Асиметрична відповідь: український динамічний націоналізм, тобто фашизм

Світ:

Україна невідома

Спецтема:

Проект "Бандера"

Джерело:

Ігор Каганець, Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV

Як відомо, ще з часів Козаччини Польща претендувала на українські землі і цілеспрямовано проводила політику асиміляції українців. Після 1919 року Західна Україна була окупована Польщею. Проте, не дивлячись на культурні, економічні та політичні утиски, українці володіли достатньою свободою для національного розвитку.

13071203e-plast.jpg

Пластуни чоловічого куреня в Тисмениці (Івано-Франківська область). Кінець 1920-х років.

Попередні статті:

Польський тиск стимулював розвиток не просто українського націоналізму, а його динамічного різновиду – фашизму (за словами Донцова – «чинного націоналізму»). Польська антиукраїнська антитеза виступила в ролі стимулятора української національної тези:

«Асиметричною відповіддю етнічної більшості західноукраїнських земель став підвищений інтерес до власної історії, культури, традицій державності та збройної боротьби із зовнішніми ворогами. Широку освітню роботу проводило товариство «Просвіта». Історики, прагнучи підтримати національний дух, писали про минуле Київської Русі та Галицько-Волинської держави, козацтва та гетьманату, героїку Українського Січового Стрілецтва (УСС) часів Першої світової війни та Української Галицької Армії (УГА). Професори-українці викладали в підпільних університетах.

Незважаючи на опір влади, розвивався український скаутський та спортивно-патріотичний рух у формі товариств «Пласт», «Січ», «Сокіл», «Луг». Їх учасники не тільки займалися спортом, а й ходили в походи, поєднуючи набуття навичок виживання в лісах з установленням символічних хрестів і могил на місцях боїв УСС та УГА. Практично всі функціонери ОУН і провідні командири УПА пройшли цю школу в 1925-1928 роках.

Цікаво, що з «пластунами» ділилися знаннями і носії старовинних козацьких бойових мистецтв та езотеричних знань – систем рукопашного бою «Спас», «Хрест» і відродженого нині «бойового гопака» (свою школу самозахисту з палицею «Костуриця» мали навіть незрячі кобзарі!)... Члени ОУН проходили вишкіл у борців і боксерів, володіли нетрадиційними знаннями.

Незважаючи на пацифікацію і штучну полонізацію, на ЗУЗ (західно-українських землях) легально діяло 92 українські організації, 12 з них мали представництво в Сеймі, одне лише Українське народно-демократичне об'єднання охоплювало 280 тис. учасників. Своєрідною відповіддю на шовіністичну політику Варшави стали кооперативний рух, антиалкогольні і антитютюнові кампанії, заклики купувати товари першої необхідності лише в українців: «Свій до свого по своє!». У цілому добробут низів галицького суспільства, які уникли у міжвоєнний період колективізації та голодомору 1932-1933 рр., вигідно відрізнявся від радянського» [1].

«Члени ОУН були рушійною силою в праці всіх майже леґальних українських культурно-освітніх, виховних і спортових організацій, хоч репрезентативні керівні посади в тих організаціях вони залишали, звичайно, не-членам ОУН, щоб не наражати цих організацій на переслідування з боку польської поліції та влади» [2].

Масштаби та інтенсивність націотворчої діяльності ОУН та пов’язаних з нею організацій просто вражає! «І все це зроблено в той час, коли ті студенти вчилися, заробляли на свої студії і – дуже часто – були арештовані за революційну діяльність, що її вони вели як члени ОУН.

Щільна співпраця між ОУН і „Пластом” проявлялася теж і в тому, що майже всі провідні члени ОУН були пластунами й скрізь по пластових куренях займали керівні пости. Тому, хоч формально жадного зв'язку між УВО-ОУН і „Пластом” ніколи не було, проте фактично саме членству УВО-ОУН „Пласт” завдячував свій буйний розвиток у двадцяті роки. Але коли польська влада розв'язала „Пласт”, то ОУН неприхильно поставилася до пляну продовжувати діяльність „Пласту” нелеґально. ОУН стала на становищі, що для загально-національної виховної праці молоді треба знаходити нові леґальні організаційні форми, а в підпіллі нелеґально повинна вести свою діяльність єдина ОУН» [3].

Ось таким був український фашизм. Тож коли сучасна антиукраїнська пропаганда називає цим словом сучасні рухи за національну самосвідомість, фізкультуру і здоровий спосіб життя, то це коректне застосування терміну «фашизм» на означення українського динамічного націоналізму.

Посилання:

1. Веденеев Дмитрий. Одиссея Василия Кука. – Киев: "К.І.С", 2007. – Раздел: 1.2. Духовное становление.

2. Петро Мірчук. Нарис історії ОУН. Перший том: 1929–1939. – Мюнхен-Лондон-Нью-Йорк: Українське видавництво, 1968.

3. Там же.

Продовження: УВО – ОУН: виховання нації

Додатково:

Український інтегральний націоналізм відносився до того ж програмно-ідеологічного типу, що й німецький націонал-соціалізм з італійським фашизмом. Понад те, при порівнянні основи українського націоналізму разюче схожі основам саме націонал-соціалізму і різниця полягає хіба в назві. А публіцист ОУН Ярослав Оршан (Орест Чемеринський) писав про це наступне: «Український націоналізм оперує щодо себе також терміном націонал-соціалізм».

Аби напевне закрити питання спорідненості українського націоналізму з правими рухами того часу, наведемо другу цитату Донцова з Вісника за 1935 рік: «Політичний і морально-психологічний дух, яким дихають українські націоналісти, безперечно є фашизмом».

Фольктеатр Остапа Стахіва - Марширують вже повстанці

В тему:

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.

Підтримую!

Наші інтереси:

Досліджуємо історію націоналізму.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter

Теги:

націоналізм фашизм

Зверніть увагу

Трипільська сварга – символ Гіперборійського Сенсара

22 Гру

Євангельський Сенсар, ельфійська мова і як нам її опанувати за один рік

У тексті Доброї Новини виявлена прихована «Мова Сонця» – на це вказують 10 індикаторів. Читання Євангелія на Сенсарі – найпотужніша практика формування ельфійської свідомості.