Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 2
  • Переглядів: 2

Про роль дракона в історії Європи

Отже, панове, рік Дракона настав остаточно і невідворотно! 23 січня ця міфічна істота, яка вміє плавати, літати і дихати вогнем одночасно, успішно перелетіла зі Сходу на Захід та утвердилась на європейському континенті.
Щоправда, це не перший прихід і аж ніяк не перше повернення Дракона в Європу – європейська історія буквально насичена легендами, казками, переказами про драконів, чи то зміїв! І, поклавши руку на серце, давайте визнаємо: країни Європи та її міста без боротьби людини проти дракона не були би створені або ж не розвивались.

І прикладів на цю проблематику – десятки в історії країн Європи!

Наприклад, без дракона, який колись давно жив на території сучасної Польщі і спокійно поїдав або підсмажував довколишніх селян, та народного героя на ім’я Крак (варіант – Крук), котрий хитрістю дракона переміг (тихцем підкинув бідолашному пересмажену-переперчену їжу, і дракон, щоб зменшити печію у шлунку, пив воду з Вісли, допоки не луснув!) – не існувало би чудового, романтичного, містичного міста Кракова.

Адже місто виникло точно над пагорбом, де, згідно легенд, розташувався був у своїй печері дракон, а названо місто на честь Крака, котрий дракона знищив. Але краків’яни образ «свого» дракона використовують досі, поставивши останньому пам’ятник, котрий періодично «дихає вогнем» на радість дітлахам і численним туристам, та виробляючи численні сувеніри на «драконівську» тематику.

А кому поталанило відвідати затишну мініатюрну кав’ярню у провулку на схід від Ягелонового університету, той знає, що означає «кава змійова» - смакує так, ніби її варять за тим же рецептом, за яким зварено гостре перчене їдло, що вбило колись оригінального дракона з над берега Вісли…

Чеське місто Брно нагадувало невеличке село, без особливих окрас, аж доки тамтешній моравський багатир здолав місцевого дракона. А як тільки ця знаменна подія відбулась, до міста прийшли або ж повернулися ремісники і торговці, скульптори та архітектори – і у добу раннього середньовіччя місто перетворилось на столицю Моравії та один з найбільших транзитних і ділових центрів Центральної Європи.

Бо ж ніякі дракони більше не заважали ні місцевому населенню, ані заїжджим бізнесменам. А у пам’ять про того, самого першого, місцевого дракона та багатиря з місцевих парубків, котрий його убив, над входом до старої Ратуші підвісили … тушку дракона! Щоправда, сучасні скептики кажуть, що то білий крокодил з річки Ніл, подарований меру Брно наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя котримсь з багатіїв з Єгипту, який під час своїх європейських мандрів побував у цьому місті…

Мандри європейських хрестоносців у Святу Землю виявилися згубними для драконів Балканського півострову: мужні суворі воїни Господні асоціювали драконів із силами зла, тож нещадно їх винищували. Хоча тамтешні дракони, або змії, більш-менш спокійно жили у горах, людей без потреб не чіпали і час від часу впадали у глибоку тривалу сплячку.

Але сталося так, що драконове плем’я було знищене – а як виглядали балканські дракони (змії), знали середньовічні хронікери і художники, які активно переписували народні казки про цих істот та малювали – зі слів казкарів – їхні «портрети». А у столиці Словенії - Любляні, у хорватських містах Загреб, Рієка, Дубровник у старих кварталах можна побачити пам’ятники драконам або знайти рельєфи з цими істотами на фасадах старих будинків.

Отже, дракон – нехай і своєю загибеллю – тим чи іншим чином спричинив посилення контактів між різними країнами, налагодив зв’язки між різними народами і розширив світ довкола людини.

У середні віки Європа була буквально загіпнотизована «драконовою тематикою» завдяки розвиткові такої специфічної наукової дисципліни, як алхімія. Король Рудольф Другий навіть переселився з королівського палацу у Відні у палацовий комплекс Праги, де, за легендами, у підземеллях та колодязях жили безсмертні дракони – носії мудрості, а кров їхня за умов певних хімічних (за сучасними термінами – біохімічних) маніпуляцій перетворювала метали у золото. Ну, а драконові зуби були просто необхідні для формування та наповнення смислом філософського каменю!

Тож король-алхімік Рудольф, а разом з ним і сотні його підлеглих, регулярно займалися пошуками празьких драконів, а злі язики переповідали, що король – насправді не людина, а теж дракон, лишень перевтілений у людську істоту. Друга версія тієї ж легенди – Рудольф одружився з жінкою-драконом. У них народилося з десяток дітей (напів-людей, напів-змій), які від диявола отримали безсмертя і досі живуть у підземеллях Праги, час від часу купаються вночі, при повному Місяці, у Влтаві, де і лякають усіх, кого мучить безсоння або нездорова цікавість до містики та нічних жахіть.

Чимале місце дракон посідав і в українській міфології та легендах. У дитинстві ми захоплювались мужнім хлопчиком Котигорошком, який здолав змія. Пізніше читали, як багатир Кожум’яка подолав величезного змія – дракона – тяг його довкола Києва, і той своїм хвостом пропахав борозну великої глибини. Земля ж борозни у вигляді земляних стін (їхніх залишків) помітна на півдні та заході Києва, і у народі її здавна називають Змієвими Валами.

Київський історик Михайло Кірсенко розповідає: образ дракона, чи то змія, присутній у слов’янській міфології від доби давнього Риму; з тих же часів і з того ж місця на Русі перейняли систему захисту населених пунктів валами, здебільшого - земляними. «Археологи стверджують, що земляні оборонні вали, подібні до київських Змієвих валів, залишились поблизу Полтави, Прилук, Чернігова. А образ дракона – змія доволі популярний у слов’ян аж досі».

Подане зі скороченням
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи