Теорія зміни клімату каже, що суспільство має різко скоротити споживання, щоб урятувати довкілля. Водночас кейнсіанська економічна теорія стверджує, що збільшення споживання – це найвірніший шлях до процвітання економіки. Попри явну суперечність між цими ідеями, західна політична еліта дотримується обох доктрин одночасно.
Невже еліта не бачить, що політичні дії, одночасно засновані на теорії зміни клімату та на кейнсіанській економіці, логічно неможливі? Можливо, ні, а можливо, існує прихована узгодженість дій еліти, яку можна виявити, вивчивши стимули, що лежать в основі несумісних теорій, представлених громадськості.
Суть кейнсіанської економіки у тому, що рецесії відбуваються через падіння сукупного попиту (тобто через бажання споживачів витрачати менше), і тому єдиним способом повернутися до зростання є підвищення сукупного попиту. Оскільки саме настрої приватних осіб призвели до зниження сукупного попиту, єдина сила, яка може призвести до його збільшення, – це державні витрати через субсидії, соціальне забезпечення та програми створення робочих місць, які фінансуються коштом дефіцитного фінансування (бюджетних видатків понад заплановані, тобто витрат "дефіциту бюджету" – прим. ред.)
Якби казначейство наповнило старі пляшки банкнотами, закопало їх на підходящій глибині в занедбаних вугільних шахтах, які потім заповнило до поверхні міським сміттям, і надало приватному підприємництву на добре перевірених принципах laissez-faire викопувати банкноти знову… не повинно бути більше безробіття, і реальний дохід суспільства, і його капітальне багатство також, мабуть, стали набагато більше, ніж було до того. Розумніше було б, звичайно, будувати будинки тощо, але якщо на шляху до цього стоять політичні та практичні труднощі, то вищеперелічене краще, ніж нічого.
Водночас головна політекономічна вимога лобі, що виступає за зміну клімату, полягає в тому, що суспільство має примусово обмежити своє споживання, оскільки, на його думку, наш нинішній спосіб життя виснажує ресурси Землі та забруднює її атмосферу з неприйнятною швидкістю. Все частіше вони заявляють, що середній рівень життя не заслуговує на особливу увагу, оскільки, на їхню думку, наше життя перебуває у більшій небезпеці. Одним із найсміливіших прихильників прагнення до скорочення споживання є письменник Джордж Монбіот.
Виробництво та споживання відповідають за 57% виробництва парникових газів у Великій Британії. Не дивно, що майже ніхто не хоче говорити про це, оскільки єдиною значущою відповіддю є скорочення обсягу продукції, яку ми споживаємо.
Поставте ці два аргументи поруч, і їхня несумісність стане очевидною. Теорії зміни клімату та кейнсіанської економіки, взяті самі по собі, можуть здатися розумними, але мейнстримна думка полягає в тому, що вони вірні одночасно і мають бути реалізовані.
На доказ того, що західні політики справді дотримуються обох теорій одночасно, ось два вислови депутата Річі Торреса (демократ, штат Нью-Йорк)
Про економіку:
Найкращий спосіб покінчити з бідністю в Америці, стимулювати економіку — це покласти гроші в кишені нужденних, тому що жителі таких округів, як мій, витрачатимуть ці долари на місцях, що не лише створить дохід для підприємств, а й для працівників, зайнятих у цих підприємствах. Таким чином, це не лише гарна мораль, а й хороша економіка.
Про зміну клімату:
Глобальна зміна клімату є найбільшою загрозою для нашої планети та майбутніх поколінь. Настав час діяти та змінити курс. Разом з @HouseDemocrats ми закликаємо адміністрацію @POTUS зробити пріоритетом глобальну кліматичну справедливість.
Як інший приклад візьмемо адміністрацію Обами. Він вступив на посаду під час рецесії, його відповіддю на неї було ухвалення найбільшого в історії пакета заходів щодо стимулювання економіки. Однак він також став першим президентом в історії, який зробив одним із пріоритетів зміну клімату та супутнє йому скорочення споживання. Якщо зміна клімату та кейнсіанська економіка ніяк не стикуються одне з одним, то чому вони об'єднані в один мейнстрімний консенсус?
Є люди, у тому числі на вершині ієрархії полісімейкерів, які вірять у можливість реалізації як політики зміни клімату, так і кейнсіанської економіки і просто не продумали логічну неможливість таких дій. “Австрійці” розуміють, що помилки у мисленні можуть зберігатися десятиліттями, навіть коли державна політика, заснована на такому мисленні, не дає очікуваних результатів. Така поведінка цілком закономірна для політичної та бюрократичної еліти, враховуючи доступ уряду до друкарського верстата, відстороненість від тиску реального світу і, як наслідок, відсутність здорового глузду.
Однак, коли так багато представників еліти виступають за дії, що суперечать одна одній, варто поставити запитання, чи знають деякі з них, що саме вони роблять. Вивчення їхніх інтересів та стимулів дозволяє припустити, що так воно і є.
Римський клуб, який у 1970-х роках став ініціатором значної частини досліджень про нібито антропогенну зміну клімату, заявив:
У пошуках спільного ворога, проти якого ми могли б об'єднатися, ми дійшли ідеї, що забруднення навколишнього середовища, загроза глобального потепління, нестача води, голод тощо цілком підходять для цієї мети. У своїй сукупності та взаємодії ці явища справді є загальною загрозою, якій мають протистояти всі разом. Але, називаючи ці небезпеки ворогами, ми потрапляємо в пастку… прийняття симптомів причини. Всі ці небезпеки викликані втручанням людини у природні процеси, і подолати їх можна лише шляхом зміни відносин та поведінки. Справжній ворог – це саме людство.
У книзі "Незручна правда" Ел Гор заявив, що Маямі опиниться під водою до 2020 року. Цього не сталося, але прагнення ієрархічного контролю зверху вниз, про яке свідчить наведена вище цитата, нікуди не поділося.
Крім соціального контролю, еліта отримує вигоду, розподіляючи субсидії своїм друзям та роблячи конкуренцію з ними незаконною чи непомірно дорогою. Загальновизнано, що "зелені" компанії ніколи не змогли б вийти на ринок у 2000-х роках, якби їх не підтримували центральні уряди. А оскільки уряд, кліматичне лобі та “зелені” компанії пов'язані між собою, простежити за рухом грошей – завдання нескладне.
Наводиться приклад 38 мільярдів доларів, які Німеччина наче б то виділила "зеленим" компаніям у 2020 році. Або про вигоди від субсидій на боротьбу зі зміною клімату, які діставалися великим банкам. Рекордні ціни на бензин є хорошими для виробників електромобілів.
Теза про те, що субсидії на “викопне паливо” більше, ніж на “відновлювані джерела енергії”, не відповідає дійсності.
Не заперечуючи наукової правдивості жодної з теорій, зазначимо, що крім проблем з їхньою узгодженістю довіра до кожної з них окремо підривається лицемірством, яке їх прихильники демонструють. Обидві мають щедрі та довільні субсидії, які розподіляє центральна політична влада.
Еліта не вірить у жодне кредо, окрім своїх власних інтересів. Державна політика часто є вправою у підборі відповідних ідеологічних покривал; іноді можновладці обирають зміну клімату, іноді кейнсіанську економіку. Ніколи не робиться спроба повністю і назавжди впровадити ту чи іншу теорію, їх змінюють місцями в міру потреби. Таким чином, на практиці результати застосування цих різних теорій однакові: кумівський капіталізм, неефективність та загальне зубожіння.
Визначення еліти передбачає, що лише невелика кількість людей складає еліту. Тому більшість людей є жертвами цього порядку денного. Ми повинні інформувати людей, прорватися через індустріалізований комплекс провини, який нав'язують засоби масової інформації, та відстоювати свої власні інтереси.
Наші інтереси:
Інформувати, прориватися через нав'язувані засобами масової інформації (читай, маніпуляції) комусь потрібних наративів. Шахраї та паразити маю бути усунені від влади.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Нова "зелена" економіка – це не більше ніж корупційна схема паразитування на державних витратах
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Теорія зміни клімату каже, що суспільство має різко скоротити споживання, щоб урятувати довкілля. Водночас кейнсіанська економічна теорія стверджує, що збільшення споживання – це найвірніший шлях до процвітання економіки. Попри явну суперечність між цими ідеями, західна політична еліта дотримується обох доктрин одночасно.
