Warning: DOMDocument::loadHTML(): ID ply already defined in Entity, line: 49 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
Warning: DOMDocument::loadHTML(): ID ply already defined in Entity, line: 52 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
На засіданні науково-методичної ради інституту методист кабінету дошкільної та початкової освіти Марія Юріївна Кірик, доповідаючи про оздоровчо-розвивальну та випереджувальну систему «Веселкова школа», наводила цифри, які не могли залишити когось байдужими: успішність в експериментальних класах у півтора, а то й у два рази вища. Діти з випередженням у два-три місяці опановують навчальні програми. А ще уроки тут тривають 25-30 хвилин, тому щодня є час для фізкультури, ігор, хореографії. Як же це їм вдається? Та ще й де? У звичайній сільській школі!
«Наші діти надзвичайно завантажені у школі. Вони мало рухаються, псують зір, поставу. Швидко втомлюються. Дратівливі і вередливі...». Напевне, це одне з найпоширеніших тверджень у наш час. Особливо підтверджується його правдивість щодня у громадському транспорті рано-вранці на вулицях, коли бачиш напівзаспану малечу з величезними важкими ранцями. Така ж картина і в надвечір'ї, коли зі школи йде «друга зміна».
Тривожні сигнали подають суспільству медики: 90% школярів нездорові, а кожен третій з них має психічні та нервові відхилення. Та найбільше вражає факт, що якщо в перший клас приходить 20% дітей з пограничними порушеннями психічного розвитку, то в кінці року їх уже 70%!
Тому, коли на такому невтішному і невеселому фоні раптово (особисто для мене) дисонансом зазвучали твердження, не можна було не звернути на це увагу.
На засіданні науково-методичної ради інституту методист кабінету дошкільної та початкової освіти Марія Юріївна Кірик, доповідаючи про оздоровчо-розвивальну та випереджувальну систему «Веселкова школа», наводила цифри, які не могли залишити когось байдужими: успішність в експериментальних класах у півтора, а то й у два рази вища. Діти з випередженням у два-три місяці опановують навчальні програми. А ще уроки тут тривають 25-30 хвилин, тому щодня є час для фізкультури, ігор, хореографії.
Фільм про Веселкову школу
В зв`язку з тим що не вдається відкрити відео на весь екран,
Фільм про Веселкову школу можна подивитись
Як же це їм вдається? Та ще й де? У звичайній сільській школі! Ми ж звикли, що експерименти, найновіше і найпрогресивніше до нас йде згори,зі столиці. А тут- глибинка, периферія і такі результати! Ось уже і в італійській газеті «Життя дітей» з'являється стаття "У Закарпатті навчаються з радістю", а ми як завжди вичікуємо з недовірою і пересторогою, натикаючись на бюрократичні рифи, часто навіть виправдовуючи ними свою інертність, лінь змінювати щось у своєму житті, позбуватися стереотипів.
Тож бажання пересвідчитися в новизні інестандартності, побачити й почути за безпристрасними цифрами «живих» школярів і вчителів привело мене у Довжанську ЗОШ І-ІІІст. Іршавського району.
Довжанська школа - як сотні тисяч наших шкіл, що знали й кращі часи, а тепер в очікуванні свого ренесансу. Їх немов випробовують на терпеливість та запас міцності. Де ж їх взяти - спонсорів і меценатів - у цьому гірському селищі? Ось і фінський інвестор місцевого лісокомбінату не пролив грошового дожщу. Фін сюди, а довжани по заробіток до тієї ж Фінляндії та інших країн світу. А діти їх - до школи, що конче потребує ремонту та облаштування.
Та навіть такий, не зовсім привабливий, антураж не зіпсує принадність сюрпризу, що вас очікує в класах, вже п'ятий рік об'єднаних у творчу лабораторію «Веселкова школа». Перше, що кидається у вічі - різноманіття коштовних, високо поліграфічних карт, атласів, буклетів. Додайте ще сюди глобус. І все це доступне, звичне і освоєне «первачками». Треба було послухати, як шестирічний малюк демонстрував мені макет нашої землі, розповідав про «поясок»-екватор, пояснював, чому на полюсі завжди холодно. У першому класі географія, біологія? Так! Це початок курсу «Наукові ігри». У другому класі «Подорож із феями Анатомією та Гігієною». У третьому і четвертому «Вивчаємо фізику», «Хімія - це просто». І все це граючись і співаючи, на зразок: «Глобус - то є наша Земля». Знайдеш тут ліси і поля», «Європа - то наш рідний дім, а Азія - сусідка з ним», «Із цеглинок будувати можна замки, вілли й хати. А тварини і рослини, як і люди - із клітинок».
У третьому класі ігрова система поступово замінюється спочатку практичними, а відтак більш поглибленими уроками за курсами основної школи, лабораторними роботами, дослідами, експериментами.
Врахуйте, як різко змінюється шкільне життя при переході з четвертого у п'ятий клас: після напівдомашньої обстановки, чотирирічної прив'язаності і зрідненості зі своєю вчителькою на п'ятикласників лавиною навалюються велика кількість нових вчителів, предметів. А малюкам, що пройшли «наукові ігри», все це буде ближчим і знайомим і тим легше буде їм вписатися в нові навчальні схеми, процеси, скоріше адаптуватися до нових вимог і завдань.
Елементи гри, творчості, змагальності панують у цих класах з першого дня навчання. Краще і професійно знає про це М.Ю. Кірик, яка вже три роки опікується довжанським експериментом, вивчає, аналізує, узагальнює весь цей матеріал. Їй слово:
Усі класи з першого по п'ятий, які працюють за цією системою, впродовж п'яти років стабільно показують найкращі результати у паралельних класах.
