Кінець демократії, або Український окріп для індустріальної жаби

Останнім часом все більше проявляються раніше непомітні слабкі місця індустріального суспільства “великого мурашника”, системи влади, яку зараз прийнято називати “демократичною”, толерантності, позитивної дискримінації тощо. Ми бачимо, як багато позитивних на початковому етапі ідей перетворюються на свою протилежність.

Загальне виборче право, гуманістична ідея, яка надавала людям рівні права — призвела до поширення масового передвиборчого шахрайства, маніпуляції натовпами і приходу до влади (демократичним шляхом!) відвертих шахраїв.

Система допомоги з безробіття, задумана як допомога людям, які втратили роботу і мають якось триматись під час пошуку нової роботи — призвела до масового поширення паразитичних шарів суспільства, які вже кілька поколінь поспіль не працюють, проте спокійно живуть на “велфер”.

Толерантність, як терпимість до альтернативних думок, можливість співіснування різних альтернативних проектів і чесної конкуренції між ними — виявилась безпорадною перед наступом агресивної гоп-культури натовпів мігрантів з тоталітарних країн.

Ці, а також інші “системні збої” поступово накопичуються, проте індустріальне суспільство потрапило у ситуацію “жаби в воді, яка повільно нагрівається”. І попри виразну видимість всіх цих збоїв, суспільство “не бачить” кризи, що насувається.

Щоб схаменутись, потрібно або уважно вивчати всю динаміку процесу накопичення збоїв і таким чином побачити загрозливі тенденції, або щоб всі ці “системні збої” не накопичувались поступово, а проявились якось одразу.

Подібна ситуація теоретично може статись у “слабкій ланці” індустріального суспільства. І схоже, що Україна має шанс стати саме такою “слабкою ланкою”.

Різні коміки та інші фріки вже “демократично” потрапляли до влади в різних країнах — це і порнозірка Чиччоліна в парламенті Італії, і Александрія Окасіо-Кортес в Палаті Представників США, і комік Йон Ґнарр на посаді мера столиці Ісландії Рейк’явіка тощо.

Був ще масштабний естонський соціальний експеримент з партією “Єдина Естонія”. Театральна студія N 099 та її актори створили фейкову партію, обіцяли усім виборцям все, чого ті хотіли, і відразу. Віртуальна партія отримала фантастичні рейтинги і мала перемогти в одні ворота. Проте за кілька днів до виборів актори вибачились і зізналися, що це був соціальний експеримент, який мав показати виборцям, як можна маніпулювати демократією і як можна маніпулювати виборцями. Що вони самі мають бути відповідальними і розуміти наслідки свого вибору.

Проте Україна вирішила “переплюнути всіх”. Обрала на посаду Президента найбільшої європейської країни абсолютно некомпетентного коміка, який без суфлера не може зв’язати двох слів (недарма його вже прозвали “генератор випадкових слів”). Тепер він призначає на відповідальні посади своїх друзів-колег-коміків, які так само не уявляють, а що взагалі треба робити. А ще його друзі-коміки на хвилі “народної довіри” збираються потрапити до парламенту і захопити там ключові позиції, також не розуміючи, а що з цим усім робити.

Але для України цієї навали коміків виявилось замало. Зірка шоу-бізнесу Святослав Вакарчук (якій вже мав невдалий досвід політичної роботи) створює свою партію для боротьби за крісло у Верховній Раді. “Королева ночі” Ольга Полякова оголосила про створення “жіночої партії”. На цьому тлі навіть виглядають правдоподібними фейкові новини про похід у політику та Верховну Раду інших зірок шоу-бізнесу — Олега Вінника, Віктора Павлика, Олега Скрипки тощо.

Який же історичний сенс цієї комік-шоу-вакханалії?

1. Оскільки людство потрапило у ситуацію “жаби у воді, яка поступово нагрівається”, потрібен якійсь потужний кризовий фактор, який виконуватиме роль “окропу” в ситуації з “жабою”.

2. Україна — слабка ланка індустріального суспільства. Посттоталітарна країна більш різко сприймає ті вади індустріального суспільства, на які вже не звертає уваги пересічний західний обиватель. При тому більшість населення України все ще живе совковим минулим, натомість є активна меншість, яка прагне потужних соціальним змін.

3. Саме в слабкій ланці мають найбільш виразно проявитись вади існуючої системи.

4. Масштабне українське “фрік-комік-шоу” і має стати тим “окропом” для індустріального людства.

Результатом такого масштабного дійства може бути:

1. Песимістичний варіант: загибель України.

2. Нейтральний варіант: нейтралізація найбільш кричучих збочень, виправлення окремих недоліків, підправлення системи, стагнація.

3. Оптимістичний варіант: народження саме в Україні нової системи управління, яка стане дороговказом для індустріального людства при переході до постіндустріального суспільства.

Насправді часу в нас обмаль. Теоретичне підґрунтя нової системи управління вже розроблене, але треба встигнути впровадити практичний чорновий зразок і перевірити його на міцність. І зробити це ще до повного завалу старої системи. Отже, не скиглимо і нумо до праці! 

Post Scriptum
Коли вже готував статтю до публікації, то натрапив у мережі на рекламний постер одної з партій, що теж рветься до влади. Фрік-комік-шоу розгортається...