Warning: DOMDocument::loadHTML(): Unexpected end tag : p in Entity, line: 13 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
На ютуб-каналі "Логіка Віри" інженер та психолог Олексій Преображенський критично розглядає обряд сходження Благодатного вогню. Він простежує історичні корені цієї традиції від давнього іудейського звичаю запалення світильників до сучасного обряду. Він наводить свідчення священнослужителів та історичні записи про запалення вогню від прихованої лампади чи звичайної запальнички.
Автор простежує історію обряду внесення запаленого світильника до молитвеного зібрання від раннього іудохристиянства (II століття н.е.), посилаючись на Тертуліана, єгипетські церковні постанови та св. Василя Великого. Зазначається, що цей звичай існував в Єрусалимській іудохристиянській общині, про що свідчить паломниця IV століття Сильвія Октавіанка. Важливо, що Сильвія не згадує про чудо сходження вогню.
Автор підкреслює, що до X століття н.е. обряд набуває пасхального значення, витісняючи первісне значення вечірньої подяки. Перші згадки про «чудесний вогонь» з'являються у паломника Бернарда (IX століття н.е.), який пише, що вогонь запалює ангел. Починаючи з Бернарда і до сьогодні, паломницька література та ЗМІ рясніють розповідями про чудесне сходження Благодатного вогню, часто супроводжуючись різними видіннями (голуб, блискавка, спалахи світла).
Згадується розповідь першого начальника російської духовної місії в Єрусалимі Порфирія Успенського про те, що митрополит Вифлеємський Діонісій розповів йому секрет про запалювання вогню від прихованої лампади.
Наводяться свідчення чинних та колишніх настоятелів храму Гробу Господнього (архієпископа Ісидора та архієпископа Никифароса) грецькому журналісту Дімітросу Алікакасу, які підтвердили, що особисто запалюють лампаду над Гробом Господнім перед входом патріарха.
Згадується судовий процес Єрусалимського патріархату проти Дімітроса Алікакаса після публікації його книги та відео з зізнаннями архієпископа Ісидора. Зазначається, що суд відхилив вимогу патріархату щодо видалення відео та згодом виправдав Алікакаса.
Цікаво, що Вселенська Церква ніколи офіційно не говорила про чудесне походження Благодатного вогню, про це мовчать соборні постанови та святоотецька література. Наводиться розмова єпископа Порфирія з митрополитом Діонісієм, який назвав віру в чудесний вогонь "благочестивою брехнею" і пояснив неможливість спростування цього міфу через острах розтерзання іудохристиянськими фанатиками біля самого «гробу господнього».
У кінці відео Олексій Преображенський запитує, чи є правильною така псевдорелігійність, маючи на увазі фанатичну зацикленість на зовнішньому чуді, тим більше, що високопоставлені церковні діячі відкрито визнають, що вогонь запалюється звичайним способом.
Наші інтереси:
Повертаємось до раціонального мислення та істинного розуміння релігії як відновлення зв'язку зі своїм внутрішнім богом.
На перший погляд, це недосяжна мета. Проте Ісус закликає без вагань братися до справи й негайно розпочинати стратегію «успадкування Землі», адже правильна стратегія сама згенерує необхідні ресурси...
«Благодатний вогонь запалюємо звичайною запальничкою» – про шахрайство «чудесного сходження вогню» на православну Пасху
Категорія:
Світ:
Спецтема:
На ютуб-каналі "Логіка Віри" інженер та психолог Олексій Преображенський критично розглядає обряд сходження Благодатного вогню. Він простежує історичні корені цієї традиції від давнього іудейського звичаю запалення світильників до сучасного обряду. Він наводить свідчення священнослужителів та історичні записи про запалення вогню від прихованої лампади чи звичайної запальнички.
250416-arhiyepyskopnikiforas.jpg
Автор простежує історію обряду внесення запаленого світильника до молитвеного зібрання від раннього іудохристиянства (II століття н.е.), посилаючись на Тертуліана, єгипетські церковні постанови та св. Василя Великого. Зазначається, що цей звичай існував в Єрусалимській іудохристиянській общині, про що свідчить паломниця IV століття Сильвія Октавіанка. Важливо, що Сильвія не згадує про чудо сходження вогню.
Автор підкреслює, що до X століття н.е. обряд набуває пасхального значення, витісняючи первісне значення вечірньої подяки. Перші згадки про «чудесний вогонь» з'являються у паломника Бернарда (IX століття н.е.), який пише, що вогонь запалює ангел. Починаючи з Бернарда і до сьогодні, паломницька література та ЗМІ рясніють розповідями про чудесне сходження Благодатного вогню, часто супроводжуючись різними видіннями (голуб, блискавка, спалахи світла).
Згадується розповідь першого начальника російської духовної місії в Єрусалимі Порфирія Успенського про те, що митрополит Вифлеємський Діонісій розповів йому секрет про запалювання вогню від прихованої лампади.
Наводяться свідчення чинних та колишніх настоятелів храму Гробу Господнього (архієпископа Ісидора та архієпископа Никифароса) грецькому журналісту Дімітросу Алікакасу, які підтвердили, що особисто запалюють лампаду над Гробом Господнім перед входом патріарха.
Згадується судовий процес Єрусалимського патріархату проти Дімітроса Алікакаса після публікації його книги та відео з зізнаннями архієпископа Ісидора. Зазначається, що суд відхилив вимогу патріархату щодо видалення відео та згодом виправдав Алікакаса.
Цікаво, що Вселенська Церква ніколи офіційно не говорила про чудесне походження Благодатного вогню, про це мовчать соборні постанови та святоотецька література. Наводиться розмова єпископа Порфирія з митрополитом Діонісієм, який назвав віру в чудесний вогонь "благочестивою брехнею" і пояснив неможливість спростування цього міфу через острах розтерзання іудохристиянськими фанатиками біля самого «гробу господнього».
У кінці відео Олексій Преображенський запитує, чи є правильною така псевдорелігійність, маючи на увазі фанатичну зацикленість на зовнішньому чуді, тим більше, що високопоставлені церковні діячі відкрито визнають, що вогонь запалюється звичайним способом.
Повертаємось до раціонального мислення та істинного розуміння релігії як відновлення зв'язку зі своїм внутрішнім богом.
Зверніть увагу
«Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу» – третій крок до вічного життя та опанування планети Земля