15 вересня виповнилося 28 років з дня створення української національної школи єдиноборств «Бойовий Гопак». Українські козаки-характерники продовжують своє турне по США з ініціативи і по запрошенню благодійного фонду FRAC (The Fund for Research of Ancient Civilization) та створеного ним музею Трипілля у Нью-Йорку.
Ти можеш навчитись чужого звичаю
І мову чужу, наче пісню, завчить.
Але і в раю не знайти тобі раю,
Якщо ти не будеш вітчизною жить!
Якщо позабудеш стежину до хати,
Яку дитинчам навпростець протоптав,
І матір, і рід свій, і слово крилате,
То, значить, чужинцем бездушним ти став...
Театралізовані вистави українського бойового мистецтва ’’ГАРМОНІЙНЕ БУТТЯ РОДУ’’, що включають етнографічне обрядодійство та супроводжуються козацькими забавами (ведення бою, ходіння по битому склу та розпеченому вугіллі) були зустрінуті гучними оплесками схвильованих глядачів.
За 28 років невтомної праці Верховного Учителя, Засновника стилю Бойового Гопака, Президента Міжнародної Федерації Бойового Гопака, Верховного Отамана, генерала-полковника Козацьких Військ України Володимира Пилата, завдяки якому, власне, і збереглося та утвердилося давнє українське бойове мистецтво, виховано близько трьохсот тисяч учнів, відкрито понад 100 шкіл Бойового Гопака в Україні та за кордоном.
Український танець Гопак в кожній країні світу знають як візитівку України. Та далеко не всі, дивлячись на козацький запальний танець, здогадуються, що у традиційних рухах збереглась не тільки духовність і містика глибини тисячоліть, а й гармонійна система старовинного війського мистецва наших предків.
Бойовий Гопак - це система духовного та тілесного вишколу, котра з прадавніх часів існувала на українських землях, про що переконливо свідчать славні перемоги наших предків, часто над чисельно сильнішим супротивником. Протягом століть життя нашого народу під чужим пануванням будь-які прояви національної культури, а тим паче бойової жорстоко переслідувалися. Тому до наших днів практично не збереглися цілісні методики самовдосконалення, якими користувалися скитські воїни, руські дружинники та запорізькі козаки, хоча в багатьох українських родах ще не перервався ланцюжок таємної передачі знань про бойове мистецтво від батька чи діда до сина чи онука.
Відродження Бойового Гопака - у наш час воно розпочалося у 1985 році, коли львів’янин Володимир Пилат почав систематизувати знання, зібрані по крихтах від дідуся, батька та інших майстрів двобою, розкиданих по всій Українській Радянській Соціалістичній Республіці та колишньому СССР.
У 1985 році Володимир Пилат створив експериментальну Школу Бойового Гопака. У 1990 році з групою ентузіастів він створив фольклорно-мистецьку асоціацію «Галицька Січ», в рамках якої Бойовий Гопак розвивався як Лицарське мистецтво українців. В жовтні 1997 року Бойовий Гопак визнано національним видом спорту. У тому ж 1997 році була створена Центральна Школа Бойового Гопака, з якої Бойовий Гопак розійшовся по всій Україні та далеко поза її межами. Школа діє як громадська неприбуткова організація. Гопаківці розраховують тільки на себе: справжній козак ні в кого не просить, а сам про себе дбає.
Дівчата та Бойовий Гопак. Цікаво те, що Бойовим Гопаком дуже цікавляться дівчата. Це обумовлено історичною спадщиною. Не секрет, що в Україні в прадавні часи на території Приазов’я проживало войовниче плем’я жінок, яких в свій час Геродот називав Амазонками. Багато історій і легенд є про княгинь і козачок, жінок отаманів, які відзначалися своїми знаннями у військовій справі, своєю неймовірною сміливістю і мудрістю.
Для продовження славних традицій минулого і відродження жіночого бойового мистецтва Центральна Школа Бойового Гопака у 2002 році вирішила відкрити експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва «Асгарда». Тут дівчата вивчають боротьбу, техніку й тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту.
Відродження родової пам’ятті - Відомо, що Міністерством юстиції України Міжнародну Федерацію Бойового Гопака (МФБГ) зареєстровано 11 грудня 2001 року. За МФБГ закріплено право контролю за розвитком Бойового Гопака, як в Україні, так і за її межами.
Розпочав свою ходу за кордоном Бойовий Гопак із Португалії. Потім з’явився осередок в Італії, Англії, Канаді, а зараз успішно розвивається у США. Дуже приємно те, що окрім української діаспори Бойовий Гопак з радістю вивчають представники інших національностей. Сподіваємося, що наше рідне лицарське мистецтво стане Олімпійським видом спорту.
Фундаментальна формула всіх часів і народів – «Пізнай самого себе». Людське «Я» складається з таких основних складових: Я – особистість; я – член сім’ї, родини; я – частка народу; Я – частка людства. Тільки повнота всіх цих складових у їхній природній послідовності і складає людину як цілість, як божественний феномен. Як можна пізнати себе – не пізнавши себе як частки народу? Як діяти в соціумі, не розуміючи, як складались закони його співжиття? Традиції – це не лише набір певних ритуалів: за ними стоїть велике глибинне знання про закони виживання людини саме в цьому соціумі, саме на цій землі, саме в цьому ноосферному опікунчому колі, яке ми називаємо родовою пам’яттю.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Koзаки-характерники в Америці
Світ:
15 вересня виповнилося 28 років з дня створення української національної школи єдиноборств «Бойовий Гопак». Українські козаки-характерники продовжують своє турне по США з ініціативи і по запрошенню благодійного фонду FRAC (The Fund for Research of Ancient Civilization) та створеного ним музею Трипілля у Нью-Йорку.
