Як виховувати еліту нації: досвід Третього Райху

Точка зору…

Як ростити еліту? Якщо недостатньо російського досвіду, давайте звернемося до прикладу ворожої нам цивілізації. Яка хоча і проіснувала всього дванадцять років, але зажадала від русскіх жахливих жертв для її знищення. Німці в 1939-1945 роках теж дали безліч прикладів мужності. Їх чиновники і солдати до кінця виконували накази, їх конструктори і робітники працювали до тих пір, поки наші танки не вривалися на території заводів. Серед наших ворогів не було більш стійких, умілих і хоробрих.

Журнал «Кемпо» (N3, 1995 р.) помістив уривки зі спогадів бійців Третього Райху про те, як їх готували. Перший ступінь – «Гітлерюгенд». На відміну від нашої піонерії 70-80-х років, відданої на відкуп жінкоподібним невдахам і бабам, юні німці проводили в тій організації чотири роки. Влітку на три місяці всі їхали в альпійські табори. Підйом – о п'ятій ранку, купання в холодній воді гірських озер. Кружка ячмінної кави і шмат чорного хліба – на сніданок. Після – парад на плацу під барабани, з розгорнутими прапорами. Потім – двогодинні заняття з тактики бою в лісі. Дві години стрілецької підготовки. І ще дві – спорт. Від полудня до першої години – обід. Потім – расово-політичне виховання, до третьої години пополудні. І знову спорт, стройова підготовка, прикладна топографія...

Всі німецькі діти проходили крізь це. Англійський журналіст Волтер Ширер потім згадував, як його вразив вигляд перших полонених німців Другої світової в порівнянні з видом молодих солдатів демократичної Англії. Гнилі зуби, хирлявість і сутулість блідих британців – перед силою і здоров'ям, якими відзначалися гітлерівці.

Після першої стадії такої підготовки в життя вступали такі сімнадцятирічні, з яких просто не могли вийти інфантильні, кволі хіпі-наркомани, нинішні птюч-ковтателі звеселяючого газу або слинява, прокурена блатота. Ні – поб'ємось об заклад – тремтячі, жирні гайдари. Після «Гитлерюгенду» кращі могли вступити до тридцяти інститутів національно-політичної освіти з дворічним курсом навчання.

Там німця теж чекали спартанські тренування, військова справа і стройова підготовка. Разом з поглибленим вивченням расової теорії, євгеніки і геополітики. І знову найкращі після закінчення йшли на рік в заклади для підготовки еліти – в орденські замки СС: Фогельзанг, Зонтгофен, Марієнбург...

Підйом – о п'ятій ранку. Двокілометровий крос до гірської річки, купання в крижаній воді і біг назад. О шостій – сніданок з вівсянки з мінеральною водою. Шість годин до обіду – теорія зброї, стрілянини і стройовий плац. Потім заняття по спецдисциплінам та політиці. За вечерею – наведення порядку. Відбій – о десятій вечора. Залізна дисципліна! За проступок курсанта могли на місяць позбавити вечері або посадити в карцер з хлібо-водною дієтою.

Які були спеціальні заняття юнкерів-есесівців? Приборкання диких арабських жеребців, оволодіння древньою майстерністю арійців-вершників. Бо бути вершником – значить бути аристократом, вміти підпорядковувати волею грубу силу. Обов'язково – бій голими руками зі спеціально навченими вівчарками. Навчання із застосуванням бойових патронів і гранат. Альпіністські походи і скажена їзда на мотоциклах. Після мотоциклів юнкери освоювали спочатку бронемашини, а потім і легкі танки.

Кращі випускники орденських замків могли піти в училище СС. З тридцяти-кілометровими марш-кидками, з заняттями нічним боєм, бойовими діями в місті, стрільбами з усіх видів зброї піхоти. З вивченням усіх видів стрілецької зброї росіян. Лекції по стратегії і тактиці супроводжувалися розбором всіх найбільших битв історії на великих макетах. Через десять місяців – присяга Фюреру і отримання чорної форми СС. І нарешті – найсуворіше випробування під стать древнім обрядам ініціації, другого народження – випускні іспити. Один з них був такий: курсантів виводили по десять душ з саперними лопатками в руках. Навпроти, в ста метрах – десять танків. За двадцять хвилин треба було вирити окоп достатньої глибини, сховатися в нього і пропустити над собою багатотонну машину.

Ось як германці готували своїх аристократів. Той, хто пройшов усі щаблі посвячення, дійсно міг повести за собою людей в вогонь і в воду, не лякаючись ніякого ворога. Що німці і довели! Саме есесівцям в Німеччині віддавалася все краще, їх ставили вище за інших і відкривали шлях до вищих посад. З таких ніколи не могло вийти щось подібне єльциним, горбі або шеварнадзе.

