Продовження першої частини.
Після наради, проведеної Гальдером (13.08.1941), Гітлер вирішив запросити Муссоліні на Східний фронт.
Дуче з вдячністю прийняв запрошення і 25 серпня прибув у супроводі начальника Генерального штабу Каваллеро, начальника Кабінету міністерства закордонних справ Анфузо, посла в Берліні Альфьєри і свого старшого сина, двадцятип'ятирічного Вітторіо, який виконував обов'язки його секретаря, в ставку Гітлера в Растенбурзі («Вовче лігво», нім. Wolfsschanze – прим. В.Ф.).
Зустрічі в ставці були заповнені довгими бесідами в яких Гітлер відверто ділився з Муссоліні своїми думками і спостереженнями про війну з Росією. Найбільш цікавими для італійців, за словами Анфузо, який залишив докладний опис візиту, були визнання Гітлером прорахунків в оцінці потенціалу Радянського Союзу. «Росіяни виявилися не тими «степовими напівварварами», які потрапили під ярмо марксизму, які малювалися Гітлеру до початку військових дій, – пише він, – у них була, можливо, груба, але, що набагато важливіше, хороша зброя, і вони люто билися. Хоча Гітлер продовжував стверджувати, що він знищив Червону Армію, було ясно, що він натрапив на міцний горішок» [1].
Муссоліні з деяким задоволенням відзначив потік прикметників, якими Гітлер намагався виправдати «витрати» плану «блискавичної війни». Свої враження він підсумовував наступним чином: «Важка війна для Німеччини відверне велику частину її сил і відновить при укладанні миру ту рівновагу між Італією і Німеччиною, яку зараз порушено» [2].
На заключному обіді в ставці Гітлер повернувся до теми «хрестового походу». «Я захищаю Європу від азіатського марксизму», – говорив він, пильно дивлячись у вікно, за яким стелився ліс: за ним при великій уяві можна було уявити собі поля Росії, які слід було завоювати [3].
Гітлер запросив Муссоліні на чотиримоторному «Кондорі» відвідати ставку фельдмаршала Гюнтера фон Клюге і фельдмаршала Альберта Кессельрінга під Брестом.
Фельдмаршал Клюге ознайомив Муссоліні з історією Брестської фортеці, розповівши, що в Першу світову війну її захопили війська німецької армії, а 15 грудня 1917 року в ній було укладено мирний договір з Росією. Зупинився він також на подробицях штурму фортеці в 1941 році, зауваживши, що в артилерійській підготовці були задіяні 210-мм і 600-мм гармати.
Вони також відвідали штаб Герінга в Бресті, а потім повернулися на ніч в Растенбург.
28 серпня, ясного і спекотного літнього дня, Муссоліні і Гітлер вилетіли з аеропорту Кросмо в Південній Польщі в похідну ставку фельдмаршала фон Рундштедта під Уманню на Україні. З ними в літаку знаходилися Іоахім фон Ріббентроп, Генріх Гіммлер, його помічник Зепп Дітріх, італійський посол у Берліні Філіппо Анфузо, Діно Алфіері і Вітторіо Муссоліні.
Тут їх зустріла ціла дивізія німецьких солдатів. Гітлер прийняв левову частку захоплених вітань, але не був забутий і Муссоліні. Обом диктаторам жінки подарували квіти.
Після прибуття до Умані поруч з аеродромом було встановлено намет, де фельдмаршал Клюге доповів Гітлеру і Муссоліні ситуацію на фронті.
Продовження: Частина 3.
Посилання:
1. Messe G. La guerra al fronte russo, Roma, 1947.
2. Anfuso F. Da Palazzo Venezia al Lago di Garda, R. San Casciano, 1957
3. Цит. по: Крестовый поход на Россию. – М.: Яуза, 2005.
Ми повинні знати ВСЮ ПРАВДУ про Другу світову війну, незалежно від того, під якими прапорами воювали українці: під прапорами РСЧА, під прапорами Вермахту чи під прапорами ОУН-УПА.
Друзі, а вам не здається, що ми нічого не знаємо про Другу світову війну, особливо в Україні?
Гітлер і Муссоліні в Умані! Я спочатку подумав, що це з альтернативної історії.
Ні, навіть не здається. Ми нічого не знаємо про те, що відбувалося в Україні під час Другої Світової (Першої Світової також). Москвини забрали історію собі і роздають нам мілкими порціями у перевернутому вигляді. Доморощені сучасні історики також подають під кутом зору "варто-неварто".
Si vis pacem, para bellum
Коментарі
Друзі, а вам не здається, що ми нічого не знаємо про Другу світову війну, особливо в Україні?
Гітлер і Муссоліні в Умані! Я спочатку подумав, що це з альтернативної історії.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Бельгійці не будуть знати правди про сьогоднішні криваві події у їхній столиці.А про Світову війну ми не будемо знати правди ніколи.Та й кому вона потрібна та правда.Головне щоб ковбаса була дешева і "95 квартал" "творив" своє мило.Та невелика кількість людей,яким дорога правда губляться у цьому сонному натовпі двоногих мешканців планети.
Вірю в те, що розумію.
"Виникнення народів і держав, а також їх подальша боротьба за своє існування і становить ... зміст того, що ми маємо на увазі під словом «історія»".
"У всі часи потрібні ... жертовність і мужність, хоробрість і вірність, віра і героїзм. І ті представники народу, яким властиві ці якості, обов'язково заявлять про себе. Саме вони роблять історію".
[3 вересня 1933 р., Нюрнберг]
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Не здається, а в цьому переконаний. Все що нам "згодовували" - брехня, або військова пропаганда.
Ні, навіть не здається. Ми нічого не знаємо про те, що відбувалося в Україні під час Другої Світової (Першої Світової також). Москвини забрали історію собі і роздають нам мілкими порціями у перевернутому вигляді. Доморощені сучасні історики також подають під кутом зору "варто-неварто".
Si vis pacem, para bellum
Проблема в політичній заангажованості, як професійних істориків, так і самодіяльних дослідників історії.
Візьмемо, наприклад, проблему націоналістичних і підпільних організацій Києва під час німецької окупації 1941-1943 рр. В Києві діяли: націоналістично налаштовані групи, які співпрацювали з окупаційною владою і допомагали налагоджувати життя міста; партійне комуністичне підпілля, залишене для підривної роботи при відступі з Києва; "антифашистське" стихійно організоване підпілля; підпілля ОУН-мельниківське; підпілля ОУН-бандерівське. Але і досі ніхто не взявся розібратися в їхній діяльності.
І досі немає досліджень по звільненню українців з таборів військовополонених. Я особисто знайшов документ Українського Червоного Хреста про звільнення під їх відповідальність 52 українців-військовополонених з Дарницького табору.
Немає серйозних досліджень по перебігу життя в окупованому Києві. Знову таки, я знайшов документ, що влітку 1942 року на пляжах Труханового острову відпочивало більше 120 тисяч киян. Дані - по проданим квиткам на переправу (мости через Дніпро були знищені). АЛЕ... Військовослужбовці Вермахту і працівники окупаційних установ не купували квитки - у них були пільги. Таким чином на пляжі відпочивали цивільні кияни! Життя було таке нестерпне, що хотілося на пляж !?
До речі, між комуністами і "бандерівцями" існує певна спільність поглядів на висвітлення періоду окупації - все було жахливо! Але, чомусь, при цьому "жахливо" люди не мерли від голоду, як у 1932-1933 роках!
Після зруйнування Хрещатика більше 50 тисяч (!) киян залишилися без даху над головою, без елементарних побутових речей. І окупаційна адміністрація якось розселила цих людей.
Кожен з нас, якщо вважає себе часткою УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ, повинен внести хоча б маленький внесок у збереження історії рідного краю!
ГОЛОВНЕ - БУТИ ЧЕСНИМ І ПРАВДИВИМ !
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Я б сформував питання трохи по-іншому:
А чи хочемо ми знати нашу правдиву історію!?
Організацій, які називають себе "патріотичними", "націоналістичними", "бандерівськими"... на сьогодні набереться не менше півсотні. Але їх внесок в дослідження нашої історії мізерний. Причина проста: робота в архівах потребує постійної щоденної копіткої праці, важливої, але зовні непомітної. А пару разів на рік пройти з прапорами... прогорлати "Слава Нації" та "Слава Степану Бандері!" забезпечує піар до наступної акції.
Та що говорити про давню історію, якщо навіть історії Майданів 2004 і 2013-14 років і досі правдиво не написані.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Питаннячко до автора тексту та перекладача::
Що це таке:
«Важка війна для Німеччини відверне велику частину її сил і відновить при укладанні світу ту рівновагу між Італією і Німеччиною, яку зараз порушено»
Треба ретельно редагувати переклад, який робить обчислювач.
Хай Буде!
Виправив! Дякую, що ретельно читаєте текст і вказуєте на помилки!
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
ВІдповідаю на "питаннячко" :-)
Муссоліні мав на увазі відновлення рівноправного партнерства між Італією і Німеччиною після закінчення війни і підписання мирного договору між її учасниками... В той же час, говорячи так, він мав на увазі і встановлення нового світового порядку в Європі, в якому було б місце і Італії.
