Мудрість, сила і багатство в солідаризмі, соціалізмі та лібералізмі – критерії ідентифікації (+аудіо)

Аудіоверсія: Мудрість, сила і багатство в солідаризмі, соціалізмі та лібералізмі – критерії ідентифікації

Дві форми державного правління

У попередніх статтях ми з’ясували, що існує тільки дві форми державного правління – або республіка, або диктатура. Різниця між ними в тому, що за республіки органи управління формуються «знизу» (точніше, із-середини, силою і розумом самого народу), а за диктатури – насаджуються «згори» (із-зовні, насильством або маніпуляціями).

Три типи ідеології: одна права і дві ліві

Ідеологія правильного функціонування республіки називається солідаризмом. Шлях солідаризму – це правий шлях. Йдеться про  первинне розуміння слова «правий», яке означає «прямий», «той, що веде прямо до мети», сприяє швидкій еволюції людини і спільноти – див.: Праве і ліве – це зовсім не те, що ви думали. Тому солідаризм – це права (правдива, еволюційна) ідеологія.   

Ідеологіями руйнування республіки і перетворення її на диктатуру є соціалізм (етатизм, комунізм) і лібералізм (анархізм, лібертаріанство). Ці ідеології ведуть від правильної мети, тому вони називаються «лівими», тобто брехливими (англ. «lie» – брехня, обман, лжа, лажа) в первинному розумінні цього слова. Лівий шлях – це шлях манівців і збочень, на відміну від прямого правого шляху. Про те, як соціалізм і лібералізм руйнують республіку, – у статтях:

Постіндустріальна держава громад та її вороги

Постіндустріальний солідаризм – ідеологія творення цивілізації Міжмор’я

Чи існують критерії точного розпізнавання солідаризму, соціалізму та лібералізму? Так. Це критерії структури влади.

Що таке влада

У найширшому розумінні влада – це здатність впливати на події та явища. В такому широкому значенні говорять не тільки про відносини між людьми, а й про взаємодію людини з навколишнім світом (влада людини над природою) чи навіть природних явищ між собою.

Однак перш за все влада розглядається як соціальна категорія і стосується стосунків між людьми. В цьому контексті, влада – це згода людей виконувати накази. Тобто владу має той, кого слухаються. Хто не має влади, той не має можливості віддавати накази.

Яким чином здійснюється влада? Як відомо, є три головні інструменти влади: сила, багатство, мудрість.

Влада сили

Силові інструменти влади передбачають застосування примусу або погрози примусу. Влада здійснюється під гаслом: «Якщо не виконаєш наказ, то тобі буде погано». Це метод бича (батога, нагайки). Люди погоджуються виконувати накази того, хто може застосувати примус. Хто сильніший, той і лідер. Соціальний статус силовика точно визначається його місцем в організаційний ієрархії – званням, посадою, повноваженнями. Сила є найменш гнучким інструментом влади.

Влада багатства

Це «метод калача», тобто заохочення. Він значно гнучкіший і різнобічніший у порівнянні з «методом бича». При ньому влада здійснюється під гаслом «Якщо виконаєш наказ, то тобі буде добре». Це позитивний метод керування. Люди згідні виконувати накази того, хто їм за це платить. Хто багатший, той і лідер. Соціальний статус багатія визначається кількістю належного йому багатства – грошима, частками в акціонерних товариствах, нерухомістю.

Влада мудрості

Це вищий рівень влади. На відміну від «бича і калача», носії цієї влади спонукають людей діяти не під впливом зовнішніх стимулів, а згідно з їхнім внутрішнім бажанням. Влада мудрості здійснюється під гаслом «Я виконую наказ тому, що це моє переконання і бажання».

Влада мудрості – це влада особистого авторитету. Вона формується харизмою мудреця і довірою до нього, основаною на його знаннях, досвіді, відповідальності, талантах, доброму прикладі. Головним аргументом мудреця є його власне життя. Він вміє виявляти проблеми, ставити правильні цілі, виробляти природовідповідні стратегії і запроваджувати їх у життя. Він допомагає отримати те, чого не купиш за гроші – здоров’я, любов, удачу, щастя. Соціальний статус мудреця визначається кількістю людей і ресурсів, які добровільно збираються на його підтримку. Під ресурсами маються на увазі робота, гроші, соціальні зв’язки, матеріальні цінності, енергія любові.

Варни і влада

Існує очевидний зв’язок між типами влади і арійськими варнами. Як відомо, є три варни: брахмани (мудреці), кшатрії (воїни) і вайш’ї (господарі).

Функція брахманів – перебування у стані святості, творення нового, піднесення народу в Простір волі, цілісне управління заради спільного блага. Для цього брахмани застосовують владу мудрості. Виконання роботи відбувається за допомогою «економіки дарування» – народних пожертв  роботою, грошима, власністю.

Функція кшатріїв – знищення зла, покарання злочинців заради спільного блага. Для цього кшатрії застосовують насильство і примус.

Функція вайш’їв – тиражування сотвореного брахманами, особисте матеріальне збагачення, яке є частинкою спільного блага.

Легко побачити, що ці три варнові функції відповідають трьом еволюційним настановам: «Освячуйся! Озброюйся! Плодися!»

Влада в солідарній республіці

У солідарному (традиційному, арійському) суспільстві діє принцип «Один за всіх і всі за одного». Кожен якісно виконує свою функцію і сприяє іншим, щоб вони також якісно виконували свою функцію. Це передбачає взаємну допомогу і взаємну вимогливість.

В арійській республіці застосовуються всі три різновиди влади, але з різними пріоритетами. Арійська ієрархія влади виглядає так:

1. Мудрість
2. Сила
3. Багатство

Домінуючою є влада мудрості, при якій соціальний статус людини визначається її актуальним авторитетом, а економіка працює на взаємних дарах, добровільних пожертвах, волонтерській участі. Заохочується різноманітність, творчість і самодисципліна.

Влада сили застосовується тільки щодо тих, хто намагається відкрито або приховано руйнувати солідарну спільноту.

Влада багатства реалізується в заохоченні виробництва, торгівлі і матеріального збагачення всіх бажаючих – але за умови, що все це не шкодить еволюції спільноти та її безпеці, тобто не суперечить двом вищим типам влади.   

Влада в соціалістичній диктатурі

Соціалізм (етатизм) – це завжди відверта або прихована диктатура. Суспільство не керує собою, натомість ним керує державна бюрократія шляхом відвертих репресій або прихованих маніпуляцій. Заохочується уніфікація і дисципліна, натомість різноманітність і творчість пригнічуються. Соціалістична піраміда влади виглядає так:

1. Сила
2. Багатство
3. Мудрість

Колективне домінує над індивідуальним. Пригнічення творчості і різноманітності веде до застою і відставання.

Влада в ліберальній диктатурі

Лібералізм – це влада грошей. Все купується і продається, в тому числі державні посади, тіла і душі. Початковий вільний ринок і дикий капіталізм швидко вироджується в диктатуру монополій і олігархату. Ліберальна піраміда влади виглядає так:

1. Багатство
2. Сила
3. Мудрість

Тобто відбувається повне перевертання природного порядку. Оскільки домінує принцип індивідуалізму, то суспільство втрачає цілісність. При цьому держава або руйнується, або відбувається зрощення олігархату з партійною бюрократією. Тоді повертаються репресії, застой і відставання.   

Реальна та ілюзорна виборність

Реальне формування органів влади через виборність відбувається тільки в республіках. Для уникнення маніпуляцій вибори відбувається тільки у спільнотах, в яких люди особисто знають один одного. Такі спільноти позначаються словом демоси, їхня чисельність – до 150 осіб (обмеження Данбарра). Лідери первинних демосів (ройові) об’єднуються в демоси вищого рівня і обирають у них своїх лідерів – сотників, полковників, кошових, гетьмана. Тому арійські республіки – це багаторівневий (багатоступеневий) парламентаризм.

У соціалістичній і ліберальній диктатурах застосовується ілюзія виборності. В першому випадку державні посади призначаються згори пануючою бюрократією, а в другому – купляються за гроші. Ілюзія забезпечується прямими (одноступеневими) виборами, за яких електорат обирає людей, з якими персонально не знайомий. Тому відбувається голосування не за реальні, а за віртуальні особистості, створені панівною верхівкою.

Ставлення до громадян

Республіка тримається на громадянах, тому розрізняє «громадян» і «підданих». Громадяни мають політичні права і обов’язки. Піддані не мають політичних обов’язків, отже не мають і політичних прав.

У соціалістичній і ліберальній диктатурах громадяни наділені ілюзорними політичними правами, тому все доросле населення записується в громадяни і наділяється неіснуючими виборчими правами. Для полегшення маніпуляцій до виборців записуються всі, у тому числі наркомани, алкоголіки, злочинці, розумово відсталі, психічно хворі.   

Ставлення до зброї

Республіка заохочує громадян володіти вогнепальною зброєю та іншими засобами особистого і колективного захисту. Кожен демос – це організована спільнота, спроможна до самозахисту – збройного, економічного, інформаційного.

У соціалістичній і ліберальній диктатурах панівна верхівка утримує монополію на застосування насильства, тому озброєння населення всіляко гальмується економічними і адміністративними засобами.  А все тому, що у диктатурах головною загрозою для панівної верхівки є власне населення. В ідеалі воно має бути повністю беззахисним.   

Ставлення до громадської самоорганізації

Республіка тримається на організованих громадах, тому всіляко заохочує громадянську самоорганізацію. Зокрема, всіляко підтримує і навіть  частково фінансує громадянські проекти. Наприклад, держава відшкодовує  50% вартості, якщо інші 50% фінансують громадяни власним коштом.  

Ліберальна і соціалістична диктатури не зацікавлені в громадянській самоорганізації, тому фінансують тільки власні проекти. Натомість для протидії самоорганізації населення створюють бюрократичні перепони.

Ставлення до мігрантів

Республіка зацікавлена в консолідації суспільства, тому зацікавлена у зростанні корінного населення, передусім шляхом збільшення народжуваності.

Диктатури не зацікавлені в консолідації суспільства, тому здійснюють заходи з розмивання його етнічної однорідності, зокрема заохочують прийняття мігрантів, а також мультикультуралізм і соціальні конфлікти. Диктатура – це завжди неоголошена війна з народом.  

Висновок

Розуміння структури влади в державі дозволяє точно визначити її характер:

а) це республіка чи диктатура; б) ця диктатура соціалістична, ліберальна чи гібридна (продукт зрощення бюрократії з олігархатом).

Головним критерієм типу держави є домінуючий тип влади – мудрість, сила чи багатство. Його видно по тому, що є головним чинником підняття по владній вертикалі – позитивні особисті якості (республіка), рішення бюрократичної верхівки (соціалістична диктатура) чи багатство (ліберальна диктатура).  

Додаткові критерії розрізнення республіки і диктатури

1. Виборча система: багатоступенева у республіці і одноступенева у диктатурах.

2. Ставлення до громадян: розділення на громадян і негромадян у республіці, відсутність розділення у диктатурах.

3. Ставлення до зброї: цілеспрямоване озброєння громадян у республіках, роззброєння населення у диктатурах.

4. Ставлення до самоорганізації: законодавча і фінансова підтримка самоорганізації у республіках, протидія самоорганізації у диктатурах.

5. Ставлення до мігрантів: заохочення народжуваності корінного населення у республіках, заохочення міграцій у диктатурах.

Зазвичай у державах має місце взаємодія і боротьба проявів солідаризму, соціалізму і лібералізму. Що більше солідаризму, то продуктивніший розвиток – культурний, науковий, технологічний, демографічний, економічний.

Rammstein - Ich will