Звертання на ти – давній український звичай

Є одним з тих, хто вихований звертатись на "ви", але то мене "гризло". Однозначно за звертання на "ти".
Хай Буде!

Я підтримую, до тогож це підтверджується практично. Є така наука реінкарнаціоніка, так от вихованці інституту реінкарнаціоніки, вважають, що потрібно саме на "ти", оскільки коли людина "погружена" не можна ж сказати на людину яка зараз "проживає" моменти з дитинства, якогось з попередніх втілень, звертатись на "ви"(впринципі можна,але це спантеличить "погружену" людину). До того ж, це в цюму втіленні людина до якої потрібно звертатися на "ви" є старшою, а в попередніх втіленнях могло бути зовсім інакше. Тому звернення на "ти" підкреслюватиме істинні знання про те, щю людина багатократно втілюється.

Підтримую! Думаю, що звертання на "ти" підсвідомо зближує людей в плані дружби, а звертання на "Ви" навпаки створює відстань.

Хоча спочатку буде важко звикнути до всіх на "ти" :) Якщо це рішення буде підтримано, то треба буде десь вивісити повідомлення на видному місці, щоб не получилось, що хтось не буде знати і ображатиметься, що йому "тикають".

Ще за часів студентства, коли підробляв на будівництві, звичка говорити "ти".
На "ви" тільки шановним працівникам, рази в 3-4 старше за нас, та керівникам самодурам, та і то, керівникам не завжди.

А чого б опитування не повісити, до запису?

Підтримую. "Ви" повинно використовуватися виключно при звертанні до групи осіб, тобто у множині.

Підтримую звертання на "ти".
А хто хоче шанобливості, може писати "Ти".

За взаємною згодою - не заперечую, на нашому сайті чи в інших близьких, вузьких колах однодумців - теж згоден. А для незнайомих людей потрібен перехідний період.

Якщо мене будуть називати на «ти», буду тільки «ЗА». Але щоб я сам всіх підряд називав на «ти», то для мене це занадто високий психологіний бар'єр. Тому проголосував «ПРОТИ».

Коментар з Фейсбука від Jaroslav Swes Tun:

Респект, пане брате! Так і хочеться вигукнути мультяшне: "Заработало!". Звичаєве панібратство. Вмикаєм пам'ять. Поновлюєм властивий етикет міжособистістних звертань.

Весь цивілізований світ виявляє повагу звертанням на "Ти". Ми ще в княжу добу не знали множинної форми звертання і Святослав у множинний спосіб звертання, виявляв зневагу хозарам, яким була притаманна азійська - величальна культура.

Візантійщину і вербальна бароковість нам нав'язали в середньовіччі, як "новаторство" тих, для кого династійно властиво поминати батька-діда, хоча ми з незапам'ятних часів вшановували культ матері. То їм звично іменувати і себе - "Мы - император всия Русси"... і таке інше.

І накінець, вдумайся в текст: "Отче наш, Ти, що єси...

Моє виховання не дозволяє казати- ти, старшій за мене людині. Але в особистому спілкуванні з добре знайомими людьми використовую. До речі, в англійській мові звертання you в однині означає-ти, а в множині- ви.Так що англомовні вже давно тикають один одному, і це всі сприймають нормально.

У працях по менеджменту зустрічав визначення рівня розвитку цивілізації, як розвиток кількості соціальних ролей у суспільстві, а розвиток людини вимірюється кількістю соціальних ролей, які вона може виконувати.
Чим більше більше ролей і чим краще вони виконуються, тим більше адекватне соціальне очікування у відносинах між людьми, дії та поведінка оточуючих стає передбачувана, вам стає легко у спілкуванні, у відносинах і т.д....
Думаю, що "ти" і "ви" в сьогоднішньому культурному середовищі
вмонтовані в дуууже багато соціальних ролей, а одне відхилення і ви вже неадекват.....
Як на мене, то "ти" і "ви" це не питання мови, а функцій у ролі.

Як краще колегам розмежувати офіційно-ділові відносини від особистих, як не відносини на "Ви" і не на "Ти"?