(Читачі цієї публікації можуть переконатись в цьому. Уважно роздивіться світлину "Загальна статистика" )
До кінця першої чверті першокласники, що не отримали дошкільну підготовку, вміють читати тексти з трьох-п'яти речень, додавати, віднімати у межах 50, писати словникові диктанти (слова з 3-4 літер), друкувати оповіданнячка-речення з 8-10 слів, виділяючи за допомогою кольору голосні та приголосні. У текстах оповідань використовувались не лише короткі, а й слова з 3-4 складів (білочка, сопілочка, зозуленя, матуся, бабуся, баобаб). Усі тексти для друкування ілюстровані кумедними малюнками. Багато віршованих текстів. Використовувалися також малюнки-диктанти - "підпиши малюнок" (стіл, торт, кіт, кит тощо).
Техніка читання на кінець другої чверті у більшості дітей складала 25 слів за хвилину, що при роботі за держпрограмою зазвичай досягається переважно на кінець навчального року. Троє найбільш відстаючих дітей прочитали 16-20 слів за хвилину - це доволі вагомий результат для другої чверті. Абетка всіма дітьми засвоєна у повному обсязі, усі діти прочитали шкільний буквар, що являє собою значне випередження держпрограми.
Діти легко засвоїли нумерацію у межах десяти тисяч, додавання і віднімання сотень, тисяч і навіть від'ємних (раціональних) чисел.
Слід зазначити, що вчителька експериментального класу, нещодавно закінчила педучилище і не має досвіду роботи класовода.
Ще один клас, відібраний для експерименту, складається з проблемних, педагогічно занедбаних дітей з неблагополучних сімей. Є діти - сироти й напівсироти, діти із затримкою у розвитку. Практично жоден з учнів цього класу не відвідував дитячий садок.
Вчителька даного класу випустила минулого року 4-й клас із дуже низькими результатами, декілька дітей не вміли читати й писати.
До кінця першої чверті всі учні "проблемного" першого класу знали 17 літер, більше ніж 70% дітей вміли писати склади з цих літер, нумерацією і лічбою в межах 50 володіло 100% дітей, загалом всі діти могли свідомо записувати одноцифрові й двоцифрові числа у межах 50, вирішувати приклади на додавання і віднімання двозначних чисел, що мають в основі нумерацію. Друкували короткі фрази і виділяли кольором голосні та приголосні всі діти, оповіданнячка з 6-8 слів друкували 70% дітей.
До кінця другої чверті всі учні "проблемного" класу повністю засвоїли абетку, прочитали буквар, читали зі швидкістю 12-20 слів протягом хвилини, друкували складні тексти, додавали та віднімали десятки й сотні.
Робота за прописами була значно скорочена. Протягом першої чверті обидва експериментальні класи написали у прописах не більше, ніж 20 рядків плюс дві сторінки в зошиті. До кінця першої чверті діти писали під диктовку короткі речення: "Ось ліс. Он лис. У мами ми", а також двоскладові слова - "мама, лимон, сини, сосна ". Незначне відставання щодо техніки письма за прописами, викликане необхідністю розвантажити дітей, скоротити трудомістку роботу по здобуванню навичок письма, було ліквідоване до кінця чверті.
Ще два перші класи підключилися до експерименту лише в кінці першої чверті. На цей час в одному з перших класів виявилося троє учнів, яким важко давалися письмові літери. Один із цих хлопчиків не міг написати жодної літери, що дуже здивувало досвідчену вчительку, яка вперше зіткнулася з таким явищем за 25 років роботи.
Друковані тексти цих учнів вельми вирізнялися на фоні інших. Через два тижні один із хлопчиків друкував не гірше, ніж інші діти, А ще через тиждень два інші хлопчики почали задовільно друкувати речення-розповіді: "Мавпа і пава пили каву", "У лісі вовк і сови".
Вчителі п'ятих класів, переважно з провінційних шкіл, часом скаржаться, що декілька дітей у класі не вміють ні читати, ні писати.
Це діти, що мають загальмований розвиток. Вони фізіологічно не готові писати у прописах на початку першого класу. Таким дітям особливо важко даються літери із закругленнями. Не вміючи писати, вони одразу попадають у двійочники, все дужче відстають від класу і в результаті зовсім перестають учитися. Досвідчений вчитель може допомогти таким дітям, але це вимагає титанічних зусиль з обох сторін. У менш досвідченого вчителя такі діти часом залишаються неграмотними.
З'ясувалося, що всі діти, які мають затримку в розвитку, важко пишуть круглі букви (О, С), але доволі легко пораються з паличками.
Курс друкування є для таких дітей єдиним засобом навчання читанню й письму. Ці діти працюють з великою старанністю, уважно слідкуючи за поясненнями вчителя.
Їм цікаво, тому що їм вдається - і це перший ключик, запропонований системою "Веселкова Школа".
Завдання підтримки інтересу протягом всього уроку вирішуються в експериментальних підручниках "Веселкової школи" за рахунок впровадження нових дидактичних прийомів, навчальних пісень, різноманітних творчих та ігрових методів.
Створення ситуації успіху - відомий педагогічний прийом. Але таку ситуацію неможливо створити, завантажуючи дитину непосильною працею.
Саме така, непосильна для більшості дітей, праця передбачена держпрограмою. Результати дуже й дуже скромні. Не випадково, що багато вчителів змушені давати першокласникам домашні завдання з письма, аби досягти хороших результатів. Але все це відбувається за рахунок дитячого здоров'я і втрати інтересу - єдиного позитивного стимулу до навчання.
Як експеримент, курс друкування було запропоновано у другому класі Луківської школи. Вже через два місяці адміністрація школи відзначила спонтанне зростання техніки читання.
У процесі експерименту з'ясувалося, що друкування слів і речень є надзвичайно потужний засіб інтенсивного навчання не лише читанню, але й граматики та фонетики. Діти з великим задоволенням друкують фломастерами тільки-но вивчені літери й слова. Літери, якими позначаються голосні звуки, пишуться червоним кольором, а приголосні - синім.
