Ганна Райч – символ ідеальної жінки

До кінця свого життя Ганна Райч, не будучи членом НСДАП, лишалася переконаною прихильницею Третього Райху та Адольфа Гітлера.

Ось найбільш показові цитати Ганни Райч, аби зрозуміти її особистість:

"Мені не соромно заявити, що я вірила в націонал-соціалізм. Я до цих пір ношу Залізний Хрест, який Гітлер вручив мені".

"Багато німців відчувають себе винними через війну. Але вони не пояснюють, у чому саме ця наша спільна провина полягає. Вона в тому, що ми програли". 

"Мільйони в Німеччині люблять мене. Тільки німецька преса, якій було наказано, ненавидить мене. Ця пропаганда допомогла уряду. Німцям не дозволяли писати про мене з 1945 року. Вони бояться, що я могла б сказати щось гарне про Адольфа Гітлера. Але чому б і ні? Через Гітлера ми, німці, були піонерами космічних подорожей, випередивши свій час і весь світ. Перші космічні ракети, які піднялися на 50 миль, були копіями наших V2 ракет. Після війни мій любий друг Вернер фон Браун допомагав американцям. Він був батьком всіх космічних польотів та супутників".

Ганна проявила свою пристрасть до польотів ще в ранньому дитинстві, намагаючись в 4-річному віці зістрибнути з балкона батьківського дому, щоб відчути політ.

Свою льотну кар'єру Ганна почала з планерів. Щоб стати професійним пілотом, Райч покинула медичну школу та наполягла, щоб батько відпустив її до школи планеристів в Грюнау. У 1930 вступила до авіаційного клубу, а восени 1931 отримала дипломом планериста.

У 1931 вона ставить свій перший світовий рекорд. За цим першим здобутком в подальшому підуть інші. Вже на початку 30-их режисери фільмують польоти Ганни Райч для популярних на той час кіножурналів. У вересні 1934 удостоїлася великої честі бути командиром літака, на якому Адольф Гітлер летів на партійний з'їзд у Нюрнбергзі. Фюрер особисто довірив їй це почесне і відповідальне завдання, а сам історичний політ пізніше увійшов в знамениту кінострічку «Тріумф Волі» іншої видатної німецької жінки Лені Ріфеншталь.

Ганна Райч стала символом ідеальної жінки Третього Райху — молода та енергійна, смілива та вродлива, надзвичайно фотогенічна. Пропагандистська машина країни використовувала її з такою потужністю, що Ганна і через багато років після падіння Третього Райху залишалася одним із символів тієї епохи. 

Свій перший світовий рекорд вона ставить у 1931 під час екзаменаційного польоту — жодна жінка у світі не піднімалася в повітрі вище за неї. У 1937 стає першою людиною, що перетнула Альпи на планері. Цього ж року здійснила переліт на Fw 61 із Стендаля в Берлін. Їй не тільки вдалося успішно подолати маршрут довжиною 109 км, але й розігнати вертоліт до максимальної швидкості 145 км/год, що стало світовим досягненням.

У повоєнні роки Райч продовжувала встановлювати на планерах світові рекорди. У 1957 встановила два жіночі рекорди висоті для планерів. В 1978, у віці 66 років, вона встановила свій останній рекорд, подолавши на планері за 10 годин 715 км. У числі її здобутків - випробування літальних апаратів:

1937. Пілот-інструктор Люфтваффе. Тестує на пікірування Junkers Ju 87 та Dornier Do 17.

Відвідує завод «Фокке-Вульф», щоб спостерігати за тестуванням першого у світі робочого прототипу вертольота Fw 61. Випробував машину пілот Карл Франке, який насилу утримував вертоліт в рівновазі у повітрі, після чого тестувати нову машину в повітрі запросили Ганну Райч.

1938. Німеччина готується до Берлінського Мотор-шоу 1938, яке мало пройти у величезному приміщенні палацу спорту «Дойчландхалле». Було вирішено, що Ганна пілотуватиме вертоліт Fw 61 прямо у закритому виставковому комплексі, на арені паласу. Райч впоралася з завданням — Fw 61 було продемонстровано відвідувачам Мотор-шоу у лютому 1938.

1940. Ганна Райч проводила випробування з відпрацювання посадки військових транспортних планерів: DFS 230, Gotha Go 242 та надважкого Me 321 «Gigant». Останній було взято за основу при проектуванні найбільшого на той час військово-транспортного літака Me 323 «Gigant». Виконувала випробувальні польоти на Heinkel He 111, який був обладнаний спеціальним пристроєм, встановленим на крилах, для обрізання тросів загороджувальних аеростатів.

1942. У жовтні компанія «Мессершмітт» почала випробування літака Me 163 Komet, що не має хвостового горизонтального оперення і обладнаний ракетним двигуном. Виконуючи випробування літака, Ганна зробила вимушену посадку із заклинившою стійкою висувної лижі, яка при посадці повинна була виходити з фюзеляжу. Райч отримала серйозні травми, в тому числі обличчя і голови, проте змогла знову стати до роботи через десять місяців після аварії.