Як краще виразити шанобливе ставлення учня до вчителя, як не на "Ви"?

і т.д.

Ми творимо націю сильних і світлих людей, відкритих до всього нового і цікавого. Досвід показує, що вони з радістю переходять на ти і легко сприймають нові "правила гри".

Це я до того, що правила Сенсара стосуються тільки нової нації. Всі інші хай собі спілкуються так, як звикли. А тут наша Гра і наші правила.

...Я з тих благодатних країв, де батьків всі на Ви називають ... написав здається Володимир Забаштанний, сліпий поет
Прошу подивитися на росіян і їх відносини між собою...
Я люблю коли до мене молоді звертаються на ти, і сам люблю це звернення, але на це потрібно зробити "перехід -4". Без відповідного рівня культури і духовності це рівносильне скотитися до рівня "старшого брата". Вибирайте!

Вже давно запитувала себе, звідки пішли "Ти" й "Ви"...

А коли спілкуюся з невідомою людиною і, в ході розмови,
ми - на одній хвилі, або людина видається милою -
тоді самовільно переходжу на "Ти"!!!

Тим природніше видається мені тикання між аріями!!!

Будь що має зовнішню форму і внутрішній зміст. Розвиватись повинно і те, і інше, але існує небезпка випередження і підміни формою змісту. Форма не наповнена змістом, хитка і непевна, вона легко підпадає під сторонній вплив. Чітко сформований зміст сам утворює відповідну форму. Тож, по плодам їхнім пізнаєте їх, а не по яскравому убранству і приємному обходженню.
Є застереження і проти того, щоб ділити людей за надуманими зовнішніми ознаками на своїх і інших. В історії таке вже бувало. Не заграваймося.

Однозначно звертання на ВИ, ЛИЧИНИ і ПСЕВДО створюють дистанцію між мовцями, а тому заважають спілкуванню. Отож я кажу так: Друже Ігоре, виправ помилку в "Отже наш..." на початку публікації. Гадаю, що в нашому колі однодумців природнім є звертання на ТИ, як це ми робимо із Зіркою, спілкуючись між собою.

Аргументів можна знайти багато, щодо звертання. В Галичині багато. хто до батьків звертаються на "Ви". Лемки (старші) цим "грішать": "Тато робили, мої мама так казали". Завжди мені це здавалося перебільшенням. Я особисто, галицькій бабці казав "Ви", а волинській "Ти".
Нині голосую "Так", бо думаю, що це внесе більшу легкість у спілкування, без втрати поваги. Прошу шановне товариство звертатися до мене на "Ти". Дякую!

?А у вас там не казали: "Тату, Ваша ложка впалИ"? :)

За "ти".
Дійсно ,виходить не логічно - до Ісуса на ти...
У нас між дорослими родичами та дітьми звертались на ти і по імені. Кликали як між дітьми заведено: тітка Валька або просто Валька.Правда Вальками,Таньками дозволялось називати дорослих до певного віку.Потім більш поважно але все рівно на ти.

Вважаю, що добре казати на Ти серед рівних, в командній грі, на роботі, серед знайомих і всім хто нам симпатичний.
Пам"ятаю як в дитинстві я ніяк не могла запам"ятати, що матір треба називати на Ви і мене постійно поправляли. Старанно навчали - це була шана батькам, свого роду ієрархія. Можливо сенс в тому, що слухайся і не заперечуй довіреному і досвідченому.
Певно добре казати всім Ти,, бо так простіше, а ось до батьків в мене збереглося щось більше. Можливо, що ДНК має підґрунтя багатьох генів пра-пра.., пам"яті багатьох. І я несу ніжність до слова Ви своїм батькам. Своїх дітей я не навчила казати Ви, бо вже прийшли в нову епоху, мішанину і батьки стали старомодними.
"Отче наш, що єси на небесах..." Богів було багато. Тут однозначно виділили Одного Творця. Оскільки Трійця повсюди, отож безсумнівно забрали множину.

