На перший погляд, в Україні мало що змінилося з тих пір, як сепаратисти за підтримки Росії три роки тому захопили східні райони країни. Періодично там спалахують бойові дії, але лінія фронту залишається практично без змін, а спроби знайти дипломатичне вирішення зайшли в глухий кут.
Але це далеко не все. Хоча засоби масової інформації пишуть в основному про військові аспекти цього конфлікту, справжня битва за майбутнє України йде в іншому місці.
Це майбутнє залежить від того, чи зможе чи ні Україна відновити стабільність і благополуччя навіть в умовах грубого порушення її територіальної цілісності. І на цьому напрямку вона починає домагатися реальних успіхів.
На початковому етапі Москва діяла успішно. Перебуваючи в стані війни зі своїм найбільшим торговим партнером і втративши багатьох найпродуктивніших промислових підприємств на сході, Україна опинилася на межі економічного краху.
Гривня подешевшала на 70% по відношенню до долара, інфляція виросла до 60%, а сукупний фіскальний дефіцит (включаючи бюджет держави і державної енергетичної компанії «Нафтогаз») склав більше 10% ВВП. У 2014 році спад в економіці дорівнював 6,6%, а в 2016-м 9,8%. Він виявився набагато серйозніше всього того, що пережила Греція.
Минуло три роки, і ситуація дуже сильно змінилася. Відновлена макроекономічна стабільність, а Україна, судячи з усього, встала на шлях економічного підйому.
Стабілізація обмінного курсу допомогла взяти під контроль інфляцію (в минулому році вона знизилася до 12,4%, а в наступному очікується на рівні шести відсотків).
Вперше з 2012 року відзначено зростання виробництва. У минулому році воно склало два відсотки, в цьому може збільшитися до 2,8%, а в 2018-му його прогнозують на рівні трьох відсотків.
У свою чергу, відновлення зростання і зниження інфляції дозволили почати підвищення рівня життя народу, який різко знизився. У 2016 році на 11,6% збільшилася реальна заробітна плата.
Український уряд також намітив шлях до довгострокової стійкості бюджету за рахунок скорочення витрат і податкової реформи. Дефіцит бюджету, що склав в минулому році 2,2%, був істотно нижче 3,7%, встановленого МВФ.
Цього року дефіцит повинен вирости до 3,1%, але це збільшення викликане головним чином скороченням податків із соціального страхування, яке було необхідно для зниження витрат на оплату праці і стимулювання економіки.
Удосконалення та спрощення податкового кодексу разом з ростом економічної активності привели до збільшення державних доходів від прибуткового податку і податку на додану вартість. «Нафтогаз» сьогодні незбитковий.
Наступний серйозний виклик - це реформа неспроможної пенсійної системи, що з'їдає більше чверті державних витрат і названа Світовим банком «важливою бюджетною вразливістю».
План, складений міністром фінансів Олександром Данилюком, в даний час знаходиться на розгляді в Раді. Він націлений на приведення видатків у відповідність з доходами за рахунок посилення правил з надання пільг, розширення дохідної бази і підвищення пенсійного віку.
Оскільки дефіцит пенсій сьогодні перевищує шість відсотків ВВП, терміново потрібні зміни, щоб реалізувати поставлену урядом мету щодо зниження загального дефіциту бюджету до двох відсотків до 2020 року.
Досягнутий на сьогодні прогрес був би неможливий без міжнародної фінансової підтримки, основу якої становить кредит МВФ на 17,5 мільярда доларів.
Те, що Україна змогла отримати чотири транші цього кредиту на загальну суму 8,38 мільярда доларів, виконавши поставлені їй умови, саме по собі є важливим досягненням. Через колишніх невдач в здійсненні реформ жоден український уряд досі не міг отримати більш одного траншу з коштів МВФ.
Нинішня адміністрація заслуговує похвали за те, що вона пішла на непопулярні, але необхідні реформи, від яких ухилялися її попередники, зокрема, скасувавши субсидії на енергоресурси, які породжували неефективність і корупцію.
Уряд також заслуговує похвали за свої оперативні дії по ліквідації серйозної фінансової загрози, в рамках яких він націоналізував найбільшу в країні кредитну організацію «Приватбанк», що стала в грудні банкрутом.
Іспитом для цих змін на ефективність стануть настрої інвесторів і те, чи дозволять ці реформи Україні отримати гостро необхідний іноземний капітал. Потоки прямих іноземних інвестицій, що повністю зупинилися з початком війни, сьогодні поновилися, хоча інвестори діють з великою обережністю.
Значною мірою це пов'язано зі зміною структури капіталу в банківській системі, але сьогодні з'явилися значні нові закордонні інвестиції в орієнтоване на експорт виробництво, особливо на заході України.
Угода про вільну торгівлю з ЄС та близькість до європейського ринку дають Україні можливість стати невід'ємною частиною континентальної системи поставок і створити нові центри економічно вигідного виробництва замість втрачених східних потужностей.
У цьому році в Україні може відбутися ще одна знакова подія, коли вона повернеться на ринок суверенного боргу, випустивши перші з 2013 року облігації.
Коли в 2015 році була укладена угода про реструктуризацію українського боргу, така перспектива здавалася дуже віддаленою. Але програма МВФ завжди передбачала, що Україна буде готова повернутися на цей ринок в 2017 році, і зараз з'являються ознаки зацікавленості інвесторів.
Для досягнення цих цілей Україні буде потрібно продовжувати і поглиблювати розпочаті реформи.
Розібравшись з пенсійною системою, уряд вийде на новий рубіж, яким стане земельна реформа. Держава сподівається, що лібералізація збільшить потік інвестицій і додасть додаткову динаміку сільськогосподарської галузі.
На цьому тижні уряд відклав подання до парламенту законопроекту про реформу, оскільки політики з популістською опозицією намагаються перешкодити необхідним змінам, а це затримує передачу Україні чергового траншу МВФ. Момент істини в цьому питанні настане восени.
Як і завжди, необхідні подальші кроки з викорінення корупції, яка заважає прогресу України набагато сильніше, ніж будь-які схеми і підступи Кремля.
Значна частина роботи в цьому напрямку вже зроблено, але індекс сприйняття корупції в Україні як і раніше високий. Зміна ситуації в цьому питанні є найважливішим завданням для країни.
Стає все більш очевидно, що стратегія російського президента Володимира Путіна з ослаблення України і збільшення витрат для Заходу за підтримку Києва зазнала краху, бо ця країна домагається все нових успіхів на шляху до економічної самодостатності.
А ось самопроголошені республіки на сході України стають для Москви все більше непомірним і непродуктивним тягарем.
Саме така динаміка, а не баланс військової сили дає Україні надію на відновлення своєї територіальної цілісності. Реформи були і залишаються найпотужнішим її зброєю.
Автор: Девід Кларк - голова Фонду «Росія» (Russia Foundation).
Незаангажований погляд зі сторони. Успіхи є!
Дивна стаття. Схоже не радянські приписки.
#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.
Коментарі
Дивна стаття. Схоже не радянські приписки.
#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.