Короткий аналіз Казки про Правду і Кривду

    Казка про Правду і Кривду концентровано містить архетипи поведінки в життєвих ситуаціях. В праці Марії Чумарної “Подорож в українську казку” цей народний твір згаданий загалом, але без роз’яснення, а ми спробуймо його проаналізувати трохи глибше. Лукавий може ховатися в деталях.

     На мою думку ця Казка про Правду і Кривду є антропоморфним відгомоном давнього космологічного міту. Поки що знайшов його запис, датований 1889 роком, в обробці одного талановитого, але сумного українського письменника. Можливо, хтось хотів виправити смуток, котрий потрапив у міт і написав казку з хорошим кінцем. Текст казки несе на собі відбиток феодальної епохи, тому складений був у ті часи.

    Чудним є те, що в казці й міті Правда і Кривда є спорідненими (в деяких варіянтах сестрами). Якщо виходити з означення, що правда — це система правил Твореця, а кривда — відхилення від правил, то спорідненості тут нема. Хоча в житті бувають ситуації, коли найближчі родичі вибирають в житті різні шляхи. До речі: в міті є натяк, як правильно жити і господарювати братам і сестрам після смерті батьків — тільки разом.

    Якби Аз писав цю казку, то правдивого чоловіка назвав би убогим замість бідним; а кривдивого заможним замість богатим. Розумієте відмінності?

    Тож почнемо. Через брак досвіду праведний юнак покладається в пошуках Правди на волю випадку, тобто питає у стрічних. І втрачає таким чином усе своє майно — це цілком життєва ситуація, казково пришвидшена для моделювання ситуації. Відсутность знань про правду і де її шукати призводить до майнових втрат — в різних випадках з різною швидкостю.

    Після значної втрати у юнака з’являється думка про самогубство. Якби він читав блоґ Андрія Пасічника, то у нього навіть в такій ситуації у нього виникали іні думки. Але ця ситуація показує, що великі звершення людина може здійснити після подолання відчаю. Кумедно, що убогий злякався вовка і це відвернуло його від згубного вчинку. Страхом смерті смерть подолав :)

   Далі він дізнається про причини кривди, так би мовити, з її джерела. Увага — тут є майстер-ключ! Достатньою перевагою праведника для досягнення успіху є знання причин кривди і уміння виправити ситуацію. Також в казці описані три найпоширеніші способи кривди: створення марної роботи, обмеження доступу до життєво важливих засобів, порушення здоров’я.

    Тож, охоплений благими спонуканнями, пішов уже обізнаний юнак кривду виправляти по містах і селах. Нарешті доля зводить знову праведника і кривдника. І перший бажає довести другому свою правоту і настановити його жити правдою. При цьому пробачає вчинок, що завдав кривди.

   Настанову жити правдою колишній кривдник зрозумів своєрідно і забажав формально повторити шлях праведника, але тут його чорти вхопили. Цікавим є те, що в подібних ситуаціях чорти не помітили праведника, але одразу накинулись на кривдника. Але це логічно, бо праведник живе в сприятливому просторі подій, а кривдник своїми вчинками схожий на чорта, тож подібності притягуються.