних: інтерв’ю з Тімом О’Рейлі

Технічний підприємець, автор та інвестор розповідає, як відкриті дані перетворюються у вирішальний інструмент для бізнесу і влади. А також, що треба зробити для того, щоб вони стали ефективнішими. 

Ми живемо все більше у світі чорних скриньок. Ми не розуміємо, як все це працює. І програмне забезпечення з відкритим кодом, відкриті дані є вирішальним засобом. Ми бачимо це в області комп’ютерної безпеки. Люди кажуть: «Ну, ми повинні тримати це в секреті». Натомість виходить, що найсильніші протоколи безпеки є ті, які є безпечними, навіть якщо люди знають, як вони працюють

Виявляється, що таємність – доволі слабкий спосіб бути безпечним. Думаю, що ми маємо розуміти, хто встановлює правила, як вони працюють, як вони спрямовують нашу поведінку. Можуть бути випадки, коли ви кажете: «Ну, це, насправді, розумний компроміс - мати деякий ступінь секретності».

Це стосується комерційної таємниці – так завжди є у бізнесовому світі. Але є й інші галузі, де ми маємо сказати: «Ні, ми дійсно маємо знати, як це працює».

Платформа для інновацій

На мій погляд кожен крок вперед є такою собі платформою чи плацдармом для подальшого просування вперед. Коли у нас є спільні стандарти, нам вдається набагато більше.

Подумайте про стандартизацію залізничних датчиків, стандартизацію зв’язку, протоколів. Подумайте про стандартизацію доріг, наскільки це фундаментально для нашого суспільства. А звідси перекинемо подумки місток до моєї роботи над «відкритим урядом», оскільки я багато займаюсь визначенням уряду як такої платформи (плацдарму).

Як правило, в уряді мислять на кшталт «Ну, ми збираємось створити програму для вирішення цієї конкретної проблеми». Проте, на мій погляд, найбільш успішними урядовими программами є ті, котрі стають основою (платформою) для нових програм. Я не маю на увазі: «О, добре, що спочатку уряд фінансував Інтернет».

Я кажу про такі речі, як GPS. Справа в тому, що це військова програма, котра завдяки важливому політичному рішенню була відкрита для цивільного користування. Якби вона досі використовувалась виключно для військових пілотів, то у нас би не було Google-автомобилів без водія. У наших смартфонах не було би карт. Тому я й кажу, що ідея платфрми та ідея ринку йдуть пліч-о-пліч. Тому що, коли ви створюєте дійсно потужну, ефективну платформу, ви включаєте ринок.

Визначення «відкритих даних»

Треба трохи точніше визначитись, що саме ми називаємо «відкритим», оскільки слово «відкритий» присутнє і в такому понятті як «відкритий вхідний код». Будь-хто може узяти його і повторно використати на власний розсуд. Не думаю, що це завжди потрібно. Є прагматична «відкритість» та ідеологічна «відкритість». Прагматична «відкритість» є доступною. Вона доступна своєчасно, безпільгово, тобто окремі люди не отримують більшого доступу порівняно з іншими.

Якщо ми розглянемо багато наших безкоштовних і рекламо-підтримуючих программ у міжмережжі, то побачимо масу переваг від їхньої відкритості. Коли вартість достатньо низька, то це створює умови подібні, як для всіх. Це потребує великої стриманості від компаній, тому що тепер легче сказати: «Треба трохи підняти вартість для нас самих. І ще трохи». І при тому вони не є повністю відкритими.

Роль регулювання

У нас панує уявлення про регулятора, як про такого собі даішника, що виписує штрафи, або бюрократа з блокнотом. Це, взагалі, уявлення 19-го століття. Або анти-спам – це регуляторна система для електронної пошти в інтернеті. Або виявлення шахрайства з кредитними картками. Це вже існуюча регуляторна система.

Мене ж цікавить питання, а на що це схоже для уряду (як собі це уявляє уряд). Думаю, що це дійсно велике, важливе питання, оскільки ми спостерігаємо за його розвитком у таких сферах як дорожній рух, де все частіше використовуються різні сенсори, або регістратори чи GPS-навігатори. Страхові компанії тепер говорять: «Добре, ми готові платити вам більш діференційовано, але ми повинні мати можливість моніторити вашу швидкість».

Подібні речі все ефективніше регулюють нашу поведінку. Але якщо ми дивимось вперед, треба по-іншому думати про те, якою платформою може бути регуляторна система уряду.

Уряд як базовий стартап

Ерік Райс з відомого «Lean Startup» визначає стартап, як механізм пізнання в умовах крайньої невизначеності.

Якщо ви намагаєтесь щось робити, коли не знаєте відповідей, вам треба робити експеримент. Вам треба мати якійсь засіб для вимірювання. Вам треба мати інструмент для зміни того, що ви власне вимірюєте.

І це одна з тих великих речей, котру ми намагаємось відобразити у Кодексі Америки, щоб донести до уряду менталітет «базового стартапу», щоб народ міг сказати: «О, так, ми насправді не знаємо, чи буде ця програма працювати. То ж давайте її зробимо так, щоб ми могли пізнавати і корегувати її в процесі роботи».

Я думаю, що одна з найбільших проблем нашого уряду сьогодні – це те, як запускаються різні програми. Хтось якось собі міркує, як програма працюватиме і яка буде користь. Але ми не вимірюємо це. Ми не знаємо, як насправді вона робить те, що, як ми очікували, вона має робити. І ми продовжуємо її роботу. А потім вона не працює, і ми робимо щось ще. І ми клепаємо програму за програмою, котрі насправді не виконують свої призначення. Коли ж ми навчимось думати на кштал: «Насправді, ми збираємось з’ясувати, чи отримали ми те, чого прагнули, і якщо ні, то ми внесемо відповідні зміни» - це буде дійсно прорив.

Про автора

Тім О’Рейлі , засновник і генеральний директор компанії O’Reilly Media.

Джерело: Opening up open data: An interview with Tim O’Reilly

Переклав Володимир Щербина