Марія Магдалина: євангельська історія великого кохання (+аудіо)

Аудіоверсія: Марія Магдалина: євангельська історія великого кохання

Попередні статті: 

• Пшениця і кукіль – притча про перемогу в інформаційній війні
• Стратегія творців Доброї Новини і дзеркальна контрстратегія дітей диявола
• Три зради Іуди Іскаріота – першого учасника єрусалимської програми захисту зрадників

Вчення Ісуса, будучи продовженням Арійської Традиції, ставило перед людьми високі цілі й заохочувало їх до вільного розвитку. Природно, що воно найлегше поширювалося серед шляхетних людей.

Релігія шляхетних людей

Слово «шляхетність» можна пояснити як усвідомлення свого життєвого шляху і відстоювання своєї самобутності. Ознаками шляхетності є гідність, совість, самостійне мислення, спроможність до творчості, вольові якості, життя чесною працею, економічна самодостатність, прагнення спільного блага. Люди з цими якостями й були «цільовою групою» Доброї Новини: «Як зайдете в яке місто чи село, спитайте, хто в ньому достойний, і там пробувайте, поки вийдете» (Матвій 10.11). Тому послідовники Ісуса Хреста називали себе «хрестияни» (тобто добрі, шляхетні, успішні, щасливі) і «аріяни» (тобто шляхетні, божі, праведні, сонячні, ярі, енергійні).

Саме такі шляхетні люди – чоловіки і жінки – першими сприйняли вчення Ісуса. Будучи вільними і економічно самодостатніми, вони могли собі дозволити повністю віддатися навчанню, підтримати новостворений рух роботою та грошима.  Згідно з Євангелієм, у цьому русі активно діяли жінки, а найяскравішою з них була Марія Магдалина.

Ім’я Марія

Ім’я Марія було найпоширенішим серед галілеян – Євангеліє розповідає про чотирьох жінок з цим іменем:

• Марія, матір Ісуса – дружина святого Йосипа, батька Ісуса;
• Марія Магдалина;
• Марія Клеопова, тобто дружина Клеопи (Галпая) – молодшого брата святого Йосипа, матір апостола Якова Молодшого та Йосипа;
• Марія, сестра Лазара з Витанії.

Ім’я «Марія» походить від «Арія» і означає «шляхетна, сонячна, яра, життєдайна». Подібним чином перший місяць весни «ярець» («яро», «ярь» – весна) перетворився на «марець» (март), а «Арес» – на «Марс» (первісно Марс був італійським богом родючості, рослинності й дикої природи – богом весни, «ярі»).

Шляхетна дівчина з Магдали

Прізвище «Магдалина» походить від міста Магдала, для позначення якого в найдавніших рукописах Євангелія ще застосовується ім’я Магадан: «І, відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадана» (Матвій 15.39). На думку дослідників, Магадан – це те ж саме, що й Магдала («Тлумачна Біблія», с. 652), з якої походила Марія Магдалина.

Етимологічно слово Магадан (або Магедан) означає «могутня вода», тож можливо, що це давніша назва приморської Магдали. Арамейське слово «магдала» означає «великий». Територіально Магдала розташована між приморськими Тиверіадою і Капернаумом. До заснування Тиверіади у 17 році н.е., Магдала була найбільшим портовим містом Галілейського моря. Це було гелленістичне (арійське) місто – як і всі інші міста Галілеї. Археологи виявили в Магдалі характерні для гелленістичних міст велику площу, оточену портиками, лазні з ваннами, тренажерними залами і фонтаном.

Зазвичай жінок ідентифікують за іменем батька або чоловіка, наприклад «Марія Клеопова», тобто Марія, дружина Клеопи, або «Іванна, жінка Хузи». Натомість Марію Магдалину ідентифікують за назвою міста. Це може вказувати на те, що вона була незаміжньою, тобто була дівчиною, дівицею, панною.

Марію могли назвати Магдалиною і для того, щоб відрізняти від інших жінок з іменем Марія. Подібним чином одного з апостолів називали Симон Кананій (тобто з Кані Галілейської), щоб відрізняти його від Симона Петра.

Перша і друга причина не виключають, а лише посилюють одна одну: Марія Магдалина – дівчина з Магдали. Проте може бути і третя причина, яка доповнює дві попередні.

Річ у тім, що в ті часи іменем рідного міста зазвичай називали впливових і важливих людей, наприклад, філософ Аполлоній Тіанський (ровесник Ісуса), Йосип Ариматейський (батько Ісуса). Тому прізвище «Магдалина» може вказувати на високий соціальний статус. В цьому разі  Марія Магдалина означає «шляхетна дівчина Марія з Магдали». Спробуймо це перевірити.

