Брахмани і кшатрії Ісуса Хреста, або Послання Гартленду

Для глибшого розуміння правильної взаємодії брахманів і кшатріїв доцільно звернутися до документу «Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого» (Євангеліє). У цій праці описується базова організаційна структура, сформована Ісусом Хрестом. Подібно до пальців руки, вона складається з 5 осіб з чітко визначеними ролями:

1. Лідер – світоглядно-вольовий блок (Ісус Хрестос).

2. Радник (брахман) – науково-освітній блок (Іван Заведей, Воанергес, Іван Богослов).

3. Правник (брахман) – правовий блок (Яків Заведей, Воанергес, Яків Справедливий, брат Івана).

4. Захисник (кшатрій) – силовий блок (Симон Петро).

5. Скарбник (господар) – економічний блок (Андрій, брат Симона Петра).    

Докладніше: Демоси Ісуса Хреста: брахмани, кшатрії, господарі

У цій статті взаємодію брахманів і кшатріїв розглянемо на прикладі апостолів Івана і Петра. Як і всі інші апостоли, вони були ровесниками і мали приблизно по 20 років. Ісус зібрав талановиту шляхетну молодь, спроможну до сприйняття нових знань, їх глибокого засвоєння і поширення.  

Як відомо, «друзі пізнаються в біді», точніше, під час випробувань. Таким випробуванням для апостолів стала Єрусалимська криза, яка тривала з четверга 22 березня 31 року (Таємна вечеря) до 25 березня 31 року (воскресіння Ісуса Хреста). Саме з четверга Євангеліє описує дружні стосунки між Іваном і Петром.

Син Блискавки

Попередньо нагадаємо, що апостол Іван Заведей був двоюрідним братом Ісуса, отримав від Нього (на пару з братом Яковом) ініціативне ім’я «Воанергес» (Сини блискавки) і в апостольській ієрархії займав перше місце. Тому під час «Таємної вечері» (святкування арійського Нового року) сидів за столом на найпочеснішому місці – праворуч Ісуса Хреста, що відображено на одноіменній картині Леонардо да Вінчі. Ім’я «Сини блискавки» брати Заведеї отримали тому, що вміли керувати блискавкою:

«Як наблизився час, Ісус твердо постановив пуститися в дорогу до Єрусалима. І вислав посланців перед собою; пішли вони й увійшли в якесь самарянське село, щоб Йому приготувати місце. Та самаряни Його не пустили, бо сприйняли Його за паломника до Єрусалима. Бачачи те, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш – ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх. Ісус, обернувшись, став докоряти їм. І вони пішли в інше село» (Лк 9.51–55).

Докладніше – Сини блискавки: два найбільші апостоли Ісуса Хреста мали українське прізвище

Тілоохоронець Ісуса

Симон Петро («Камінь») був природженим кшатрієм (воїном), тому в апостольській громаді виконував роль силовика і особистого тілоохоронця Ісуса Хреста. Зрозуміло, що насправді Ісус не потребував охоронця, оскільки перебував у Просторі волі (просторі безпечних подій) і мав безсмертне тіло. Проте для формування повноцінної зразково-показової команди (для прикладу нащадкам) Петро зайняв місце силовика і ходив з мечем.

Це називається «для виконання всієї правди», тобто для здійснення правильної дії – щоб було правильно. Подібним чином Ісус здійснив обряд омивання-очищення в Йордані: «Тоді Ісус прибув із Назарета, що в Галілеї, на Йордан до Івана, щоб омитися від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба омитися в Тебе, а Ти приходиш до мене. Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю правду, – і Іван погодився» (Матвій 3.13–15). Фраза «виконати всю правду» ще може означати «вчинити згідно зі звичаєм».

Що стосується організаційної структури, то Ісус дотримувався прадавнього, ще Трипільського звичаю, згідно з яким суспільство має бути структурованим на природовідповідні соціальні підсистеми – варни («якості»), або ж касти («чисті»). У повноцінній організації мають бути представлені усі три варни – брахмани, кшатрії, господарі.

Без кшатріїв діяльність організації втрачає сенс, тому що «усе, що створиш і не зможеш захистити, буде в тебе відібрано». З цією причини у мирних трипільців гонка озброєнь була релігійною нормою. Для утвердження цієї істини в організаційному ядрі апостольської громади була посада захисника. Функцію кшатрія-захисника виконував апостол Симон-Петро.

Зброя брахманів

Згідно з Євангелієм, брахман Іван Заведей використовував три типи зброї.