Другий ключик до хорошої успішності - відсутність втоми. Дослідження вчених свідчать, що цьому сприяють скорочені уроки, ігрові завдання, в т.ч. рухливі, постійна зміна виду діяльності.
Тривалість уроків для першокласників - 25 хвилин, для другокласників - ЗО хвилин, для третьокласників -35 хвилин.
Вчитель не примушує дітей "сидіти рівненько й слухати уважненько". Коли дітям цікаво, вони самі ловлять кожне слово вчителя. Тільки-но втрачається зацікавленість - увага розпорошується. Для вчителя це знак того, що час робити паузу - порухатися, погратися, а відтак змінити вид занять.
Інтегровані уроки - це третій ключик до хороших результатів. 25 хвилин математики або письма - це дуже багато, якщо не примушувати дітей скніти над монотонними паличками, літерами й цифрами
Веселковий підручник математики для першокласників передбачає практично на кожному уроці рухливу гру і танцювальну імпровізацію за темою уроку, навчальну пісню, цікаве завдання з малювання і лише 1 -2 рядки каліграфічної роботи з цифрами та числами. У другій чверті на уроках впроваджуються п'ятихвилинки так званої "геоматики" й "астроматики".
Діти під час рухливих ігор-п'ятихвилинок знайомляться з планетами Сонячної системи, Землею як планетою, та її супутником Місяцем.
"Веселкові" прописи передбачають не більше, ніж два-три рядки протягом уроку в 1-му півріччі та три-чотири у 2-му.
За рахунок чого ж тоді напрацьовується техніка письма?
Літери, склади, короткі слова, а також цифри та знаки, вирізані зі шліфувального паперу, - четвертий ключик до радісного навчання.
Дитина три рази обводить вказівним пальчиком цифру або літеру зі шліфувального паперу (вітається), відтак пише її три рази. Знову три рази обводить пальчиком (прощається) і три рази пише.
П'ятий і найважливіший у навчанні ключик - зворотно-поступальний рух та феномен "впізнавання"
"Впізнавання" - психологічно комфортна ситуація, коли дитина впізнає навчальний матеріал, якого вона вже "торкалася" раніше, й сприймає його, як давно знайомий.
"Зворотно-поступальний рух" - дидактичний прийом, що передбачає три рівні у викладі навчального матеріалу (знайомство за "дотичною" в ігровій формі - на два класи вище; вивчення матеріалу, передбаченого держпрограмою на один клас вище; поглиблене вивчення матеріалу відповідно до віку).
Наприклад, у першому класі поглиблено вивчається матеріал держпрограми першого класу, крім того, майже повністю охоплюється матеріал другого класу і відбувається знайомство "за дотичною" з матеріалом третього класу.
Пісня - це шостий ключик до високої ефективності навчання. Матеріал, який зазвичай вивчають роками, - таблиці додавання і множення, алфавіти - український, російський, англійський, латинський, італійський і навіть грецький, базові знання з географії, біології і навіть фізики можна запам'ятати за допомогою пісень у рекордно стислі строки.
Всі пісні записані на відомі мелодії народних і дитячих пісень, а також класичних творів. Вони добре запам'ятовуються і залюбки співаються дітьми. Наявність аудіокасет і дисків з піснями дозволяє широко розповсюдити метод. Ілюстровані тексти й ноти пісень подані у "Співанковому підручнику".
Дуже ефективним прийомом підвищення техніки читання є спів під фонограму з одночасним читанням тексту. Використовування цього прийому дозволяє не витрачати час на вивчення тексту пісень. Діти легко запам'ятовують їх протягом двох-трьох уроків.
А чи можна таку серйозну науку як математика вивчати співаючи та граючись? Виходить - можна! Малюки з радістю перетворюються в жабенят, горобчиків, кошенят та інших «тваринок» і плигають числовими доріжками. Математичних пісеньок - десять, в них закладена вся таблиця множення і ділення у межах сотні. Написані вони на мелодії всім знайомих і улюблених пісень. Тому діти співають їх з великим задоволенням. І жодних мук із монотонного зубріння таблиць множення. Школярі інтуїтивно відчувають величину числа, у них спонтанно формується математичне мислення. Виходить, навіть першокласникам за п'ять хвилин можна пояснити десяткові дроби. Для цього «мурашкою» донизу і вгору по числовій драбинці із вистою сходинки 0,1. А ще поділять апельсини, банани, шоколадки, щоб кожному дісталося по одній із десяти частин - і вже стає зрозумілими, як додавати і віднімати десяткові дроби.
У допитливого та прагматичного читача, напевне, не раз вже промайнула думка: все це коштує чимало, хто ж так розщедрився? Звичайно, це унаочнення, книжки, щодня до кожного уроку понад сотню сторінок кольорового ксеросного друку, абетки, збірки пісень вимагають чималих затрат. При тому, що за весь цей період на довжанський експеримент з боку держави не витрачено поки-що жодної копійки.
I тут крок за кроком ми добираємось до самого витоку, до джерела джерел цього дійства. «Винуватицею», «розбурхувачем» виявилася молода, приваблива, інтелігентна жінка. Юлія Борисівна Пінчук опинилася у наших краях можна вважати випадково.
