«Повстання еліт і зрада демократії» та нинішня місія Трампа

Найстрашнішою для глобалістів фігурою в оточенні президента США Дональда Трампа є, безумовно, Стів Беннон, його старший радник і стратег, постійний член Ради національної безпеки, який видається лібералам і лівим інкарнацією диявола, і недаремно.

Тому що ця людина, яка встигла  у своєму житті послужити на флоті, побувати інвестиційним банкіром, попрацювати в Голлівуді і розкрутити інформаційний портал Breitbart, допомла Трампу перемогти на виборах в умовах цькування з боку мейнстрімних ЗМІ, достукатися до електорату, який інакше ніколи не підтримав би мільярдера-республіканця.

Почнемо трохи здалеку

Після того як республіканці програли з тріском попередні вибори, відбувся, як завжди, розбір польотів.

Тоді глава апарату Білого дому Райнс Прібус, запропонував ряд реформ, які повинні були привести партію до перемоги на наступних виборах. Він запропонував республіканцям копіювати демократів: більше працювати і постаратися перетягнути на свою сторону ті категорії виборців, яких неохоче голосують за Велику стару партію. Загалом, побільше реверансів перед жінками, неграми і іншими меншинами.

Трамп відразу зрозумів, що на чужому полі він неодмінно програє. І вибрав протилежний стратегію, яку запропонував йому Беннон: перемогти на виборах, спираючись на середніх (за фактом білих) американців, яких поки більшість в країні і які відчувають, що вони її майже втратили.

Стівен Беннон

Викриваючи, не соромлячись у виразах, що бачить навколо себе, він проголосив і очолив народну контрреволюцію проти американської еліти, частиною якої є сам, що робить честь його безкорисливості й гострому  патріотичному почуттю.

І на піднятою ним хвилі, незважаючи на лжерейтинги, цькування в ЗМІ, нерозуміння з боку власних партійних колег, переміг, тому що не міг не перемогти.

 Тому що Трамп став надією, останньою соломинкою для багатьох американців, що з жахом спостерігають, як з кожним роком через набираючи  темпи глобалізацію вони бідніють, втрачають роботу і що майбутнє більшості з них не обіцяє нічого хорошого.

І вони були готові проголосувати за будь-якого, навіть за екстравагантного мільярдера з минулим плейбоя, на якого ЗМІ виливають відра бруду, якщо він став на їхню сторону і готовий за них заступитися.

Таку безпрограшну стратегію запропонував Трампу Беннон, який не приховував, що його самого надихнуло встати на шлях боротьби за інтереси простих американців, які становлять більшість і завжди колишніх опорою своєї країни, - книга Кристофера Леша "Повстання еліт і зрада демократії".

Трохи про автора

Американський історик Крістофер Леш, який помер в 1994 році, прекрасно розумів, куди рухається Америка, хоча країна тоді країна мала справу лише з "квіточками" глобалізації - зараз все набагато серйозніше.

Леш все передбачав, він писав цю книгу, вмираючи, і постарався встигнути. І хоча написана вона в основному про США, помічені істориком аналогічні процеси відбуваються і в інших країнах, особливо в тих, яким є що втрачати.

Нам досить лише коротко пройтися по книзі Леша, щоб зрозуміти, чому Беннон, права рука президента США, радить її всім прочитати.

Чим відрізняється нова еліта від старої?

Леш пояснює, чому тепер елітам в США і більшості інших країн немає діла до свого народу, найбільш свідомої та креативною частиною якого вони раніше були, як вони опинилися "в небезпечній ізоляції від решти нації".

 У минулі століття панівні класи були вкорінені в своїх країнах, відчували свій зв'язок зі своїм містом або своєю вотчиною: будували лікарні, бібліотеки, намагалися всіляко прикрасити місце, з яким асоціювалися, де було їх коріння, не нехтували своїми громадянськими обов'язками.

Тепер це йде в минуле. Сучасні еліти мобільні і глобальні. У США вони групуються по берегах Атлантики і Тихого океану - в Нью-Йорку, Бостоні або Лос-Анджелесі, і дивляться, скоріше, за океан, в тому числі з причини фінансових інтересів, повернувшись спиною до "Серединної Америці".

Ринок, на якому діють нові еліти - міжнародний. Він існує поверх державних кордонів, і ці еліти стурбовані станом всієї системи в цілому, а не її окремими частинами, тобто країнами. Тому "їх лояльність, перш за все, інтернаціональна, а не регіональна, національна або обласна".

