Здається, що тільки вчора ми загадували новорічні бажання - а ось уже серпень добігає кінця! Та й відпустка пролетіла ніби за хвилину. А пам'ятаєте, як у дитинстві шкільні канікули тяглися нескінче-е-е-е-е-нно довго ...

Чому з віком нам здається, що час витікає наче пляжний пісок крізь пальці? З цього приводу у психологів і вчених є дві версії. (І друга, на нашу думку, цікавіша і правдоподібніша!)

Версія перша. Біологічна

Відповідно до цієї теорії в міру дорослішання ми набагато краще знаємо навколишню дійсність і не звертаємо стільки уваги на якісь речі або події.

Для дітей же зовнішній світ - незвідана територія, тому їх мозку потрібно більше енергії для обробки всієї отриманої інформації. Через цей процес складається відчуття, що час проходить повільніше, в той час як у дорослих, з головою занурених у повсякденні турботи, зовсім навпаки - він протікає швидше.

Цю теорію підтримують біологи. Вважається, що чим більше нових стимулів людина отримує із зовнішнього світу, тим більше допаміну звільняється в організмі. Починаючи з 20 років рівень цього гормону щастя починає знижуватися, і нам здається, що час вислизає моментально.

Версія друга. Математична

Вона пов'язана з логарифмічною шкалою. Ідея полягає в тому, що ми підсвідомо сприймаємо час, поділеним на певні відрізки.

Візьмемо, наприклад, дворічного малюка, для якого один рік становить половину його життя. З цієї точки зору наступного дня народження чекати цілу вічність!

У випадку 10-річної дитини один рік становить 10% її життя (що робить очікування більш стерпним), а для 20-річного - всього 5%.

Іншими, «логарифмічними», словами - щоб зрозуміти, як сприймає один рік дворічна дитина, уявіть, що після святкування двадцятиріччя вам слід дочекатися свого сорокового дня народження.

З цієї позиції не дивно, що час «прискорюється» у міру старіння. І чи не це вагома причина, щоб навчитися цінувати кожен прожитий момент і насолоджуватися ним?
 

Джерело