А взагалі то мені цікаво, чому колись хтось вирішив, що варто в деяких випадках називати особу на "Ви", тобто у множині. Якось не логічно. Мені починає здаватись, що це швидше як приниження. Коли людину не виділяють, а навпаки змішують зі всіма (множиною). І судячи з того, що таке звертання є в усіх мовах, то це сталось дуже давно.

В 1991 році я був в Англії, в маминого рідного брата Павла. І коли його зять (англієць) звернувся до нього, (без перепрошую, без будь ласка): "Павло, піди в магазин і купи пива", для мене це було шоком. Тоді англійці були в моїй свідомості взірцем культури, поваги, честі. А тут таке. Всі присутні відреагували абсолютно буденно.
Ми плануємо зробити "Перехід IV", перейти демаркаційну лінію в інший світ: світ любові до всього, поваги до всіх, пошани до старших і затрачаємо енергію на дискусію десятирядного питання. ЧАС такі питання розставляє на свої місця сам, залиште це Йому.

Колись звертатися до батьків на "ви" було звичною справою, особливо в інтелігентних родинах. Подекуди спостерігалося таке саме звертання до дітей із боку батьків. Останнє вважаю зайвим, хоч у звертанні на "ви" до батьків щось є...
Доречі, свого часу присвячував вірші одній пані. Називав її у віршах на "Ти" (переважно, з великої літери). Вона дуже дивувалася...
P. S. Пані старша за мене. На шість днів...

З самого дитинства всих називав на "ти" бабу, діда, батьків, сусідів. Якщо з повагою то ім'я-по-батькові (наприклад Гнат Іванович), але на "ти". Коли приїздив до тітки на мене дивились як на іншопланетянина бо там всі "викали". Голосував "за" :)

Для мене перехід на "ти" є складним по відношенню до людей, які старші від мене за віком, навіть якщо ми однодумці й арійці. Це дуже глибоко в мені сидить, потрібен певний час, щоб змінити себе.

Доречі, зверність увагу на слова "ти, ми, вони, ви", що їх відрізняє від "я, він, вона, воно" - множинне закінчення. Получається, що слово "ти" також колись було множиною. Дивно, що до якоїсь однієї конкретної особи звертались в множині через "Ви" чи "Ти".

Мені подобається звертання на "ти", воно зближує. Яка може бути мова про старший-молодший, коли ми вічні і постійно перевтілюємось.

Поздоровляю, Раїсо! Ти зробила великий крок (позбулася м'яса)!

А чи поважаєш кожну людину, до котрої звертаєшся на "ВИ"?
Ӏ чи не поважаєш людей, яких "тикаєш" (сестру, брата, приятелів...)?

Нічого, Раїсо! Все приходить поступово - а правило "ГРИ" полегшує нам цей перехід :)) і фактично спрощує нам спілкування. Виходить, що зі звертанням на "ТИ" - всі ми рівні!

Датування наших обговорень - невпорядковане :

сьогоднішнє, від Андрія Пасічника появилося вище січневих...

А якраз хочу на нього зареагувати.

"Патріархат - знаменує культивування чоловічого начала і зневагу до жінки. Матріархат - величання жінки і зневагу до чоловіків. "Рівноправ’я", або "гендерна рівність" - це однакове ставлення до чоловіків і до жінок не зважаючи на явні фізіологічні, психо-фізичні відмінності. Це три збочення.
Арійська культура возвеличує чоловіче і жіноче начало, і культивує чоловічість в чоловіках і жіночість у жінках."

Не маю цих джерел, Андрію, але годжуся з таким підсумком, навіть додам:
патріярхат, матріярхат і гендерна рівність - цивілізаційна війна проти - природнього - арійства.

Ну що ж? Я буду майже одинцем проти.
Надто глибокі в цього звертання цивілізаційні корені, а ви так собі, "мыслей по древу", або по западенськи "мені сі так хоче, бо я так думаю".
Я не прочитав хоч трошки глибшого аналізу.

Я хоч і проголосував "проти" цілком погоджуся на експеримент з "на ти" тільки в громаді.