Як ми гасимо Іскру Божу в наших дітях

Р а д у ж н ы е

 Н о в о с т и  П о р т а л а  Б ю в у с

Как  проявить в ребенке творца

Як ми гасимо Іскру Божу в наших дітях

Дитина - творець від народження, і ми, дорослі, можемо або загасити в ньому Іскру Божу таланту, унікальних здібностей, зламавши ще незміцнілі крильця, або, навпаки, дбайливо, з любов'ю, розпалити з цієї Іскри полум'я творчості, дозволивши крилам майбутнього Творця знайти силу і міць.

Народження - перший, найпотужніший стрес, від якого ще не скоро відійде що спустилася на Землю душа. Тваринам в цьому плані пощастило набагато більше. У них немає лікарень, пологових будинків, тому маленька істота з першої секунди відчуває материнську ласку, тепло, турботу, тобто повну захищеність.

Якщо ти дозволиш лікарям, акушерам перерізати пуповину, ще сполучає тебе з малюком після народження, і понести дитину в безлику кімнату, де його зв'яжуть по руках і ногах і залишать одного, зв'язок між вами, що зародилася задовго до зачаття, грубо перерветься. І це не раз відгукнеться болем і нерозумінням у вашій подальшого життя.

Ясла, дитячий сад - ще одне випробування для незміцнілої душі, яка поступово перестає вірити в мамину любов, що дає необхідне для творчості відчуття захищеності, впевненості в тому, що Мир тебе любить.

Школа довершить почате і повністю загасить ще тліючу Іскру Божу. На допомогу педагогіці прийде медицина, потім армія, ненависна робота, і справу зроблено. Ця людина вже ніколи не зможе творити, навіть якщо народився генієм.

Але буває й по-іншому. Коли батьки керуються не здоровим глуздом, а любов'ю. Коли ще до народження відчувають майбутньої людини мудрої, вільної душею, яку ніхто не має права пригнічувати й заганяти в клітку «можна» і «не можна».

Любов - потужна сила, що дозволяє взяти на себе відповідальність за улюбленого чоловічка, не перекладаючи її на чужих дядьків і тіток, нехай навіть умілих і професійних, але не люблячих.

На одній чаші ваг любов, на другий - професіоналізм акушерів, лікарів, вихователів, педагогів ... Що переважить?

Швидше за все, міркування розуму, яка малює цілу зграю страхів і сумнівів.

Але якщо ти даси волю своєї любові, то страхи миттєво випаруються, а замість них в твоє життя увійдуть маленькі і великі чудеса.

Життя під керуванням любові, а не розуму, стає захоплюючою подорожжю, найрадіснішим і найдивовижнішим досвідом з тих, що тобі коли-небудь доводилося переживати.

Ні, я не закликаю тебе вилучити дитину з соціуму, замкнутися з ним в заміському будиночку або піти в тайгу, як героїня відомої книги Мегре «Анастасія».

Все набагато простіше. І одночасно складніше.

Але перш ніж продовжити, представлюся.

Я, Юлія Пінчук, в Інтернеті Соланж, письменниця, коуч, автор освітньої системи «Радужная Школа» (в Україні «Веселкова Школа», в Італії «Scuola   dell 'Arcobaleno),мама чотирьох дітей від 11 до 32 років, троє з яких виховуються і навчаються не зовсім традиційно або, скоріше, зовсім не традиційно.

Про це і розповім в наступних випусках.

Отримати перше уявлення про систему «Райдужна Школа» можна зі статті Володимира Мартина «Вундеркінди з глибинки» в «Дзеркалі тижня».

З любов'ю! Соланж