Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Вишиванка формує націю

Багатьох українців останнім часом хвилює питання: чи сучасна культура перебуває на порозі створення нової моделі, а чи повертається до своїх витоків, до суто національного? Це питання з’явилось на хвилі популярної тенденції вшанування своєї історії та активного поширення нової молодіжної субкультури, яка змінює погляди суспільства і є певним проявом нового мислення. Молодь, небайдужа до всього власне українського, створює нову моду на одяг, музику і уподобання, розширює свій вплив на інші верстви населення. Тож, ми вирішили з’ясувати, що ж надихає її повертатися до своїх витоків і, таким чином, будувати нову генерацію... Для цього наш кореспондент вийшов на вулиці столиці та у глобальну мережу Інтернет у пошуках хлопців та дівчат у вишиванках...

І... почув абсолютно полярні пояснення укорінення нової "вишиванкової моди"... "Це патріотично!"; "Це одяг для душі, який слід одягати у особливих випадках"; "Це святковий одяг"; "Мені подобається національний одяг"; "Я так одягають на етнофестивалі"; "Стилізована осучаснена вишиванка в поєднанні з джинсами - це круто"; "Це просто мій стиль"; "Я цю вишиванку вишила сама, тому вона для мене особлива"; "Мені подарували друзі, щоб я пам’ятав своє коріння"; "Це моєї наша сімейна реліквія, її вишила прабабуся, яка була кращою майстринею у районі"; "Це особливість українського народу, і я, як українець, прагну її підкреслити. Це мій виклик!"...

Марина та Михайло


Але хотілося розібратись докладніше... І, побувавши на днях у кнайп-клубі "Купідон", ми зустріли там одразу двох молодих осіб в українських національних вишиванках. Звісно, вирішили поспілкуватись. Михайло розповів, що сьогодні від’їжджає за кордон, тому друзі, щоб він не забував своє коріння, подарували йому вишиванку. "Виявляється, вони і зараз не так дешево коштують. Цю вони придбали у майстрині за 300 гривень", - розповів він. Тож, виходить, молодик не надто задумувався над тим, яке вона має значення для нього. Так, зробити приємне друзям, - напевне, це єдине його бажання.

А от Марина на запитання, чому вона сьогодні одягла вишиванку, відповіла: "По-перше, мені подобається вишиванка, вона багато що символізує. Наприклад, кожному регіону притаманні свої кольори; кожен орнамент несе в собі певне смислове послання. Я вважаю, що зараз є дуже гарною модою одягати вишиту сорочку, приміром, з джинсами. Це водночас і сучасно, і добре для підтримки та збереження культури і традицій свого народу. Взагалі, добре, що молодь свідомо це робить, їй ніхто цього не нав’язує. А ще сьогодні триває етнофестиваль "Країна мрій", який організував Олег Скрипка. Дрес-кодом на більшість організованих ним заходів є саме вишиванка. Зараз на мені - вбрання моєї бабусі, яке вшили до мого розміру. Воно з Рівненщини". Напевне, це вже дійсно "небайдужа" українка, яка з гордістю одягла вишиванку.

Поцікавилися ми думками з цього приводу і в фронтмена гурту "ФлайzZzа" Тіми, який бере участь у музично-інтерактивних акціях руху "Не будь байдужим!", на що він відповів: "Мені дуже приємно помічати таку гарну тенденцію повернення до традицій, приємно, що тепер вишиванки не забудуть, вони не пилитимуться в музеях, а їх час від часу молодь одягає. Тобто, національний одяг знаходить своє призначення... Дійсно, створюється така етномода, і це спроба самоідентифікувати себе як українця. Але й тим, хто просто завітає в Україну, також хочеться одягти наше національне вбрання. Звісно, що часто насміхаються з людей у вишиванках, але гадаю, що згодом таких людей ставатиме все менше, а тих, хто керується духом патріотизму - побільшає… І добре, що молодь свою позицію підтверджує не лише думками чи словами, а й одягом".
 

МаріяА ще ми заглянули за кордони нашої держави. Адже не так важливо жити на її території, відчувати себе українцем можна і за її межами. Наших співвітчизників в інших країнах проживає понад шість мільйонів. Знайома з Івано-Франківська Марія, яка навчається у Канаді, надіслала нам свій знімок у вишиванці, на якому вона на культурному фестивалі діаспор Канади "Мозаїка", що проходив протягом чотирьох днів (з 30 травня) у Реджайні. Щороку діаспори, які проживають у місті, представляють на цьому фестивалі свої культури. Спеціально для цього кожній з них виділяють павільйон, у якому і відбуваються всі заходи. А всі бажаючі мають можливість ходити від павільйону до павільйону, дивитися виступи народних ансамблів і куштувати національні страви...

"Цього року я вперше виступила на цьому фестивалі і була волонтером в українському павільйоні. За статистикою, український павільйон був і залишається найбільшим за площею і кількістю відвідувачів. Всі представники української діаспори, - і ті, що прибули сюди недавно, і ті, що проживають тут давно, і ті, хто народився тут, - були у вишиванках. І я, звісно, також. Для мене вишиванка - це приналежність українській культурі і народу, навіть десь далеко за межами України. Знаєш, всередині просинається якась гордість за те, що ти українка. Адже наш народ тут знають, люблять і дуже поважають", - розповіла Марія. "Також не можна не помітити, що наші національні традиції тут вшановують набагато більше, ніж в самій Україні. Діти з самого малечку танцюють в українських ансамблях, у кожній родині з українським корінням є вишиванки, писанки і багато інших національних атрибутів", - додала вона.
 

Ліна ІванівнаНе обійшли стороною і більш доросле покоління. Так, керівницю Київського музею імені Олени Теліги в середній школі №97, яка носить ім’я письменниці та знаходиться на однойменній вулиці, Ліну Іванівну Єрмолаєву зустріли біля Інституту педагогіки АПН України. У вишиванці її можна побачити дуже часто. Вона вважає, що національний одяг надає їй натхнення у справах. Поступово бесіда з вишиванок перекинулась на музейні справи. Наша співбесідниця розказала, що є у їхньому музеї унікальний фільм про зустріч співробітника Державного музею літератури К.Криворучко з подругою Олени Теліги - видатною українською письменницею Наталією Левицькою-Холодною, який був відзнятий у Торонто (Канада) в 1998 році, та фрагмент фільму про уточнення місця загибелі в Бабиному Яру від дослідника Віктора Киркевича.

Але найбільше вразило нашу "небайдужу" редакцію те, що люди, з якими ми познайомились під час роботи над статтею, важко назвати "пересічними". Всі вони були дуже цікавими особистостями, які могли розповісти багато цікавого про історію, культуру та традиції українського народу. Кожен з них цінує своє минуле і прагне покращити сучасну ситуацію в країні, - хоча б тим, що підтримає її національні пориви. Філософія бунту спрямовує їх у вірному напрямку - до витоків, на яких вони будують нову культуру.


Олена Паламарчук
Знімки з власного архіву


----------------------------------------------------

В тему:

Офіційний сайт акції “Не будь байдужим!”

Проект Сенсар: мова, одяг, лінукс

Шалений успіх "Вечорниць"

Рекорд 'Гінеса' з вишиванками у Рівному

Крамниця “Рідна мода”

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи