Зображення користувача Володимир Федько.
Володимир Федько
  • Відвідувань: 21
  • Переглядів: 25

Свастика в житті і сім’ї російського імператора Миколи II

Світ:

«Для останнього за часом царського подружжя Росії цей символ мав, без сумніву, ще якесь особисте, приховуване від сторонніх значення. На фотографіях, де Олександра Теодорівна сидить за кермом особистого автомобіля, свастика в колі прикрашає його передок. Імператриця велить гравірувати свастику на подарунках ближнім, ставить в завершенні листів».

(Роман Багдасаров. СВАСТИКА: СВЯЩЕННЫЙ СИМВОЛ (Этнорелигиоведческие очерки))


Збереглося чимало світлин на яких Імператор Микола II виїжджає на фронт в автомобілях, прикрашених свастикою.



Історія Імператорського гаража

«Прийнято вважати, що автомобілі з'явилися в повсякденному житті царської сім'ї завдяки князю Володимиру Миколайовичу Орлову, який в 1904 році вперше пригнав до Олександрівського палацу Царського Села свій Delaunay-Belleville», – стверджує офіційний представник Федеральної служби охорони (ФСО РФ), доктор історичних наук Сергій Дев'ятов.

Як згадував генерал і придворний чиновник Олександр Мосолов: «Орлов надав свій автомобіль в розпорядження государя; поїздки стали відбуватися майже кожен день... З тих пір він не залишав водійського місця».

Восени 1905 року Микола II вже сам вирішує придбати автомобілі: «Не можна далі зловживати добротою Орлова. Веліть купити дві або три машини, та доручіть це зробити Орлову, він розбирається в цьому краще всякого професіонала».

Для свити були придбані чотири автомобілі фірми Меrсеdes. Два – з кузовами лімузин, один – ландоле, а останній – напіввідкритий. Уже тоді Меrсеdes визнавався одним із самих швидкісних авто. У 1904 році його туристична версія могла розганятися до 85 миль в годину.

Для палацового коменданта пізніше з'явився ще один темно-зелений лімузин німецького виробництва, а також і омнібус фірми «Бенц» – для вирішення службових завдань.

Однак для автопарку були потрібні гаражі. Їх будівництво почалося вже в кінці 1905 – початку 1906 року в Царському Селі і Петергофі. Місце для Імператорського гаража вибрали поблизу від постійної резиденції Миколи II – Олександрівського палацу, поряд з казармами Власного Імператорського конвою.

Площа першої будівлі гаража в Царському Селі становила 964,8 кв. м, на першому поверсі розміщувалися кілька боксів для автомобілів, майстерні і каретник, підсобні служби.

Після реалізації масштабного будівельного проекту одну частину машин розташували в Царському Селі, іншу – в будівлі Конюшенного відомства в Петербурзі, а останню – в Петергофі.

100 тис. руб. – в стільки обійшлися скарбниці сім автомобілів, зібраних до кінця 1906 року в Імператорському гаражі. Серйозно витрачатися доводилося і на їх утримання. Засоби йшли з різних джерел, що підштовхнуло Фредерікса звернутися до імператора з проханням оформити структуру де-юре. Цар відповів: «Височайше наказано виконати».

Так 18 лютого 1907 року в структурі Міністерства Імператорського двору офіційно з'явився гараж. Керувати ним поставили князя Орлова.

«Імператорський розряд»

У Імператорському гаражі відразу склалися три групи автомобілів. У перший розряд – для самої царської сім'ї – увійшли автомобілі кращих європейських виробників: німецькі Мегсеdes, французькі Delaunay-Belleville, Renault і Peugeot.

У 1911 році для імператора були закуплені два Rolls-Royce «Срібна примара» («Silver Ghost»). Цей автомобіль позиціонувався як «кращий в світі». Така назва була вибрано через фарбування в сріблястий колір і покриття сріблом окремих деталей кузова, також через дуже тиху роботу двигуна. Це була дуже надійна машина для дуже багатих людей [1].

На Паризькій автомобільній виставці в грудні 1913 року для матері Миколи II – імператриці Марії Федорівни – був придбаний розкішний автомобіль марки Вгаsier.

До початку 1916 року «імператорський розряд» налічував дев'ять автомобілів.

Автомобілі двору Імператора

Другу групу становили машини для свити, в розпорядженні якої на 1917 рік було 19 автомобілів. Крім чотирьох «мерседесів» були куплені французькі Delaunay-Belleville, Panhard-Levassor і Serex. Один автомобіль – англійська версія «Даймлера» – використовувався для потреб керівництва гаража і вважався службовим. Ще були автомобілі російського виробництва: один – фірми «Лесснер» і два – фірми «Руссо-Балт».

