Надаймо перевагу українському слову!

           “і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”.

Саме українська мова розвивалась, збагачувалась, власним самобутнім шляхом. Тому на сьогодні є виразнішою, тоншою, милозвучнішою порівняно з іншими. От, до прикладу, лишень в українській мові чітко розрізняють три звуки г, ґ, х, що передаються відповідними літерами. В інших мовах розрізняються лише два з цих звуків. Нашою мовою складено понад 300 тисяч народних пісень, що свідчить також про багатство й повноту її лексики.

Проте, незважаючи на прерогативи нашої української мови, останнім часом стало дуже модно вживати чужомовну лексику. Ця лексика набула поширення у різних сферах діяльності, у ЗМІ, в усному мовленні і навіть у власних назвах. Що ж спричинило таке надуживання іншомовної лексики в нашій мові? Брак слів ув українській – ні. Українська лексика є самодостатньою і, як уже зазначалося, настільки багатою, що більшість вживаних чужомовних слів можна замінити рідними. Причиною такого надуживання є брак національної самодостатності та гідності, а також відсутність любові до свого, українського. Тому й називаємо власних дітей Камілами, Клеопатрами, Даніелями, наче в нас нема рідніших й милозвучніших імен.

Наразі йдеться про доцільне й недоцільне функціонування запозиченої лексики в українській мові. Допустимими є слова, які побутують у нашій мові уже тривалий час і є єдиною назвою поняття. А саме: банк, фінанси, кредит, телефон, комп’ютер, джинси, бізнес, номер, дебет, шоу й ін. Це ті слова, які набули широкого вжитку і не мають відповідної заміни.

Власне, мовиться не про цілковите викреслення запозичених слів, а про обдумане й доцільне їх використання. Мова Сенсар відкрита для таких новотворів, особливо у технологічній сфері. Незамінними уже є такі слова, як “баг” (помилка в програмі), “фіча” (нова властивість чогось), “чіп” (мікросхема). Також цілком органічно у нашій мові прижились слова “калькулятор”, “принтер”, оскільки віджили такі поняття, як “рахівниця” і “друкарська машинка”.

Проте сьогодні іншомовна лексика загрожує українській, витісняючи її зі вжитку. Бідою нашого часу є неправильне вживання чужомовних слів, а також зловживання ними.

Що і є найпоширенішим порушенням, бо дуже часто надаємо перевагу чужинському слову, нехтуючи власним. Хіба не рясніє наша мова такими словами, як анархія (безлад), аргумент (доказ), генеральний (головний), дефект (вада, недолік), екстраординарний (особливий), конвенція (угода), прерогатива (перевага), пріоритет (першість), реєструвати (записувати), репродукувати (відтворювати), симптом (ознака), кастинг (відбір), деградація (занепад), директива (вказівка), експлуатація (визиск), екстренний (негайний, спішний), інвестиція (вкладення), консерватизм (рутина, застій), легітимний (законний), менеджмент (керування), менеджер (керівник), прайс-лист (цінник), референт (помічник)...

Порівняймо ці слова з українськими відповідниками, лаконічними, доступними, милозвучними, рідними. Тож чому ж ігноруємо ними?

Також, вживаючи чужомовну лексику, не точно висловлюємо власну думку, надмірно нанизуємо певні слова.

До прикладу: “особливою специфікою досліджень”. Слово “специфіка” – це і є особливість. Тож треба подати – “особливістю досліджень”.

“Аргументований доказ цього”. Аргумент – це і є доказ. Правильний варіант – доказом цього є.

Інші приклади такого порушення: “народнофольклорна творчість” (фольклорна творчість), “колишній екс-боксер” (колишній боксер або екс-боксер), “обмежені ліміти” (ліміт), “сервісне обслуговування” (обслуговування або сервіс), “сатирична карикатура” (сатира або карикатура), “вільна вакансія” (вільне місце або вакансія) ...

Отож, чужомовне слово треба вживати завжди відповідно до його значення.

Не варто переобтяжувати мову іншомовними конструкціями, які роблять її неоковирною. Наприклад: “Стартує процес імпічменту губернатора...” (Почався процес імпічменту губернатора). “У своїй автобіографії я описав своє життя” (автобіографія – це і є опис власного життя). “Перспективний у майбутньому молодий працівник” (Перспективний молодий працівник).

Вибираймо завжди простіший варіант речення. Нанизуючи в одному реченні кілька чужих слів, ми лишень підкреслюємо власне незнання рідної мови.

Візьмімо за приклад Чехію, яка на сьогодні вилучила зі вжитку майже всі слова іншомовного походження, замінивши їх чеськими, а ми наче намагаємося навпаки – власне замінити чужинським.

Чужомовні вислови повинні підсилювати такі якості нашої мови, як простота, зрозумілість, доречність, лаконічність. Отож, щоб не допустити руйнування рідної мови, врятувати її від денаціоналізації, добираймо до іншомовних слів українські відповідники.