Так, закони виховання еліти жорсткі і однакові. Що в буддійських монастирях, де шлях наверх відкривається через суворі випробування і покора, що в племенах войовничих африканських масаї.

Якби у нас правили справжні аристократи Імперія залишилася б непереможною. На жаль, у нас в 1985-му і пізніше опинилися при владі просто черв’яки. Раби, що вибилися в князі, але в душі все одно залишилися рабами. Ми добре знаємо цих передчасно розжирілих комсомольців з висячим черевом вже до тридцяти років. Говорили з трибун те, у що вони самі не вірили. Чудес не буває. Не Ушакови і не Багратіони стояли біля керма Імперії. Замість них виявилися ті, хто вибрав «Пепсі» замість російської величі. Кожному своє...

Джерело:

Максим Калашников. Сломанный меч Империи: АСТ, Астрель, Харвест; Москва; 2008.

В кінці 1944 року в одному з випусків «Дойче вохеншау» можна було побачити величезні групи членів «гітлерюгенду», які добровольцями йшли на фронт. Клас 1928 року народження особливо відзначився своєю відданістю Фюреру і Нації. В одній зі своїх найбільш потужних за впливом сцен «Дойче вохеншау» вірно вловило юнацький ідеалізм і пафос. Тисячі юнаків стояли в строю, а гучномовці над площею безпристрасно повідомляли статистичні дані про величезне число підлітків, які виявили готовність боротися за Фюрера і Фатерланд. Ця готовність стояти до кінця стала наочним доказом заяви, зробленою одним з оповідачів огляду «Дойче вохеншау»: «Я можу померти, але щоб стати рабом, щоб бачити Німеччину поневоленою – цього мені не винести!» І поки над площею звучав бравурні марші, камера зосередилася на одному юному хопці, символу націонал-соціалізму і готовності пожертвувати собою. Ці кадри фільму були особливо проникливими: оркестр грав «Наші прапори майорять попереду нас» – зворушливий гімн «гітлерюгенду», пам'ять про світлі дні.

«Мій «гітлерюгенд»!

Я з радістю і гордістю дізнався про ваше бажання піти на фронт добровольцями всім класом 1928 року народження. У цей вирішальний час для Райху, коли над нами нависла загроза ненависного ворога, ви дали нам всім надихаючий приклад бойового духу і безоглядної відданості справі перемоги, яких би жертв від вас цього не вимагало. Юнацтво нашого націонал-соціалістичного руху як в тилу, так і на фронті, виправдало всі очікування нації. Ваші добровольці дали нам наочний доказ своєї відданості і непохитної волі до перемоги тим, що служать в підрозділах «Гітлерюгенд», «Велика Німеччина» і фольксгренадерів, а так само як бійці у всіх рядах військ збройних сил. Розуміння необхідності цієї боротьби переповнює сьогодні уми і серця всієї німецької нації, і особливо – молодь. Нам відомі плани ворогів, спрямовані на безжалісне знищення Німеччини. Саме з цієї причини ми будемо битися ще більш віддано в ім'я Райху, в якому ви зможете з честю працювати і жити. Однак будучи юними бійцями націонал-соціалізму, ви повинні проявити навіть більшою мірою, ніж інша частина нації, свою витримку, наполегливість і непохитність. Жертви, принесені нашим героїчним юним поколінням, знайдуть своє втілення в перемозі, яка забезпечить нашому народові, націонал-соціалістичного рейху горде і вільний розвиток».

(Адольф Гітлер. Ставка фюрера, 7 жовтня 1944 року)

Довідка про автора книги:

Максим Калашников (справжнє ім'я: Володимир Олександрович Кучеренко; рос. Влади́мир Алекса́ндрович Кучере́нко; 21 грудня 1966, Ашхабад, Туркменська РСР) – російський журналіст, громадський і політичний діяч, письменник-футуролог і публіцист. Секретар Центральної ради партії «Батьківщина: здоровий глузд», член Федеральної ради «Партії справи», член російської консервативно-націоналістичної організації «Ізборський клуб», співзасновник «Комітету 25 січня» під головуванням І.В. Гіркіна «Стрєлкова».

Позиціонує себе як фашиста, що поважає Сталіна. Називає себе людиною з іншої Реальності, громадянином Імперії. Висував ідею створення держави-​​корпорації. Один з ідеологів поширення «Русского Міра» на території України та Білорусі. 8 серпня 2015 року Кучеренко внесений до «Чорного списку Міністерства культури України».