Юлія Борисівна Пінчук
Хоча, як твердять, випадковість - це прояв закономірності. Тому, напевне, так і повинно було б статися, щоб оселилась на Іршавщині ця жінка. Щоб не будучи педагогом за фахом, стати ним за покликанням. А починалося все, як зізнається Юлія Борисівна, з того, що її власним дітям (а їх у неї, слава Богу, аж троє) настав час приступати до навчання. І їй, як матері, хотілося, щоб здобували вони знання легко, вільно, не примушуючи годинами сидіти за партами, щоб було їм цікаво, захоплююче. Тож почала вона студіювати різні широко відомі педагогіки: Вальдорфську, Марії Монтессорі, Сухомлинського, Шаталіна та ін. (до речі, останній побував у Довгому і ділився з учителями своїм досвідом), щоб зібрати «нектар» із різнобарв'я думок, ідей, методів і вибудувати «стільник» своєї творчої лабораторії, де зберігається і примножується найкраще із накопиченого світовою педагогікою.
Звичайно, Юлія Борисівна могла обмежитись своїми ДІТЬМИ. Вона спроможна дати їм хорошу освіту. Всі свої перші задуми вона й спробувала на них. (Згадайте, що і Пепі Довга Панчоха і Гарі Потер починалися з маминих казок перед сном своєму чаду)... Можна було й заспокоїтися, вдовільнитися цим. Але, напевне, дійсно справжня, щира любов до дітей не може замкнутися на родинному колі. Тому й вирішила Юлія Борисівна зробити навчання цікавим і легким і для малюків сусідньої довжанської школи. Знайшла підтримку й однодумця в особі директора (тепер вже колишнього) Марії Іванівни Косик. Це теж приймемо як закономірну випадковість. Самі школярі і не підозрювали, що навчаються вони по-новому. Співаючи, граючись рахували і читали, танцювали, ганяли м'яча - впевнені, що так воно і повинно бути.
А от з вчителями виявилось складніше. Умовляли, переконували довго. Особливо тих, у кого за плечима вже був солідний педагогічний стаж. Коли вже усталені методи і прийоми, коли вже відпрацьовано майже все до автоматизму. Та знайшлися такі, що ризикнули. І не тільки у Довгому, а й вже у Приборжавській та Луківській школах. Ось Марія Михайлівна Федоричко (27 років педагогічного стажу) каже, що після трьох місяців вагань і розмірковувань погодилася почати навчати писати і читати першокласників «по-довжанськи». А тепер не жалкує. Правда, навантаження на вчителя збільшилось, але успіхи її вихованців варті того.
Скептично була налаштована і, так би мовити, патріарх приборжавського педколективу Аврелія Петрівна Урста вчитель такого здавалось би віддаленого від малюків предмету як фізика. Навіщо в третьому класі? Хіба зрозуміють, що таке атом, молекула? Але взялася розробляти програму, уроки для них. Розрізала з третьокласниками яблуко, рвали клаптики паперу до найдрібніших частинок. І бачила, як їм цікаво дізнаватися «Чому летить повітряна кулька?», «Хто витіснить більше води з ванни - ти чи твій тато?» і так далі. Аврелію Петрівну тепер не мучать сумніви, а тематичні розробки вона вже приносить і проходить зі своїми онуками.
Безперечний факт, що у Довгому та Приборжавському не тільки дітям стало цікаво вчитися, а й педагогам цікавіше їх навчати. Поштовхом для роздумів стало для мене осмислення цієї професії Юлією Борисівною: “подеколи вчителі нагадують мені талановитих художників, яким доводиться працювати грубими, жорсткими пензлями, тьмавими, засохлими фарбами. Які недолугі картини напишуть вони? Але варто дати їм більш досконалі інструменти - найкращі вітчизняні і зарубіжні методики - і вони здивують нас чудовими творіннями.”
А можливо робота вчителя більш схожа на роботу реставратора? Обережні дотики, точні штрихи - і під нашаруванням неуважності, бешкетування, удаваної нездатності проявляються божественні риси.
Так і бачу, як дехто знизує плечима «Ну, й що тут нового?» Безперечно, що подаючи цей матеріал, аж ніяк не хочу недооцінити роботу великої кількості класоводів, які теж добились значимих успіхів, впровадили свою методику, прийоми. Але вдоволеність, заспокоєність досягнутим ніяк не пасує справжній творчій педагогіці. Та й в решті решт, що таке «нове»? Здавалось би, у науках, мистецтві вже все сказано, відкрито. Підраховано, що є всього 33 сюжети. Жодного більше ніхто не придумає. Пам'ятаєте - у Ліни Костенко - «Уже усі слова були чиїмось». Та все ж це не заважає їй писати вірші вищого ґатунку. А у книгах, на сценах та екранах за, здавалось би, заяложеними сюжетами створюються мистецькі шедеври. Тож і в педагогіці немов усе вже відкрито, вивчено і встановлено. Ба, ні. Напевне, це як у мозаїчному калейдоскопі: з одних і тих же частинок щомиті нові візерунки. Так і вчителі та вихователі, використовуючи вже існуючі постулати, відкриття, основи педагогіки, створюють свої нові методики, нові прийоми й підходи у навчанні і вихованні школярів. Тому не варто вишукувати, що в довжанському експерименті звідки взято й запозичено, а поглянемо, як це творчо осмислено, втілено на сьогодні в звичайному класі сільської школи. І повірити в безкорисливість, благородство жінки, яка вкладає свої знання, свою любов, в кінці кінців власні кошти в освіту наших дітей. Давайте, хай не у пророка, то хоч у філантропа у своїй вітчизні повіримо.
Давайте поборем у нашій ментальності за кожним поступком, поривом ближніх підозріло вишукувати зиск і вигоду. Бо ж Ю.Б. Пінчук «не підсиділа» жодного вчителя, не претендує на жодне звання і винагороду. Навпаки, потрібно допомогти їй у створенні кваліфікованого методичного «штабу», до якого задіяти кращих вчителів-предметників району, щоб продовжувати експеримент післяпочаткової ланки, самотужки тут не справитись. Крім того, треба братися і за дошкільну підготовку, друк підручників і т.д.
PS
Посткрипумом зазначу, що справа зрушилась. По-перше, завідувач районним відділом освіти І.С. Попович подолав бюрократичні перепони, щоб мати дозвіл на проведення експерименту в цілому Іршавському районі.
