Соціальне забезпечення у постіндустріальному суспільстві (+аудіо)

Аудіоверсія на Ютубі

У попередніх статтях ми з’ясували перші 4 властивості постіндустріальної епохи:

•  1. «Неонатуральне господарство»: економічна самодостатність на рівні одноосібних і колективних господарств
• 2. Універсальна індивідуалізована безперервна ігрофікована освіта, тісно пов’язана з практичною діяльністю 
• 3. Вільна динамічна ієрархічна мережа демосів, глобальна духовно-економічна держава-громада
• 4. Культ чесності, прозорості, правдивості у всіх сферах життя – від науки і економіки до людських стосунків

Як бачимо, усі вони тісно пов’язані між собою, що цілком відповідає принципу цілісності: «Подібне притягується до подібного».

Наступне питання: А як працюватиме постіндустріальна система соціального забезпечення? Хто платитиме пенсії? Тема цікава, адже в Україні вся система соціального забезпечення заплутана, глибоко корумпована, несправедлива і неефективна, а Пенсійний фонд оголошено банкрутом.

Для того, щоб не вигадувати гіпотетичні варіанти, звернімось до трьох перевірених принципів, що описують зміну суспільно-політичних формацій.

Як завжди, починаємо з ДОІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА. Очевидно, що протягом багатьох тисячоліть (від неоліту до капіталізму) загальнодержавного соціального забезпечення не існувало, проте люди якось жили, населення зростало. У випадку нещастя, хвороби чи старості людина не залишалася покинутою, а отримувала допомогу. Головними чинниками соціального захисту були:

1) власні діти: що більше здорових і добре вихованих дітей, то більша «пенсія»;

2) родичі: що кращі стосунки з родичами, то надійніший соціальний захист;

3) територіальні громада: що більше заслуг перед громадою, то вагоміша допомога;

4) ділова корпорація, цех;

5) чернечий орден, монастир;

6) скарби (золото, срібло та інші коштовності).   

В ІНДУСТРІАЛЬНІЙ ФОРМАЦІЇ соціальне забезпечення переходить в руки «великого конвеєра». Державна пенсійна система стає повним запереченням попередньої системи. Доіндустріальна система трималася на включенні людини в розвинену соціальну структуру. Індастріал зруйнував природну соціальну структуру і поставив людину віч-на-віч з державною машиною. Сім’ї малодітні, родинні зв’язки порушені, територіальних громад майже не існує (особливо в мегаполісах), мало сподівань на ділові корпорації, духовні ордени чи монастирі, а гроші – це річ, яку легко втратити, до того ж владна верхівка має звичку періодично обвалювати гривню.

У свою чергу, ПОСТІНДУСТРІАЛЬНА ФОРМАЦІЯ повністю заперечить індустріальну систему соціального забезпечення. Це неминуче хоча б тому, що пенсійна система незабаром самоліквідується через повне банкрутство, а держава кине гасло «Рятуйся хто може!»

Як виглядатиме нова система соціального забезпечення? Легко здогадатися, що по-суті це буде доіндустріальна система, але на вищому рівні технологій.

1. Найнадійніша пенсія – це рідні діти, тому різко зросте зацікавленість мати багато дітей. Цьому сприятиме розселення за межі міст, зростання економічної самодостатності, поширення сімейного бізнесу.

2. Засоби комунікації вже сьогодні дозволяють отримувати допомогу від друзів з цілого світу.

3. Територіальні демоси підтримають тих, хто долучився до їх заснування і розвитку.   

4. Що більше людина інвестує у бізнесові проекти, то більше шансів отримати реальну віддачу.

5. Постіндустріальна релігія сприятиме формуванню дуже згуртованих духовних громад і монастирів. Монастирі можуть засновуватися у формі готелів, зазвичай у чистій місцевості. Людина може стати співвласником такого готелю, наприклад, викупити один чи кілька номерів. Поки працездатна, вона може отримувати дохід від здачі в оренду свого житла, а при бажанні може сама в нього переселитися і отримувати необхідний догляд.

6. Простим і надійним способом матеріального забезпечення  майбутнього може стати створення Українською Вільною Державою спеціальної твердої валюти, прив’язаної до мінімального життєвого стандарту. Один денар має забезпечити один день комфортного життя – хоч завтра, хоч через 100 років, оскільки мінімальний стандарт життя («споживчий кошик») постійно оновлюється. Скажімо, громадянину УВД, що має на рахунку 3650 денарів, гарантовано забезпечені 10 років гідного життя – без жодних пенсійних фондів.    

Легко побачити, що постіндустріальна система соціального забезпечення еволюційно спрямована: вона  заохочує людей мати міцні багатодітні сім’ї, виховувати і навчати дітей, змалку привчати їх до праці, підтримувати добрі стосунки з якомога більшою кількістю родичів і друзів, бути корисним членом територіальних, ділових і духовних демосів, інвестувати бізнесові проекти та фінансову систему постіндустріальної республіки.

Отже, формулюємо п’яту характерну особливість постіндустріального суспільства:

5. Соціальне забезпечення: діти, родина, друзі, територіальні громади, бізнеси, духовні корпорації, монастирі, тверда валюта.  

Аудіоверсія на Ютубі:

Продовження: Постіндустріальна система охорони здоров’я.