особистості

Днями Голосіївський районний суд відправив Віталія Грузинова на два місяці у СІЗО – за те, що, згідно з версією обвинувачення, він залишив два дрібні синці на тулубах працівників спецпідрозділу «Беркут». Це було 4 липня, коли «беркутівці», у шоломах і з кийками, били протестувальників проти щойно прийнятого закону про мови, намагаючись відтіснити їх від Українського дому.

Окружний суд Осло вирішив не визнавати терориста психом, а відправити в тюрму. Андерса Брейвіка, жертвами якого стали 77 людей, засудили до найвищої міри покарання, яка існує в Норвегії - 21 року ув’язнення.

Минулими вихідними остаточно зрозуміла, що для особистої інформаційної безпеки нині замало дотримуватися булгаковської поради не читати за обідом совєцьких газет.

Є постаті серед нашого народу, котрі вже просто, без перебільшення стають пророками і своєю творчістю, якби заздалегідь передбачують долю і недолю свого народу. Серед інших до таких постатей належить Григорій Нудьга.

Європейці переважно харчуються значно гірше, ніж ми. Все купують у супермаркетах, де важко проконтролювати якість. У Європі важко натрапити на ресторани, які можуть по якості змагатися з нашими. Найкращі устриці я їв у Одесі, у Парижі такі було важко знайти.

«…живу в центрi всесвiту, чомусь не в Києвi I не в Парижi, в мене своє коло. Зовсiм недалечко скіфська розрита могила, далi – давнi городища, далi Опiшня (а це річ серйозна, серйозніша, нiж я), далi Диканька з гоголівськими вiдьмами, з такою легендарною силою, а далi – Миргород, Решетилiвка i Полтава. От коло й замкнулося – а я в центрi,» -це ключовий уривок з монологу «Я один. Рахую зірки. Мiльйон одна…», знакового полтавського митця Сергiя Гнойового.

Закінчилось чергове засідання Броварського суду у справі Віталія Запорожця. Прокурор перекваліфікувала звинувачення на ст. 115 ч.1 (навмисне вбивство, від 7 до 15 років). Раніше обвинувачення інкримінувала Віталію статтю «Вбивство працівника міліції», яка передбачає довічне ув‘язнення.

Є сила, що може забрати з життя, А з пам’яті рідних друзів - ніколи.

«Хто не знає своєї віри, той лише називається християнином. Бо християнин – це людина, що своїм розумом визнає за правду все те, що Христос об’явив, а свята Церква подає до вірування. Тому-то перша і найважливіша річ для християнина: знати свою віру… Та цього не досить. Він мусить щиро полюбити й жити так, як вона наказує. Бо мертвою є віра такого християнина, що не має у своєму житті діл віри». - митр.Андрей Шептицький.

У ХІХ-ХХ ст. українська драматургія починає відживати і опановувати різні жанрові форми, стилі, втілення всіх актуальних на той час типів художнього мислення. Організатори театрального репертуару сягають не лише до кращих взірців вітчизняних творів, але також користають із зарубіжних.

Школа псує дітей, люди повинні покинути мегаполіси і жити на природі, жінки мають постійно народжувати, сучасна церква - зборище єретиків, наркомани і педерасти мають бути знищені...

Третього квітня ц.р. Іванові Дем’янюку виповнилося би 92 роки. Але він помер за кілька тижнів до свого дня народження. Чому смерть літньої людини варто вважати вбивством, пояснювали депутат Львівської облради Михайло Барбара та заступник голови Української республіканської партії Ростислав Новоженець.

Україна - це особистості, які формують обличчя її історії. 29 березня 1998 р. у Нью-Йорку померла Квітка Цісик, українська співачка в еміграції, лауреатка премії "Оскар".

Газетний заголовок говорить: "Нацист вмер, уникнувши тюремного ув’язнення". Почнем з того, що Іван Дем’янюк. за будь-якими мірками, не був нацистом. За його найтящим обвинуваченням він був військовополоненим, змушеним працювати в нацистському концентраційному таборі.

Це трапилося сьогодні, 10 березня об 11 ранку. Про цю сумну звістку, під час презентації книги «З цим ми переможемо», повідомив перший заступник Голови ОУН (м) Богдан Червак.