По-друге, у Тернополі місцеве видавництво «Мандрівець» готує до друку «Веселкову абетку».
Підручник Веселкова абетка, фрагмент (полистати)
Думаю, прагматичні і ділові видавці знають у що варто вкладати гроші. Зацікавились довжанською школою і у Києві. Часопис для педагогів-дошкільників «Дитячий садок» налагоджує ділові контакти.
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
ВЕСЕЛКОВА ШКОЛА
На засіданні науково-методичної ради інституту методист кабінету дошкільної та початкової освіти Марія Юріївна Кірик, доповідаючи про оздоровчо-розвивальну та випереджувальну систему «Веселкова школа», наводила цифри, які не могли залишити когось байдужими: успішність в експериментальних класах у півтора, а то й у два рази вища. Діти з випередженням у два-три місяці опановують навчальні програми. А ще уроки тут тривають 25-30 хвилин, тому щодня є час для фізкультури, ігор, хореографії. Як же це їм вдається? Та ще й де? У звичайній сільській школі!
emblemavsh.jpg
Зміст
ЕСЕЛКОВА ШКОЛА
«Наші діти надзвичайно завантажені у школі. Вони мало рухаються, псують зір, поставу. Швидко втомлюються. Дратівливі і вередливі...». Напевне, це одне з найпоширеніших тверджень у наш час. Особливо підтверджується його правдивість щодня у громадському транспорті рано-вранці на вулицях, коли бачиш напівзаспану малечу з величезними важкими ранцями. Така ж картина і в надвечір'ї, коли зі школи йде «друга зміна».
Тривожні сигнали подають суспільству медики: 90% школярів нездорові, а кожен третій з них має психічні та нервові відхилення. Та найбільше вражає факт, що якщо в перший клас приходить 20% дітей з пограничними порушеннями психічного розвитку, то в кінці року їх уже 70%!
Тому, коли на такому невтішному і невеселому фоні раптово (особисто для мене) дисонансом зазвучали твердження, не можна було не звернути на це увагу.
На засіданні науково-методичної ради інституту методист кабінету дошкільної та початкової освіти Марія Юріївна Кірик, доповідаючи про оздоровчо-розвивальну та випереджувальну систему «Веселкова школа», наводила цифри, які не могли залишити когось байдужими: успішність в експериментальних класах у півтора, а то й у два рази вища. Діти з випередженням у два-три місяці опановують навчальні програми. А ще уроки тут тривають 25-30 хвилин, тому щодня є час для фізкультури, ігор, хореографії.
Фільм про Веселкову школу
В зв`язку з тим що не вдається відкрити відео на весь екран,
Фільм про Веселкову школу можна подивитись
Ч.1
Ч.2
Ч.3
Як же це їм вдається? Та ще й де? У звичайній сільській школі! Ми ж звикли, що експерименти, найновіше і найпрогресивніше до нас йде згори,зі столиці. А тут- глибинка, периферія і такі результати! Ось уже і в італійській газеті «Життя дітей» з'являється стаття "У Закарпатті навчаються з радістю", а ми як завжди вичікуємо з недовірою і пересторогою, натикаючись на бюрократичні рифи, часто навіть виправдовуючи ними свою інертність, лінь змінювати щось у своєму житті, позбуватися стереотипів.
Тож бажання пересвідчитися в новизні інестандартності, побачити й почути за безпристрасними цифрами «живих» школярів і вчителів привело мене у Довжанську ЗОШ І-ІІІст. Іршавського району.
Довжанська школа - як сотні тисяч наших шкіл, що знали й кращі часи, а тепер в очікуванні свого ренесансу. Їх немов випробовують на терпеливість та запас міцності. Де ж їх взяти - спонсорів і меценатів - у цьому гірському селищі? Ось і фінський інвестор місцевого лісокомбінату не пролив грошового дожщу. Фін сюди, а довжани по заробіток до тієї ж Фінляндії та інших країн світу. А діти їх - до школи, що конче потребує ремонту та облаштування.
У третьому класі ігрова система поступово замінюється спочатку практичними, а відтак більш поглибленими уроками за курсами основної школи, лабораторними роботами, дослідами, експериментами.
Врахуйте, як різко змінюється шкільне життя при переході з четвертого у п'ятий клас: після напівдомашньої обстановки, чотирирічної прив'язаності і зрідненості зі своєю вчителькою на п'ятикласників лавиною навалюються велика кількість нових вчителів, предметів. А малюкам, що пройшли «наукові ігри», все це буде ближчим і знайомим і тим легше буде їм вписатися в нові навчальні схеми, процеси, скоріше адаптуватися до нових вимог і завдань.
Елементи гри, творчості, змагальності панують у цих класах з першого дня навчання. Краще і професійно знає про це М.Ю. Кірик, яка вже три роки опікується довжанським експериментом, вивчає, аналізує, узагальнює весь цей матеріал. Їй слово:
Усі класи з першого по п'ятий, які працюють за цією системою, впродовж п'яти років стабільно показують найкращі результати у паралельних класах.
(Читачі цієї публікації можуть переконатись в цьому. Уважно роздивіться світлину "Загальна статистика" )
До кінця першої чверті першокласники, що не отримали дошкільну підготовку, вміють читати тексти з трьох-п'яти речень, додавати, віднімати у межах 50, писати словникові диктанти (слова з 3-4 літер), друкувати оповіданнячка-речення з 8-10 слів, виділяючи за допомогою кольору голосні та приголосні. У текстах оповідань використовувались не лише короткі, а й слова з 3-4 складів (білочка, сопілочка, зозуленя, матуся, бабуся, баобаб). Усі тексти для друкування ілюстровані кумедними малюнками. Багато віршованих текстів. Використовувалися також малюнки-диктанти - "підпиши малюнок" (стіл, торт, кіт, кит тощо).
Техніка читання на кінець другої чверті у більшості дітей складала 25 слів за хвилину, що при роботі за держпрограмою зазвичай досягається переважно на кінець навчального року. Троє найбільш відстаючих дітей прочитали 16-20 слів за хвилину - це доволі вагомий результат для другої чверті. Абетка всіма дітьми засвоєна у повному обсязі, усі діти прочитали шкільний буквар, що являє собою значне випередження держпрограми.
Діти легко засвоїли нумерацію у межах десяти тисяч, додавання і віднімання сотень, тисяч і навіть від'ємних (раціональних) чисел.
Слід зазначити, що вчителька експериментального класу, нещодавно закінчила педучилище і не має досвіду роботи класовода.
Ще один клас, відібраний для експерименту, складається з проблемних, педагогічно занедбаних дітей з неблагополучних сімей. Є діти - сироти й напівсироти, діти із затримкою у розвитку. Практично жоден з учнів цього класу не відвідував дитячий садок.
Вчителька даного класу випустила минулого року 4-й клас із дуже низькими результатами, декілька дітей не вміли читати й писати.
До кінця першої чверті всі учні "проблемного" першого класу знали 17 літер, більше ніж 70% дітей вміли писати склади з цих літер, нумерацією і лічбою в межах 50 володіло 100% дітей, загалом всі діти могли свідомо записувати одноцифрові й двоцифрові числа у межах 50, вирішувати приклади на додавання і віднімання двозначних чисел, що мають в основі нумерацію. Друкували короткі фрази і виділяли кольором голосні та приголосні всі діти, оповіданнячка з 6-8 слів друкували 70% дітей.
До кінця другої чверті всі учні "проблемного" класу повністю засвоїли абетку, прочитали буквар, читали зі швидкістю 12-20 слів протягом хвилини, друкували складні тексти, додавали та віднімали десятки й сотні.
Робота за прописами була значно скорочена. Протягом першої чверті обидва експериментальні класи написали у прописах не більше, ніж 20 рядків плюс дві сторінки в зошиті. До кінця першої чверті діти писали під диктовку короткі речення: "Ось ліс. Он лис. У мами ми", а також двоскладові слова - "мама, лимон, сини, сосна ". Незначне відставання щодо техніки письма за прописами, викликане необхідністю розвантажити дітей, скоротити трудомістку роботу по здобуванню навичок письма, було ліквідоване до кінця чверті.
Ще два перші класи підключилися до експерименту лише в кінці першої чверті. На цей час в одному з перших класів виявилося троє учнів, яким важко давалися письмові літери. Один із цих хлопчиків не міг написати жодної літери, що дуже здивувало досвідчену вчительку, яка вперше зіткнулася з таким явищем за 25 років роботи.
Друковані тексти цих учнів вельми вирізнялися на фоні інших. Через два тижні один із хлопчиків друкував не гірше, ніж інші діти, А ще через тиждень два інші хлопчики почали задовільно друкувати речення-розповіді: "Мавпа і пава пили каву", "У лісі вовк і сови".
Вчителі п'ятих класів, переважно з провінційних шкіл, часом скаржаться, що декілька дітей у класі не вміють ні читати, ні писати.
Це діти, що мають загальмований розвиток. Вони фізіологічно не готові писати у прописах на початку першого класу. Таким дітям особливо важко даються літери із закругленнями. Не вміючи писати, вони одразу попадають у двійочники, все дужче відстають від класу і в результаті зовсім перестають учитися. Досвідчений вчитель може допомогти таким дітям, але це вимагає титанічних зусиль з обох сторін. У менш досвідченого вчителя такі діти часом залишаються неграмотними.
З'ясувалося, що всі діти, які мають затримку в розвитку, важко пишуть круглі букви (О, С), але доволі легко пораються з паличками.
Курс друкування є для таких дітей єдиним засобом навчання читанню й письму. Ці діти працюють з великою старанністю, уважно слідкуючи за поясненнями вчителя.
Їм цікаво, тому що їм вдається - і це перший ключик, запропонований системою "Веселкова Школа".
Завдання підтримки інтересу протягом всього уроку вирішуються в експериментальних підручниках "Веселкової школи" за рахунок впровадження нових дидактичних прийомів, навчальних пісень, різноманітних творчих та ігрових методів.
Створення ситуації успіху - відомий педагогічний прийом. Але таку ситуацію неможливо створити, завантажуючи дитину непосильною працею.
Саме така, непосильна для більшості дітей, праця передбачена держпрограмою. Результати дуже й дуже скромні. Не випадково, що багато вчителів змушені давати першокласникам домашні завдання з письма, аби досягти хороших результатів. Але все це відбувається за рахунок дитячого здоров'я і втрати інтересу - єдиного позитивного стимулу до навчання.
Як експеримент, курс друкування було запропоновано у другому класі Луківської школи. Вже через два місяці адміністрація школи відзначила спонтанне зростання техніки читання.
У процесі експерименту з'ясувалося, що друкування слів і речень є надзвичайно потужний засіб інтенсивного навчання не лише читанню, але й граматики та фонетики. Діти з великим задоволенням друкують фломастерами тільки-но вивчені літери й слова. Літери, якими позначаються голосні звуки, пишуться червоним кольором, а приголосні - синім.
Другий ключик до хорошої успішності - відсутність втоми. Дослідження вчених свідчать, що цьому сприяють скорочені уроки, ігрові завдання, в т.ч. рухливі, постійна зміна виду діяльності.
Тривалість уроків для першокласників - 25 хвилин, для другокласників - ЗО хвилин, для третьокласників -35 хвилин.