1944. В якості пілота під керівництвом ракетного конструктора Вернера фон Брауна брала участь у дуже непростих випробуваннях крилатої ракети «Фау-1», що скидалася з літака-носія Heinkel He 111. Випробовувала реактивні Мессершмітт Ме-262 та Heinkel He 162.

Ганна Райч отримала наказ Гітлера доправити в бункер Рейхсканцелярії нового Головнокомандувача ВПС Вермахту генерал-фельдмаршала Роберта фон Грейма, якого викликали 24 квітня 1945. Спочатку планували вилетіти із Рехліна на вертольоті, але з'ясувалося, що його пошкоджено. Тим не менш, 26 квітня 1945 Роберт фон Грейм та Ганна Райч продерлися на малому літаку «Шторьх» крізь зенітний вогонь у вже оточену радянськими військами центральну частину Берліна.

Спочатку літаком керував Грейм, але після отримання важкого поранення в праву ногу при перельоті до Імперської канцелярії, керування літаком перебрала на себе Райч. Хоча літак отримав значні пошкодження, Ганні вдалося посадити його біля Бранденбурзьких воріт. Коли прибувши на автомобілі до бункера між 6-ю та 7-ю вечора цього ж дня, то першою їх зустріла фрау Геббельс, дружина Йозефа Геббельса, яка була дуже здивована тим, що хтось насмілився потрапити до цього пекла. Райч бажала залишитися та розділити долю фюрера, але той наказав їй покинути столицю Райху. 28 квітня 1945 генерал-фельдмаршал Роберт фон Грейм і Ганна Райч покинули Берлін на двомісному тренувальному літаку Arado Ar 96 та попрямували в Рехлін.

9 травня 1945 року Ганна Райч була заарештована американськими військовими. Під час перебування під вартою відмовлялася від співробітництва. 

Наприкінці 1946, після 18 місяців, проведених у полоні, Ганна Райч повернулася до Австрії. Після скасування заборони на планерний спорт взяла участь у процесі його відродження в Західній Німеччині. У 1952 завоювала бронзову медаль на чемпіонаті світу з планеризму в Іспанії. У 1955 стала чемпіоном Німеччини з жіночого планеризму, а в 1957 зайняла третє місце.

В 1951 опублікувала свою першу книгу «Політ мого життя».

Післявоєнна Німеччина стала для Ганни чужою. Німці, які раніше обожнювали її, тепер її уникали. Отримала австрійське громадянство. Багато їздила по світу. Легко знаходила спільну мову з різними людьми. Американська льотчиця Джин Феллан згадувала про приїзд Райч до неї в США. Ганна і ще одна їхня подруга-льотчиця полетіти в Коннектикут, щоб відвідати Ігоря Сікорського, з яким у Ганни були добрі стосунки. Льотчиця-власник легкомоторного літака запропонувала Ганні пілотувати. Райч, яка ніколи в житті не літала на такому літаку, виконала переліт бездоганно.

У 1959 Ганна на запрошення Індіри Ганді та Джавахарлала Неру побувала в Індії. Здійснила політ на планері разом з прем'єром Неру до міста Нью-Делі. 

Заснувала (немов втілюючи в життя мрії молодості про місіонерську роботу в далеких країнах) у 1962 Національну школу планеризму в Гані і пропрацювала там до 1966.

У 1961, на запрошення «Організації жінок Америки — пілотів гелікоптерів», відвідала Сполучені Штати. В Білому домі її приймав Президент Джон Кеннеді. Пізніше американці обрали Райч почесним членом Асоціації американських льотчиків-випробувачів.

За матеріалами Вікіпедії

Пісня про Ганну Райч - "Коли вона" (музика Kozak System, слова Сергія Жадана):

Kozak System. Коли вона (завантажити, mp3, 4.2 Мб)

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялась вві сні.
Вона так легко вгризалася в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Коли вона прокинеться* – добре було б дізнатись її ім’я**.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
Її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
Чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
І палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну***.

Приспів: 

Коли вона знову прийде сюди, коли вона знайде свої сліди,
Коли вона принесе з собою срібло трави й невагомість води,
Я знатиму що її тепло, це все, що було й чого не було,
Єдине, що її тут тримало, єдине, що її далі вело.
Коли вона знову знайде мене, вишіптуючи лише одне:
Те, що було – давно минуло, і те, що буде – теж мине.
Тому не ховай свого лиця, ця тиша не має початку й кінця,
Доки здіймається наша ніжність, доки б’ються наші серця.

Але вона прокидалась, і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла "любов", я бачив кров на її зубах.
Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
Хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
Та спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.

Приспів:

Коли вона знову прийде сюди, коли вона знову...
Коли вона знову прийде сюди, коли вона... (весь куплет – 2)

Коли вона знову знайде мене, вишіптуючи лише одне:
Те, що було – давно минуло, і те, що буде – теж мине.
Тому не ховай свого лиця, ця тиша не має початку й кінця,
Доки здіймається наша ніжність, доки б’ються наші серця.

Наші серця! (4)

* прокинеться – усвідомить себе втіленою духовною сутністю

** ім’я свого попереднього втілення

*** фарисейське АТО перетвориться на тотальну народну війну за відродження України 

А ось поезія Сергія Жадана про війну на Донбасі, написана в 2011 році:

Поклоніння волхвів: Добра новина з простору боротьби