Масовий рух середнього класу

Якщо використовувати сучасні терміни, то заснований Ісусом рух був масовим рухом середнього класу. Відтак цей рух підтримував себе власними силами – працею і грошима своїх прихильників. Ось як про це розповідає Євангеліє:

«По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять і деякі жінки: Марія, звана Магдалина, Іванна, жінка Хузи, Геродового управителя, та багато інших, що їм помагали зо своїх маєтків» (Лука 8.1–3). Як бачимо, був гурт обраних чоловіків і гурт обраних жінок. «Помагали зо своїх маєтків» означає, що фінансували рух з власних господарств, з ресурсів власного бізнесу. 

Перша у рейтингу меценатів

Першою у списку жінок зазначається Марія Магдалина, другою – Іванна, дружина управителя тетрарха Галілеї, в наших термінах – дружина галілейського прем’єр-міністра. Вочевидь, Іванна Хузова була досить багатою, можливо – найбагатшою з цього жіночого гурту, а проте першою у справі матеріальної підтримки руху була саме Марія Магдалина.

З цього можна зробити три важливі припущення:

1)     Марія Магдалина або її родина мала в порту Магдали потужний бізнес;

2)     вона була діловою жінкою, адже розпоряджалася значними коштами;

3)     вона мала потужну мотивацію для найактивнішої підтримки Ісуса та його справи.    

Оскільки у наведеному вище списку розповідається про жінок, які «помагали зо своїх маєтків», то це значить, що в цьому списку застосовано ранжування за ознакою розміру матеріальної допомоги. Проте це не єдиний спосіб ранжування.

Місце в організаційній структурі

У іншій ситуації – навколо розп’ятого Ісуса – євангелісти Матвій і Марко дають ще один ранжований перелік жінок:

«Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галілеї і служили йому: між ними Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосипа, і мати синів Заведея» (Матвій 27.55-56).

«Були там і жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія – мати Якова молодшого та Йосипа, і Соломія, що слідом за ним ходили і йому услуговували, як був він у Галілеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим» (Марко 15.40-41).

На першому місці – Марія Магдалина, потім Марія Клеопова, далі Соломія. Слово «служили» (виконували службову функцію, були діяконісами) вказує на ранжування з погляду організаційної ієрархії. Знову бачимо, що за цією ознакою найвищий статус у Марії Магдалини. 

Марія Магдалина – головна діяконіса Ісусової громади – та інші діяконіси (+аудіо)

Коли Ісуса клали до гробниці, то за цим спостерігали двоє жінок – Марія Магдалина і Марія Клеопова:

«Була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробу» (Матвій 27.61).

«Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосипа, дивились, де його поклали» (Марко 15.47).

Тут ранжування відбувається за тією ж ознакою – посадової ієрархії.

Найшвидша і найрішучіша

Ще один опис стосується ситуації, коли в неділю («першого дня тижня») з самого ранку жінки прийшли до гробниці, щоб переконатися у воскресінні Ісуса:

«Після вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшли Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробниці» (Матвій 28.2).

«Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія – мати Якова, та Саломія прийшли до гробниці, як сходило сонце» (Марко 16.1).

Це те ж саме організаційне ранжування. Проте є ще один аспект, що на нього вказує євангеліст Іван:

«Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці вранці, як ще не розвиднілось; аж ось бачить – камінь відкочено від гробниці. Обернулась і бачить – стоїть Ісус. Та вона не знала, що то Ісус. Каже їй Ісус: Жінко, кого шукаєш? Вона, думаючи, що то садівник, каже йому: Пане, як ти взяв його, скажи мені, де ти його поклав, і я його візьму. Мовить до неї Ісус: Маріє! Вона, роззирнувшись, каже до нього: Раввуньо! … Ісус їй каже: Йди до моїх братів і розкажи їм» (Іван 20, 1-16).

Євангеліст Іван відрізняється від інших трьох євангелістів-«синоптиків» тим, що уточнює опис подій, пояснює значення слів, наголошує на важливих деталях. У наведеному вище фрагменті уточнення полягає в тому, що Марія Магдалина прийшла до гробниці ще до світанку – «як ще не розвиднілося», натомість інші жінки прийшли пізніше –  «як зайнялося на світання» і «як сходило сонце».

Тобто Марія Магдалина не стала чекати інших, а пішла сама при перших ознаках світанку. Це може вказувати на такі якості її характеру як швидкість реакцій, стрімкість, небажання чекати, сміливість, рішучість. Ісус чітко сказав учням, що третього дня, тобто в неділю, він воскресне. Тому Магдалина негайно, як тільки почали проглядати стежки і дерева, побігла до Ісуса. Так само вона першою прибігла до апостолів і розповіла їм, що розмовляла з воскреслим. 

Ієрархія жінок-діяконіс

Коли жінки переконалися у воскресінні, вони розповіли про це учням:

«Вернувшись від гробниці, оповіли все те одинадцятьом і всім іншим. То були: Марія Магдалина, Іванна і Марія, мати Якова й інші жінки» (Лука 24, 9-10).

Схоже, що йдеться про авторитетність в очах учнів і, відповідно, вагомість свідчень: на першому місці Марія Магдалина, а на другому – Іванна, жінка Хузи, далі – Марія Клеопова. Це відповідає послідовності у згаданому вище списку меценатів: «Марія, звана Магдалина, Іванна, жінка Хузи, Геродового управителя, та багато інших, що їм помагали зо своїх маєтків» (Лука 8.1–3). 

Якщо звести всі згадані вище відомості до єдиного ранжованого списку діяконіс, то він виглядає так:  Марія Магдалина, Іванна, Марія Клеопова та Соломія.

Мотивація – кохання

Отже, в порівнянні з іншими жінками, що були ученицями Ісуса, Марія Магдалина зробила найбільший внесок роботою і грошима, була найавторитетнішою і найшвидшою. Що було мотивацією для такої дивовижної самовідданості?

Марія Магдалина була закохана в Ісуса – ідеального чоловіка – і заради нього була готова на все. Звідси її щедрість, активність, енергійність, рішучість. Як це часто буває у закоханих, особливо юних, Марія приховувала свої почуття, але мріяла про єдність з Ісусом.

Чи розумів Ісус, що Марія Магдалина його кохає? Звісно розумів. Мабуть, як і всі інші, що за нею спостерігали. Як це часто буває, «таємне кохання» було таємницею лише для неї самої. Такі речі неможливо приховати в будь-якому тісному колективі.

А чи міг Ісус кохати Марію Магдалину? Так, адже він був людиною – Сином людським, тому володів усім спектром людських емоцій і почуттів. Так, євангеліст Іван розповідає, що коли Ісус побачив щиру любов сестер Марти і Марії з Витанії до їхнього брата Лазара, то від розчулення просльозився: «Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, сказала йому: Господи, якби ти був тут, мій брат не вмер би! Ісус, побачивши, що вона плаче і що іудеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і, зворушений, спитав: Де ви його поклали? Кажуть йому: Іди, Господи, і подивись. Просльозився Ісус» (Іван 11.32-35).

Тому Ісус міг кохати Марію Магдалину.

Обійми мене, Маріє!  

А ось що відбулося після воскресіння Ісуса. Для зручності ще раз повторимо цей епізод: «Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці вранці, як ще не розвиднілось; аж ось бачить – камінь відкочено від гробниці. Обернулась і бачить – стоїть Ісус. Та вона не знала, що то Ісус. Каже їй Ісус: Жінко, кого шукаєш? Вона, думаючи, що то садівник, каже йому: Пане, як ти взяв його, скажи мені, де ти його поклав, і я його візьму. Мовить до неї Ісус: Маріє! Вона, роззирнувшись, каже до нього: Раввуньо!» (Іван 20.1-16).

Ісус і Марія були наодинці, тож уже не було потреби приховувати свої почуття. Тому Марія й вигукнула лагідно-пестливе «Раввуньо» – арамейське слово «вчитель», сказане по-українськи, подібно до наших «синуньо», «татуньо», «мамуньо».

Природною реакцією закоханих в цьому випадку мали би бути палкі обійми. Але ж Євангеліє про це не повідомляє. Натомість після «Раввуньо» бачимо нахабну філонівську вставку: «Не торкайся мене, бо я ще не зійшов до Отця мого». Це відверта маячня: Ісус не міг «сходити до Отця», оскільки був живим у здоровому тілі і збирався незабаром зустрітися з іншими учнями в Галілеї. Пізніше ця деструктивна вставка дала підставу для облудних єресей про «несправжність», «примарність» та «ефемерність» Ісусового тіла після Воскресіння.

Якщо видалити згадану вставку, то цей фрагмент виглядатиме так: «Мовить до неї Ісус: Маріє! Вона, роззирнувшись, каже до нього: Раввуньо! Ісус їй каже: Йди до моїх братів і розкажи їм». З погляду психології, це виглядає неправдоподібно. Ісус і Марія перебували у стані радісного піднесення, адже ВСЕ вдалося! Чи можна собі уявити, щоб на захоплений вигук закоханої дівчини Ісус відповів черствим наказом «Йди до моїх братів»?  

Це говорить про те, що фраза «Не торкайся мене, бо я ще не зійшов до Отця мого» – це не вставка.

– Тоді що це?

Це перевертання, тобто пряме спотворення оригінального тексту і заміна його на щось зовсім інше або й протилежне. Такі рідкісні випадки зустрічаємо в деяких місцях Євангелія. Наприклад, в оповіданні про пшеницю і кукіль (Матвій 13.36-40) фраза «добре зерно – це слово Боже» замінена на «добре зерно – це сини царства», тобто іудеї. А в оповіданні про безплідну смоківницю (Матвій 21.18-22) вся подія перевернута з ніг на голову: там, де Ісус благословив безплідну смоківницю і наступного дня вона розквітла, фальсифікатор написав, що Ісус прокляв смоківницю і наступного дня вона всохла. Такого роду нахабне перевертання в іудейській культурі позначається словом «хуцпа».   

Отже, замість фрази «Не торкайся мене» має бути щось протилежне. Щоб прочитати первинний текст, треба зробити «перевертання перевернутого».

– А що може бути протилежністю «Не торкайся мене»?

Лише одне: «Обійми мене, Маріє!».

---

Щирі дружні обійми – це те, що найприродніше в описаній ситуації. Ісус і Марія обійнялися від щастя, адже їхня спільна справа перемогла, вороги присоромлені, життя подолало смерть. Один з моментів цих щасливих обіймів зобразив американський художник Дель Парсон (Del Parson) на картині «Вічна любов» (Eternal Love).

---

Отже, згаданий фрагмент Євангелія має виглядати так:

«Мовить до неї Ісус: Маріє! Вона, роззирнувшись, каже до нього: Раввуньо! А він до неї: Обійми мене, Маріє! Потім каже їй Ісус: Іди до моїх братів і розкажи їм».

Далі читаємо:

«Отож ПОБІГЛА вона і прийшла до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, і розповідає їм. Побіг Петро й той інший учень, і прибігають до гробниці. БІГЛИ вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тому й прибув до гробниці перший» (Іван 20.2-4).

Як бачимо, все  у них відбувається дуже швидко. На хвилі радісного збудження Марія щодуху ПОБІГЛА до апостолів. Почувши від неї радісну звістку, Іван і Петро наввипередки ПОБІГЛИ до гробниці, щоб також побачити Ісуса. Те, що Марія Магдалина, Петро та Іван не просто швидко пішли, а побігли, підтверджує думку, що всі вони були легкими, молодими, здоровими і швидкими.

Ось такий щасливий кінець євангельської історії про Марію Магдалину – шляхетну дівчину, яка закохалася в Ісуса і своєю самовідданістю надала велику силу масовому руху за Царство боже. Всюди, де лише розповідається Добра Новина, згадується й Марія Магдалина. Церква визнає її святою та рівноапостольною, її пам’ять урочисто вшановується 4 серпня.    

Безсила лють дітей диявола

Світла і шляхетна особистість Марії Магдалини викликала шалену лють дітей диявола. Тоді вони зробили те, що вони завжди роблять у ситуаціях власного безсилля – вони вирішили підірвати репутацію Магдалини. Для цього пішли перевіреним шляхом перевертання з ніг на голову. Задум полягав у тому, щоб чисту, незайману, шляхетну дівчину представити брудною і біснуватою повією. Для цього в текст Євангелія було зроблено кілька вставок.  

«Коли Ісус воскрес уранці першого дня тижня, найперше з’явився Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів» (Марко 16.9). Більшість дослідників визнають це вставкою, зокрема, католицький «Новий Завіт з коментарем» (с. 143) і православна Тлумачна Біблія (с. 762).

Друга подібна вставка: «Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів» (Лука 8.2). Дослідники це також вважають вставкою. По-перше, число «сім» є відверто символічним, адже вказує на повноту: підкреслення саме такої кількості бісів просуває думку, що вона була повністю вражена демонічною силою. По-друге, випадки вигнання злих духів неодноразово описані в Євангелії, проте вони робилися публічно і там нема жодного натяку на Марію.  

Цікаво, що цих брудних натяків у кількох суперечливих вставках виявилося досить, аби діти диявола одноголосно заволали: «Грішниця! Повія! Біснувата!» Саме так і представлена Марія Магдалина в більшості іудохристиянських писань.

Ви скажете: «Але ж її проголосили святою та рівноапостольною».

Саме в цьому й полягає їхній стандартний прийом: брутально знеславити, а потім проголосити святим. Як це працює? Річ у тім, що святість сприймається людьми як щось абстрактне і ефемерне, натомість запам’ятовується конкретика: сім бісів, грішниця, повія.

Проте усі ці хитрування не дуже допомогли дітям диявола. Ніщо не затьмарить славу Марії Магдалини. Кожна нова книжка про Марію Магдалину знаходить масового читача. Її світлий образ далі надихає рух за Царство боже – масовий рух вільних, працьовитих і доброзичливих. Щирих. Творчих. Люблячих.

Обговорення на відеоканалі «Гартленд» – Ігор Каганець і Оксана Білозір (17.06.2021):

 

 

Марія Магдалина: євангельська історія великого кохання – тільки факти (відео)

---

Продовження – Людина дії: психологічний тип Марії Магдалини на основі євангельських текстів