1. Духовно-інформаційна зброя: Іван був керівником групи з трьох євангелістів (Матвій, Марко, Лука), написав узагальнююче власне Євангеліє,  відредагував усі чотири Євангелія і перетворив їх на взаємодоповнюючу інформаційну систему з чотирьох компонентів, захищену від фальсифікацій.  

2. Енергетична зброя масового знищення: Іван умів керувати блискавкою («вогнем з неба») і завдавати удару по площам.

3. Психологічна зброя: Іван умів ставати невидимим і керувати людьми силою слова. Так, він невимушено зайшов у садибу первосвященика, яка пильно охоронялася, а потім щось сказав іудейському охоронцю воріт, і той пропустив усередину Петра: «Слідом за Ісусом здалека ішли Симон Петро з іншим учнем. Учень той увійшов у двір первосвященика, де вже був Ісус. Петро ж стояв надворі біля дверей. Вийшов той інший учень, промовив до воротаря й увів Петра».

Зброя кшатріїв

Кшатрій Симон Петро віртуозно володів мечем, для позначення якого в Євангелії використовується термін «махайра» (гелленською μάχαιρα). Так, коли слуга первосвященика вхопив Ісуса, Петро тут же акуратно відтяв йому праве вухо, не зачепивши інших частин тіла. Зверніть увагу, що цей хірургічно точний удар Петро здійснив у напівтемряві (при світлі смолоскипів), у штовханині серед озброєного натовпу. Ось як про це розповідає Чотириєвангеліє «Іуда ж відразу підійшов до Ісуса, щоб Його поцілувати, й каже: Радій, равві! І поцілував Його. Ісус його питає: Чого прийшов єси, друже? Іудо, поцілунком видаєш Сина людського? І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і вхопили Його. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: Господи, чи не вдарити нам мечем? Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв у нього праве вухо. Слуга той звався Малхом. Ісус озвався: Лишіть! І мовив до Петра: Сховай твій меч у піхви! І, доторкнувшись до вуха, зцілив його».

Легкість і швидкість

Апостол Петро був молодим, швидким, легким, веселим, прямим, щирим і безтурботним. Швидкі реакції – це обов’язкова якість вправного воїна. Завдяки швидкому мисленню Петро раніше за інших апостолів відповідав на Ісусові запитання. Так, якось Ісус запитав апостолів: «Що кажете про Мене: хто Я? Озвався Симон Петро й каже до Нього: Ти хрестос – Син Бога живого. І Він наказав їм гостро, щоб вони нікому не казали, що Він хрестос».  

Першість Петра у відповідях на запитання помилково пояснювалася тим, що Петро був найстаршим і найавторитетнішим. Для надання йому ще більшої ваги Петра зображували дідом з сивою бородою. Проте це суперечить прямоті і безпосередності Петра, який нерідко спочатку діяв, а потім думав. Характерним прикладом є епізод, коли Петро пішов по воді. Побачивши Ісуса, який невимушено йшов по хвилях, захоплений Петро захотів зробити те ж саме, тому негайно сказав: «Господи, коли це Ти, вели мені прийти по воді до Тебе! Іди! — сказав Ісус. І вийшов Петро з корабля, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув: Господи, рятуй мене! Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: Маловіре, в чому засумнівався?»      

Така щира прямолінійність властива саме молодим, сміливим і енергійним: «Ісус, глянувши навколо, сказав до своїх учнів: Як тяжко багаті входитимуть у Царство Боже. Тоді озвався Петро і сказав до Нього: Ось ми покинули все й пішли за Тобою; що будемо за те мати?» – запитання «в лоб», без жодної дипломатії, властивої для людей з життєвим досвідом. Пряме запитання, пряма відповідь: «Ісус відповів їм: Істинно кажу вам: ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте». Вічне життя – це не метафора, а фізичне безсмертя: «Ті ж, що удостояться осягнути нової епохи, вмерти вже не можуть, тому що вони є рівними ангелам і є синами Бога – воскресіння діти сущі» (Лк 20.34–36)». 

Зрада чи воєнна хитрість?

Існує уявлення, що Петро все життя перебував у пригніченому стані через свою «зраду Ісуса», тому що він «відрікся Господа». Насправді ж усе було навпаки. На Таємній вечері Ісус наказав апостолам «розсіятися» і здалека спостерігати за подіями, не втручаючись і не ризикуючи, тому ще усе це наперед заплановано і відбудеться за будь-яких обставин.

