Про це на eco town пише Наталія Федосенко, посилаючись на публікацію в Dailymail.
Архітектор розробляв цей проект для досягнення двох цілей: децентралізації енергії і незалежності району від доставки продуктів харчування. Свій житловий масив він назвав на честь найвищого дерева в світі – 115-метрового Гіперіона, що росте в Каліфорнії, США.
За проектом Hyperion буде складатися з шести 36-поверхових веж, виконаних з крос-ламінованих дерев'яних панелей місцевого виробництва, посилених сталевими конструкціями. Енергія для будівель буде генеруватися за допомогою вітрових турбін і фотоелектричних елементів. У кожній вежі, крім житлових апартаментів, обладнають ресторани, тренажерні зали, офіси, коворкінг-зони для молоді.
Розробники стверджують, що у фермерських господарствах з одного квадратного метра можна буде отримати до 20 кілограмів органічних фруктів і овочів, продаж яких буде здійснюватися відразу в місцевих магазинах. Крім того, відходи сільськогосподарської продукції будуть перетворюватися на метан для отримання енергії. Дощові черв'яки збагачуватимуть грунт, а жуки та бджоли будуть запилювати квіти.
Таким чином, Hyperion буде енергетично незалежним, адже самостійно вироблятиме навіть більше енергії, ніж споживатиме.
Людська фантазія безмежна. Сучасні технології неосяжні. При розумному підході можна жити комфортно і при цьому заощаджувати природні ресурси, використовуючи відновлювані можливості природи. Ось такий комплекс планують у Індії! Не у сучасно-технологічній Японії чи США, а в Індії. А що ж Україна? Тут досі будуються панельні багатоповерхові монстри, які заполонили кожний клаптик землі у Києві. За 23 роки на нашому невеликому житловому масиві побудували 4 висотки, зараз будують ще дві у місцях, де це просто було неймовірно уявити, не те, щоб побудувати. Прямо біля краю дороги височіє 16-ти поверхове одоробло. Навколо - нічого (дорога з двох боків, а з інших двох - також дорога-заїзд до будинків). Побудований фактично у дворі іншого будинку.
Значно кращою є концепція міста-саду, реалізованого у Латвії ("Місто сонця"). Ліпше жити в невеликому затишному 1, 2-поверховому будиночку, ніж у хмарочосі.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Коментарі
Значно кращою є концепція міста-саду, реалізованого у Латвії ("Місто сонця"). Ліпше жити в невеликому затишному 1, 2-поверховому будиночку, ніж у хмарочосі.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Концепція "міста-сада" була розроблена на стику XIX-XХ століть Ебенізером Говардом (його книга опублікована у 1898 році) і була дуже популярна майже півстоліття, її намагались втілити в кількох країнах. Проте вже до середини минулого століття інтерес до концепції впав, бо успіх і популярність виявились значно меншими, ніж очікувалось. Хоча окремі елементи концепції використовують у сучасному урбанізмі.
На жаль "Місто сонця" в Латвії не врахувало головний недолік "міста-сада" - відсутність суспільного громадського простору. Тому після деякої шуміхи інтерес до "міста сонця" впаде, а сам проект (якщо не зміниться) піде "на убиль".
Взагалі, проголошувати єдино правильним жити в хмарочосі або навпаки, в окремому будинку - не є розумним, бо кожен має знайти місце і стиль поселення, які найбільш йому пасують. Тут дуже раджу прочитати книгу Річарда Флориди "Who's Your City?: How the Creative Economy Is Making Where to Live the Most Important Decision of Your Life" (Що є твоїм містом? Як креативна економіка робить питання "де жити?" найбільш важливим рішенням у вашому житті). Краще читати англійською, або в інтернеті є російський переклад цієї книги.
Також раджу прочитати:
Побудова економіки творчості: інтерв'ю з Річардом Флоридою
Чому людям завжди будуть потрібні міста
Література для прориву
Творю, отже існую.