Вчитель не примушує дітей "сидіти рівненько й слухати уважненько". Коли дітям цікаво, вони самі ловлять кожне слово вчителя. Тільки-но втрачається зацікавленість - увага розпорошується. Для вчителя це знак того, що час робити паузу - порухатися, погратися, а відтак змінити вид занять.
Інтегровані уроки - це третій ключик до хороших результатів. 25 хвилин математики або письма - це дуже багато, якщо не примушувати дітей скніти над монотонними паличками, літерами й цифрами
Веселковий підручник математики для першокласників передбачає практично на кожному уроці рухливу гру і танцювальну імпровізацію за темою уроку, навчальну пісню, цікаве завдання з малювання і лише 1 -2 рядки каліграфічної роботи з цифрами та числами. У другій чверті на уроках впроваджуються п'ятихвилинки так званої "геоматики" й "астроматики".
Діти під час рухливих ігор-п'ятихвилинок знайомляться з планетами Сонячної системи, Землею як планетою, та її супутником Місяцем.
"Веселкові" прописи передбачають не більше, ніж два-три рядки протягом уроку в 1-му півріччі та три-чотири у 2-му.
За рахунок чого ж тоді напрацьовується техніка письма?
Літери, склади, короткі слова, а також цифри та знаки, вирізані зі шліфувального паперу, - четвертий ключик до радісного навчання.
Дитина три рази обводить вказівним пальчиком цифру або літеру зі шліфувального паперу (вітається), відтак пише її три рази. Знову три рази обводить пальчиком (прощається) і три рази пише.
П'ятий і найважливіший у навчанні ключик - зворотно-поступальний рух та феномен "впізнавання"
"Впізнавання" - психологічно комфортна ситуація, коли дитина впізнає навчальний матеріал, якого вона вже "торкалася" раніше, й сприймає його, як давно знайомий.
"Зворотно-поступальний рух" - дидактичний прийом, що передбачає три рівні у викладі навчального матеріалу (знайомство за "дотичною" в ігровій формі - на два класи вище; вивчення матеріалу, передбаченого держпрограмою на один клас вище; поглиблене вивчення матеріалу відповідно до віку).
Наприклад, у першому класі поглиблено вивчається матеріал держпрограми першого класу, крім того, майже повністю охоплюється матеріал другого класу і відбувається знайомство "за дотичною" з матеріалом третього класу.
Пісня - це шостий ключик до високої ефективності навчання. Матеріал, який зазвичай вивчають роками, - таблиці додавання і множення, алфавіти - український, російський, англійський, латинський, італійський і навіть грецький, базові знання з географії, біології і навіть фізики можна запам'ятати за допомогою пісень у рекордно стислі строки.
Всі пісні записані на відомі мелодії народних і дитячих пісень, а також класичних творів. Вони добре запам'ятовуються і залюбки співаються дітьми. Наявність аудіокасет і дисків з піснями дозволяє широко розповсюдити метод. Ілюстровані тексти й ноти пісень подані у "Співанковому підручнику".
Дуже ефективним прийомом підвищення техніки читання є спів під фонограму з одночасним читанням тексту. Використовування цього прийому дозволяє не витрачати час на вивчення тексту пісень. Діти легко запам'ятовують їх протягом двох-трьох уроків.
А чи можна таку серйозну науку як математика вивчати співаючи та граючись? Виходить - можна! Малюки з радістю перетворюються в жабенят, горобчиків, кошенят та інших «тваринок» і плигають числовими доріжками. Математичних пісеньок - десять, в них закладена вся таблиця множення і ділення у межах сотні. Написані вони на мелодії всім знайомих і улюблених пісень. Тому діти співають їх з великим задоволенням. І жодних мук із монотонного зубріння таблиць множення. Школярі інтуїтивно відчувають величину числа, у них спонтанно формується математичне мислення. Виходить, навіть першокласникам за п'ять хвилин можна пояснити десяткові дроби. Для цього «мурашкою» донизу і вгору по числовій драбинці із вистою сходинки 0,1. А ще поділять апельсини, банани, шоколадки, щоб кожному дісталося по одній із десяти частин - і вже стає зрозумілими, як додавати і віднімати десяткові дроби.
У допитливого та прагматичного читача, напевне, не раз вже промайнула думка: все це коштує чимало, хто ж так розщедрився? Звичайно, це унаочнення, книжки, щодня до кожного уроку понад сотню сторінок кольорового ксеросного друку, абетки, збірки пісень вимагають чималих затрат. При тому, що за весь цей період на довжанський експеримент з боку держави не витрачено поки-що жодної копійки.
I тут крок за кроком ми добираємось до самого витоку, до джерела джерел цього дійства. «Винуватицею», «розбурхувачем» виявилася молода, приваблива, інтелігентна жінка. Юлія Борисівна Пінчук опинилася у наших краях можна вважати випадково.
Юлія Борисівна Пінчук
Хоча, як твердять, випадковість - це прояв закономірності. Тому, напевне, так і повинно було б статися, щоб оселилась на Іршавщині ця жінка. Щоб не будучи педагогом за фахом, стати ним за покликанням. А починалося все, як зізнається Юлія Борисівна, з того, що її власним дітям (а їх у неї, слава Богу, аж троє) настав час приступати до навчання. І їй, як матері, хотілося, щоб здобували вони знання легко, вільно, не примушуючи годинами сидіти за партами, щоб було їм цікаво, захоплююче. Тож почала вона студіювати різні широко відомі педагогіки: Вальдорфську, Марії Монтессорі, Сухомлинського, Шаталіна та ін. (до речі, останній побував у Довгому і ділився з учителями своїм досвідом), щоб зібрати «нектар» із різнобарв'я думок, ідей, методів і вибудувати «стільник» своєї творчої лабораторії, де зберігається і примножується найкраще із накопиченого світовою педагогікою.
