Сігітас Канцевічус про Незалежність Литви, яка починається з кожного з нас

Сігітас КАНЦЕВІЧУС: – Люблю Україну через творчих людей, які прославляють її в світі... (скрипачка Мирослава Которович в день Незалежності України – Львів – 2015 рік. Світлина Петра Олара)

Незалежність в Литву, як я пригадую, не прийшла моментально, її потрібно було відстоювати кожному. До мене особисто прийшло це усвідомлення, що ми знову незалежна країна, поступово. Я пам'ятаю, як майже кожен день брав участь в мітингах. Ми піднімали наші національні прапори часів незалежної Литви. Збиралися люди і ми міняли назви вулиць – прощаючись назавжди з символами комунізна. Я брав участь всюди, а пригадати якусь мить і почуття, що ось вона – перша секунда незалежності не припам'ятаю, напевно, це бажання жило у мене з народження.

Мені і моїй родині незалежність принесла свободу, можливість бути вільним і відповідати за це. А ще незалежність дала можливість бути громадянином не тільки своєї країни, а й усієї Європи. Це багато значить. Наші діти приймають це як само собою, що дано людині від народження.

Я думаю, що наш досвід можна приймати і в Україні, а особливо в тому напрямку, що треба змінювати менталітет і пройти шлях самостійно, і почати змінювати все з головного, з самого себе. Це і буде Ваш шлях і ваша бажана для кожного свобода і незалежність.

Треба, щоб кожен сказав собі: якщо я хочу бачити країну, щоб вона змінювалася для мене, то я по-перше повинен змінюватися сам. Я не можу дати і брати хабарі, я не можу порушувати закон. Навіть якщо розумієш, що порушувати закон тобі буде корисніше, але ти цього не можеш робити, ти ж частина своєї країни. І розуміння: як я змінився і що роблю корисного для країні, не думаючи про себе. Кожен працює над собою, а змінюється країна.

Минулого літа я був в Україні, коли ви святкували День Незалежності. І я там зрозумів, яка це цінність для народу. Країна незалежна, значить і твоя родина незалежна, значить і ти сам незалежний, і тобі особисто легше дихати. Я бачив, що для України це дуже важливо. Раз я помітив що це для вас важливо, то я впевнений, що ваша країна дуже швидко буде йти вгору. Якщо ти любиш свою країну незалежною, якщо ти всі свої обов'язки виконуєш, як десять заповідей Божих, по них і живеш, то у вас є світле майбутнє як незалежного народу в незалежній країні.

Я іноді замислююся над іншим ходом історії: а що якби військова сила не дала зруйнувати Радянський Союз, я, можливо, і не знав би, що таке бути незалежним. Я вчився у вищій школі мистецтв, ми були трохи інші і завжди думали не так і намагалися бути не такими, як всі... Ми знали, що СРСР не те, щось робиться не так, але не знали, як інакше. У нас не було іншого досвіду тоді. І, як прийшла незалежність, ми побачили, що можемо жити по-іншому.

Бути вільним нелегко, дехто говорить, що йому простіше було жити в радянські часи. Hе мати країни, не мати незалежності. Бути незалежним і бути вільним це нелегко, треба працювати і хотіти бути вільним. А ще є відповідальність за Свободу. І в нас дехто говорить, що при руських було краще, але вони не розуміють, що вже неможливо відмовитись від свободи, яку маємо...

Ковток повітря свободи і день життя вільним дає людині силу ніколи не повертатися в рабство. Так було ще з давніх часів.

Я думаю, що в сучасному світі вільних країн не обов’язково, щоб у друзів був загальний паркан, або як то кажуть – спільні кордони. У мене є дві дуже великі любови – Україна і Грузія. І та і інша країни для мене сьогодні дуже близько, іноді російський кордон перетнути довше, ніж долетіти до Грузії. Пару годин і ти гуляеш по Кутаїсі  чи Тбілісі. Так само  просто і з Україною. Cів у Каунасі ввечері, а вранці вже у Львові. Я думаю, що наша Земна куля – дуже маленький простір для людей, які володіють сучасними технологіями, розумні люди допомагають дружити спілкуватися, радуватися життю.

Я думаю, що спілкування допомагає, a народна дипломатія, як наприклад, та, яку ми розвиваємо в громадських неурядових організаціях Міжмор'я, що діє в рамках Балтійсько-Чорноморської конфедерації.

Раніше, працюючи в місцевому самоврядуванні, я займався питаннями міжнародних зв'язків. Tоді розвивалися тісні зв'язки з Польщею. У нашій спільній історії Литви і Польщі всяке було, але ми як подружилися з містом Оструда, то вони нам стали близькі люди, ми завжди мали про що говорити, нам було цікаво. Головне, щоб люди безпосередньо дружили – це вище, ніж міждержавні угоди. Наша громадська організація йде шляхом народної дипломатії. Це дуже важливо і можна багато зробити. Ми іноді нічого не робимо, а думаємо, що влада повинна дати дозвіл, але цього немає. Зараз кожен для своєї сім'ї, для друзів – Президент, і кoжний з нас член народного Сейму. Мені, як литовцеві, важлива нашa сильнa державa, я розумію реальність, і не чекаю, і не вимагаю, щоб прeзидент робив щось особисто для мене. Він повинен робити для держави, її авторитету в світі. А який внесок повинен я нести, наприклад, щоб з Україною дружити, я це повинен робити. Ні президент, ні заходи – ніхто за мене це не зробить так добре, як зроблю це я для себе і друзів...

Незалежність однакова всюди. Я чув по українському радіо хороші слова: "Ми хочемо бачити країну, щоб не було корупції, чесну, але ми не всі хочемо це робити". Чому? Адже якщо я люблю свою країну, то я повинен робити так, щоб країна починалася з мене. Ми з українцями не дуже відрізняємося. Я думаю, наш менталітет дуже схожий, наше мислення і стремління до свободи дуже близькі. Я з усіма в Україні знайшов спільну мову. Був один епізод у Мінську, коли я сказав: "Героям Слава", як привітання, а хлопці з України втекли, напевно подумали, що я провокатор. Я зрозумів, що багато людей у ​​Вас бояться Незалежності і Свободи. Або чого іншого бояться – Не бійтеся – і це вже крок до Свободи. Лякають тільки лякливих. Я в наші важкі роки працював журналістом, і мене теж лякали, і всяке було, але я писав те, що повинен був писати і нічого зі мною не сталося.

Головне, що кожен повинен відчувати Незалежність – це щоденна праця, що починається з тебе особисто, незалежність країни- це твоя любов, що втілена в реальних справах. Незалежність народів – коли ми дружимо, творимо і радіємо як рівні і вільні... З нашим державним святом я вітаю і українців, адже литовська незалежність відкрила багатьом народам шлях до Cвободи...

Підготували до друку Петро і Aнна Олар (Таураге, Литва)