«Тоді Ісус сказав їм: Усі ви потрапите у безвихідь цієї ночі, але після мого воскресіння Я випереджу вас у Галілеї. Озвався тоді Петро й каже Йому: Хоч би і всі потрапили у безвихідь, та не я! Ісус мовив до нього: Істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ж ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі відмовишся від Мене. Та Петро ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з Тобою і вмерти, не відречуся Тебе! Так само говорили всі учні».

Інші учні послухали Ісуса і стежили за подіями на безпечній відстані. Але ж Петро був тілоохоронцем Ісуса, тому вважав своїм обов’язком бути поряд з Ним. Це було важко і ризиковано, адже треба було проникнути у двір первосвященика, який був переповнений озброєними іудеями і пильно охоронявся. Уявімо собі охорону адміністрації президента у воєнний час. Щось подібне тоді було в Єрусалимі в «адміністрації первосвященика».

Для проникнення всередину «адміністрації» Петро звернувся до Івана, і той невимушено провів Петра крізь охорону. У дворі первосвященика на Івана ніхто не звертав увагу – наче він був невидимий або перебував у паралельному просторі. Натомість Петра там одразу ж «вирахували». Для порятунку свого життя йому довелося застосувати обман і категорично заперечити зв’язок з Ісусом та його учнями. Це що, зрада?

Петро переконався, що усе відбувається за словами Ісуса «Усі ви потрапите у безвихідь цієї ночі». Тож попри всі свої старання він не може вплинути на події. Він, кшатрій, виявився безсилим щось змінити. Та ще й довелося виправдовуватися перед дітьми диявола. Розумом Петро усе це сприйняв, але не зміг стримати емоцій: «І, вийшовши звідтіль, заплакав гірко».           

Проте такий стан емоційної важкості тривав не довго. Після воскресіння Ісуса Хреста апостол Петро не просто ходив, а весело бігав по воді. Це свідчить про його фізичну і ментальну легкість, властиву молодості, чистоті, святості.

Швидкий і ще швидший

Петро був дуже швидкий, а проте Іван його перевершував. Так, Євангеліє оповідає проте те, як апостоли бігли до гробниці, щоб переконатися у Воскресінні: «Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тому й прибув до гробниці перший. Нахилившись, він бачить – лежить полотнище, однак він не ввійшов. Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробу, бачить, що лежить полотнище. Тоді ввійшов і той інший учень, який перший був».

У порівнянні з Петром, в Івана все відбувалося легко, невимушено, граючись. Подібно до Ісуса, він впевнено перебував у Просторі волі. Зокрема, він спокійно стояв на Голготі біля тавра, на якому розіп’яли Ісуса. Навколо було повно тріумфуючих ворогів, проте Івана вони не бачили. Для них він був невидимим. У просторі подій Івана не було такої події як фізичний контакт з дітьми диявола. Іван та іудеї перебували на різних енергетичних рівнях, у паралельних площинах.  

Чи міг Іван бігати по воді? А навіщо? Він просто літав, а також   миттєво переміщувався у просторі: зникав в одній точці і з’являвся в іншій. Так, як це робив Ісус: «Тоді відкрилися в них очі, і вони Його впізнали. Та Він зник від них... Пізніше з’явився Він також і одинадцятьом, коли вони були за столом. Як звечоріло, і двері були зачинені там, де були учні, прийшов Ісус, став посеред них. Вони, схвильовані, гадали, що привида бачать. Та Він сказав їм: Та це ж я! Доторкніться до Мене та збагніть, що привид тіла й кісток не має, як бачите, що Я маю. І зраділи учні, побачивши Господа. А як вони з радощів іще не йняли йому віри й дивувались, Він сказав: Чи не маєте тут чого їсти? Вони подали Йому стільникового меду. Він узяв його і їв перед ними».  

Апостоли були ошелешені тому, що Ісус раптово з’явився у приміщенні з зачиненими дверима. В сучасних термінах це називається телепортацією.

Для апостола Петра були ближчими стихії землі і води, тому він ходив по воді наче по землі. А для апостола Івана ближчими були стихії повітря і вогню – він їх і використовував для пересування у просторі.

Апостол Іван, брахман

Дружба брахманів і кшатріїв

На прикладі брахмана Івана і кшатрія Петра Євангеліє дає настанову щодо варнових архетипів та їх правильної взаємодії.

З погляду психологічної типології, апостол Іван був етико-інтуїтивним інтровертом, псевдо – «Миротворець». Головна психічна функція цього соціотипу – «етика любові»: Іван вважав, що головне для громади послідовників Ісуса – солідарність, тому постійно повторював: «Браття, любімо один одного!»