Представники сучасної еліти мультикультурні, люблять екзотику, проводять півжиття в літаках та готелях, займаючись в різних країнах світу своїми справами. "Середні американці" представляються їм відсталими, нудними, вульгарними, плоскими, реакційними, ретроградами, а також - в силу їх природного консерватизму - "расистами", "гомофобами", "сексистами".

Ці дві Америки все менше пов'язують спільність долі, символи патріотизму. Навіть умови побуту. Багаті селяться компактно в особливих районах. Готові платити великі гроші за навчання дітей в приватних школах, приватні медичні страховки. Мають часто незалежну від менш успішних співвітчизників інфраструктуру, навіть приватну охорону в своїх громадах.

Їм ближче люди аналогічного статусу і рівня добробуту в усьому світі, ніж власні співгромадяни з локальними або національними інтересами. "Їх погляд, по суті, погляд туриста на світ", - констатує Леш. Їх не зачіпає криза американських міст і навіть системи держпослуг - вони благополучно "вилучили себе з загальної життя".

Леш визначив в категорію глобальних 20% американців.

Як руйнуються США

Тому не дивно, що в США разом з втечею промисловості в інші країни скорочується податкова база, в зв'язку з чим хиріє колись викликала заздрість інших країн інфраструктура.

Занепадають дороги, мости, міста. Якість життя 80% населення, яким не вдалося вписатися на високому рівні в глобальну економіку і які трудяться в сфері послуг, тобто є прислугою, з кожним роком погіршується.

Автор визнає, що в Америці "завжди була нерівність в доходах, але при цьому була  велика соціальна і громадянська рівність, мало снобізму, чиношанування, класового почуття", що завжди дивувало тих іноземців, що потрапляли в країну.

Тепер багаті американці починають ставитися з презирством до решти співгромадян. "Американська мрія" випаровується, стає долею лише найталановитіших, "вікова нерівність починає стверджувати себе заново".

Загальнонаціональний інтерес пропадає, нація розпадається на "меншини", всі вони починають відстоювати свої власні інтереси. Все маскується "заколисуючою, вихолощеною, дурманною якістю нинішнього державного утворення" (звернемо увагу: це писалося майже чверть століття тому).

Американці впадають в інтелектуальний ступор: "... будучи фактично виключеними з громадської дискусії на підставі їх необізнаності, більшість американців не бачать користі в інформації, яку їм нав'язують в такій величезній кількості". Мало того, "більшість людей не мають спонукального мотиву до оволодіння знаннями".

Постійно створюються передумови для дискримінації більшості з боку "меншин": "Нас закликають визнати, що всі меншини мають право на повагу не за справи, а заслуговують її своїми стражданнями в минулому". Так "прізвище і колір шкіри стають засобом просунутися". І з'являється, натякає автор, чорний расизм.

Нова еліта, по Лешу, мерітократічна, вона заробляє гроші завдяки ерудиції та маніпулюванню інформацією. Пишні титули і старі заслуги сьогодні мало що значать. Це означає, що нові елітарії зобов'язані всім тільки собі, нікому нічого не винні, у них немає ніяких зобов'язань ні перед минулим, ні перед майбутнім, на відміну від вкорінених в своїх країнах представників еліти старого типу. На жаль, "в безмежній світовій економіці гроші втратили свій зв'язок з національністю, без національної прихильності ... люди не мають особливої ​​схильності приносити жертви або приймати відповідальність".

Еліти - головні вороги Заходу, і не тільки

Національним є по своїй суті, вважає Леш, середній клас, але він стрімко тане. Тоді як саме він "створює загальний ґрунт, загальні мірки, загальну систему відліку", при втраті  чого суспільство "розпадається на конкуруючі угрупування, розкладається у війні всіх проти всіх".

Оскільки міцним таке суспільство бути не може, нові еліти, по Лешу, "одержимі ідеєю контролю".

Ці «господарі життя», що збунтувалися в епоху комуністичних і фашистських революцій, і є сьогодні нові бунтарі, вони стали головною загрозою західної цивілізації, яку розчиняють в аморфному глобалізмі. Вони  відвертаються від потреб власних країн, якщо це не стосується окупованих ними престижних районів.

Прочитавши цю книгу Леша, Беннон усвідомив, що у нього в цьому житті є місія. І разом з Трампом він має намір її здійснити: повернути США їх народу, 80% якого сьогодні зайві на глобалістському святі життя.

Ну а "середні американці", навіть якщо цієї книжки вони не читали, знали про підняті в ній проблеми на власному досвіді, і тому привели до влади політика, який пообіцяв їх вирішити.

Якщо   вийде, то це стане прикладом і для інших країн світу, еліти яких сьогодні, як правило, настільки ж безвідповідальні, якщо ще не більше.

Джерело, переклад НО.