Зображення користувача Петро Олар.
Петро Олар
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Сігітас Канцевічус про Незалежність Литви, яка починається з кожного з нас

Категорія:

Спецтема:

Діалог з Головою громадської міжнародної організації "Балтійсько-Чорноморська конфедерація", що створюється в Литві, діячем культури, директором об'єднання бібліотек міста Таураге, театральним режисером, літератором, фотохудожником і великим другом України - Сігітасом Канцевічюсом - ведуть журналісти Київського прес-клубу Петро і Aнна Олар. 

Сігітас КАНЦЕВІЧУС: – Люблю Україну через творчих людей, які прославляють її в світі... (скрипачка Мирослава Которович в день Незалежності України – Львів – 2015 рік. Світлина Петра Олара)

Незалежність в Литву, як я пригадую, не прийшла моментально, її потрібно було відстоювати кожному. До мене особисто прийшло це усвідомлення, що ми знову незалежна країна, поступово. Я пам'ятаю, як майже кожен день брав участь в мітингах. Ми піднімали наші національні прапори часів незалежної Литви. Збиралися люди і ми міняли назви вулиць – прощаючись назавжди з символами комунізна. Я брав участь всюди, а пригадати якусь мить і почуття, що ось вона – перша секунда незалежності не припам'ятаю, напевно, це бажання жило у мене з народження.

Мені і моїй родині незалежність принесла свободу, можливість бути вільним і відповідати за це. А ще незалежність дала можливість бути громадянином не тільки своєї країни, а й усієї Європи. Це багато значить. Наші діти приймають це як само собою, що дано людині від народження.

Я думаю, що наш досвід можна приймати і в Україні, а особливо в тому напрямку, що треба змінювати менталітет і пройти шлях самостійно, і почати змінювати все з головного, з самого себе. Це і буде Ваш шлях і ваша бажана для кожного свобода і незалежність.

Треба, щоб кожен сказав собі: якщо я хочу бачити країну, щоб вона змінювалася для мене, то я по-перше повинен змінюватися сам. Я не можу дати і брати хабарі, я не можу порушувати закон. Навіть якщо розумієш, що порушувати закон тобі буде корисніше, але ти цього не можеш робити, ти ж частина своєї країни. І розуміння: як я змінився і що роблю корисного для країні, не думаючи про себе. Кожен працює над собою, а змінюється країна.

Минулого літа я був в Україні, коли ви святкували День Незалежності. І я там зрозумів, яка це цінність для народу. Країна незалежна, значить і твоя родина незалежна, значить і ти сам незалежний, і тобі особисто легше дихати. Я бачив, що для України це дуже важливо. Раз я помітив що це для вас важливо, то я впевнений, що ваша країна дуже швидко буде йти вгору. Якщо ти любиш свою країну незалежною, якщо ти всі свої обов'язки виконуєш, як десять заповідей Божих, по них і живеш, то у вас є світле майбутнє як незалежного народу в незалежній країні.

Я іноді замислююся над іншим ходом історії: а що якби військова сила не дала зруйнувати Радянський Союз, я, можливо, і не знав би, що таке бути незалежним. Я вчився у вищій школі мистецтв, ми були трохи інші і завжди думали не так і намагалися бути не такими, як всі... Ми знали, що СРСР не те, щось робиться не так, але не знали, як інакше. У нас не було іншого досвіду тоді. І, як прийшла незалежність, ми побачили, що можемо жити по-іншому.

Бути вільним нелегко, дехто говорить, що йому простіше було жити в радянські часи. Hе мати країни, не мати незалежності. Бути незалежним і бути вільним це нелегко, треба працювати і хотіти бути вільним. А ще є відповідальність за Свободу. І в нас дехто говорить, що при руських було краще, але вони не розуміють, що вже неможливо відмовитись від свободи, яку маємо...

Ковток повітря свободи і день життя вільним дає людині силу ніколи не повертатися в рабство. Так було ще з давніх часів.