Будучи інтровертом, «Миротворець» мало говорить, а перед тим, як щось сказати, спершу добре подумає. Ні з ким не конфліктує. Йому дуже важко не виконати прохання, засмутити друзів відмовою. Коли Петро попросив Івана запитати в Ісуса про те, хто зрадник, Іван негайно виконав це прохання: «Був же за столом, при Його грудях, той з Його учнів, якого Ісус любив. До нього й кивнув Симон Петро та сказав йому: Спитай, хто той, про якого Він говорить. І він, нахилившись до грудей Ісуса, каже Йому: Господи, хто то? Ісус відповів: Той, кому Я, вмочивши у тарілку, дам кусень хліба. І вмочив кусень, і подав Іуді Іскаріотові».

Коли Петро попросив Івана провести його у двір первосвященика, Іван не зміг йому відмовити, хоча Ісус радив не втручатися у хід подій.

Друга найбільш розвинена психічна функція етико-інтуїтивного інтроверта – «інтуїція здібностей». Вона дає «Миротворцям» розвинену фантазію, бачення перспектив, внутрішню глибину і спроможність сприймати світ у його цілісності. Це та «тиха вода», яка «греблі рве».  Представники цього типу захоплюються новими ідеями, схильні до внутрішнього й широкого бачення. Багато з них цікавляться книжками й мовами, мають талант бути письменниками. Тож не випадково, що Ісус саме Івану доручив виступити в ролі не тільки євангеліста, а й головного редактора Чотириєвангелія.    

Апостол Петро був «логіко-сенсорним інтровертом», жартівливі псевдо – «Адміністратор», «Шерлок Холмс», «Бульдозер». Характерні риси: конкретне логічне мислення, прямолінійна чесність, «гра за правилами», дисципліна, наполегливість, рішучість. Це завжди «людина дії» зі  швидкими реакціями – настільки швидкими, що нерідко спочатку діє, а потім думає. Не терпить зволікань, не любить відкладати виконання рішень. Виконуючи відповідальну роботу, розраховує не на імпровізацію, випадок чи несподіване натхнення, а на своєчасний початок і наполегливість. Усе це робить таких людей практичними й реалістичними, зацікавленими передусім у тому, що є «тут і тепер». Вони люблять таку роботу, результати якої безпосередні, наочні і реальні.

Соціотипи «Миротворець» і «Адміністратор» перебувають у стосунках повного взаємного доповнення (дуалізації). Такі стосунки є найприємнішими і найпродуктивнішими, адже сприяють ефективній взаємодії і самореалізації учасників дуальної пари. Дуалам завжди цікаво один з одним, адже вони є протилежностями, але не конфліктними, а взаємно доповнюючими. Саме такі стосунки були між Іваном і Петром. Це була яскрава дружба, і вона виразно показана в Євангелії.

Докладніше про соціотипи та інтертипні стосунки – у книзі «Психологічні аспекти в менеджменті: типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика» (1997).  

Послання Гартленду – країні Оу

Як ми вже знаємо, двоюрідні брати Ісуса Хреста – апостоли Іван і Яків Заведеї – мали типове українське прізвище. Оскільки Ісус володів давньоукраїнською мовою, то вірогідно, що Діва Марія, святий Йосип і весь рід Ісуса також володів цією «хатньою» (материнською, внутрішньою) мовою. Марія Магдалина зверталася до Ісуса «Раввуньо» (ніжний український варіант арамейського «равві» – вчитель, яке є редукованим від "дру-від" – «знавець сили»). Перше своє чудо – перетворення води на виноградний фреш – Ісус здійснив у галілейському місті Каня (каня, канюк – соколоподібний птах; Канів – місто на Київщині).     

Інтегральний соціотип української варни брахманів – етико-інтуїтивний інтроверт («Миротворець»), що відповідає соціотипу ідеального брахмана – апостола Івана Заведея, Сина блискавки.  

Інтегральний соціотип української варни кшатріїв – логіко-сенсорний екстраверт («Адміністратор»), що відповідає соціотипу ідеального кшатрія – апостола Симона Петра. Докладніше у статті: Структура національного характеру.    

Увесь описаний вище «збіг випадковостей» може свідчити про те, що адресатом Доброї новини є не абстрактне «кризове людство XXI століття», а конкретно український народ – народ Серця Землі, цивілізаційного полюсу, Оу-країни – «країни зародку».

Євангеліє – це послання постіндустріальному Гартленду для правильного творення нового світу.  

Радіймо!

Продовження: «Ви, що пішли за мною», або Мотивація до фізичного безсмертя 

Гурт Wardruna (Норвегія) - Hagal