Кінець Ради Європи: Парламентська асамблея втратила свій авторитет

190 депутатів – значно більше, ніж приходить до ПАРЄ на звичайні денні сесії – не пошкодували сну, щоби взяти участь у історичному голосуванні, здатному визначити майбутнє Ради Європи. Переконлива більшість, 118 із них, проголосували так, як вимагала від асамблеї Москва. Про це пише зі Страсбурга редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко.

Перемога росіян була цілком прогнозованою, попри всі зусилля української делегації.

"Проковтнути" поразку у Страсбурзі неприпустимо, і не лише через питання гідності.

Нічне рішення ПАРЄ стало першим прецедентом, коли з Росії знімають санкції, запроваджені через її агресію. Млява реакція України стане сигналом для наших противників, і наступних послаблень санкцій не доведеться довго чекати.

Поки що – на словах – реакція Києва є жорсткою та гідною. Але знадобляться дії.

Та "жорстко" не означає "бездумно". Діяти доведеться так, щоби протест не вдарив по нашій державі і не лишив нас без важелю впливу на процес.

По-перше, про вихід України з Ради Європи не йдеться, як би не хотілося на емоціях гримнути дверима. Це навіть не дискутується. Наслідки такого кроку у відносинах із Заходом були би дуже болючими для України. Нагадаймо, до речі, що єдина держава європейського континенту, яка перебуває за межами РЄ – це Білорусь.

По-друге, зупинити сплату внесків – також не варіант. Мавпування російських дій рідко коли допомагає, а зараз – і поготів. Цей шлях веде до гарантованої поразки, просто не зараз, а за два роки.

Однак є й інші, безпечні варіанти дій.

Жодних спостерігачів від ПАРЄ на виборах в Україні – ані зараз, ані згодом. Мінімум співпраці з іншими місіями дискредитованої організації. Майбутні рекомендації органів РЄ відтепер не стають для нас обов’язковими (хто знає, чи не були вони ухвалені під схожим тиском). Можливе також закриття Офісу Ради Європи в Києві.

Послу України варто припинити ходити на засідання Комітету міністрів РЄ. Участь нашого міністра у щорічних засіданнях і поготів позбавлена сенсу – там вистачить посла. Але (і це важливо!) ми не відмовляємося від важелів впливу на рішення КМРЄ, які формуються на робочому рівні. 

Україна повинна поставити чітку умову, за виконання якої може відновити свою роботу в урядовій складовій Ради Європи.

Один з головних кроків – Україна не повинна голосувати за нового генсека Ради Європи. Взагалі не брати бюлетені і офіційно про це оголосити. В ідеалі – сформувавши групу депутатів від інших держав, хто вчинить так само.

Організація дискредитована, і не наше завдання – додавати їй легітимності на цих виборах.

У ПАРЄ сформувалася широка коаліція тих, хто підтримує прощення агресора за будь-яких умов. Минула ніч показала, що рішення ними вже ухвалене і жодні аргументи тут не працюють.

Досі козирем Страсбурга був незаперечний авторитет організації. Її порадами Київ не завжди був задоволений – але ніколи не ставив під сумнів. Тепер це у минулому. "Ми є свідками смерті Ради Європи. Якщо рішення буде ухвалене, то від організації не залишиться нічого, крім вивіски, будівлі, ну і грошей", - заявив Леонід Ємець на дебатах у ПАРЄ минулої ночі.

Українське МЗС також відкинуло дипломатичність у оцінках та офіційно проголосило: старої Ради Європи вже немає.

Парламентська асамблея втратила свій авторитет, організація більше не може відігравати ролі, якою її наділили батьки-засновники.