19011003.jpg
Liberty Education Project опублікував переклад російською статті Дж. Р. МакЛеода The New Green Economy Is Little More than a Keynesian Spending Scheme.
Невже еліта не бачить, що політичні дії, одночасно засновані на теорії зміни клімату та на кейнсіанській економіці, логічно неможливі? Можливо, ні, а можливо, існує прихована узгодженість дій еліти, яку можна виявити, вивчивши стимули, що лежать в основі несумісних теорій, представлених громадськості.
Суть кейнсіанської економіки у тому, що рецесії відбуваються через падіння сукупного попиту (тобто через бажання споживачів витрачати менше), і тому єдиним способом повернутися до зростання є підвищення сукупного попиту. Оскільки саме настрої приватних осіб призвели до зниження сукупного попиту, єдина сила, яка може призвести до його збільшення, – це державні витрати через субсидії, соціальне забезпечення та програми створення робочих місць, які фінансуються коштом дефіцитного фінансування (бюджетних видатків понад заплановані, тобто витрат "дефіциту бюджету" – прим. ред.)
Якби казначейство наповнило старі пляшки банкнотами, закопало їх на підходящій глибині в занедбаних вугільних шахтах, які потім заповнило до поверхні міським сміттям, і надало приватному підприємництву на добре перевірених принципах laissez-faire викопувати банкноти знову… не повинно бути більше безробіття, і реальний дохід суспільства, і його капітальне багатство також, мабуть, стали набагато більше, ніж було до того. Розумніше було б, звичайно, будувати будинки тощо, але якщо на шляху до цього стоять політичні та практичні труднощі, то вищеперелічене краще, ніж нічого.
Водночас головна політекономічна вимога лобі, що виступає за зміну клімату, полягає в тому, що суспільство має примусово обмежити своє споживання, оскільки, на його думку, наш нинішній спосіб життя виснажує ресурси Землі та забруднює її атмосферу з неприйнятною швидкістю. Все частіше вони заявляють, що середній рівень життя не заслуговує на особливу увагу, оскільки, на їхню думку, наше життя перебуває у більшій небезпеці. Одним із найсміливіших прихильників прагнення до скорочення споживання є письменник Джордж Монбіот.
Виробництво та споживання відповідають за 57% виробництва парникових газів у Великій Британії. Не дивно, що майже ніхто не хоче говорити про це, оскільки єдиною значущою відповіддю є скорочення обсягу продукції, яку ми споживаємо.
Поставте ці два аргументи поруч, і їхня несумісність стане очевидною. Теорії зміни клімату та кейнсіанської економіки, взяті самі по собі, можуть здатися розумними, але мейнстримна думка полягає в тому, що вони вірні одночасно і мають бути реалізовані.
На доказ того, що західні політики справді дотримуються обох теорій одночасно, ось два вислови депутата Річі Торреса (демократ, штат Нью-Йорк)
Про економіку:
Найкращий спосіб покінчити з бідністю в Америці, стимулювати економіку — це покласти гроші в кишені нужденних, тому що жителі таких округів, як мій, витрачатимуть ці долари на місцях, що не лише створить дохід для підприємств, а й для працівників, зайнятих у цих підприємствах. Таким чином, це не лише гарна мораль, а й хороша економіка.
Про зміну клімату:
Глобальна зміна клімату є найбільшою загрозою для нашої планети та майбутніх поколінь. Настав час діяти та змінити курс. Разом з @HouseDemocrats ми закликаємо адміністрацію @POTUS зробити пріоритетом глобальну кліматичну справедливість.
Як інший приклад візьмемо адміністрацію Обами. Він вступив на посаду під час рецесії, його відповіддю на неї було ухвалення найбільшого в історії пакета заходів щодо стимулювання економіки. Однак він також став першим президентом в історії, який зробив одним із пріоритетів зміну клімату та супутнє йому скорочення споживання. Якщо зміна клімату та кейнсіанська економіка ніяк не стикуються одне з одним, то чому вони об'єднані в один мейнстрімний консенсус?
Є люди, у тому числі на вершині ієрархії полісімейкерів, які вірять у можливість реалізації як політики зміни клімату, так і кейнсіанської економіки і просто не продумали логічну неможливість таких дій. “Австрійці” розуміють, що помилки у мисленні можуть зберігатися десятиліттями, навіть коли державна політика, заснована на такому мисленні, не дає очікуваних результатів. Така поведінка цілком закономірна для політичної та бюрократичної еліти, враховуючи доступ уряду до друкарського верстата, відстороненість від тиску реального світу і, як наслідок, відсутність здорового глузду.
Однак, коли так багато представників еліти виступають за дії, що суперечать одна одній, варто поставити запитання, чи знають деякі з них, що саме вони роблять. Вивчення їхніх інтересів та стимулів дозволяє припустити, що так воно і є.
Римський клуб, який у 1970-х роках став ініціатором значної частини досліджень про нібито антропогенну зміну клімату, заявив:
У пошуках спільного ворога, проти якого ми могли б об'єднатися, ми дійшли ідеї, що забруднення навколишнього середовища, загроза глобального потепління, нестача води, голод тощо цілком підходять для цієї мети. У своїй сукупності та взаємодії ці явища справді є загальною загрозою, якій мають протистояти всі разом. Але, називаючи ці небезпеки ворогами, ми потрапляємо в пастку… прийняття симптомів причини. Всі ці небезпеки викликані втручанням людини у природні процеси, і подолати їх можна лише шляхом зміни відносин та поведінки. Справжній ворог – це саме людство.
У книзі "Незручна правда" Ел Гор заявив, що Маямі опиниться під водою до 2020 року. Цього не сталося, але прагнення ієрархічного контролю зверху вниз, про яке свідчить наведена вище цитата, нікуди не поділося.
Крім соціального контролю, еліта отримує вигоду, розподіляючи субсидії своїм друзям та роблячи конкуренцію з ними незаконною чи непомірно дорогою. Загальновизнано, що "зелені" компанії ніколи не змогли б вийти на ринок у 2000-х роках, якби їх не підтримували центральні уряди. А оскільки уряд, кліматичне лобі та “зелені” компанії пов'язані між собою, простежити за рухом грошей – завдання нескладне.
Наводиться приклад 38 мільярдів доларів, які Німеччина наче б то виділила "зеленим" компаніям у 2020 році. Або про вигоди від субсидій на боротьбу зі зміною клімату, які діставалися великим банкам. Рекордні ціни на бензин є хорошими для виробників електромобілів.
Теза про те, що субсидії на “викопне паливо” більше, ніж на “відновлювані джерела енергії”, не відповідає дійсності.
Не заперечуючи наукової правдивості жодної з теорій, зазначимо, що крім проблем з їхньою узгодженістю довіра до кожної з них окремо підривається лицемірством, яке їх прихильники демонструють. Обидві мають щедрі та довільні субсидії, які розподіляє центральна політична влада.
Еліта не вірить у жодне кредо, окрім своїх власних інтересів. Державна політика часто є вправою у підборі відповідних ідеологічних покривал; іноді можновладці обирають зміну клімату, іноді кейнсіанську економіку. Ніколи не робиться спроба повністю і назавжди впровадити ту чи іншу теорію, їх змінюють місцями в міру потреби. Таким чином, на практиці результати застосування цих різних теорій однакові: кумівський капіталізм, неефективність та загальне зубожіння.
Визначення еліти передбачає, що лише невелика кількість людей складає еліту. Тому більшість людей є жертвами цього порядку денного. Ми повинні інформувати людей, прорватися через індустріалізований комплекс провини, який нав'язують засоби масової інформації, та відстоювати свої власні інтереси.
Інформувати, прориватися через нав'язувані засобами масової інформації (читай, маніпуляції) комусь потрібних наративів. Шахраї та паразити маю бути усунені від влади.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков