50 відтінків глибокої стурбованості (політична сатира) + відео

Про бузувірське ставлення режиму узурпаційної хунти до незалежних журналістів, які пишуть незручну правду, відомо давно.

Ось що, зокрема, розповідає очевидець: "Я воював у морській піхоті ДНР - був оператором-навідником БМП. Після отримання бойової травми працював журналістом. З метою журналістського розслідування поїхав в Україну для створення репортажів про табори підготовки бойовиків ІГІЛ. На жаль, прямо на кордоні я був схоплений і заарештований, незважаючи на те що не був в розшуку, і 9,5 місяці я провів у Черкаському СІЗО - в одній з найстрашніших в'язниць ... ".

Ось така типова доля, зазвичай, чекає в Україні журналіста-міжнародника, репортера без кордонів.

Звістка про смерть Бабченка віддалася в російських серцях нестримним болем, особливо страждав представник РФ в ООН Небензя: "Незалежних і опозиційних журналістів вбивають, злочини не розслідуються. Тільки що, сьогодні, в Києві був убитий російський журналіст Аркадій Бабченко".

"Це надзвичайна подія, - побивався член комітету Держдуми РФ з міжнародних справ Антон Морозов. - Ми дуже сумуємо, що убитий наш журналіст ... Він загинув при виконанні свого журналістського обов'язку. Бабченко виступав з дуже цікавими репортажами. Але, на жаль, в Києві зараз такий режим, при якому дуже часто відбуваються політичні вбивства".

Цікаві репортажі незалежного і опозиційного журналіста Бабченко, написані під час виконання журналістського обов'язку, принесли багато неприємностей людожерському режиму України. Багато висловів, в яких Бабченко критикував хунту, стали воістину крилатими, наприклад, "Порошенко кине тебе, синку, завжди", або "Я обов'язково повернуся до Києва, на першому ж "Т-34", який буде йти Хрещатиком. В люку, під прапором санкт-петербурзького козацтва, буду стирчати я, а вдячні українці, забувши про Крим, проситимуть у мене пєльмєні ".

Цілком очевидно, що Кремлю це політичне вбивство було дуже невигідне. "Шукайте, кому вигідно", - багатозначно написав в соціальних мережах російський сенатор Пушков.

Першим зрозумів, кому зараз стане особливо вигідно, Слідчий комітет РФ. Не чекаючи вбивства Бабченка, він запустив процес відкриття кримінальної справи за фактом вбивства Бабченка, і в підсумку порушення кримінальної справи відстало від новини про смерть журналіста, за деякими відомостями, всього на 7 хвилин. Було тоді пів на одинадцяту ночі, розпал робочого дня, всі процесуальні особи СК РФ якраз були на місці, пили ранкову каву і читали фейсбук.

Офіційного підтвердження від правоохоронних органів України в Москві вирішили не чекати - по-перше, «від них дочекаєшся», по-друге, в інтернеті вже було повно відмінних чуток з посиланням на неназвані джерела, по-третє, в цей час повз будинок Бабченка якраз проходив відпочиваючий роззява, у якого, завдяки щасливому випадку, в одній кишені виявився бінокль, а в іншій - телефон ФСБ, так він все підтвердив.

Не дивно, що коли українська поліція визначилася зі своєю кримінальною справою, в Росії робота кипіла вже щосили, на Радбезі ООН ридав по жертві кривавого режиму, звіряючись з надісланою ще зранку секретною телефонограмою, безутішний Небензя, а Amnesty International готувала рішучу заяву про "неспроможність української влади захистити цивільне суспільство і небезпечні ситуації, в якій зараз знаходиться свобода думки в Україні".

У повітрі зависла глибока стурбованість Європи. Досвідчені українці, що за останні п'ять років навчилися безпомилково розрізняти 50 відтінків глибокої стурбованості своїх західних друзів, зрозуміли, що їх же зараз, здається, і звинуватять. Тим більше що днями до Києва якраз приїжджав німецький президент Штайнмаєр, який зажадав від України припинити, нарешті, чинити опір "Північному потоку-2", закрити очі і думати про боротьбу з корупцією, сподіваючись на гарантії пана Путіна, - а відкати для Німеччини Путін гарантував такі, що під них тридцять бабченків розстріляти можна, і ніхто слова не скаже.

На наступний день Бабченко воскрес, і в Москві, від подиву, чогось затримали двох учасників акції його пам'яті. Головне, що саму новину про чудесне спасіння незалежного і опозиційного журналіста, чиї репортажі так люблять дивитися в Державній Думі, Слідчому Комітеті і представництві РФ в Радбезі ООН, Росія зустріла з такою радістю, що аж заніміла.

Марія Захарова зробила відразу два підходи до знаряддя, назвавши оживлення Бабченка спочатку "пропагандистським ефектом", а потім "диктатурою націоналізму", але в обох випадках надірвалася і, нарешті, тимчасово затихла.

Все це говорить про те, що вся Росія як і раніше дуже сильно турбується про Аркадія, і, зрозуміло, небезпідставно: якщо вже Порошенко і СБУ так твердо вирішили позбутися незручного журналіста, вони будуть продовжувати свої злочинні спроби.

І ще трошки "перчику" для ілюстрації всієї суті заворухи: 

Текст – смішно про грішне:  

Усьо почалося в вівторок

З больших крокодилячих сліз,

Що гетьман бандеровців Порох

Убіл журналіста… Фошизд.

Не встигли новину страшну передать,

Як миттю фейсбучні солдати

Пішли по каналам волну розганять,

Як Київ во всьом виноватий.

“Кровавая злобная хунта!

Гори вона ясним огньом!”

Нємєдлєнно “дєло” по пунктам

Нашкрябав заліський Слєдком.

Лавров озаботілся дуже,

Розгавкався пьос-Соловєй,

Щось пукнула вєжліво в лужу

Калоша із РашаТудей.

Москва про права чєловєка вопить,

Плюються гівном журношлюхи,

А Бабченко в київськом морзі сидить,

Й з некрологів преться в фейсбукє.

Но нє удался дохлий номєр,

Вскривались консерви зазря,

Бо Бабченко взяв і не помер!

Аркаша, ну так же нізя!

У середу вдруг оказалось,

Що триллер для свинособак —

Це все СБУ-шная шалость

Розвів окупантів Грицак.

Зайорзались плакальщики в новостях,

Що повод такий отобралі,

А главного штірліца вигнали нах,

Не любить Лубянка провалів.

А поки в підвалі у хунти

Замовник всю шайку здає.

Психує напуганий Пуцик,

І Бортніков горькую п’є.

А всім возмущьонним заморським друзьям

Що учать нас правильно жити,

Ідіть в меморандум! Ми знаєм як нам

Шакалів за кокі ловити.