"Агенти російського впливу" у західних ЗМІ: як не втрапити на гачок пропаганди

У цьому випадку йдеться про німецького журналіста Матіаса Брюггманна. За дивним збігом обставин, його статті досить часто перекладаються російською мовою і цитуються російськими ЗМІ, зокрема, пропагандистським Russia Today, пише delo.ua.

Ще один приклад стосується британського видання The Spectator. Один з його авторів Росс Кларк нещодавно опублікував колонку, яка переконує у тому, що західні санкції проти Росії нібито не працюють так, як мали б. Він натякає, що російська нафта продовжує потрапляти до Європи, і не виключає, що й до Британії (у вигляді реекспорту через треті країни) також. І хоч весь матеріал побудований на припущеннях, стаття цілком відповідає одному з найбільш популярних наративів російської пропаганди – "західний світ страждає від санкцій більше за Росію".

В одному зі своїх попередніх матеріалів Росс Кларк робив дуже комплементарні заяви на адресу президента РФ. Він писав, зокрема, що "Путін позбавив ЄС політичної волі", а його дії буцімто "призвели до краху політичної сили Європейського Союзу".

Публікації такого тону, які ще й слідують одна за одною, навряд чи можуть бути всього лише збігом.

Загалом, західні медіа, як би нам не хотілося в це вірити, є досить вразливими до російського впливу. Низка кореспондентів західних ЗМІ працювали й продовжують працювати в московських офісах, а окремі з них можуть приховувати свою фінансову чи іншу залежність від російських спецслужб.

Серед яскравих прикладів залежності західного журналіста був випадок з автором швейцарського видання L'Illustré. Такий собі Арно Беда публікував низку звинувачень на адресу Української асоціації футболу. А згодом, аби презентувати своє "гучне розслідування" в ефірі 112-го телеканалу Віктора Медведчука особисто прибув в Україну. Ба більше, за даними українських ЗМІ, він прибув тоді ще й особистим літаком Медведчука.

Ані НАБУ, ані САП не знайшли доказів вини керівництва асоціації та президента УАФ Андрія Павелка, зокрема, у всьому, що їм приписував Арно Беда, але ж шуму наробив достатньо, і гонорар тоді точно був відпрацьований.

Тож, читаючи західні ЗМІ, особливо, зараз, коли війна проти України розгортається на всіх фронтах, будьте пильними, уважними та критичними. Перевірити будь-якого автора того чи іншого матеріалу на наявність "ознак любові до Росії" чи на предмет зв’язків з політиками типу Медведчука – не так вже й складно (Google – в поміч).