Козацький стан

Для підготовки командного складу було заплановано відкрити офіцерську школу, а також школу танкістів. Восени 1943 року в підпорядкуванні Павлова було 18 тис. козаків, в тому числі жінки, діти. В березні 1944 року Козацький Стан почав передислокування в Сандомир, а потім залізною дорогою в Білорусію. Тут німецьке командування надало для розміщення козаків 180 тисяч гектарів землі біля міст Барановичі, Слонім, Новогрудок, Єльня.

Розселені на новому місці козаки були згруповані в залежності від козацьких військ, до яких вони належали. Зовнішньо відтворювалась структура козацьких поселень на Дону, Кубані і Тереку.

Було зформовано 11 козацьких піхотних ( пластунських) полків по 1200 штиків в кожному:

1-й донський полк (військовий старшина полковник Лобисевич В.А.);
2-й донський полк (військовий старшина Русаков);
3-й донський полк (військовий старшина Журавльов);
4-й збірний козацький полк (військовий старшина Овсянніков);
5-й кубанський полк (військовий старшина Бондаренко)
6-й кубанський полк (полковник Новиков);
7-й терекський полк (майор Назиков);
8-й Донський полк (полковник Маловик);
9-й Кубанський полк (полковник Скоморохов);
10-й Терсько-Ставропольський полк (полковник Маслов);
11-й збірно-козацький полк (полковник Маслов).

Кожний полк мав у своєму складі три пластунські батальйони, мінометну та протитанкову батареї.

Головним завданням, яке було поставлене козакам, була боротьба з партизанами і забезпечення безпеки тилових комунікацій групи армій «Центр». 17 червня 1944 року в ході однієї з антипартизанських операцій загинув Похідний отаман Козацького Стану Павлов С.В. Його наступником став військовий старшина (в подальшому полковник, генерал-майор) Доманов Т.І. В липні 1944 року Козацький Стан передислокувався в Здунську Волю (Польща). Звідси він переїхав в північну Італію біля міст Толмеццо, Джемона, Озоппо.

До цього відступу частина козацьких з’єднань брала участь в придушенні повстання у Варшаві 2 серпня 1944 року. Поряд з другими підрозділами східних військ (російськими, туркестанськими, азербайджанськими), для придушення повстання були залучені козацькі підрозділи. В боях брав активну участь козацький поліцейський батальйон СС (більше 1000 чоловік), конвойно-охоронна сотня (250 чоловік), а також козацький батальйон 57-го охоронного полку і 572-й та 631-й батальйони. Сюди ж прибув 5-й кубанський полк Козацького Стану під командуванням полковника Бондаренка.

До прибуття козаків в Італію ряд сіл біля міста Толмеццо були очищені від місцевого населення. До кінця вересня в Італію прибуло 15590 козаків, козачок і козачат, а пізніше – 5492 козаки. В часі козаки прибували туди з інших місць. Станом на 27 квітня 1945 року чисельність Козацького Стану перевищувала 31 тис. чоловік.

На території північної Італії стройові частини Козацького Стану знову були реорганізовані і утворювали Групу Похідного Отамана в складі двох дивізій. 1-ша піхотна дивізія ( козаки від 19 до 40 років) складалась із 1-го та 2-го Донських, 3-го Кубанського, 4-го Ставропольського-терського полків, що разом утворювали 1-у Донську і 2-у Збірну пластунську бригади. Крім цього були штабна і транспортна роти, кінний і жандармський ескадрони, рота зв’язку, бронезагін.

Читати повністю ТУТ