Три чудових дні в Жукині

Тиждень ретельно готувався до запису чергової програми Intermarium.TV...

В середу, 25 квітня, ми її записали! І я вирішив трохи відпочити і обдумати концепцію нового запису. Куди поїхати відпочивати я голову не ламав - звичайно в Жукин, на ранчо мого давнього приятеля. Там я почуваю себе як вдома! Крім того, в Жукині збереглася раритетна хата довоєнної побудови і живе моя маленька подружка Матільда.

Розповідь про відпочинок буде неповною, якщо не розповісти про мою маленьку подружку - Матільду!

Матільда прийшла в будинок до моїх приятелів влітку, кілька років тому назад. І одразу стала членом сім'ї. Коли наступила пізня осінь, то приятелі хотіли забрати Матільду в Київ, але вона категорично відмовилася - як тільки машина виїхала за межі садиби, то Матільда почала намагатися вистрибнути з машини і всією своєю поведінкою показувала, що вона не бажає покидати Жукін. Довелося її залишити. Коли наступної весни приятелі приїхали на ранчо, то їх зустріла... Матільда. Виявилося, що вона зимувала в гаражі. Все літо кішечка прожила у приятелів, а восени знову відмовилася їхати в Київ. Коли ми познайомилися трійку років тому назад, то Матільда відразу зрозуміла, що я люблю кішок і зі мною можна собі дозволити те, що не дозволяли їй приятелі - спати на їхньому ліжку. В перший же день мого приїзду Матільда демонстративно застрибнула на моє ліжко і вмостилася спати. І весь тиждень мого відпочинку Матільда спала біля мене.

В цей приїзд я, як завжди, привіз Матільді смачних гостинців і вона знаходилася біля мене.

В той же час Матільда дуже незалежна. Якщо береш її на руки, то вона із ввічливості сидить на руках секунд 30, а потім стрибає на підлогу. Але коли вона бажає, то застрибує на коліна, вмощується і дрімає.

До речі, Матільда ніколи не випрошує собі їжу. Просто сідає і виразно дивиться, не подаючи голосу, поки ми не зрозуміємо, що її треба погодувати. А отримавши їжу вона завжди дякує - майже нечутним "Мяв!"