Я думаю, що в сучасному світі вільних країн не обов’язково, щоб у друзів був загальний паркан, або як то кажуть – спільні кордони. У мене є дві дуже великі любови – Україна і Грузія. І та і інша країни для мене сьогодні дуже близько, іноді російський кордон перетнути довше, ніж долетіти до Грузії. Пару годин і ти гуляеш по Кутаїсі  чи Тбілісі. Так само  просто і з Україною. Cів у Каунасі ввечері, а вранці вже у Львові. Я думаю, що наша Земна куля – дуже маленький простір для людей, які володіють сучасними технологіями, розумні люди допомагають дружити спілкуватися, радуватися життю.

Я думаю, що спілкування допомагає, a народна дипломатія, як наприклад, та, яку ми розвиваємо в громадських неурядових організаціях Міжмор'я, що діє в рамках Балтійсько-Чорноморської конфедерації.

Раніше, працюючи в місцевому самоврядуванні, я займався питаннями міжнародних зв'язків. Tоді розвивалися тісні зв'язки з Польщею. У нашій спільній історії Литви і Польщі всяке було, але ми як подружилися з містом Оструда, то вони нам стали близькі люди, ми завжди мали про що говорити, нам було цікаво. Головне, щоб люди безпосередньо дружили – це вище, ніж міждержавні угоди. Наша громадська організація йде шляхом народної дипломатії. Це дуже важливо і можна багато зробити. Ми іноді нічого не робимо, а думаємо, що влада повинна дати дозвіл, але цього немає. Зараз кожен для своєї сім'ї, для друзів – Президент, і кoжний з нас член народного Сейму. Мені, як литовцеві, важлива нашa сильнa державa, я розумію реальність, і не чекаю, і не вимагаю, щоб прeзидент робив щось особисто для мене. Він повинен робити для держави, її авторитету в світі. А який внесок повинен я нести, наприклад, щоб з Україною дружити, я це повинен робити. Ні президент, ні заходи – ніхто за мене це не зробить так добре, як зроблю це я для себе і друзів...

Незалежність однакова всюди. Я чув по українському радіо хороші слова: "Ми хочемо бачити країну, щоб не було корупції, чесну, але ми не всі хочемо це робити". Чому? Адже якщо я люблю свою країну, то я повинен робити так, щоб країна починалася з мене. Ми з українцями не дуже відрізняємося. Я думаю, наш менталітет дуже схожий, наше мислення і стремління до свободи дуже близькі. Я з усіма в Україні знайшов спільну мову. Був один епізод у Мінську, коли я сказав: "Героям Слава", як привітання, а хлопці з України втекли, напевно подумали, що я провокатор. Я зрозумів, що багато людей у ​​Вас бояться Незалежності і Свободи. Або чого іншого бояться – Не бійтеся – і це вже крок до Свободи. Лякають тільки лякливих. Я в наші важкі роки працював журналістом, і мене теж лякали, і всяке було, але я писав те, що повинен був писати і нічого зі мною не сталося.

Головне, що кожен повинен відчувати Незалежність – це щоденна праця, що починається з тебе особисто, незалежність країни- це твоя любов, що втілена в реальних справах. Незалежність народів – коли ми дружимо, творимо і радіємо як рівні і вільні... З нашим державним святом я вітаю і українців, адже литовська незалежність відкрила багатьом народам шлях до Cвободи...

Підготували до друку Петро і Aнна Олар (Таураге, Литва)

 

Наші інтереси: 

Цінувати свою Незалежність і Свободу.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Вiктор Нокiд.
0
Ще не підтримано

Так у справі фактичного розвалу СРСР вони були першими 11 березня 1990 року. Витримали півтора року економічної блокади, військові провокації. Газета "Литва" (колишня "Советская Литва") більше року виходила в обмеженому обсязі на товстому офсетному папері, інколи на обгортковому крафт-папері.

Кепсько, що за роки незалежності Литва втратила чверть населення через зменшення народжуваності та виїзд у Евросоюз. .

Коментарі

Зображення користувача Вiктор Нокiд.
0
Ще не підтримано

Так у справі фактичного розвалу СРСР вони були першими 11 березня 1990 року. Витримали півтора року економічної блокади, військові провокації. Газета "Литва" (колишня "Советская Литва") більше року виходила в обмеженому обсязі на товстому офсетному папері, інколи на обгортковому крафт-папері.

Кепсько, що за роки незалежності Литва втратила чверть населення через зменшення народжуваності та виїзд у Евросоюз. .