Заповідь людині любити бога – це релігійна вимога ставати боголюдиною (+аудіо)

Аудіоверсія: Заповідь людині любити бога – це релігійна вимога ставати боголюдиною

«Люби господа, бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю,  всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема» (Матвій 22.34–39, Марко 12.28–31, Лука 10.25–26). 

Перше питання: кого Ісус має на увазі під господом, який є богом?

– Мабуть, він говорить про Творця Всесвіту?

– Творця Всесвіту Ісус Хрестос називає Отцем, про що виразно сказав у молитві: «Отче наш, що єси на небесах!» (Матвій 6.9). Те ж саме в інших місцях Євангелія: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Матвій 5.48). «Ісус сказав: Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лука 23.34),  «Ісус закликав сильним голосом: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!» (Лука 23.46). Безпосередньо перед воскресінням Лазара «Ісус звів очі вгору й мовив: Отче, дякую Тобі, що вислухав Мене». Під час благословення учнів «І каже їм Ісус: Як Мене послав Отець, так Я посилаю вас» (Іван 20.21).  

– Тоді кого Він називає господом богом?

Спочатку погляньмо, кого Ісус називає «богом».

«Ісус у відповідь сказав їм: Майте віру бога!»

«Щасливі скромні, бо їхнє Царство боже».

«Щасливі чисті серцем, бо вони побачать бога».

«Вернися додому й розкажи все, що бог зробив тобі і як змилосердився над тобою».

«А ви, – спитав їх, – що кажете про мене: хто я? Озвався Симон Петро й каже до Нього: Ти хрестос – син божий. І Він наказав їм гостро, щоб вони нікому не казали, що він хрестос».

 «Царство боже є всередині вас».

«Ті ж, що удостояться осягнути тієї епохи, не женяться і не виходять заміж, та й вмерти вже не можуть, бо є синами Божими – воскресіння діти сущі».

«Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла божі виявились на ньому».

У цих випадках словом «бог» Ісус називає внутрішню індивідуальну божественну сутність людини – її «божественне ядро», «іскру божу», «образ божий».  

Лише при спілкуванні з іудеями, використовуючи доступні їм поняття, Ісус вживає «бог» в розумінні зовнішньої творчої сили:

«Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає».

«Віддайте кесареве кесареві, а боже – Богові».

Але це лише тому, що іудейський світогляд не допускав існування в людині «іскри божої».

– А що в наведених цитатах означає термін «син бога»?

– Термін «син бога» або «хрестос» означає людину, яка усвідомлює наявність у собі божественної сутності. Людина з божественною свідомістю ще називається «боголюдиною».

– А хто такий господь?

Звернімося знову до тексту Євангелія:

«Вирівняйте дорогу господню».

«І приступив до Нього сотник, благаючи Його: господи, слуга мій лежить вдома розслаблений і мучиться тяжко. Ісус каже до нього: Я прийду й оздоровлю його».

«А Він був на кормі і спав на подушці. Ті кинулись до Нього, збудили Його й кажуть: Рятуй, господи, ми погибаємо!»

«І сила господня була в Ньому, щоб оздоровляти».

«Син людський – господь і суботи».

«Побачивши її, господь зглянувся над нею і сказав до неї: Не плач».

«Іван покликав двох із своїх учнів і послав їх до господа сказати».

«Тоді Петро озвавсь до Нього й каже: господи, коли це Ти, вели мені прийти по воді до Тебе! Іди! – сказав Ісус».

«Змилуйся наді мною, господи! Біс тяжко мучить мою дочку».

«Озвавсь Петро й каже до Ісуса: господи, добре нам тут бути!»

«Ви звете мене: учитель, господь, і добре кажете, бо Я таким є. Коли, отже, Я, господь і учитель, умив вам ноги, то і ви повинні мити ноги один одному».

З цих та інших прикладів легко зрозуміти, що «господом» Ісуса називали ті, які визнавали його боголюдиною, хрестом, сином Божим.  Натомість Іуда та інші іудеї називали Ісуса «равві», «учитель».  

Отже, маємо таку євангельську термінологію:

Отець Небесний – Творець Всесвіту,

бог – індивідуальна божественна сутність,

господь – боголюдина, тобто людина, поведінкою якої керує її внутрішній бог, її божественна свідомість.   

– То що тоді означає найбільша заповідь «Люби господа, бога твого»?

«Твого» – означає того, що в тобі. Люби в собі свою божественну сутність, яка є частинкою Творця Всесвіту, будь гідний своєї величі.

Слово «любов» означає бажання добра об’єкту любові, прагнення бути з ним в єдності, а також практичні дії для досягнення цієї єдності. Любов дієва! Отже, йдеться про відкриття в собі божественного початку і возз’єднання з ним. Саме в цьому сенс слова релігія (ре-лига) – «возз’єднання», відновлення зв’язку.

Отже, найбільша заповідь «Люби господа, бога твого» означає: Цінуй свій божественний потенціал і прагни стати боголюдиною! Пізнавай себе! Розвивайся так, щоб твоїм господом (паном-господарем, царем, сонцем) став твій внутрішній бог!

Бога любить лише той, хто перетворює себе на боголюдину. 

– А що означає друга заповідь: «Люби ближнього твого, як себе самого»?

Ісус сказав, що вона подібна до першої. Це означає: люби того, що виконує першу заповідь, –  це твій ближній. Хто йде шляхом релігійного вдосконалення – той твій брат і сестра. Любов до ближнього – це солідарність шляхетних людей, які рухаються до боголюдського перетворення.  

Продовження: Що означає любити бога твого всім серцем, всією душею, всією силою і всією думкою 

Додатково: Про етимологію слова «господь», його первинне значення і символіку