13091604r.jpg
Ти можеш навчитись чужого звичаю
І мову чужу, наче пісню, завчить.
Але і в раю не знайти тобі раю,
Якщо ти не будеш вітчизною жить!
Якщо позабудеш стежину до хати,
Яку дитинчам навпростець протоптав,
І матір, і рід свій, і слово крилате,
То, значить, чужинцем бездушним ти став...
Театралізовані вистави українського бойового мистецтва ’’ГАРМОНІЙНЕ БУТТЯ РОДУ’’, що включають етнографічне обрядодійство та супроводжуються козацькими забавами (ведення бою, ходіння по битому склу та розпеченому вугіллі) були зустрінуті гучними оплесками схвильованих глядачів.
За 28 років невтомної праці Верховного Учителя, Засновника стилю Бойового Гопака, Президента Міжнародної Федерації Бойового Гопака, Верховного Отамана, генерала-полковника Козацьких Військ України Володимира Пилата, завдяки якому, власне, і збереглося та утвердилося давнє українське бойове мистецтво, виховано близько трьохсот тисяч учнів, відкрито понад 100 шкіл Бойового Гопака в Україні та за кордоном.
Український танець Гопак в кожній країні світу знають як візитівку України. Та далеко не всі, дивлячись на козацький запальний танець, здогадуються, що у традиційних рухах збереглась не тільки духовність і містика глибини тисячоліть, а й гармонійна система старовинного війського мистецва наших предків.
Бойовий Гопак - це система духовного та тілесного вишколу, котра з прадавніх часів існувала на українських землях, про що переконливо свідчать славні перемоги наших предків, часто над чисельно сильнішим супротивником. Протягом століть життя нашого народу під чужим пануванням будь-які прояви національної культури, а тим паче бойової жорстоко переслідувалися. Тому до наших днів практично не збереглися цілісні методики самовдосконалення, якими користувалися скитські воїни, руські дружинники та запорізькі козаки, хоча в багатьох українських родах ще не перервався ланцюжок таємної передачі знань про бойове мистецтво від батька чи діда до сина чи онука.
Відродження Бойового Гопака - у наш час воно розпочалося у 1985 році, коли львів’янин Володимир Пилат почав систематизувати знання, зібрані по крихтах від дідуся, батька та інших майстрів двобою, розкиданих по всій Українській Радянській Соціалістичній Республіці та колишньому СССР.
У 1985 році Володимир Пилат створив експериментальну Школу Бойового Гопака. У 1990 році з групою ентузіастів він створив фольклорно-мистецьку асоціацію «Галицька Січ», в рамках якої Бойовий Гопак розвивався як Лицарське мистецтво українців. В жовтні 1997 року Бойовий Гопак визнано національним видом спорту. У тому ж 1997 році була створена Центральна Школа Бойового Гопака, з якої Бойовий Гопак розійшовся по всій Україні та далеко поза її межами. Школа діє як громадська неприбуткова організація. Гопаківці розраховують тільки на себе: справжній козак ні в кого не просить, а сам про себе дбає.
Дівчата та Бойовий Гопак. Цікаво те, що Бойовим Гопаком дуже цікавляться дівчата. Це обумовлено історичною спадщиною. Не секрет, що в Україні в прадавні часи на території Приазов’я проживало войовниче плем’я жінок, яких в свій час Геродот називав Амазонками. Багато історій і легенд є про княгинь і козачок, жінок отаманів, які відзначалися своїми знаннями у військовій справі, своєю неймовірною сміливістю і мудрістю.
Для продовження славних традицій минулого і відродження жіночого бойового мистецтва Центральна Школа Бойового Гопака у 2002 році вирішила відкрити експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва «Асгарда». Тут дівчата вивчають боротьбу, техніку й тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту.
Відродження родової пам’ятті - Відомо, що Міністерством юстиції України Міжнародну Федерацію Бойового Гопака (МФБГ) зареєстровано 11 грудня 2001 року. За МФБГ закріплено право контролю за розвитком Бойового Гопака, як в Україні, так і за її межами.
Розпочав свою ходу за кордоном Бойовий Гопак із Португалії. Потім з’явився осередок в Італії, Англії, Канаді, а зараз успішно розвивається у США. Дуже приємно те, що окрім української діаспори Бойовий Гопак з радістю вивчають представники інших національностей. Сподіваємося, що наше рідне лицарське мистецтво стане Олімпійським видом спорту.
Фундаментальна формула всіх часів і народів – «Пізнай самого себе». Людське «Я» складається з таких основних складових: Я – особистість; я – член сім’ї, родини; я – частка народу; Я – частка людства. Тільки повнота всіх цих складових у їхній природній послідовності і складає людину як цілість, як божественний феномен. Як можна пізнати себе – не пізнавши себе як частки народу? Як діяти в соціумі, не розуміючи, як складались закони його співжиття? Традиції – це не лише набір певних ритуалів: за ними стоїть велике глибинне знання про закони виживання людини саме в цьому соціумі, саме на цій землі, саме в цьому ноосферному опікунчому колі, яке ми називаємо родовою пам’яттю.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков