Кіотський протокол: торгові квоти є лише прикриттям руйнування національних держав і визискування природи

З 16 лютого 2005 року, коли Росія ратифікувала цей договір, Кіотський протокол набув чинності і є керівним документом щонайменше для 55 країн, які виробляють не менше 55% від загальних викидів СО₂.

Мал. 1. Пророцтва, отримані фахівцями Кіотського протоколу в 1990, 1995, 2001, 2007 рр., показані прямими лініями різного кольору. Щорічні глобальні температури, розраховані за різними методиками з даних вимірювань, представлені ламаними лініями. Сучасні середні температури показані горизонтальною пунктирною лінією. Жодна кліматична модель МГЕЗК (IPCC 1990-2007) не передбачає стабілізації температур після 2000 року на рівні 0.24 градуса. Фото з сайту epochtimes.com.ua

Набагато раніше були створені кліматичні моделі (Беррі та ін, 1983, Беррі, 1992) і зібрані матеріали, що свідчать про те, що збільшення газу СО₂в атмосфері не впливає на глобальну температуру (Сорохтін, Ушаков, 1991).

І ось в такій ситуації з'являється Кіотський протокол, вартість якого — близько трильйона доларів. Його керівники готові витратити скільки завгодно грошей на боротьбу з пустими погрозами і на створення безлічі необґрунтованих, але дороговартісних кліматичних моделей.

МГЕЗК (IPCC) — це Міжурядова група експертів зі зміни клімату, яка займається питаннями техногенного потепління. Вона була створена Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО) і Програмою ООН з навколишнього середовища в 1988 році. Учені й політики вищого рангу, що працюють на Кіотський протокол, доводять правильність своїх наукових висновків згодою більшості учасників процесу (консенсусом), тобто голосуванням.

Величезні гроші дозволили їм втягнути у свою аферу тисячі людей. Підсумкові річні конференції ООН з проблем техногенного зміни клімату (є ще багато внутрішньорічних) збирають по 15 тисяч учасників майже з 200 країн.

За останні 2 роки вони пройшли в Копенгагені (2009 р.) і в Канкуні (2010 р.). Зрозуміло, що дві дивізії учених не можуть отримати нові наукові результати, так як це доля одинаків і невеликих колективів.

Але в даному випадку цього і не потрібно: адже кінцевий результат «постійне потепління клімату від роботи печей» заздалегідь визначений.

Результати приватного розслідування автора:

Результати останніх конференцій Кіотського протоколу

Довіра до ідеї техногенного потепління в останні роки постійно падає. Вона ще жевріє, оскільки існує реальне потепління, пов'язане з природними ритмами, які формуються всередині Сонячної системи. Це потепління вже вийшло на свою майже плоску вершину (2002-2020 рр.), після якої почнеться похолодання (Беррі та ін, 1983).

Конференція в Копенгагені прийняла підсумковий документ без юридичних зобов'язань країн-учасниць. Це був повний провал задумів її організаторів. Перед конференцією Президент Росії відвідав Академію Наук, де до нього було доведено думку вчених про глобальне потепління: «Належного наукового обґрунтування під Кіотським протоколом немає!».

Академік РАН Ю.А. Ізраель переконаний, що за катастрофічними теоріями потепління стоять великі грошові інтереси.

В інтерв'ю «Російській газеті» він відхрещується від багатьох висловлювань віце-президента США Альберта Гора, разом з яким всі члени МГЕЗК отримали Нобелівську премію за обґрунтування глобального потепління, результатом якого і став Кіотський протокол.

Академік вважає, що поряд з фактами, Гор давав багато недостовірної інформації, «наприклад, що до середини цього століття рівень води у Світовому океані підніметься на 8-9 метрів і затопить величезні площі». А що взагалі може розуміти віце-президент США в динаміці рівнів світового океану?!

Скільки точно грошей летить на вітер і до кого вони долітають і в яку країну — сказати важко.

Канада, наприклад, витрачала десятки млрд. доларів на рік з власних податків на підтримку фірм, що створюють вітрові та сонячні генератори електрики, економні, але дорогі і екологічно небезпечні лампочки, інші технології, що зберігають енергію, якщо не враховувати їх вартості. Все це робилося відповідно до рекомендацій Кіотського протоколу.

Глава російської метеорології Ю.А. Ізраель в інтерв'ю глухо згадує про існування анонімних «кіл і людей-ревнивців», які підтримують Кіотський протокол та його боротьбу з техногенним потеплінням.

Він і сам пропонує дешевший метод цієї боротьби, хоча вважає, що не газ СО₂ викликав це потепління. На закінчення свого суперечливого інтерв'ю він озвучує «крамольну» думку: «Жахів я не передбачаю, але взагалі, розумні люди повинні думати не тільки про потепління — а й про похолодання. Воно для людства значно небезпечніше ... ».

Саме про ці небезпеки автор попереджав керівництво Росії ще на початку 2008 р., повідомляючи конкретні роки з підвищеним числом природних небезпек, включаючи 2011 і 2012 рр., а також майбутні холодніші роки. Служби, відповідальні за безпеку, повинні були бути в повній бойовій готовності в ці роки і заздалегідь провести роботи, спрямовані на зниження наслідків від погодних аномалій і техногенних аварій. Але вони не звернули ніякої уваги на попередження. Ці наддовгострокові прогнози небезпечних років мають точність ± 1 рік і основані на емпіричній моделі глобальних температур 1983 року (Беррі та ін, 1983, 1986).

Практично безрезультатно, але, як завжди, бравурно закінчилося 10 грудня 2010 та конференція з «глобального потепління» у Канкуні (Мексика).

Жодна з країн-учасників, як і в Копенгагені, не взяла на себе офіційних зобов'язань зі скорочення викидів вуглекислого газу. Країни, що розвиваються вимагали передоплати: «вранці — гроші, ввечері — стільці».

Росія, Японія і Канада виступили, нарешті, проти продовження Кіотського протоколу, термін дії якого закінчується в 2012 р. На жаль, своє рішення вони пояснили безглуздістю цієї угоди без участі країн, що розвиваються і США, які і створюють основні викиди газу СО₂. Хоча можна було б просто і чесно сказати: «Ніякого техногенного потепління від СО₂ немає! Пора розходитися!».

Кліматичні «передбачення» МГЕЗК (IPCC) і реальні прогнози

Тепер покажемо, що убогі прямолінійні моделі (тренди) МГЕЗК (IPCC) були не в змозі передбачити плоску вершину потепління клімату, що спостерігається з початку нового століття (мал. 1).

Правда про ці комп'ютерні моделі має спливти на поверхню! Вони не можуть прогнозувати реальні зміни клімату. Єдина причина, по якій моделі давали «правильні» відповіді, полягала в тому, що саме ці відповіді очікували отримати «модельєри» Кіотського протоколу (Hoffman, 2009).

Легко обдурити себе, коли у Вас є мільярд доларів для створення комп'ютерної моделі. (Подібні моделі в рамках Кіотського протоколу розроблялися сотнями). Така модель буде «давати прогнози», які Вам потрібні і в які Ви заздалегідь повірили. Дані можна легко «коригувати» у відповідності з Вашою «вірою» і бажанням залишатися в темі і отримувати за це гроші.

Модель можна оптимізувати і налаштовувати до тих пір, поки вона не «передбачить» для вас бажаного майбутнього (мал. 1). Але цей «прогноз» не буде мати нічого спільного з кліматом, який формує сама природа. Будь то спроби передбачити глобальні температури або вимирання людства, жоден з прогнозів моделей МГЕЗК не відповідає дійсності (Hoffman, 2009). Зате ці прогнози служили «серйозним обґрунтуванням» для створення Кіотського протоколу.

