21 червня 1941-го: З листа Гітлера Муссоліні

Гітлер сів за робочий стіл в новій ставці «Вольфшанце», розташованій в Східній Пруссії біля Растенбургу, і продиктував довгий лист Муссоліні. Лист являє собою найбільш яскраве свідчення про причини, що спонукали його піти на цей крок, який так довго залишався не зовсім зрозумілим для зовнішнього світу і який привів до загибелі як самого Фюрера, так і очолюваного ним Третього Райху.

В листі проглядаються справжні причини і його особиста оцінка зовнішньополітичної ситуації в світі на початку літа 1941 року, другого військового літа.

«Дуче, я пишу Вам цього листа в той момент, коли важкі роздуми, що тривали місяцями, а також нескінченне нервове вичікування, закінчилося прийняттям найважчого в моєму житті рішення. Я вважаю, що не маю права більше терпіти становище після доповіді мені останньої карти з обстановкою в Росії, а також після ознайомлення з численними іншими донесення. Я перш за все вважаю, що вже немає іншого шляху для усунення цієї небезпеки. Подальше вичікування призведе, найпізніше, в цьому або наступному році до згубних наслідків.

Обстановка: Англія програла цю війну. В розпачі потопаючого вона хапається за кожну соломинку, яка в її очах може служити якорем порятунку. Правда, деякі її надії та сподівання не позбавлені відомої логіки... Після знищення Франції – взагалі після ліквідації всіх їх західно-європейських позицій – британські палії війни направляють весь час погляди туди, звідки вони намагалися почати війну: на Радянський Союз.

Обидві держави, Радянська Росія і Англія, в рівній мірі зацікавлені в ослабленій тривалою війною Європі. Позаду цих держав стоїть в позі підбурювача і очікує Північноамериканський Союз [США. – В. Ф.].

Після ліквідації Польщі в Радянській Росії з'являється послідовний напрямок, який – розумно, обережно, але неухильно – повертається до старої більшовицької тенденції розширення так званого «радянського соціалістичного фронту». Іншими словами, розширення до нескінченних меж Радянського держави. Йдеться ні більше, ні менше як про радянізацію усього світу.

Я Вам, Дуче, вже говорив недавно, що експеримент з Критом, який добре вдався, довів, як необхідно в разі проведення набагато більш великої операції проти Англії використовувати дійсно все до останнього літака. Я не буду сумніватися ні на мить зважитися на цей крок, якщо, не кажучи про всі інші передумови, буду щонайменше застрахований від раптового нападу зі Сходу чи навіть від загрози такого нападу. Росіяни мають величезні сили. Власне, на наших кордонах знаходяться всі наявні російські війська.

Ви бачите, Дуче, що на нас накидають петлю, не даючи фактично часу що-небудь зробити і важко припустити, щоб нам надали такий час. Бо при настільки гігантському зосередженні сил з обох сторін – я ж змушений був зі свого боку кидати на східний кордон все більше танкових сил і звернути увагу Фінляндії та Румунії на небезпеку – існує можливість, що в якийсь момент гармати почнуть самі стріляти. Мій відступ приніс би нам важку втрату престижу. Тому після довгих роздумів я дійшов висновку, що краще розірвати цю петлю до того, як вона буде затягнута...

Чи вступить Америка у війну чи ні – це байдуже, так як вона вже підтримує наших ворогів усіма силами, які здатна мобілізувати.

Положення в самій Англії погане, постачання продовольством і сировиною постійно погіршується. Воля до боротьби підтримується, по суті кажучи, одними надіями. Ці надії ґрунтуються виключно на двох факторах: Америка і Росія.

Усунути Америку у нас немає можливості. Але вибити з гри Росію – це в наших силах...

У цих умовах я зважився, як уже згадав, покласти край лицемірній грі Кремля. Я вважаю, тобто я переконаний, що в цій боротьбі, яка в підсумку звільнить Європу на майбутнє від великої небезпеки, візьмуть участь Фінляндія і Румунія... Що стосується боротьби на Сході, Дуче, то вона безумовно буде важкою. Але я ні на хвилину не сумніваюся у великому успіху...

Те, що я Вам, Дуче, лише зараз направляю це послання, то це тільки тому, що остаточне рішення буде прийнято тільки сьогодні о 7 годині вечора. Тому я прошу Вас сердечно нікого не інформувати про це, особливо Вашого посла в Москві, так як немає абсолютної впевненості в тому, що наші закодовані донесення не можуть бути розшифровані. Я наказав повідомити моєму власному послу про прийняті рішення тільки в останню хвилину.

Матеріал, який я маю намір поступово опублікувати про плани Сталіна знищити Європу, такі великі, що світ здивується більше нашому довготерпінню, ніж нашому рішенню, якщо він не належить до вороже налаштованої до нас частини суспільства, для якої аргументи заздалегідь не мають ніякого значення.

На закінчення я хотів би Вам сказати ще одне. Я відчуваю себе внутрішньо знову вільним, після того як прийшов до цього рішення. Співпраця з Радянським Союзом, при всьому щирому прагненні домогтися остаточної розрядки, часто обтяжувало мене. Бо це здавалося мені розривом з усім моїм минулим, моїм світоглядом і моїми колишніми зобов'язаннями. Я щасливий, що звільнився від цього морального тягаря. З сердечним і товариським привітом.

Щиро Ваш, Дуче, Адольф Гітлер»

Адольф Гітлер (нім. Adolf Hitler, (20 квітня 1889, Браунау-на-Інні, Австро-Угорщина — 30 квітня 1945, Берлін, Німеччина) — політичний та державний діяч Німеччини, райхсканцлер від 1933-го до 1945 року, провідник Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), один з ідеологів національного соціалізму.

Беніто Амількаре Андреа Муссоліні (італ. Benito Amilcare Andrea Mussolini; 4 лютого 1883, Предаппіо — 28 квітня 1945, Джуліно-ді-Меццагра) — італійський політичний діяч, фашистський диктатор Королівства Італія з 1922 по 1943 роки. Він сконцентрував усю владу в своїх руках як провідник, «дуче» (il duce) Фашистської партії, та спробував створити Італійську імперію, яка була б у військовому союзі з Третім Райхом. Поразка Італії у Другій Світовій війні привела також до втрати влади Муссоліні.

Джерела:

• Бунич, Игорь. Операция «Гроза»: Кн. 2: Ист. хроника. — К.: А.С.К.: СПб.: Облик, 1999. — 672 с.
• Архів Військово-історичного Товариства «СПАДЩИНА».