- Відвідувань: 0
- Переглядів: 0
Чому після 20 років нам здається, що час біжить швидше. Наукове пояснення
Світ:
Спецтема:
Здається, що тільки вчора ми загадували новорічні бажання - а ось уже серпень добігає кінця! Та й відпустка пролетіла ніби за хвилину. А пам'ятаєте, як у дитинстві шкільні канікули тяглися нескінче-е-е-е-е-нно довго ...
Чому з віком нам здається, що час витікає наче пляжний пісок крізь пальці? З цього приводу у психологів і вчених є дві версії. (І друга, на нашу думку, цікавіша і правдоподібніша!)
Версія перша. Біологічна
Відповідно до цієї теорії в міру дорослішання ми набагато краще знаємо навколишню дійсність і не звертаємо стільки уваги на якісь речі або події.
Для дітей же зовнішній світ - незвідана територія, тому їх мозку потрібно більше енергії для обробки всієї отриманої інформації. Через цей процес складається відчуття, що час проходить повільніше, в той час як у дорослих, з головою занурених у повсякденні турботи, зовсім навпаки - він протікає швидше.
Цю теорію підтримують біологи. Вважається, що чим більше нових стимулів людина отримує із зовнішнього світу, тим більше допаміну звільняється в організмі. Починаючи з 20 років рівень цього гормону щастя починає знижуватися, і нам здається, що час вислизає моментально.
Версія друга. Математична
Вона пов'язана з логарифмічною шкалою. Ідея полягає в тому, що ми підсвідомо сприймаємо час, поділеним на певні відрізки.
Візьмемо, наприклад, дворічного малюка, для якого один рік становить половину його життя. З цієї точки зору наступного дня народження чекати цілу вічність!
У випадку 10-річної дитини один рік становить 10% її життя (що робить очікування більш стерпним), а для 20-річного - всього 5%.
Іншими, «логарифмічними», словами - щоб зрозуміти, як сприймає один рік дворічна дитина, уявіть, що після святкування двадцятиріччя вам слід дочекатися свого сорокового дня народження.
З цієї позиції не дивно, що час «прискорюється» у міру старіння. І чи не це вагома причина, щоб навчитися цінувати кожен прожитий момент і насолоджуватися ним?
Згідно з першою версією, якщо жити і дивуватись кожному моменту як дитина, а ще – якщо постійно навчатись новому і отримувати більше вражень, то час "сповільниться". Це гарна новина!
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Я для себе вирішив, що для виконання задуманого мені доведеться жити довго. Після цього перестав метушитися і поспішати.
Працювати став навіть інтенсивніше, але без страху, що не встигну.
Часу в нас стільки, скільки треба, - не більше і не менше.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Особисто я у вже зрілому віці (після 40) неодноразово спостерігав, як деякі дні тягнуться нескінченно довго, і як деякі дні пролітають миттєво.
Тобто різниця між цими днями і стандартними днями величезна.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
То що саме спричиняло "тягучку"? Цікаве заняття чи навпаки?
Жнива почалися, браття!
У всіх випадках - цікаве заняття (подорож, спілкування, написання статті...)
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Або навпаки: дорожній затор, черга, очікування когось видаються нескінченно довгими, якщо нічим себе зайняти.
В дитинстві здається,що час іде повільніше,бо Всесвіт нам дає час підготуватися до самореалізації...потім для пустоцвітів він включає прискорений режим утилізації...
Вірю в те, що розумію.
Йоги (і не тільки вони) кажуть, що усвідомлене життя, це життя поза штампами дорослого сприйняття світу. Життя тут і зараз, а не уявлення і думки про нього - саме дитяче сприйняття. І воно відкриває дорогу до власної душі, до щирості і величезної енергії творчості. Тоді кожен день, як рік. Спробуйте вести щоденник - і побачите.
Так і є, цього року це замітив,що часу є багато ( достатньо для реалізації задуманого). Козаки, як діти...
Реальність існує незалежно від вас ... До тих пір, поки ви з цим згодні.
Вина , не маленька, наше ставлення до життя і дій. Назва йому нагальне. Завжди щось заважає або щось зовсім інше потрібно зробити щоб отримати бажане. Приклад: хочу бути здоровим але потрібні гроші. Так потрібне здоров'я чи гроші.Так і проходить час - у "нагальному". Коли є цікава справа можливо час і швидко летить але це ж добре. Я вважаю проблема виникає з нашої уяви про термін, обмеження життя коли ми йдемо на перезавантаження. Якщо видалити пункт обмеження терміну життя значення часу зникає. Крім того якщо ми все більше і більше бажаємо часу то його стає все менше і менше.Так світ збалансовує енергії. Всяка дія викликає протидію. Крім того, хто напише хоч одну формулу де б у фізичному ,хімічному, механічному ... процесі стояв час. Що буде з матеріальною частиною при таких то умовах через 100 років , 10000 років? Тобто в нашому світі час не використовується. Замість нього використовується процес.
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
Гарно сквзано.
Ще б додав - якщо мета нашої діяльності більша, ніж довжина нашого життя... Або краще так: наша мета - на багато життів уперед, тоді ми прив'язуємося до вічних цінностей і нас менше тривожать дрібні місцеві негаразди. А життя ми обирали для того, щоб накопичити досвід. Зрозуміти красу, якої нам не вистачало. Ну це тим, хто в житті шукає радість і красу. Панові Ігорю та іншим друзям - брахманам :) з Вишньої Борії - респект за позитивну ідеологію.
Мудрі люди кажуть: краса - посольство Бога на Землі. А талановиті люди кажуть: краса у природі і в щирості. Естетика - сублімат краси. Хто ж це казав, не пам'ятаю ...
В "учебці" старшина без найменших зусиль поєднував час, простір і роботу:
"Другий взвод копає траншею від штабу і до обіду!"
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Я для себе вирішив, що для виконання задуманого мені доведеться жити довго. Після цього перестав метушитися і поспішати.
Працювати став навіть інтенсивніше, але без страху, що не встигну.
Часу в нас стільки, скільки треба, - не більше і не менше.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Виконання задуманого - вічний процес! Оскільки в процесі виконання з'являються нові грані задуманого, і через деякий час первісний задум змінюється і доповнються.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Помітив: плинність часу залежить від місця. Порівняно з моїм районним центром у Києві день минає швидше, а в маленькому містечку у батьків дуже повільно. Думаю, причина у загальному ритмі середовища, де можуть всі бігти як тороплені, або меланхолійно випасати худобину.