Мистецтво здійснення намірів, або Чим вимощена дорога в рай (+аудіо)

Аудіоверсія статті Мистецтво здійснення намірів, або Чим вимощена дорога в рай

Стратегія малих кроків

Згаданий крилатий вираз говорить про наміри, які не були реалізованими. Повністю він звучить так: «Благими намірами вимощена дорога в пекло, а благими ділами – в рай».

– Але чому наміри зробити щось хороше зазвичай не втілюються в життя?

Тому що вони вимагають значних зусиль, до яких більшість людей просто не спроможна.

– То що робити?

Почнімо з того, що реалізація наміру – це розтягнений у часі процес. Що менший час для реалізації, то більші зусилля. Очевидно, що не кожна людина спроможна до великих, концентрованих зусиль. Проте кожна людина, навіть зі слабкою волею, спроможна до малих зусиль, розтягнених у часі.

Але це ще не все. Робити щось нове і незвичне завжди важко, а робити звичні речі – легко. Отже, для легкого виконання справи її треба перетворити на звичку.

Звично – значить просто і легко

Як це працює? Розгляньмо це на прикладі традиційної системи оздоровлення і омолодження  «П’ять тибетських перлин», інша назва – «Око відродження». Кожну вправу треба робити 21 раз, адже 21 – це число гармонії (7 х 3) і повноти (завершення кола).

Якщо людина фізично підготовлена, то вона одразу може зробити повний комплекс, тобто 5 вправ по 21 разу.

– Так, це було б ідеально!

Ні, це було б неправильно!

Традиція наполягає на тому, щоб починати виконання комплексу з одного або трьох разів, поступово збільшуючи кількість повторів, але не більше ніж на 2 за раз.

– У чому сенс такої підкресленої поступовості?

По-перше, розтягнене в часі виконання легких вправ формує звичку – і це найголовніше. Якщо звичка сформована, то щоденне виконання згаданого комплексу – це вже не тягар, а приємна потреба.

По-друге, маючи досвід поступового руху від 1 до 21, ми можемо навчити будь-яку людину, навіть з дуже слабкою фізичною підготовкою.

По-третє, завдяки поступовості і виробленню звички ми отримуємо надійний, стійкий результат у 100% випадків навчання, без «зривів».

Звідси важливий висновок: для формування звички треба виділити достатньо часу, а саме формування здійснювати дуже поступово.   

Технологія вироблення звички є невід’ємним складником цієї звички. Подібним чином, складний незнайомий пристрій є вартісним лише тоді, коли має при собі  «покрокову інструкцію» з його використання.

Ключові числа

Загальний підхід для творення такої «інструкції» оснований на арійській нумерології. Згідно з нею, для вироблення звички необхідно не менше 21 дня (три тижні). Відтак календарний план вироблення звички доцільно розділити на 21 день, при цьому відстежити такі проміжні точки:

1 – перший день, демонстрація наміру досягнути мету.

2 – другий день руху до мети переконує, що перший день не був пустою примхою.

3 – третій день вироблення звички вказує на те, що другий день не був випадковістю (збігом обставин).

7 – тиждень повторення звички дозволяє переконатися, що рух відбувається у правильному напрямку.  

14 – два тижні (дві третини шляху) переконують, що є сила для досягнення мети.

21 – звичка сформована.

90 – три місяці застосування звички роблять її носія «експертом початкового рівня», спроможного навчати інших виробленню цієї звички.

1 рік – 12 місяців – звичка реалізується «на автоматі», легко, невимушено, не задумаючись. «Експерти – це люди, які не думають. Вони знають».

Чесноти і Звичай

Соціально корисні звички називаються чеснотами. Сукупність таких чеснот формує Звичай (терміни «мораль» і «етика» перекладаються як «звичай»). Життя спільноти, яка володіє Звичаєм, є легким і простим, одне слово – звичним. 

На вироблення чеснот спрямований Ритуальний календар Гартленду. В ідеалі він дозволяє виробляти протягом року 16 чеснот і стирати чотири  негативні звички – протягом щоквартального очищення, яке починається за 40 днів до кожного з чотирьох сонячних свят.

Для того, щоб позбутися негативної звички, потрібно 40 днів (майже шість тижнів), тобто удвічі більше, ніж для вироблення звички. Проте тут є одна гарна новина. Річ у тім, що людина може мати обмежену кількість звичок. Відтак якщо активно виробляти позитивні звички, то для негативних просто не залишиться місця, вони опиняться без психоенергетичного підживлення і тихо «засохнуть».   

Чим насправді вимощена дорога в рай?

Рай – це вищий рівень Простору волі, який у Євангелії позначається терміном «Царство боже» (Царство Ра – Рай). Так от, дорога в рай вимощена не просто реалізованими благими намірами, тобто добрими справами, а чеснотами, тобто звичками робити добрі справи.