Автопарк палацового коменданта

Третій розряд – автомобільний парк Двірцевої комендатури, що відповідала за охорону і безпеку імператора. В її гаражі були Мегсеdes, «Даррак», Ford. У 1911-1912 роках комендант отримав Sеrех-ландо і «мерседес»-ландо для потреб охорони царя, що супроводжувала його у всіх поїздках.

Господарські автомобілі

Згодом з'явилася і повноцінна четверта категорія – господарські автомобілі. Серед них – вантажівки, автобуси, польова кухня на автомобілі і тягач. На кінець 1908 року в гаражі були вантажівка-платформа Daimler, поїзд «Ренар» з двома причіпними платформами, одним фургоном і пасажирським вагоном, а також вантажівка-платформа «Дітріх».

У звичне повсякденне життя імператорської родини автомобілі увійшли до початку 1910 року. До них швидко звикли, хоча в перший час нерідко траплялися ДТП за участю коней і корів. Імператор особисто компенсував власникам збиток.

У той час з п'яти автомобілів, що належали особисто Миколі II, чотири – це Delaunay-Belleville, що стали символом пишноти Імператорського гаража.

Спеціальну версію машини фірма виготовила в 1909 році. Автомобіль назвали Delaunay-Belleville 70 S.M.T. Абревіатура походить від французького Sa Majesti le Tsar – «Його Величність Цар». За всю історію було вироблено всього чотири такі машини.

«Управління Імператорського гаража зажадало від французьких конструкторів, щоб пуск мотора проводився обов'язково з місця водія і «без зайвого шуму». Така система, яка давала можливість за будь-яких умовах запустити мотор, була на ті часи рідкісною, складною і дуже дорогою. Машина могла безшумно рушати з місця і проїхати тільки на запасі стисненого повітря, без запуску двигуна, до сотні метрів, що мало важливе значення перш за все з точки зору забезпечення безпеки», – пояснює Сергій Дев'ятов.

Модифікації S.M.T. відрізнялися розкішшю. Зовнішні елементи обробки оформлялися «під золото», на дверях – царські герби, в салоні – лакована шкіра. Аж до Першої світової війни ця машина залишалася однією з найрозкішніших у світі. Фірма Delaunay-Belleville поставляла свою продукцію президенту Франції Раймону Пуанкаре, грецькому королю Георгію I, іспанському королю Альфонсо ХIII. Останній подібний автомобіль був випущений в 1948 році.

З політичних міркувань Микола II вважав за краще їздити у відкритих автомобілях. Імператор вважав, що він має бути видимим народу. І хоча охорона багаторазово переконувала його пересуватися по місту в закритому автомобілі, Микола II, як правило, їздив саме в відкритих лімузинах і жодна з його машин не була броньованою, а значить, водії повинні були в разі інцидентів рішуче діяти для порятунку імператорської родини.

Микола II був першим керівником держави, на чиїх автомобілях використовувалися спеціальні сигнали – на  машині стояли центральна фара-прожектор, сирени, спеціальний звуковий сигнал, який має кілька тонів, ревун, клаксон, додаткові фари з боків.

Імператорський гараж, який проіснував лише десять років, встиг зібрати значну колекцію автомобілів, що служили російському імператору, його сім'ї і свиті. До березня 1917 року в ньому було 56 автомобілів. Ніхто з європейських монархів не міг похвалитися настільки значним парком. Президент США, наприклад, на той момент мав у своєму гаражі всього десять машин.

Після Жовтневого перевороту 1917 року імператорський гараж був захоплений більшовиками. У розпорядження В. І. Леніна було передано два Rolls-Royce «Срібна примара» («Silver Ghost»).  


Посилання:

[1] Rolls-Royce 40 / 50HP «Silver Ghost» – автомобіль преміум-класу, розроблений і випускався британською компанією Rolls-Royce. Розроблявся в 1905-1906 роках і вперше представлений публіці в березні 1907-го, Rolls-Royce 40 / 50HP випускався аж до 1926 року. Загальний випуск склав 7874 одиниць. Широко відоме ім'я «Silver Ghost» (в перекладі з англ. «Срібна примара») спочатку було ім'ям власним автомобіля з номером шасі 60551, проте незабаром поширилося на всю серію як таку.


Джерела:

  • АВТОМОБИЛИ "ЕГО ВЕЛИЧЕСТВА ЦАРЯ". НА ЧЕМ ЕЗДИЛи НИКОЛАЙ II, его семья И СВИТА. // http://tass.ru/spec/avto_imperatora
  • Автомобильная коллекция Императора Николая II // http://twoavto.ru/avtomobilnaya-kollekciya-imperatora-nikolaya-ii.html
  • Роман Багдасаров. СВАСТИКА: СВЯЩЕННЫЙ СИМВОЛ (Этнорелигиоведческие очерки).
  • Свастика на царском лимузине / «Неудобные» темы в истории / Актуальная политика сквозь призму истории, религии и оккультизма.

Наші інтереси: 

Знати все про священні символи.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи