Кримнаш, Русскій Мір, Подолання тероризму в Сирії – Стратегічні Студії

Путінський режим живе в режимі безперервної вистави (так званого «шоу», якщо висловлюватися англомовним «суржиком»).  При цьому сюжети для вистави виникають вже не тільки зусиллями майстрів сцени із оточення Володимира Путіна. Так останній сюжет про «Панаму» був вельми несподіваним. Але цей текст буде присвячений деяким деталям сюжету про Сирію.

Якщо дивитися все, що промовляється про цю дивовижну імпрезу в засобах масової так би мовити «інформації» РФ, то складається враження, що Путін у черговий раз усіх «переміг», подолав ІДІЛ, взагалі всіх терористів й ціле людство має бути йому за це вдячним.

Що ж відбувалось та відбувається там насправді.

Конфлікт у Сирії є частиною загального конфлікту між Іраком та Сирією. Цей конфлікт зараз став конфліктом «високої інтенсивності» за сучасною градацією конфліктів. Конфлікт «малої інтенсивності» – коли загальна кількість учасників конфлікту до п’ятисот тисяч. Конфлікт «середньої інтенсивності» – коли загальна кількість учасників від п’ятисот тисяч до одного мільйона учасників. Конфлікт «високої інтенсивності» – коли кількість учасників більше одного мільйона.

У Сирійському конфлікті за загальному театрі бойових дій воює більше одного мільйона осіб – це іракська армія, сирійська армія, курди, ІДІЛ, бойовики інших формувань, найманці, які воюють на боці Башара Асада та на боці іракського уряду із різних країн Близького Сходу. Це афганські шиїти хазарейці, шиїти Бахрейну, навіть із Ємену. Загалом це майже один мільйон двісті тисяч бійців. Кадровою базою так званої ІДІЛ стали «баасісти» – перш за все кадрові військовики саддамовської армії Іраку, члени Партії арабського соціалістичного відродження БААС.

Тому коли РФ надіслала туди два полка фронтових бомбардувальників (сорок одиниць) із сподіванням щось там скоїти, то це не дуже серйозно. Тим більше треба розуміти, що усі війни, які точилися після закінчення Другої Світової війни, мали хоча б якийсь наслідок тільки тоді, коли в них брали участь сухопутні війська. Із повітря РФ могла тільки надати деяку вельми обмежену підтримку.

При цьому стратегами із оточення ВВП передбачалося, що на землі воюватиме сирійська армія. Але сирійська армія за чотири роки війни фактично знищена. За цей час тільки вбитими сирійська армія втратила приблизно двісті тисяч осіб. Тільки в Алавійській провінції Латакія поховано більше сімдесяти тисяч осіб. Якщо до двохсот тисяч загиблих додати поранених, то ви матимете біля одного мільйона осіб, які стали жертвами війни із боку урядової армія Сирії.

До початку війни у Сирії мешкало двадцять два мільйона осіб. Зараз вісім мільйонів перебувають на територіях, які контролюють так звані «бойовики», члени ІДІЛ та так звана поміркована опозиція – супротивники режиму Башара Асада. П’ять мільйонів із Сирії виїхали. Тобто під контролем Башара Асада зараз перебуває не більше десяти мільйонів осіб. Загально відомо, що навіть під час тотальної війни загальна мобілізація не може дати більше десяти відсотків від населення держави. Якщо втрати вже склали біля мільйона, то очевидно, що мобілізаційний потенціал армії Башара Асада вичерпано.

Тобто можливості наступати сирійської армії близькі до нуля. Теперішні наступальні дії Башара Асада мають точковий характер, тобто є суто тактичним. Тому, коли телебачення РФ повідомляє про захоплення чергового «стратегічного села» – це все маячня. Оскільки єдина стратегічна мета, що там може бути – це взяття під контроль кордону Сирії із Туреччиною. Оскільки ця мета не досягнута, то виходить, що жодної мети наступ сирійської армії не досяг.

Якщо оголошено «перемир’я» й задача взяття під контроль кордону вже не ставиться, то виходить, що жодної стратегічної й навіть оперативної перемоги сирійська армія, тобто режим Путіна не досяг й вже не досягне.

До того так зване перемир’я насправді не має жодного значення, оскільки за великим рахунком у ньому взяла участь незначна кількість угрупувань бойовиків. Тобто більшість бойовиків взагалі перемир’я ігнорує.

Взагалі участь Путіна у «сирійській компанії» вельми нагадую участь у війні на Донбасі тим, що Росія допомогла там так званими «відпускниками» уникнути терористам остаточної поразки.

Стосовно наслідків «сирійського походу» для РФ. Треба розуміти, що приблизно дев’яносто п’ять відсотків осіб, які приїжджають до РФ на заробітки із мусульманських держав – колишніх республік СРСР мають мету заробити грошей. Абсолютна більшість із них навіть не має мети залишитися мешкати на території РФ. Тобто вони розглядають Росію як місце, де можна заробити грошей.

Але якщо врахувати, що кількість цим прибулих складає біля п’ятнадцяти мільйонів осіб, то навіть один відсоток із п’ятнадцяти мільйонів це досить багато. Якщо навіть ці люди, які складають один відсоток, перетворяться на «ісламістів», то Росії буде непереливки.

За досвідом подій у Сирії виявилося, що для захоплення міста (населеного пункту) треба кількість бойовиків у чверть відсотка від кількості населення цього міста. Тобто для взяття під контроль десятимільйонної Москви потрібно усього двадцять п’ять тисяч бойовиків. Насправді ці люди вже у Москві є. Фактично усі маршрутні таксі Москви та Петербургу обслуговуються водіями із Середньої Азії. Ці люди знають Москву та Петербург краще, ніж мешканці цих міст. Роздрібна торгівля у маленьких крамничках та на базарах, обслуговування великих супермаркетів також здійснюється цими людьми. Тобто ці люди у разі потреби можуть забезпечити транспортом та ресурсами тих самих двадцять п’ять тисяч бойовиків.

Тобто той мізерний відсоток «мігрантів» мусульман із Середньої Азії, які є радикальними ісламістами за певних обставин, складає для РФ смертельну загрозу.

Приклад застосування мусульманами сили в РФ вже був. У Хасайв’юрті було зачинено мечеть «радикальних ісламістів». Так от шеститисячна демонстрація мусульман, яка просто пройшлася вулицями цього міста, добилася відкриття мечеті.