Ти вір, коли бракує сил

І нібито нема надії,

Бо Україна постає

В світанку сонячної мрії.

Не дай брехні здобути верх,

Коли в кільце стискає зрада.

Знай: Україна - над усе

І тільки в єдності розрада.

Для тебе є найперша честь

Вітчизни мир і вільний простір,

Та щит міцний і гострий меч,

Бо вороженько йде не в гості.

Дістань приховану могуть,

Роздмухай яр - вогненну силу

І волю праведну здобудь,

Щоб землю виплекати милу.

Так ми звичайні і малі

Аж раптом постаємо в силі,

Як розгортаємо свій дух

І летимо на його крилах…

У велич завтрашнього дня,

По долі золотій стежині

Стяжати пресвятий покров

На всі віки для України…

Наталка Артанія Кобза

25 травня 2014 р.