Мал. 2. Виміряні і модельні температури північної півкулі (СП) у відхиленнях від середньої температури повітря за 1951-1975 рр. Модель температур СП отримана з ряду індексів ширини приросту деревних кілець (1660-1965 рр.). Тимчасові потепління ХХ століття показані червоними стрілками (1-4). Стрілка 4 послужила «науковим обгрунтуванням» для Кіотського протоколу (Беррі та ін., 1983, Беррі, 2007). Фото з сайту epochtimes.com.ua

На відміну від примітивних лінійних моделей (мал. 1), створюваних кліматологами Кіотського протоколу, представлена на мал. 2 модель складається із суми 12-ти природних коливань з періодами від 7 до 230 років. Вона дозволила отримати достовірні кліматичні реконструкції та довгострокові прогнози, включаючи стабілізацію температур після 2000 р. (Беррі та ін, 1983, Беррі, 2006). З мал. 2 зрозуміло, що у північній півкулі Землі і, наприклад, в Англії у ХIХ столітті багато разів спостерігалися підвищення середньорічних температур, які потім благополучно змінювалися похолоданнями.

Якби тодішні керівники Англії і підприємці почали боротьбу з парниковими газами та паровими машинами, то Англія ніколи не стала б «майстернею світу» і «володаркою морів». Те ж саме можна сказати про сучасних керівників країн, що розвиваються, в яких зараз створюється необхідне для них власне виробництво, що дозволить їм домогтися незалежності і працевлаштувати своє населення.

Та самостійний шлях розвитку промислово відстаючих країн — гострий ніж у серце глобальних корпорацій, які хочуть розмістити там свої сучасні підприємства, отримати дешеву робочу силу і не платити податки власним державам. Академік Ю. Ізраель має рацію, що за теорією техногенного потепління і діями Кіотського протоколу стоять великі грошові інтереси.

Але ці інтереси не пов'язані з торгівлею квотами на виробництво газу СО₂, як вважає академік. Торгові квоти є лише прикриттям основних цілей. Основні цілі пов'язані з глобальною перебудовою світу. Глобальні корпорації хочуть послабити і зруйнувати національні держави, беcконтрольно використовувати їх дешеву робочу силу, природні ресурси і нікому не платити податки. Тобто приховані цілі Кіотського протоколу набагато амбітніші!

Клімат забезпечує роботою і молодших двірників, і провідних політиків

 Aйсберги, яких «рятує» Кіотський протокол. 

Клімат — один з основних роботодавців людства. Ми всі змушені пристосовуватися до його змін у просторі на всій протяжності Земної кулі і в часі — з перших днів існування людства. Але кожен пристосовується до нього так, як може, а у століття тотальної туфти Кіотський протокол навіть пристосував клімат до своїх постійно зростаючих потреб.

У результаті урядові та неурядові організації, політики і вчені, діти всього Світу готові не думаючи віддати свої життя за похолодання (клімату). На очах у всіх телеглядачів, викрикуючи прокляття, шумно дзвякаючи цифрами, вони героїчно б'ються з мовчазним і дуже корисним газом СО₂.

Для «підтримки» подібних талантів і «порятунку» айсбергів, безліч яких щороку відпливає від льодовиків Гренландії та Антарктиди, ООН виділила величезні кошти для створення Кіотського протоколу та боротьби з вуглекислим газом СО₂. Крім промислових підприємств, цей газ створюють англійські каміни, російські печі і лазні, океани виділяють його у величезних кількостях при потеплінні клімату, так як в ці періоди він необхідний для процвітання рослинності.

А за лаштунками анонімні «кола і люди-ревнивці» з Кіотського протоколу тихо пиляють громадські фонди, торгують повітрям, рекламують і продають електронні крихтозбирачі, які зменшують виділення тепла домогосподарками. Одночасно всі ці «за лаштунками» теж вдихають кисень, а видихають вуглекислий газ і «нагрівають» не тільки атмосферу, але й руки.

Доходи учасників процесу зменшуються, а вироблений ними грім заяв збільшується по мірі віддалення від безшумно працюючої пилки. Найбільш гучні вимоги покінчити з потеплінням звучать від підлітків-волонтерів, інших юних глобалістів, які сподіваються включитися у важку працю лісорубів. Безробіття на Заході моторошне!

Після природного потепління настане природне похолодання

На відміну від «прогнозів» Кіотського протоколу (мал. 1), природні зміни клімату складаються з двох частин: закономірної і випадкової. Перша частина дозволяє створювати кліматичні моделі, а друга — визначати коридори їх можливих помилок або невизначеності (мал. 2). На мал. 4 показана закономірна частина модельних змін клімату на відрізку ± 400 років. Під час останнього теплого міжльодовикового періоду (10 тисяч років), коли виникла наша цивілізація, зміни середніх температур на ± 1 ° С були звичайним явищем. Середній інтервал міжльодовикового періоду в 10 тисяч років уже минув.

Тому на тлі спаду температур, яке почалося 5000 років тому, ми в будь-який час можемо впасти в льодовиковий період, який буде тривати 90 тисяч років. Велика ймовірність того, що після 2300 (мал. 3) температура продовжить своє падіння і настане льодовиковий період, який сучасна цивілізація не переживе, якщо заздалегідь не підготується до нього.

Мал. 3. Модельні температури північної півкулі (СП) для 1600-2400 рр. у відхиленнях від середньої температури повітря за 1951-1975 рр. Модель температур СП отримана з рядів річного приросту деревних кілець в 1660-1965 рр. (Беррі, Berry, 2006) і в 800-2000 рр. (Esper і ін., 2002). До моделі рис. 2 в новій моделі додані стабільні періоди в 515 і 1029 років. Зелена лінія - температури СП, відновлені по деревним кільцям за 800-2000 рр. Безумовно, що подібні прогнози не можуть бути отримані в рамках Кіотського протоколу. Фото з сайту epochtimes.com.ua

На ранніх етапах свого розвитку (задовго до Кіотського протоколу) люди вели кочовий спосіб життя. Коливання клімату і чергування сезонів змушували їх переміщуватися у значно сприятливіші для життя райони. Зараз, коли населення Землі зросло так, що наблизилося до своєї межі і зайняло навіть кліматично і тектонічно небезпечні площі, відступати йому нікуди. Тому важливо встигнути використовувати наші знання і придбати новий досвід для штучної стабілізації сучасного теплого клімату і його збереження в льодовиковий період, під час якого Земля буде отримувати менше тепла (Беррі, 2006 г, 2007).

Необхідно терміново припинити дію Кіотського протоколу та розпочати розробку і довгострокову перевірку методів штучної стабілізації теплого клімату у природних циклах від 22 до 180 років. Зрозуміти, як відійти від впливу природних циклів тривалістю в 10-ки і 100-ні тисяч років (Беррі, 2006 д, Беррі 2007 а, б). Ніякий газ, включаючи СО₂, не допоможе людству зробити клімат теплішим!

Якщо продовжувати слухати фахівців Кіотського протоколу, то часу для створення потужнішої енергетики, проведення кліматичних експериментів і технічної підготовки цивілізації до похолодання не залишиться (Беррі, 2007 а, б).

Виникне катастрофічна ситуація, що вимагає одночасного створення нової інфраструктури видобутку вуглеводнів, нових схем постачання північних поселень, пошуків додаткових джерел енергії, продовольства. Часу для перевірки методів зменшення амплітуд природних циклів не залишиться! Найбільш сильно похолодання спочатку вдарить по північних країнах.

Але оскільки кліматичні та економічні зміни мають глобальний характер — постраждають усі країни і сучасна цивілізація просто зникне (Беррі, 2007 а, б).

Література по темі