Звичайно, Юлія Борисівна могла обмежитись своїми ДІТЬМИ. Вона спроможна дати їм хорошу освіту. Всі свої перші задуми вона й спробувала на них. (Згадайте, що і Пепі Довга Панчоха і Гарі Потер починалися з маминих казок перед сном своєму чаду)... Можна було й заспокоїтися, вдовільнитися цим. Але, напевне, дійсно справжня, щира любов до дітей не може замкнутися на родинному колі. Тому й вирішила Юлія Борисівна зробити навчання цікавим і легким і для малюків сусідньої довжанської школи. Знайшла підтримку й однодумця в особі директора (тепер вже колишнього) Марії Іванівни Косик. Це теж приймемо як закономірну випадковість. Самі школярі і не підозрювали, що навчаються вони по-новому. Співаючи, граючись рахували і читали, танцювали, ганяли м'яча - впевнені, що так воно і повинно бути.
А от з вчителями виявилось складніше. Умовляли, переконували довго. Особливо тих, у кого за плечима вже був солідний педагогічний стаж. Коли вже усталені методи і прийоми, коли вже відпрацьовано майже все до автоматизму. Та знайшлися такі, що ризикнули. І не тільки у Довгому, а й вже у Приборжавській та Луківській школах. Ось Марія Михайлівна Федоричко (27 років педагогічного стажу) каже, що після трьох місяців вагань і розмірковувань погодилася почати навчати писати і читати першокласників «по-довжанськи». А тепер не жалкує. Правда, навантаження на вчителя збільшилось, але успіхи її вихованців варті того.
Скептично була налаштована і, так би мовити, патріарх приборжавського педколективу Аврелія Петрівна Урста вчитель такого здавалось би віддаленого від малюків предмету як фізика. Навіщо в третьому класі? Хіба зрозуміють, що таке атом, молекула? Але взялася розробляти програму, уроки для них. Розрізала з третьокласниками яблуко, рвали клаптики паперу до найдрібніших частинок. І бачила, як їм цікаво дізнаватися «Чому летить повітряна кулька?», «Хто витіснить більше води з ванни - ти чи твій тато?» і так далі. Аврелію Петрівну тепер не мучать сумніви, а тематичні розробки вона вже приносить і проходить зі своїми онуками.
Безперечний факт, що у Довгому та Приборжавському не тільки дітям стало цікаво вчитися, а й педагогам цікавіше їх навчати. Поштовхом для роздумів стало для мене осмислення цієї професії Юлією Борисівною: “подеколи вчителі нагадують мені талановитих художників, яким доводиться працювати грубими, жорсткими пензлями, тьмавими, засохлими фарбами. Які недолугі картини напишуть вони? Але варто дати їм більш досконалі інструменти - найкращі вітчизняні і зарубіжні методики - і вони здивують нас чудовими творіннями.”
А можливо робота вчителя більш схожа на роботу реставратора? Обережні дотики, точні штрихи - і під нашаруванням неуважності, бешкетування, удаваної нездатності проявляються божественні риси.
Так і бачу, як дехто знизує плечима «Ну, й що тут нового?» Безперечно, що подаючи цей матеріал, аж ніяк не хочу недооцінити роботу великої кількості класоводів, які теж добились значимих успіхів, впровадили свою методику, прийоми. Але вдоволеність, заспокоєність досягнутим ніяк не пасує справжній творчій педагогіці. Та й в решті решт, що таке «нове»? Здавалось би, у науках, мистецтві вже все сказано, відкрито. Підраховано, що є всього 33 сюжети. Жодного більше ніхто не придумає. Пам'ятаєте - у Ліни Костенко - «Уже усі слова були чиїмось». Та все ж це не заважає їй писати вірші вищого ґатунку. А у книгах, на сценах та екранах за, здавалось би, заяложеними сюжетами створюються мистецькі шедеври. Тож і в педагогіці немов усе вже відкрито, вивчено і встановлено. Ба, ні. Напевне, це як у мозаїчному калейдоскопі: з одних і тих же частинок щомиті нові візерунки. Так і вчителі та вихователі, використовуючи вже існуючі постулати, відкриття, основи педагогіки, створюють свої нові методики, нові прийоми й підходи у навчанні і вихованні школярів. Тому не варто вишукувати, що в довжанському експерименті звідки взято й запозичено, а поглянемо, як це творчо осмислено, втілено на сьогодні в звичайному класі сільської школи. І повірити в безкорисливість, благородство жінки, яка вкладає свої знання, свою любов, в кінці кінців власні кошти в освіту наших дітей. Давайте, хай не у пророка, то хоч у філантропа у своїй вітчизні повіримо.
Давайте поборем у нашій ментальності за кожним поступком, поривом ближніх підозріло вишукувати зиск і вигоду. Бо ж Ю.Б. Пінчук «не підсиділа» жодного вчителя, не претендує на жодне звання і винагороду. Навпаки, потрібно допомогти їй у створенні кваліфікованого методичного «штабу», до якого задіяти кращих вчителів-предметників району, щоб продовжувати експеримент післяпочаткової ланки, самотужки тут не справитись. Крім того, треба братися і за дошкільну підготовку, друк підручників і т.д.
PS
Посткрипумом зазначу, що справа зрушилась. По-перше, завідувач районним відділом освіти І.С. Попович подолав бюрократичні перепони, щоб мати дозвіл на проведення експерименту в цілому Іршавському районі.
По-друге, у Тернополі місцеве видавництво «Мандрівець» готує до друку «Веселкову абетку».
Підручник Веселкова абетка, фрагмент (полистати)
Думаю, прагматичні і ділові видавці знають у що варто вкладати гроші. Зацікавились довжанською школою і у Києві. Часопис для педагогів-дошкільників «Дитячий садок» налагоджує ділові контакти.
Наталія ЛОМАГА, журналіст
Елітний проект для українських аристркратів
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?