25.05.2014 - 18:50
- Відвідувань: 1
- Переглядів: 1
УКРАЇНА НАД УСЕ
Світ:
Ти вір, коли бракує сил
І нібито нема надії,
Бо Україна постає
В світанку сонячної мрії.
Не дай брехні здобути верх,
Коли в кільце стискає зрада.
Знай: Україна - над усе
І тільки в єдності розрада.
Для тебе є найперша честь
Вітчизни мир і вільний простір,
Та щит міцний і гострий меч,
Бо вороженько йде не в гості.
Дістань приховану могуть,
Роздмухай яр - вогненну силу
І волю праведну здобудь,
Щоб землю виплекати милу.
Так ми звичайні і малі
Аж раптом постаємо в силі,
Як розгортаємо свій дух
І летимо на його крилах…
У велич завтрашнього дня,
По долі золотій стежині
Стяжати пресвятий покров
На всі віки для України…
Наталка Артанія Кобза
25 травня 2014 р.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Теги:
поезія
Коментарі
Гарний вірш, пані Наталю, дякую!
Щиро вдячна, пане Анатолій. Шануймося!
Sapienti sat.
І моє - Дякую! :) І в гальському еквіваленті також! ;)
Адміністратору сайту - ?Чому зараз не видно скільки галів отримала стаття?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Щира вдячність і моє шанування, пане Арсен!
Sapienti sat.
Понад усе Бог.
Далі по вазі - його закони.
І тільки десь далі у списку - батьківщина, Богом дана для спільного розвитку народу. Нехтувати нею - Божим даром гидувати.
ДуББлог https://t.me/+vcjh0iZEug00YjFi
Понад усе і наше дихання, і биття нашого серця, і буття вцілому. Коли ми говоримо "понад усе Бог" - ми вже виокремлюємо, а отже, розділяємо. А окремого від нас Бога немає. Бо те, що ми називаємо Богом, - Є ВСЕ, ЩО Є. Ми є в цьому "ВСЕ, ЩО Є" органічна як клітина і "ВСЕ, ЩО Є" - в нас. Океан і крапля океану. Ми не говоримо повсякчас: "Головне - це дихання" або "головне - це серце", бо необхідність того й другого безперечна. Так само не кажемо і про Вишнє, що то є "понад усе", бо це як аксіома - не вимагає доведення. Шануймося.
Sapienti sat.