Муссоліні знав думку Гітлера, висловлену в розмові з Раушнінгом в 1933 році:
"Ми ніколи не зможемо проводити велику політику, не маючи міцного і потужного ядра в центрі. Компактного ядра з вісімдесяти або ста мільйонів німців! Крім Німеччини, в це ядро повинні увійти Австрія, Чехословаччина і частина Польщі. Навколо нього слід створити систему малих і середніх васальних держав: Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, решта Польщі, а також Угорщина, Югославія, Румунія ..."
Я не хотів вживати "розподіл світу", тому використав "укладання світу"...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Ще одне розвіювання міфів про війну, її перебіг, різні "бункери".
"В тему" до дослідження пана Володимира слід додати раніше опубліковану на Народному Оглядачеві (15.10.2013 р.) статтю Тетяни ЩЕРБАТЮК (Gazeta.ua) "У Вінниці вперше розвіяли міф про підземні бункери Гітлера на ставці Верфольф"
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Я дружу з Андрієм Швачко, який разом з Мартіном Богартом довгий час досліджують "Вервольф". Вони зробили чудову книгу-довідник по цьому об'єкту.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Якось, ще малим, почув було кілька фраз "про війну" від двоюрідної бабусі. Вона казала, що під час війни в їхній хаті (с.Родниківка, біля Умані) квартирували німецькі солдати.
А оце нещодавно, якось я взявся розпитувати у своєї тітки "про війну". Вона малою (8-10 років) бачила тих німців, які квартирували в їхній хаті. Розповіла, що квартиранти ділилися з ними своїми солдатськими пайками - сочевицею з м'ясом, що німці гарно ставилися до них... Особливо гарно ставилися до її меншого братика, гладили його по голівці. Він був білявий і німцям це сподобалося (бачили в ньому арійця?). А ще німецький солдат показував їм фото своєї родини і казав, що в нього в дома також є двійко дітей ("кіндерів"), і що воювати він не дуже й хотів.
Далі тітка розповіла, що солдати регулярної німецької армії не буйствували, а от есесівці, які входили в село після них, діяли жорстко...
Далі я окремо поцікавився, а чи(як) можна порівняти дії есесівців із діями комуністів? Тітка відповіла, що так, навіть гірше...
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Люди різні... І їх поведінка на війні теж різна.
Спостерігаючи поведінку сучасної олігархії розумієш, що на війні досить часто навіть есесівці вели себе більш пристойно...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Мій дідусь Іван служив напередодні війни в прикордонних військах. Довго не довелось... з перших днів війни - полон і табори для військовополонених у Німеччині... Визволили американці.
Не любив розповідати... Але раз розказав, що під час бомбардування табора завдяки його винахідливості спаслися від вибуху бомби він і німецький солдат, який був приставлений до нього конвойним. Під час бомбардування вони вскочили разом в спеціальну щілину, обставлену бетонними плитами (захист від бомбардувань). Саме поруч вибухнула бомба, їх обсипало землею і, що саме гірше, плити від вибуху стали змикатися. Ще мить і їх би було поховано, як то кажуть "заживо". Дідусь вхопився за рушницю німця і знаками показав, що хоче використати її як розпірку між плитами. На щастя, німець вчасно зрозумів і не пручався довго. Так вони й залишилися живими. Потім вдячний німець як міг допомагав дідусеві.
Отакі от життєві "історії про війну" :-)
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Адольф Гитлер и Бенито Муссолини в гарнизонном клубе оккупированной Брестской крепости.
В составе немецкой делегации на снимке присутствуют: начальник штаба Верховного командования вермахта генерал-фельдмаршал Вильгельм Кейтель (Wilhelm Bodewin Johann Gustav Keitel), начальник оперативного управления Верховного главнокомандования вооруженными силами Альфред Йодль (Alfred Jodl); командующий 4-й армией генерал-фельдмаршал Гюнтер фон Клюге (Günther von Kluge), командующий 2-м воздушным флотом люфтваффе генерал-фельдмаршал Альберт Кессельринг (Albert Kesselring) и другие. Итальянский генерал в левой части фотографии — начальник генерального штаба Италии Уго Кавальеро (Ugo Cavallero)
(Коментар і фото вставлено по посиланню на VK (соцмережа ВКонтакті)
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Дивна рiч дойчськi офiцери у звичайних одностроях, а Хiтлер й Муссолiнi у зимовогу одязi.
Хай Буде!
Всі вищі керівники Німеччини і Італії одягнені в плащі і шинелі...
Я теж розмірковував над цим питанням :-)
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!